...


Вибрані праці святих отців,  святий Феофілакт Болгарський, архієпископ Охридський

Тлумачення на послання до Євреїв

Зміст
УкраїнськаРосійська

Передмова

Святий Павел був апостолом язичників, як він і сам говорить про це в Посланні до Римлян (Рим. 11:13-14). Бо євреї не терпіли його проповіді до них і були ворожі до нього більше, ніж до інших апостолів, бо він своїм несподіваним наверненням довів непереможну силу Христа, яка привернула до Нього такого сильного гонителя. Але в тому й полягає великий доказ істини євангельської проповіді, що Павел, найсуворіший ревнитель закону, раптово навернувся до Христа. Тому євреї сильно ворогували проти нього і навіть не могли чути його голосу. Втім, і ті, хто увірував з євреїв, не зовсім шанобливо ставилися до нього, тому що він абсолютно відвертав від закону і звільняв від обрізання. Проте хоча він і посланий був проповідником до язичників, однак пише і до євреїв. Бо, як не наказано було йому хрестити, однак він хрестив, бо це й не було заборонено йому: так точно, роблячи понад належного, він надсилає це Послання до Євреїв, бо він сильно піклувався про тих, за яких молився навіть бути відлученим (Рим. 9:3). Він пише послання до тих, хто живе в Палестині та в Єрусалимі. Бо від невіруючих євреїв вони позбавлялися майна і зазнавали незліченних лих. Ось чому апостол сильно дбав також про милостиню для них, спонукаючи до цього і коринфян, і македонян. І, розділивши з Петром проповідь, бідних віруючих євреїв, що живуть у Єрусалимі, він робить спільними. Отже, за потребою пише до них, підбадьорюючи їх, які падають духом. Бо вони сильно збентежені були образами від своїх одноплемінників, які самовладно розпоряджалися в Єрусалимі та мали владу судити й кидати в темницю тих, кого хотіли. Це він і показує, кажучи: “зміцніть опущені руки та ослаблені коліна” (Євр. 12:12). Будучи іудеями і знаючи, що їхні батьки за життя користувалися благами, вони сильно занепадали духом, ні від кого не отримуючи полегшення. Тому також апостол багато розмовляє в цьому посланні про віру і про святих від вічності, які ще не одержали благ, роблячи цим два навіювання: перше, щоб великодушно переносити все, що трапляється; друге, щоб безсумнівно очікувати на відплату. Бо не знехтує Господь святих від віку; отже, і ви тоді отримаєте своє. Багато також говорить апостол про Старий і Новий Завіт і показує, що закон не має вже важливого значення; бо хоча храм ще стояв, але дає зрозуміти, що це буде до певного часу і що наше вчення є істинним. Апостол пише послання з Італії. Це послання древніше за Друге Послання до Тимофія. У тому посланні вказується на те, що життя його приходить до кінця: “Бо я вже стаю жертвою, і час мого відходу настав” (2Тим. 4:6). У цьому ж він обіцяє євреям, що побачиться з ними. “Знайте, – каже, – що брат наш Тимофій визволений, і я разом з ним, якщо він скоро прийде, побачу вас” (Євр. 13:23). Імовірно, це сталося. Бо два роки він провів у Римі в кайданах, потім його відпустили, як про це і сам він чітко говорить: “При першій моїй відповіді нікого не було зі мною…” (2Тим. 4:16) і: …я визволився з левової пащі (пор. 2Тим. 4:17), очевидно, Нерона. Потім він ходив до Іспанії, де, можливо, бачив і євреїв. Після того він знову прибув до Риму, де й був позбавлений життя за наказом Нерона.

Глава перша

Євр. 1:1. Бог, Котрий багаторазово й різноманітно говорив здавна отцям через пророків,

Предисловие

Святой Павел был апостолом язычников, как он и сам говорит об этом в Послании к Римлянам (Рим. 11:13-14). Ибо евреи не терпели его проповеди к ним и были враждебны к нему более, чем к прочим апостолам, так как он своим неожиданным обращением доказал непобедимую силу Христа, привлекшую к Нему такого сильного гонителя. Но в том и состоит великое доказательство истины евангельской проповеди, что Павел, самый строгий ревнитель закона, внезапно обратился ко Христу. Посему евреи сильно враждовали против него и даже не могли слышать его голоса. Впрочем, и уверовавшие из евреев не совсем внимательно относились к нему, так как он совершенно отвлекал от закона и освобождал от обрезания. Тем не менее хотя он и послан был проповедником к язычникам, однако пишет и к евреям. Ибо, как не велено было ему крестить, однако он крестил, потому что это и не было запрещено ему: так точно, делая сверх должного, он посылает это Послание к Евреям, ибо он сильно заботился о тех, за которых молился даже быть отлученным (Рим. 9:3). Он пишет послание к живущим в Палестине и в Иерусалиме. Ибо от неверующих евреев они лишаемы были имущества и подвергаемы были бесчисленным бедствиям. Вот почему апостол сильно заботился также о милостыне для них, побуждая к этому и коринфян, и македонян. И, разделивши с Петром проповедь, бедных верующих евреев, живущих в Иерусалиме, он делает общими. Итак, по необходимости пишет к ним, ободряя их, падающих духом. Ибо они сильно смущены были оскорблениями от своих единоплеменников, которые самовластно распоряжались в Иерусалиме и имели власть судить и ввергать в темницу тех, кого хотели. Это он и показывает, говоря: «укрепите опустившиеся руки и ослабевшие колени» (Євр. 12:12). Будучи иудеями и зная, что отцы их при жизни пользовались благами, они сильно падали духом, ни от кого не получая облегчения. Поэтому также апостол много беседует в этом послании о вере и о святых от вечности, еще не получивших благ, делая этим два внушения: первое, чтобы великодушно переносить все случающееся; второе, чтобы несомненно ожидать воздаяния. Ибо не презрит Господь святых от века; следовательно, и вы тогда получите свое. Много также говорит апостол о Ветхом и Новом Завете и показывает, что закон не имеет уже важного значения; ибо хотя храм еще стоял, но дает понять, что это будет до определенного времени и что наше учение истинно. Апостол пишет послание из Италии. Это послание древнее Второго Послания к Тимофею. В том послании указывается на то, что жизнь его приходит к концу: «Ибо я уже становлюсь жертвою, и время моего отшествия настало» (2Тим. 4:6). В этом же он обещает евреям, что увидится с ними. «Знайте, – говорит, – что брат наш Тимофей освобожден, и я вместе с ним, если он скоро придет, увижу вас» (Євр. 13:23). Вероятно, это случилось. Ибо два года он провел в Риме в узах, потом был отпущен, как об этом и сам он ясно говорит: «При первом моем ответе никого не было со мною…» (2Тим. 4:16) и: …избавился из уст льва (ср. 2Тим. 4:17), очевидно, Нерона. Затем он ходил в Испанию, где, может быть, видел и евреев. После того он опять прибыл в Рим, где и был лишен жизни по приказанию Нерона.

 

Глава первая

Знайшли помилку