...

Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
       Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Перша книга Маккавеїв

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 6
1: Тим часом цар Антиох, проходячи верхні області, почув, що є у Персії місто Елимаїс, який славиться багатством, сріблом і золотом,
2: і в ньому— храм, дуже багатий, і є там золоті покрови, броня і зброя, які залишив там Олександр, син Филипа, цар Македонський,— перший, який став царем над еллінами.
3: І він прийшов і намагався взяти це місто і пограбувати його, але не міг, тому що намір його став відомим жителям міста.
4: Вони піднялися проти нього війною, і він кинувся навтіки і пішов звідти з великою скорботою, щоб вирушити у Вавилон.
5: Тоді прийшов хтось до нього у Персію зі звісткою, що опол­чення, які ходили у землю Іуди, втікають,
6: що Лісій ходив із сильним військом попереду всіх, але був уражений юдеями, і вони підсилилися і зброєю, і військом, і багатою здобиччю, яку взяли від уражених ними військ,
7: і що вони зруйнували мерзоти, які він спорудив над жертовни­ком у Єрусалимі, а святилище, як і раніше, обнесли високими стінами, також і Вефсуру, місто його.
8: Коли цар почув слова ці, сильно злякався і стривожився, упав на постіль і занеміг від суму, що не збулося так, як він бажав.
9: І багато днів пробув він там, тому що відновлювався у ньому сильний сум; він думав, що помирає.
10: І скликав він усіх друзів своїх і сказав їм: відійшов сон від очей моїх, і я занеміг серцем від суму.
11: І сказав я у серці своєму: до якої скорботи дійшов я і до якого великого знічення, в якому знаходжуся тепер! А був я корисним і любленим у володінні моєму.
12: Тепер же я згадую про ті злодіяння, які я звершив у Єрусалимі, і як узяв усі золоті і срібні сосуди, які знаходилися у ньому, і посилав знищувати тих, що живуть в Юдеї, даремно.
13: Тепер я знаю, що за це спіткали мене ці біди,— і ось, я гину від великого суму у чужій землі.
14: І прикликав він Филипа, одного з друзів своїх, і поставив його правителем над усім царством своїм;
15: і дав йому вінець і царський одяг свій і перстень, щоб він керував Антиохом, сином його, і виховував його для царювання.
16: І помер цар Антиох у сто сорок дев’ятому році.
17: Коли Лісій дізнався, що цар помер, то поставив замість нього на царство сина його, Антиоха, якого виховував у юності його, і назвав його ім’ям Евпатора.
18: Тим часом ті, що знаходились у фортеці, тіснили Ізраїля навколо святилища і завжди намагалися чинити йому зло, а язичникам служити опорою;
19: тоді Іуда вирішив вигнати їх і скликав весь народ, щоб обложити їх.
20: Усі зібралися й обложили їх у сто п’ятдесятому році, і спорудив він проти них стрілометальні знаряддя і машини.
21: Але деякі з обложених вийшли, і до них пристали деякі з нечестивих ізраїльтян;
22: і пішли вони до царя і сказали: доки ти не вчиниш суду і не помстишся за братів наших?
23: Ми погодилися служити батькові твоєму і ходити за заповідя­ми його і додержуватися повелінь його;
24: а сини народу нашого обложили укріплення і за те цураються нас, і кого з нас знаходять, умертвляють і майно наше розграбовують,
25: і не на нас тільки простягли вони руку, але і на всі наділи наші.
26: І ось, тепер обложили вони укріплення у Єрусалимі, щоб оволодіти ним, а святилище і Вефсуру зміцнили.
27: Як­що ти не поспішиш випередити їх, то вони зроблять більше цього,­ і тоді ти не в силах будеш утримати їх.
28: По­чувши це, цар розгнівався і зібрав усіх друзів своїх і начальників війська свого і начальників кінноти;
29: прийшли до нього і з інших царств і з морських островів війська­ наймані,
30: так що кількість військ його була: сто тисяч піших, двадцять­ тисяч вершників і тридцять два слони, привчених до війни.
31: І пройшли вони через Ідумею і розташувалися станом навпроти Вефсури, і воювали багато днів і спорудили ма­шини; але ті зробили вилазку і спалили їх вогнем і билися мужньо.
32: Після цього Іуда відступив від фор­теці і розташувався станом у Вефсахарі навпроти стану царського.
33: Цар же, вставши рано-вранці, поспішно вирушив з військом своїм по дорозі до Вефсахари, і приготувалися війська до битви і засурмили трубами.
34: Слонам показували кров винограду і шовковичних ягід, щоб збудити їх до битви,
35: і розділили цих тварин на загони і приставили до кожного слона по тисячі мужів у залізних кольчугах і з мідними шоломами на головах, зверх того по п’ятсот добірних вершників призначено було до кожного слона.
36: Вони ставали завчасно там, де був слон, і куди він ішов, ішли і вони разом, не відстаючи від нього.
37: При­тому на них були міцні дерев’яні вежі, які покривали кожного слона, укріплені на них помочами, і в кожній з них по тридцять два сильних мужа, які воювали на них, і при слоні індієць його.
38: Інших же вершників розставили тут і там— на двох боках ополчення, щоб подавати знаки і підкріплювати у тісних місцях.
39: Коли сонце блиснуло на золотих і мідних щитах, то заблища­ли від них гори і світилися, як вогненні світиль­ники.
40: Одна частина царського війська була розтягнута по високих го­рах, а інші— по низинних місцях; і йшли вони твердо і струнко.
41: І знітилися всі, які чули шум безлічі їх і ходу такого полчища і стукіт зброї, бо військо було дуже велике і сильне.
42: І вступив Іуда і військо його у битву,— й упали з ополчення царського шістсот мужів.
43: Тоді Єлеазар, син Саварана, побачив, що один зі слонів покритий бронею царською і перевершував усіх, і здавалося, що на ньому був цар,—
44: і він віддав себе, щоб врятувати народ свій і придбати собі вічне ім’я;
45: і сміливо ­по­біг до нього­ на середину загону, вража­ючи праворуч і ліворуч, і розступалися від нього і в той, і в інший бік;
46: і підбіг він під того слона, ліг під нього й убив його, й упав на нього слон на землю, і він помер там.
47: Але, побачивши силу царського ополчення і стрімкість військ, юдеї ухилилися від них.
48: Царські ж війська пішли проти них на Єрусалим: цар направив війська на Юдею і на гору Сион.
49: І уклав він мир з тими, що були у Вефсурі, які вийшли з міста, бо не було у них продовольства, щоб триматися у ньому в облозі, тому що був субот­ній рік на землі.
50: Й оволодів цар Вефсурою і залишив у ній сторожу, щоб стерегти її.
51: Потім багато днів облягав святилище, і поставив там стрілометальні знаряддя і машини, і вогнеметальні, і каменеметальні і списометальні, щоб кидати стріли і каміння.
52: Але й юдеї спорудили машини проти їхніх машин і воювали багато днів;
53: продовольчих же припасів бракувало у сховищах, тому що був сьомий рік, і ті, що шукали в Юдеї безпеки від язичників, спожили залишки запасів;
54: і залишилося при святилищі небагато мужів, бо здолав їх голод, і розійшлися кожен у своє місце.
55: Почув Лісій, що Филип, якому цар Антиох ще за життя доручив виховувати сина свого, Антиоха, для царювання,
56: повернувся з Персії і Мідії і з ним— війська, що ходили з царем, і що він домагається при­йняти на себе діла царства.
57: Тому поспішно пішов і сказав цареві, начальникам війська і вельможам: ми щодня терпимо нестачу і продоволь­ства у нас мало, а місце, що обложе­не нами,— міцне, тим часом лежить на нас піклування про царство.
58: От­же, подамо правицю цим людям і укладемо з ними мир і з усім народом їхнім,
59: і дозволимо їм жи­ти за за­конами їхніми, як колись; бо за свої закони, які ми скасували, вони роз­­дра­тувалися і зробили все це.
60: І угод­не було це слово царю і начальникам,— і послав він до них, щоб укласти мир, що вони і прийня­ли;
61: і клявся їм цар і начальники. Піс­ля цього вони вийшли з ук­ріп­лення.
62: І зійшов цар на гору Сион і, оглянувши укріплені місця, зневажив клятву, якою клявся, і повелів зруйнувати стіни навкруги.
63: Потім поспішно вирушив і, повернувшись в Антиохію, він побачив, що Филип володіє містом, вступив з ним у битву і силою взяв місто.
← попередній розділнаступний розділ →