Двадцять слів до ченців
Слово перше. Про віру в Господа нашого Іісуса Христа
Насамперед, браття, ми повинні вірити в Господа нашого Іісуса Христа, повинні шанувати Його, коритися Йому і виконувати волю Його в усякий час і мить; не повинні вірити в жодного іншого бога, окрім Нього, оскільки Він є Бог Великий і Господь господствуючих. Повинні благословляти Його і не уподібнювати жодній істоті, чи буде вона на небі вгорі, чи на землі внизу, бо все через Нього створене, а Сам Він існує перш за все, буде існувати вічно і ніколи не матиме кінця. Тому ми повинні вірити в Нього і шанувати Його, щоб разом із Ним і бути, і царювати вічно, і насолоджуватися Його благами, оскільки Він є Цар царів і всі царства від Нього залежать.
Отже, ми повинні вірити в Нього всім серцем і виконувати Його заповіді, тому що віра без діл мертва (Як. 2:20), щоб Він помилував нас у Своєму Царстві, коли кожен з нас закінчить мандрування у цьому світі й скаже: Я вірив, коли говорив (Пс. 115:1).
Слово друге. Про страх Божий
Браття, будемо ходити в страхові Божому, оскільки приписано нам, щоб ми служили зі страхом і трепетом, і таким чином своє спасіння здобували (Флп. 2:12). Немає нічого кращого за страх Божий, страх Господа нашого Іісуса Христа. Страх Господній керує до великої слави і благодаті; і той, хто боїться Господа, угодний Йому. Хто має страх Господній, той має скарб вічних благ, той вільний і від вічних покарань, уготованих грішникам.
Страх Господній кращий за золото, і за срібло, і за дорогоцінне каміння. Ніякий мудрець не може здобути такої слави, як той, хто боїться Господа. Страх Господній виганяє з душі всяку підступність і всякий гріх.
Навпаки, хто не боїться Господа, той впаде в багато беззаконь. Страх Господній звільняє людину від гріхів, вічних покарань і влади змія.
Перебуваючи в людині, страх Господній зберігає й оберігає її, аж поки вона не полишить цього важкого тіла і не стане спадкоємцем небесних благ разом зі святими, з якими буде насолоджуватися вічною радістю, як каже Писання: Заради страху Твого, Господи, ми були вагітними та корчилися з болю, немов би родили ми вітер (Іс. 26:18).
Слово третє. Про довготерпіння
Улюблені діти мої, Святе Письмо говорить, що краще чоловік довготерпеливий, ніж міцний (Притч. 16:32), і що довготерпеливий перевершує міцного, як той, хто віддаляється від вогню, перевершує того, хто наближається до нього.
Отже, будьмо довготерплячі, оскільки в довготерпеливому Бог мешкає. Хто не довготерплячий, той підкоряється волі диявола; навпаки, хто довготерплячий, той підкоряється волі Божій у всякий час.
Отже, улюблені діти мої, будемо наслідувати довготерпіння Господа нашого Іісуса Христа, щоб на нас здійснилися слова Писання: і так, довготерпівши, одержав обіцяне (Євр. 6:15).
Слово четверте. Про незлобивість
Блаженний Псалмоспівець Духом Святим говорить: “Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе!” (Пс. 24:21). Ці слова, браття, можна віднести до святих, які своєю незлобивістю з’єдналися з Богом, які відкинули підступність, як плід диявола, і здобули незлобивість – джерело життя вічного.
Людина незлобива живе в досконалому страху Божому. Вона подібна до Бога; вона пахне вельми приємно, сповнена радості і внутрішньої слави, вона є житлом Святого Духа.
Незлобивість є фіміам перед Богом. Хто незлобивий, той отримує славу і честь у цьому і майбутньому віці, і ім’я його буде в рід і рід.
Як вогонь, якщо його не погашають, винищує великі ліси, так підступність, якщо відкривають йому хід у серці, згубить душу, опоганить тіло, заподіє багато зла і породжує порочні думки.
Підступний зазвичай сміється над незлобивим, але серце його сповнене злочинними, породженими дияволом думками, які обурюють його розум і ставлять його в протиріччя із самим собою, виробляють ненависть, заздрість та інші пристрасті, що обтяжують саме тіло й спричиняють йому хворобу.
Підступний відданий буде вічній страті. Він догоджає дияволу і його спільникам.
Отже, діти мої улюблені, намагайтеся набути незлобивості серця, щоб не вмерти не в свій час (Еккл. 7:18). Полюбіть простоту серця, якою прикрашалися святі, щоб Господь наш Іісус Христос прийняв вас до Себе, і ви могли з радістю казати: “я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!” (Пс. 40:13).
Слово п’яте. Про смирення
Браття, Бог говорить через пророка: І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом. І Господь наш у Євангелії каже: Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим (Мф. 11:29).
Хто набув смирення, той став житлом Всевишнього Бога і придбав висоту незлобивості, мир і любов.
Отже, намагайтеся бути смиренними і віддаляйтеся від гордості, властивої дияволам. Гордість презирлива перед Богом, Ангелами і святими Його.
Хто заражений гордістю – той учасник диявола.
Через гордість небеса схилилися, підвалини землі потряслися, безодні збурилися, і Ангели позбулися слави своєї і стали дияволами.
Через гордість Всемогутній розгнівався і безодні повелів вогонь вивергати і морю вогняними хвилями хвилюватися.
Через гордість пекло отримало буття своє, і вічні покарання уготовані.
Через гордість народилися черв’яки, які ніколи не вмирають, і з’явився вогонь, який ніколи не згасає.
Через гордість усе збурилося і прийшло в безлад. Усе це сталося через гордість.
Гордість нечиста перед Богом, але смиренність і сокрушення серця – угодні Богові.
Саме Милосердя Боже, діти і брати мої улюблені, зійшло до нас із неба і упокорило Себе навіть до смерті, смерті ж хресної. Возлюбимо смирення, щоб можна було нам взивати до Бога: Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої! (Пс. 24:18).
Слово шосте. Про чистоту
Святе Письмо говорить, діти мої улюблені, що чиста людина є рідкісним скарбом. Будете святі, яко Аз святий Господь Бог ваш, заповів нам Бог (Лев. 20:7).
Отже, будемо оберігати себе від усякої нечистоти і прагнути про чистоту навіть до смерті.
Не будемо дивитися на красу жінок, бо від них походить смерть у світі. Будемо винищувати в собі всяке нечисте бажання, бо воно багатьох погубило. Декого вбито за своїх жінок, декого за своїх сестер, декого за своїх дочок. Причиною смерті всіх їх була одна нечистота.
Возлюбимо чистоту, браття, бо плід її є світло й істина.
Не будемо рабами низьких і ганебних пристрастей і порочних бажань, які нечисті перед Богом.
Будемо завжди мати перед очима нашими Бога і пам’ятати слова апостола: ви є церква Бога живого (2Кор. 6:16), і тіла ваші є храм Святого Духа, Котрий живе у вас (1Кор. 6:19).
Хто живе в нечистоті, той схильний буває до гніву, любить підступність і впадає в багато беззаконь, той подібний до безсловесних тварин, як каже святий псалмоспівець Давид: “Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине” (Пс. 48:21).
Діти мої улюблені, не будемо звертати поглядів своїх на красу жіночу, але будемо зберігати себе в чистоті, яка складає славу Ангелів Божих.
Якщо ж, через підступність диявола, і віддалимося від чистоти, то вдамося до покаяння і до милосердя Того, Хто, залишивши дев’яносто дев’ять овець, прийшов шукати одну пропалу вівцю, – прибіжимо до Бога, Який прощає гріхи всім, хто притікає до Нього з вірою, щоб у такий спосіб і до нас могли бути віднесені слова Писання: “Дорога в очах Господа смерть богобійних Його” (Пс. 115:6).
Слово сьоме. Про мир
Браття, Господь говорить кожному з нас: миру шукай і женися за ним (Пс. 33:15). Отже, будемо намагатися дізнатися, в чому полягає мир Божий, – і поспішимо до нього. Будемо остерігатися, щоб нам не сказано було, що мир наш є мир гріхів наших. Господь сказав нам: Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам (Ін. 14:27). Браття, вживемо всіх старань, щоб утримати даний нам Іісусом Христом мир, бо мир цей сходить від Отця світів і Царя віків.
Людина, яка любить мир, перебуває у спілкуванні з Іісусом Христом і Його Ангелами; ніякі нещастя не бентежать її. Навпаки, вороги світу мучаться заздрістю і різними пристрастями. Заздрість – джерело обману і багатьох гріхів – віддалила від шляху правди і піддала покаранню синів Божих. Вона породила смерть і пекло. Від неї земля позбулася плодоношення і змінилася у своїй природі. Заздрість була причиною, що у світі пролито багато невинної крові. Отже, будемо тікати від заздрощів і розбрату.
Хто перебуває в дружбі із заздрісною людиною, той перебуває в дружбі з хижим і лютим звіром. Хто довіряє себе хижому звірові, той навіть безпечніший за того, хто довіряє себе заздрісній людині. Хто любить розбрати – той нікого не щадить, ні самих друзів своїх; для того немає нічого недозволеного, немає нічого страшного. Він проливає кров, як воду. Життя людини для нього – ніщо.
Діти мої, тікайте від заздрощів, любіть мир і не майте ніяких розбратів із ближніми своїми, бо заповідь у цьому слові полягає: люби ближнього твого, як самого себе (Рим. 13:9).
Не майте жодного удавання один до одного і не плекайте взаємної ненависті. Людина, яка ненавидить ближнього свого, схильна до беззаконь і проводить життя порочне. Вона охоче ображає іншого і хвалиться своєю дурістю.
Браття, якщо хто з вас займається землеробством або обробленням винограду, той повинен плоди праць своїх вживати помірковано і уважно дивитися на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом (Лк. 21:34); повинен трудитися і для того, щоб приносити Богові жертви та всесоження мирні, щоб допомагати бідним і стверджувати між ними мир, блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться (Мф. 5:9).
Слово восьме. Про мовчання
Улюблені, премудрий Соломон каже: Язик праведного то добірне срібло (Притч. 10:20).
Отже, приборкуйте язик свій, кладіть перст на вуста свої і не примножуйте слів, щоб не примножити гріхів, бо людина, яка любить говорити багато, не дозволяє мешкати в собі Духу Святому.
Вдень і вночі нехай буде в устах ваших ім’я Боже.
Слово ваше хай буде завжди з благодаттю, приправлене сіллю (Кол. 4:6).
Якщо недосвідчена людина запитає вас про те, що може принести користь душі її, відповідайте їй. Якщо ж ви бачите, що відповідь ваша нітрохи не буде повчальною, то уподібнюйтеся глухим, так, ніби ви ніколи нічого не чули, і німим, так, ніби ви ніколи нічого не говорили.
Діти мої, намагайтеся проводити істинне святе життя, щоб бути досконалими.
Любіть мовчання, істину і лагідність, щоб отримати духовні блага.
Хто приборкує свій язик з побоювання порушити якусь заповідь Господню, того Бог помилує в останній день Суду.
Слово дев’яте. Про віддалення від гріхів
Псалмоспівець каже: Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням (Пс. 2:11), і Бог заповідав: Хай не буде тобі інших богів передо Мною (Вих. 20:3).
Отже, улюблені браття, ми повинні служити Богу і служінню цьому не віддавати перевагу служінню людям, бо краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на людину (Пс. 117:8).
Отже, ми не повинні багато дбати про служіння людям, щоб не стати учасниками їхніх гріхів і не бути виконавцями їхніх порочних бажань; не повинні виконувати похоть очей наших (1Ін. 2:16) і залишати поза увагою серце наше, щоб у майбутньому житті вічно не бути у темряві безпросвітній, там буде плач і скрегіт зубів (Мф. 8:12).
Похіть очес серце розбещує і розум затьмарює. Діти мої, віддаляйтеся від неї, щоб не образити вам Духа Божого, що живе у вас.
Будьте мужніми і зневажайте диявола. У нас є Спаситель, Який завжди готовий подати вам допомогу, якщо тільки ви будете виконувати Його волю і всі заповіді.
Живіть так, щоб можна було говорити вам: О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці (Пс. 115:7). Бог, єдиний Сильний і Премудрий, нехай збереже вас і навчить зростати в чеснотах за прикладом Господа нашого Іісуса Христа, Якому слава вічна. Амінь.
Слово десяте. Про стримування язика
Господь наш Іісус Христос у Своєму Святому Євангелії говорить нам: входьте вузькими ворітьми (Мф. 7:13); і апостол Павло навчає нас, що багатьма скорботами належить нам ввійти в Царство Боже ( Діян. 14:22).
Возлюблені брати, що можна розуміти під вузькими ворітьми, в які належить входити нам, це відкриває премудрий Соломон. Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх… Бо марнота в численності снів, як і в многості слів (Еккл. 5:5-6). Язик нерозумного загибіль для нього, а уста його то тенета на душу його (Притч. 18:7).
Отже, будемо стримувати язик наш, щоб не вимовляти ніяких худих слів. Зле слово шкідливіше за всяку отруту. Рану, заподіяну отрутою, можна зцілити, але лихого слова, коли воно вимовлене, повернути не можна.
Язик дракона менш шкідливий, ніж язик тієї людини, яка любить нарікати або обмовляти, бо така людина спричиняє розбрати і сварки між людьми, що живуть мирно, посіває зло між ближніми і руйнує дуже багато корисних товариств. Хто приймає до себе таку людину, того вона втягує в багато гріхів. Хто спілкується з нею, той спілкується з убивцею.
Вбивця і людина, що любить нарікати і обмовляти, чинять однакові дії. Як вбивця мечем умертвляє тіло, так наклепник словами умертвляє душу. Язик наклепника подібний до жала змії; навіть безпечніше жити зі змією і скорпіоном, ніж із наклепником.
Багато гріхів набагато простіші за наклеп. Наклепник і той, хто слухає його, отримають однаковий осуд. Часто безпечніше буває наблизитися до вогню і обпектися від нього, ніж наблизитися до наклепника і говорити з ним.
Отже, діти мої улюблені, віддаляйтеся від наклепника. Тікайте від нього, хто б він не був: чи батько, чи брат когось із вас. Краще жити з левом або з левицею, ніж із наклепником. Не соромтеся віддалятися від нього, інакше він заразить вас отрутою.
Віддаляйтеся нарікання і любіть мовчання, бо мовчазна людина близька до Бога і до Ангелів.
Святе Письмо говорить, що той зберігає свою душу, хто зберігає свої уста (Притч. 13:3). Нехай Бог збереже вас у мирі та благодаті Своїй. Амінь.
Слово одинадцяте. Про премудрість, збереження серця і смирення
Премудрий Соломон каже: Страх Господній початок премудрости (Притч. 1:7).
Отже, щоб набути премудрості, яка необхідна для виконання заповідей Божих, ми повинні перш за все набути страх Господній. Премудрий Соломон каже також: Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя (Притч. 4:23).
Людина, що гордиться серцем, для всіх ненависна, тому що справи її показують гордовитість. Від гордості вона впадає в багато гріхів.
Усі гріхи ненависні Богові, але всіх ненависніше – гордість серця. Людина, яка з гордим серцем або сама просить в іншого, або дає іншому поради, подібна до людини, яка вливає воду в просвердлену посудину, або подібна до тієї, що розмовляє з птахом, який пролітає повз.
Безпечніше жити з гідрою і драконом, ніж з людиною гордою. Дракон, якщо побачить голу людину, опустивши голову, віддаляється. Але горда людина не відчуває ніякого сорому через гордість серця свого. Диявол за гордість серця свого скинутий з неба.
Діти мої улюблені, наставляйте один одного і зізнавайтеся один перед одним і перед Богом у гріхах своїх, щоб Він пробачив вас за них. З висоти неба Він милостиво дивиться на смиренних. Намагайтеся набути істинної, небесної премудрості. Остерігайтеся, щоб не були віднесені до вас слова Писання: серце безумного ошуюю його, але шукайте мудрості, щоб можна було сказати про кожного з вас: Серце мудрого тягне праворуч (Еккл. 10:2) і: рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя (Пс. 138:10). Бог нехай буде з усіма вами. Амінь.
Слово дванадцяте. Про сором
Святе Письмо говорить, що є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать (Сир. 4:25).
Безсоромну людину всі ненавидять і зневажають, але сором’язлива людина сором’язливістю своєю підноситься до більшої слави.
Сором, що народжується після вчиненого гріха, є істинний, корисний сором, але той сором, з якого народжується гріх, перешкоджає виконанню заповідей Божих.
Діти мої, віддаляйтеся від неправосуддя, не пригнічуйте слабких і не спілкуйтеся з гнобителем невинних.
Тікайте від людини, яка любить приймати подарунки або віддавати гроші свої в зростання.
Не спокушайтеся сріблом. Воно заподіює багато зла тим, хто до нього пристрастився.
Остерігайтеся, щоб негожий сором не примусив вас брати участь у порочних справах інших.
Не соромтеся надавати допомогу старим вдовам і приймайте до себе бідних, які не мають помічників. Але віддаляйтеся від вдів, які не мають скромності й сором’язливості, і не приймайте до себе буйних і свавільних сиріт.
Не входьте в суперечки з іншими, але тікайте від усяких розбратів.
Не розмовляйте з безсоромною або з безславною жінкою. Віддаляйтеся і від такої жінки, яка не має належної поваги до свого чоловіка.
Але ніколи не соромтеся робити все те, що згідно з волею Божою, у чому полягає справжня чеснота. Сміливо вимовляйте слова Божественної мудрості і говоріть про вчення Господа.
Не соромтеся відкривати священику всі гріхи свої.
Не бійтеся людини багатої і сильної, але відданої порокам і нечестю.
Остерігайтеся, щоб під приводом сорому не вчинити якогось гріха і після не зазнати покарання.
Нехай Бог дасть вам мудрість, щоб кожен із вас міг казати Йому: “я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене” (Пс. 40:13).
Слово тринадцяте. Про марнославство
Господь наш Іісус Христос, бажаючи спасіння душам нашим, у Святому Євангелії каже: “Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?” (Ін. 5:44). Отже, будемо до самої смерті чинити опір марнославству і відтинати згубні його гілки, щоб потім не віддали нас на суд.
Марнославство завжди прагне панувати над нашими серцями. Ким володіє воно, той засуджує себе на вічні муки і готує себе на жертву пекла; той подібний до людини, яка для втамування своєї спраги наливає воду в просвердлену посудину.
Браття мої, уникайте марнославства, бо від нього багато хто загинув. Воно спонукає людину до різноманітних трудів, постів, молитов і нічних бдінь, змушує подавати милостиню перед людьми і за все це в майбутньому житті нагороджує тільки соромом і безчестям.
Отже, будемо тікати від марнославства. Якщо ж ми вільні від нього, – то будемо надалі оберігати себе від нього і згубних його наслідків.
Будемо прагнути до слави і убогості святих людей, щоб і до нас відносилися слова Іісуса Христа: Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне (Мф. 5:3).
Слово чотирнадцяте. Про славу і терпіння
Господь наш Іісус Христос у Святому Своєму Євангелії каже: терпінням вашим спасайте душі ваші (Лк. 21:19), також: хто витерпить до кінця, той спасеться (Мф. 10:22).
Отже, ми повинні піддаватися трудам і любити терпіння, щоб отримати все, що обіцяно нам на небі.
Не повинні хвалитися працями і терпінням своїм перш, ніж зовсім закінчимо їх. Жоден художник не хвалиться виробом своїм, перш ніж досконало закінчить його.
Ми повинні постійно виконувати заповіді Господні, ненавидіти самих себе, не робити іншим того, чого самі собі не бажаємо, любити мир, бути смиренними, ненавидіти гордість серця, робити добро ворогам своїм, благословляти тих, хто нас проклинає, стримувати язик свій, втихомирювати гнів, уникати марнослів’я і ненависті до ближнього.
Якщо протягом усього життя постійно будемо виконувати все це, то після смерті можемо хвалитися своїми справами і з упевненістю очікувати на пристойну нагороду, подібно до тієї людини, яка весь день трудилася і отримала за це нагороду. Бог наш не несправедливий. Він кожному воздасть по справах його.
Тільки той може назватися блаженною людиною, хто здобув перемогу смиренням і здобув славу не в цьому, а в майбутньому житті, як згаданий у Євангелії убогий Лазар (Лк. 16:20).
Будемо жити так, щоб могли ми сказати колись: став я нужденний, та Він допоможе мені! Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі (Пс. 114:5-7).
Слово п’ятнадцяте. Про невір’я
Псалмоспівець Давид каже: Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом, дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий, і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика (Пс. 18:10-12).
Отже, істинно благочестива людина є та, яка постійно зберігає заповіді Божі, заповіді Господа нашого Іісуса Христа, аж поки не досягне істинного пізнання Його так, щоб можна було сказати про неї: “Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю” (Пс. 138:6).
Браття мої, остерігайтеся не вірити словам Святого Письма, щоб не розгнівати Творця свого. Хто не має істинної віри, той готує себе на їжу черв’якам, які ніколи не вмирають, загартовує себе на жертву князю темряви і далекий від життя вічного і від Бога. Багато з тих, хто перебуває в пеклі, послані туди за невір’я.
Від невір’я сталися всі ті беззаконня, які вчинили іудеї проти Господа нашого Іісуса Христа. Невір’я було причиною, що вони не захотіли визнати воскресіння Його і таким чином загинули.
Горе людям цим! Горе нещасним душам їхнім!
Хто наставляє в істинах віри запеклого й невірного, той дорогоцінне каміння кидає в глибину моря. Але як вода швидко і стрімко тече в низькі місця, так слово Боже зручно втікає в душу віруючого.
Отже, діти мої улюблені, тікайте від невір’я як джерела всякого зла. Віруйте в ім’я Бога Отця, Господа нашого Іісуса Христа і Святого Духа і сподівайтеся на нього, щоб і до нас могли відноситися слова Писання: Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік (Пс. 124:1). Віра є тверда основа святих. Нею колись загородили вони вуста левів і погасили полум’я вогню.
Слово шістнадцяте. Про увагу
Блаженний апостол Павел каже: браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю; бо, коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете (Рим. 8:12-13); і блаженний Іоанн говорить: Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому нема любові Отчої. Бо все, що в світі: похоть плоті, похоть очей і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. І світ минає, і похоть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік (1Ін. 2:15-17).
Отже, діти мої улюблені, будемо пильнувати і звертати на все увагу розуму нашого, щоб ніхто не міг назвати нас ледачими і неуважними.
Хто здобув духовну увагу до всього, у того розум став здоровий, той підготував у серці своєму житло Богові й здобув собі славу в Бога – той збагатиться колись і отримає незліченні скарби.
Пристрасті не можуть отримати влади над тією людиною, яка пильнує над собою і звертає на себе увагу. Якщо ж така людина через підступність спокусника і впаде в гріх, то пильнування й уважність негайно звернуть її до чесноти. Але людина безтурботна і неуважна, яка не намагається догоджати Богові справами своїми, якщо через підступність диявола впаде в гріх, не помічає того, – тому що серце її запеклось, подібно до каменю.
Людина неуважна подібна до осла, на якого завжди можна сідати і класти тяжкості. Таким чином, людина ця приєднується до худоби безглуздої і уподібнюється до неї (Пс. 48:13).
Безтурботний уподібнюється безсловесним тваринам тому, що диявол чинить у ньому свою волю і беззаконня. Він тягне його, куди йому заманеться, аж поки виповниться міра неправд його і він плачевним чином закінчить життя своє.
Отже, діти мої улюблені, намагайтеся набути духовної уваги до самих себе і досконалості, щоб вам не впадати в сіті ворога.
Неуважний подібний до занепалого або залишеного жителями будинку, на який ніхто не звертає уваги, бо в ньому живуть плазуни, нечисті тварини. Таке становище неуважного. Ніяка Божественна сила не охороняє його від зла.
Діти мої улюблені, намагайтеся придбати увагу і, придбавши, не залишайте її, щоб ворог не підкорив вас своїй владі.
Духовне пильнування й увага оберігає людину від усіх гріхів, тож вона стає місцем упокоєння для Святого Духа, щасливо завершує шлях життя цього й удостоюється увійти в обитель святих.
Слово сімнадцяте. Про дівоцтво
Блаженний апостол Павел, розмірковуючи про дівоцтво, каже: Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього (1Кор. 7:25). Він не мав повеління, оскільки не всі можуть носити тяжкий тягар дівоцтва. З цієї причини він і наданий свободі тих, хто може його носити.
Дівоцтво є печатка досконалості, подоба Ангелам, духовна і свята жертва. Воно є знаком, що вказує шлях до досконалості, є вінець, сплетений із квітів чесноти, є запашна троянда, що оживляє всіх, хто перебуває біля неї, є великий дар Божий, запорука майбутньої спадщини в Царстві Небесному.
Хто зневажає дівоцтво, – той зневажає Бога й Ангелів.
Духовний ворог не сміє приступати до того, хто свято зберігає дівоцтво. Але той, хто зберігає дівоцтво, не повинен хвалитися ним, тому що зберігання його є дія благодаті Божої.
Незаймана не повинна плекати в собі почуттів, пристойних дружинам. Вона повинна віддалятися від нечистих думок, гордості і всього, що приємно дияволу, повинна любити всіх людей, тікати від слави мирської, бути відданою Богові, стримувати язик і суворо дотримуватися постів. Якщо все це буде виконувати вона, – стане чистою і богоугодною жертвою.
Дівоцтво подібне до посудини, наповненої золотом, яку зберігають день і ніч. Дівоцтво є найприємніші пахощі Господу Ісусові Христу. Воно сплітає вінець життя.
Якщо незаймана буде піклуватися про розкішну їжу і марнославляться дівоцтвом, то замість слави зазнає сорому.
Якщо не буде стримувати свого язика, то марним буде її дівоцтво.
Отже, браття мої, остерігайтеся, щоб дівоцтво ваше не було неприємним Богові.
Покладайте всю свою надію на Бога, щоб кожен із вас міг казати: “Не боюся; Помічник мій Бог”. Бог любить тих, хто боїться Його і сподівається на Нього.
Слово вісімнадцяте. Про дві дороги: про дорогу чесноти і про дорогу пороку
Святе Письмо говорить: Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло (Повт. 30:15); тобто: я запропонував тобі дві дороги – дорогу доброчесності та дорогу пороку. Що дорога пороку веде в глибину пекла, про це говорить те ж Святе Письмо.
Отже, будемо віддалятися від нього і ходити тією дорогою, якою ходили святі, бо блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім (Пс. 118:1). Щоб ходити дорогою святих, треба виконувати закон Господній, тобто: мати чистоту тіла, чистоту зору, чистоту дотику, чистоту слуху, а найбільше – чистоту серця. А для цього треба возносити до Бога молитву Псалмоспівця: Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови (Пс. 50:12).
Слово дев’ятнадцяте. Про двомовність
Улюблені браття, прошу вас ім’ям Господа нашого Іісуса Христа: уникайте згубного насіння, від якого походить усіляке зло і про яке так говорить Священне Писання: язик – невеликий член, але… сквернить усе тіло. Ним благословляємо Бога і Отця, і ним проклинаємо людей, створених за подобою Божою (Як. 3:5-6,9).
Двомовна людина укладає союз зі смертю і готує собі погибель у пеклі. Вона не матиме спадщини на землі живих, які виконують волю Господню.
Двомовна людина губить душі інших, спричиняє сварки між друзями, руйнує суспільства, намагається скрізь чинити зло і завжди зловмисно підступно замишляє підступність на ближнього.
Молитва, милостиня і піст двомовного неприємні Богу. Молитва його, за словами Писання, обертається йому в гріх (Пс. 108:7).
Отже, браття мої улюблені, віддаляйтеся від двомовного і не входьте з ним у дружбу, тому що дружба з ним є дружба зі смертю. Бійтеся навіть і говорити з ним, щоб не бути учасниками його гріхів і щоб він не заразив вас своєю отрутою.
Блаженна та людина, яка зберігає свій язик, яка оберігає себе і від найменших гріхів. Вона почує колись ці блаженні слова: добре, добрий і вірний рабе! у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого (Мф. 25:21).
Слово двадцяте. Про підступність
Будемо підносити руки наші й серця в молитві до Всевишнього, щоб Він дав нам силу уникати підступності, яка колись була в Каїні.
Будемо взивати до Бога словами Псалмоспівця: визволь мене від людини обмани та кривди (підступності) (Пс. 42:1).
Людина підступна обманює тільки саму себе, тому що підступність її обертається на погибель їй, як говорить Святе Письмо: обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня (Пс. 7:17).
З підступною людиною не спілкуйся і навіть не торкайся її – але віддаляйся від неї, як від трупа, що гниє.
Язик підступної людини породжує розбрати і сварки.
Хто входить у дружбу з підступною людиною, той входить у дружбу з дияволом. Хто зв’язується з підступною людиною, той зв’язується з людьми, які проливають кров, той сам робиться винуватцем своєї смерті.
Набагато безпечніше жити в пустелі, ніж із підступною людиною.
Не входь у жоден дім разом із підступною людиною, інакше ти станеш учасником її гріхів.
Краще бути тобі разом зі звірами, ніж із підступною людиною. Вона лагідно обходитиметься з тобою і дружньо розмовлятиме, вона вдасться до підступності своєї і несподівано погубить тебе.
Отже, Бог, який керував отців наших – Авраама, Ісака та Якова, нехай буде з вами, нехай позбавить Він вас від того, чия сила на стегнах його (Йов. 40:11), тобто від диявола, який у всякий час ненавидить благочестивих людей і намагається впіймати і поглинути їх.
Але Помічник наш є Іісус Христос, Який дав нам силу і владу зневажати диявола, і Який ходатайствує перед Богом Отцем про спасіння наше.
Щоб це ходатайство для нас було справжнім, з нашого боку вимагається любов до Бога і до ближніх, бо будь-яка любов є виконанням закону (Рим. 13:10). Ми повинні любити один одного так, щоб становити одне серце у Христі Іісусі, повинні надавати один одному допомогу і милосердя.
А найбільше повинні просити Бога, щоб Він дав нам силу виконувати Його заповіді, щоб в останній день суду отримати милість і нагороду від Іісуса Христа, Якому нехай буде слава і честь на віки віків.
Амінь.
Коментар
Перекладені з арабської мови латинською маронітом Авраамом Єхілленським і вперше видані ним у Парижі 1646 року. Достовірність їх підтверджується переказами і загальною згодою східних ченців, які всі, без сумніву, не могли погодитися неправдиво приписувати їх преподобному Антонію, тим паче що вони належали до різних віросповідань. Достовірність цих слів підтверджується мелхітами, іаковітами, несторіанами, коптами, ефіопами та маронітами. Пропонований переклад виконано А.С.Красносільським з латинського видання “Бібліотеки древніх отців” Галланда. Публікується за: Християнське читання. 1825. Ч. 20. С. 295-329.
Джерело: Повчання / Преподобний Антоній Великий ; [Укл. О.А. Смирнова].
Слово первое. О вере в Господа нашего Иисуса Христа
Прежде всего, братия, мы должны веровать в Господа нашего Иисуса Христа, должны почитать Его, повиноваться Ему и исполнять волю Его во всякое время и мгновение; не должны веровать ни в какого другого бога, кроме Него, поскольку Он есть Бог Великий и Господь господствующих. Должны благословлять Его и не уподоблять никакой твари, будет ли она на небе вверху или на земле внизу, поскольку все через Него сотворено, а Сам Он существует прежде всего, будет существовать вечно и никогда не будет иметь конца. Потому мы должны веровать в Него и почитать Его, чтобы вместе с Ним и быть, и царствовать вечно, и наслаждаться Его благами, поскольку Он есть Царь царей и все царства от Него зависят.
Итак, мы должны веровать в Него всем сердцем и исполнять Его заповеди, потому что вера без дел мертва (Як. 2:20), дабы Он помиловал нас в Царстве Своем, когда каждый из нас окончит странствование в мире сем и скажет: веровах, темже возглаголах (Пс. 115:1).
Слово второе. О страхе Божием
Братия, будем ходить в страхе Божием, поскольку предписано нам, чтобы мы служили со страхом и трепетом и таким образом свое спасение содевали (Флп. 2:12). Нет ничего превосходнее страха Божия, страха Господа нашего Иисуса Христа. Страх Господень руководит к великой славе и благодати; и тот, кто боится Господа, благоугоден Ему. Кто имеет страх Господень, тот имеет сокровище вечных благ, тот свободен и от вечных наказаний, уготованных грешникам.
Страх Господень лучше злата, и сребра, и драгоценных камней. Никакой мудрец не может получить такой славы, как боящийся Господа. Страх Господень изгоняет из души всякое коварство и всякий грех.
Напротив, кто не боится Господа, тот впадет во многие беззакония. Страх Господень освобождает человека от грехов, вечных наказаний и власти змия.
Находясь в человеке, страх Господень сохраняет и оберегает его, доколе он не оставит сего тяжелого тела и не соделается наследником небесных благ вместе со святыми, с которыми будет наслаждаться вечною радостью, как говорит Писание: страха ради Твоего, Господи, во чреве прияхом и поболехом, и родихом дух спасения твоего (Іс. 26:18).
Слово третье. О долготерпении
Возлюбленные дети мои, Священное Писание говорит, что лучше муж долготерпелив паче крепкаго (Притч. 16:32) и что долготерпеливый превосходит крепкого, как удаляющийся от огня превосходит приближающегося к нему.
Итак, будем долготерпеливы, поскольку в долготерпеливом Бог обитает. Кто не долготерпелив, тот покоряется воле диавола; напротив, кто долготерпелив, тот покоряется воле Божией во всякое время.
Итак, возлюбленные дети мои, будем подражать долготерпению Господа нашего Иисуса Христа, чтобы на нас исполнились слова Писания: и тако долготерпев, получи обетование (Євр. 6:15).
Слово четвертое. О незлобии
Блаженный Псалмопевец Духом Святым говорит: незлобивии и правии прилепляхуся мне, яко потерпех Тя, Господи (Пс. 24:21). Сии слова, братия, можно отнести к святым, которые своим незлобием соединились с Богом, которые отвергли коварство, как плод диавола, и приобрели незлобие – источник жизни вечной.
Человек незлобивый живет в совершенном страхе Божием. Он подобен Богу; он благоухает весьма приятно, исполнен радости и внутренней славы, он есть жилище Святого Духа.
Незлобие есть фимиам пред Богом. Кто незлобив, тот получает славу и честь в сем и будущем веке, и имя его будет в род и род.
Как огонь, если его не погашают, истребляет большие леса, так коварство, если открывают ему ход в сердце, погубляет душу, оскверняет тело, причиняет много зла и порождает порочные мысли.
Коварный обыкновенно смеется над незлобивым, но сердце его исполнено преступными, диаволом порожденными мыслями, которые возмущают его разум и поставляют его в противоречие с самим собою, производят ненависть, зависть и другие страсти, отягчающие самое тело и причиняющие ему болезнь.
Коварный предан будет вечной казни. Он угождает диаволу и его сообщникам.
Итак, дети мои возлюбленные, старайтесь приобрести незлобие сердца, да не умреши не во время свое (Еккл. 7:18). Возлюбите простоту сердца, которою украшались святые, дабы Господь наш Иисус Христос принял вас к Себе и вы могли с радостью говорить: мене за незлобие приял, и утвердил мя еси пред Тобою в век (Пс. 40:13).
Слово пятое. О смирении
Братия, Бог говорит через пророка: на кого воззрю, токмо на кроткаго и молчаливаго и трепещущаго словес Моих (Іс. 66:2). И Господь наш в Евангелии говорит: научитеся от Мене, яко кроток есмь и смирен сердцем, и обрящете покой душам вашим (Мф. 11:29).
Кто приобрел смирение, тот соделался жилищем Всевышнего Бога и приобрел высоту незлобия, мир и любовь.
Итак, старайтесь быть смиренными и удаляйтесь гордости, свойственной диаволам. Гордость презренна пред Богом, Ангелами и святыми Его.
Кто заражен гордостью – тот участник диавола.
По причине гордости небеса преклонились, основания земли потряслись, бездны возмутились и Ангелы лишились славы своей и сделались диаволами.
По причине гордости Всемогущий разгневался и бездне повелел огнь изрыгать и морю огненными волнами волноваться.
По причине гордости ад получил бытие свое, и вечные наказания уготованы.
По причине гордости родились черви, никогда не умирающие, и явился огнь, никогда не угасающий.
По причине гордости все возмутилось и пришло в беспорядок. Все сие сделалось по причине гордости.
Гордость нечиста пред Богом, но смирение и сокрушение сердца – благоугодны Богу.
Само Милосердие Божие, дети и братия мои возлюбленные, сошло к нам с неба и смирило Себя даже до смерти, смерти же крестной. Возлюбим смирение, чтобы можно было нам взывать к Богу: виждь смирение мое и труд мой, и остави вся грехи моя (Пс. 24:18).
Слово шестое. О чистоте
Священное Писание говорит, дети мои возлюбленные, что чистый человек есть редкое сокровище. Будете святи, яко Аз свят Господь Бог ваш, заповедует нам Бог (Лев. 20:7).
Итак, будем предохранять себя от всякой нечистоты и стараться о чистоте даже до смерти.
Не будем смотреть на красоту жен, ибо от них произошла смерть в мире. Будем истреблять в себе всякое нечистое желание, ибо оно многих погубило. Некоторые умерщвлены за своих жен, другие за своих сестер, иные за своих дочерей. Причиною смерти всех их была одна нечистота.
Возлюбим чистоту, братия, ибо плод ее есть свет и истина.
Не будем рабами низких и постыдных страстей и порочных желаний, которые нечисты пред Богом.
Будем всегда иметь перед очами нашими Бога и помнить слова апостола: вы есте церкви Бога жива (2Кор. 6:16) и телеса ваша храм живущаго в вас Святаго Духа суть (1Кор. 6:19).
Кто живет в нечистоте, тот подвержен бывает гневу, любит коварство и впадает во многие беззакония, тот подобен бессловесным животным, как говорит святой псалмопевец Давид: человек в чести сый не разуме, приложися скотом несмысленным и уподобися им (Пс. 48:21).
Дети мои возлюбленные, не будем обращать взоров своих на красоту женскую, но будем сохранять себя в чистоте, которая составляет славу Ангелов Божиих.
Если же, по коварству диавола, и удалимся от чистоты, то прибегнем к покаянию и к милосердию Того, Кто, оставив девяносто девять овец, пришел взыскать одну пропавшую овцу, – прибегнем к Богу, Который прощает грехи всем, притекающим к Нему с верою, дабы таким образом и к нам могли быть отнесены слова Писания: честна пред Господем смерть преподобных Его (Пс. 115:6).
Слово седьмое. О мире
Братия, Господь говорит каждому из нас: взыщи мира и пожени и (Пс. 33:15). Итак, будем стараться узнать, в чем состоит мир Божий, – и поспешим к нему. Будем опасаться, чтобы нам не сказано было, что мир наш есть мир грехов наших. Господь сказал нам: мир оставляю вам, мир Мой даю вам: не якоже мир дает, Аз даю вам (Ін. 14:27). Братия, употребим все старание, чтобы удержать данный нам Иисусом Христом мир, ибо мир сей нисходит от Отца светов и Царя веков.
Человек, любящий мир, находится в общении с Иисусом Христом и Его Ангелами; никакие несчастья не смущают его. Напротив, враги мира мучаются завистью и различными страстями. Зависть – источник обмана и многих грехов – удалила от пути правды и подвергла наказанию сынов Божиих. Она породила смерть и ад. От нее земля лишилась плодоносия и изменилась в своей природе. Зависть была причиной, что в мире пролито много невинной крови. Итак, будем убегать зависти и раздоров.
Кто находится в дружестве с завистливым человеком, тот находится в дружестве с хищным и свирепым зверем. Кто вверяет себя хищному зверю, тот даже безопаснее того, кто вверяет себя завистливому человеку. Кто любит раздоры – тот никого не щадит, ни самых друзей своих; для того нет ничего непозволительного, нет ничего страшного. Он проливает кровь, как воду. Жизнь человека для него – ничто.
Дети мои, убегайте зависти, любите мир и не имейте никаких раздоров с ближними своими: ибо заповедь в сем словеси совершается, во еже: возлюбиши искренняго твоего, якоже сам себе (Рим. 13:9).
Не имейте никакого притворства друг к другу и не питайте взаимной ненависти. Человек, ненавидящий ближнего своего, склонен к беззакониям и проводит жизнь порочную. Он охотно оскорбляет другого и хвалится своею глупостью.
Братия, если кто из вас занимается земледелием или обрабатыванием винограда, тот должен плоды трудов своих употреблять умеренно и внимать себе, да не когда отягчает сердце его объядением и пиянством (Лк. 21:34); должен трудиться и для того, чтобы приносить Богу жертвы и всесожжения мирна, чтобы вспомоществовать бедным и утверждать между ними мир, ибо блажени миротворцы, яко тии сынове Божии нарекутся (Мф. 5:9).
Слово восьмое. О молчании
Возлюбленные, премудрый Соломон говорит: сребро разжженое язык праведнаго (Притч. 10:20).
Итак, обуздывайте язык свой, полагайте перст на уста свои и не умножайте слов, чтобы не умножить грехов: ибо человек, любящий говорить много, не позволяет обитать в себе Духу Святому.
Днем и ночью да будет в устах ваших имя Божие.
Слово ваше да бывает всегда во благодати, солию растворено (Кол. 4:6).
Если неопытный человек спросит вас о том, что может пользу принести душе его, отвечайте ему. Если же вы видите, что ответ ваш нимало не будет назидателен, то уподобляйтесь глухим, так, как бы вы никогда ничего не слыхали, и немым, так, как бы вы никогда ничего не говорили.
Дети мои, старайтесь провождать истинную святую жизнь, чтобы быть совершенными.
Любите молчание, истину и кротость, чтобы получить духовные блага.
Кто обуздывает свой язык из опасения нарушить какую-нибудь заповедь Господню, того Бог помилует в последний день Суда.
Слово девятое. О удалении от грехов
Псалмопевец говорит: работайте Господеви со страхом, и радуйтеся Ему со трепетом (Пс. 2:11), и Бог заповедует: да не будут тебе бози инии разве Мене (Вих. 20:3).
Итак, возлюбленные братия, мы должны служить Богу и служению сему не предпочитать служение людям, ибо благо есть надеятися на Господа, нежели надеятися на человека (Пс. 117:8).
Итак, мы не должны много заботиться о служении людям, чтобы не сделаться участниками их грехов и не быть исполнителями их порочных желаний; не должны исполнять похоть очес наших (1Ін. 2:16) и оставлять без внимания сердце наше, дабы в будущей жизни вечно не быть во тьме кромешной, идеже будет плач и скрежет зубом (Мф. 8:12).
Похоть очес сердце развращает и ум помрачает. Дети мои, удаляйтесь от нее, дабы не оскорбить вам обитающего в вас Духа Божия.
Будьте мужественны и презирайте диавола. У нас есть Спаситель, Который всегда готов подать вам помощь, если только вы будете исполнять Его волю и все заповеди.
Живите так, чтобы можно было говорить вам: Господи, аз раб Твой, аз раб Твой и сын рабыни Твоея (Пс. 115:7). Бог, единый Сильный и Премудрый, да сохранит вас и научит возрастать в добродетели по примеру Господа нашего Иисуса Христа, Которого слава вечная. Аминь.
Слово десятое. О обуздании языка
Господь наш Иисус Христос в Своем Святом Евангелии говорит нам: внидите узкими враты (Мф. 7:13); и апостол Павел научает нас, что многими скорбьми подобает нам внити в Царствие Божие (Деян. 14:22).
Возлюбленные братия, что можно разуметь под узкими вратами, в которые должно входить нам, сие открывает премудрый Соломон. Не даждь устнам твоим, говорит он, еже во грех ввести плоть твою… яко во множестве соний и суетствия, тако и словеса многа (Еккл. 5:5-6). Уста безумнаго сокрушение ему, устне же его сеть души его (Притч. 18:7).
Итак, будем обуздывать язык наш, чтобы не произносить никаких худых слов. Худое слово вреднее всякого яда. Рану, причиненную ядом, можно исцелить, но худого слова, когда оно произнесено, возвратить нельзя.
Язык дракона менее вреден, нежели язык того человека, который любит роптать или клеветать, ибо такой человек производит распри и ссоры между людьми, живущими мирно, посевает зло между ближними и разрушает весьма многие полезные общества. Кто принимает к себе такого человека, того он вовлекает во многие грехи. Кто сообщается с ним, тот сообщается с убийцей.
Убийца и человек, любящий роптать и клеветать, производят одинаковые действия. Как убийца мечом умерщвляет тело, так клеветник словами умерщвляет душу. Язык клеветника подобен жалу змеи; даже безопаснее жить со змеею и скорпионом, нежели с клеветником.
Многие грехи гораздо простительнее клеветы. Клеветник и тот, кто слушает его, получат одинаковое осуждение. Часто безопаснее бывает приблизиться к огню и обжечься от него, нежели приблизиться к клеветнику и говорить с ним.
Итак, дети мои возлюбленные, удаляйтесь клеветника. Убегайте его, кто бы он ни был: отец ли или брат кого-нибудь из вас. Лучше жить со львом или со львицею, нежели с клеветником. Не стыдитесь удаляться от него, иначе он заразит вас ядом.
Удаляйтесь ропота и любите молчание, ибо молчаливый человек близок к Богу и к Ангелам.
Священное Писание говорит, что тот соблюдает свою душу, кто хранит своя уста (Притч. 13:3). Бог да сохранит вас в мире и благодати Своей. Аминь.
Слово одиннадцатое. О премудрости, хранении сердца и смирении
Премудрый Соломон говорит: начало премудрости страх Господень (Притч. 1:7).
Итак, чтобы приобрести премудрость, которая необходима для исполнения заповедей Божиих, мы должны прежде приобрести страх Господень. Премудрый Соломон говорит также: всяцем хранением блюди твое сердце: от сих бо исходища живота (Притч. 4:23).
Человек, надмевающийся сердцем, для всех ненавистен, потому что дела его показывают надменность. От гордости он впадает во многие грехи.
Все грехи ненавистны Богу, но всех ненавистнее – гордость сердца. Человек, который с гордым сердцем или сам просит у другого, или подает другому советы, подобен человеку, вливающему воду в просверленный сосуд, или подобен тому, который говорит с птицей, мимо пролетающей.
Безопаснее жить с гидрою и драконом, нежели с человеком гордым. Дракон, если увидит нагого человека, опустивши голову, удаляется. Но гордый человек не чувствует никакого стыда по причине гордости сердца своего. Диавол за гордость сердца своего низвержен с неба.
Дети мои возлюбленные, наставляйте друг друга и признавайтесь друг пред другом и пред Богом в грехах своих, чтобы Он простил вас в оных. С высоты неба Он благосклонно взирает на смиренных. Старайтесь приобрести истинную, небесную премудрость. Опасайтесь, чтобы не были отнесены к вам слова Писания: сердце безумнаго ошуюю его, но ищите мудрости, чтобы можно было сказать о каждом из вас: сердце мудраго одесную его (Еккл. 10:2) и: рука Твоя наставит мя, и удержит мя десница Твоя (Пс. 138:10). Бог да будет со всеми вами. Аминь.
Слово двенадцатое. О стыде
Священное Писание говорит, что есть бо стыд наводяй грех, и есть стыд слава и благодать (Сир. 4:25).
Бесстыдного человека все ненавидят и презирают, но стыдливый человек стыдливостью своей возвышается к большей славе.
Стыд, рождающийся после сделанного греха, есть истинный, полезный стыд, но тот стыд, из которого рождается грех, препятствует исполнению заповедей Божиих.
Дети мои, удаляйтесь неправосудия, не угнетайте слабых и не сообщайтесь с притеснителем невинных.
Убегайте человека, любящего принимать подарки или отдавать деньги свои в рост.
Не прельщайтесь сребром. Оно причиняет много зла пристрастившимся к нему.
Опасайтесь, чтобы предосудительный стыд не принудил вас принимать участие в порочных делах других.
Не стыдитесь оказывать вспоможение престарелым вдовам и принимайте к себе бедных, которые не имеют помощников. Но удаляйтесь вдов, которые не имеют скромности и стыдливости, и не принимайте к себе буйных и своевольных сирот.
Не входите в распри с другими, но убегайте всяких раздоров.
Не говорите с бесстыдной или с бесславной женщиной. Удаляйтесь и такой женщины, которая не имеет надлежащего почтения к своему мужу.
Но никогда не стыдитесь делать все то, что сообразно с волею Божиею, в чем состоит истинная добродетель. Смело произносите слова Божественной мудрости и говорите о учении Господа.
Не стыдитесь открывать священнику все грехи свои.
Не бойтесь человека богатого и сильного, но преданного порокам и нечестию.
Опасайтесь, чтобы под предлогом стыда не сделать какого-нибудь греха и после не подвергнуться наказанию.
Бог да даст вам мудрость, чтобы каждый из вас мог говорить Ему: мене за незлобие приял, и утвердил мя еси пред Тобою в век (Пс. 40:13).
Слово тринадцатое. О тщеславии
Господь наш Иисус Христос, желая спасения душам нашим, во Святом Евангелии говорит: како вы можете веровати, славу друг от друга приемлюще, и славы, яже от Единаго Бога, не ищете? (Ін. 5:44). Итак, будем до самой смерти противиться тщеславию и отсекать гибельные его ветви, дабы после не предали нас суду.
Тщеславие всегда стремится господствовать над нашими сердцами. Кем обладает оно, тот осуждает себя на вечное мучение и приуготовляет себя в жертву ада; тот подобен человеку, который для утоления своей жажды наливает воду в просверленный сосуд.
Братия мои, убегайте тщеславия, ибо от него многие погибли. Оно побуждает человека предпринимать многоразличные труды, посты, молитвы и ночные бдения, заставляет подавать милостыню пред людьми и за все сие в будущей жизни награждает только стыдом и бесчестием.
Итак, будем убегать тщеславия. Если же мы свободны от него, – то будем впредь предохранять себя от него и гибельных его следствий.
Будем стремиться к славе и нищете святых людей, чтобы и к нам относились слова Иисуса Христа: блажени нищии духом, яко тех есть Царствие Небесное (Мф. 5:3).
Слово четырнадцатое. О славе и терпении
Господь наш Иисус Христос в Святом Своем Евангелии говорит: в терпении вашем стяжите души ваша (Лк. 21:19), также: претерпевый до конца, той спасен будет (Мф. 10:22).
Итак, мы должны подвергаться трудам и любить терпение, чтобы получить все, что обещано нам на небе.
Не должны хвалиться трудами и терпением своим прежде, нежели совершенно окончим их. Никакой художник не хвалится изделием своим, прежде нежели совершенно окончит его.
Мы должны постоянно исполнять заповеди Господни, ненавидеть самих себя, не делать другим того, чего сами себе не желаем, любить мир, быть смиренными, ненавидеть гордость сердца, благодетельствовать врагам своим, благословлять клянущих нас, обуздывать язык свой, укрощать гнев, избегать пустословия и ненависти к ближнему.
Если в продолжение всей жизни постоянно будем исполнять все сие, то по смерти можем хвалиться своими делами и с уверенностью ожидать приличной награды, подобно тому человеку, который весь день трудился и получил за сие награду. Бог наш не несправедлив. Он каждому воздаст по делам его.
Только тот может назваться блаженным человеком, кто приобрел победу смирением и получил славу не в сей, но в будущей жизни, как упоминаемый в Евангелии нищий Лазарь (Лк. 16:20).
Будем жить так, чтобы могли мы сказать некогда: смирихся, и спасе мя Господь. Обратися, душе моя, в покой твой, яко Господь благодействова тя (Пс. 114:5-7).
Слово пятнадцатое. О неверии
Псалмопевец Давид говорит: судьбы Господни истинны, оправданны вкупе, вожделенны паче злата и камене честна многа, и слаждша паче меда и сота. Раб твой хранит я, внегда сохранити я, воздаяние много (Пс. 18:10-12).
Итак, истинно благочестивый человек есть тот, который постоянно хранит заповеди Божии, заповеди Господа нашего Иисуса Христа, доколе не достигнет истинного познания Его так, чтобы можно было сказать о нем: удивися разум твой от Мене (Пс. 138:6).
Братия мои, опасайтесь не верить словам Святого Писания, чтобы не разгневать Творца своего. Кто не имеет истинной веры, тот уготовляет себя в пищу червям, никогда не умирающим, закалает себя в жертву князю тьмы и далек от жизни вечной и от Бога. Многие, находящиеся в аду, посланы туда за неверие.
От неверия произошли все те беззакония, которые сделали иудеи против Господа нашего Иисуса Христа. Неверие было причиной, что они не захотели признать воскресение Его и таким образом погибли.
Горе людям сим! Горе несчастным душам их!
Кто наставляет в истинах веры ожесточенного и неверного, тот драгоценные камни бросает во глубину моря. Но как вода скоро и стремительно течет в низкие места, так слово Божие удобно втекает в душу верующего.
Итак, дети мои возлюбленные, убегайте неверия как источника всякого зла. Веруйте во имя Бога Отца, Господа нашего Иисуса Христа и Святого Духа и надейтесь на оное, чтобы и к нам могли относиться слова Писания: надеющийся на Господа, яко гора Сион: не подвижится в век живый во Иерусалиме (Пс. 124:1). Вера есть твердое основание святых. Ею некогда заградили они уста львов и погасили пламень огня.
Слово шестнадцатое. О внимании
Блаженный апостол Павел говорит: братие, должни есмы не плоти, еже по плоти жити: аще бо по плоти живете, имате умрети, аще ли духом деяния плотская умерщвляете, живи будете (Рим. 8:12-13); и блаженный Иоанн говорит: не любите мира, ни яже в мире. Аще кто любит мир, несть любве Отчи в нем: яко все, еже в мире, похоть плотская и похоть очима и гордость житейская, несть от Отца, но от мира сего есть. И мир преходит, и похоть его, а творяй волю Божию пребывает во веки (1Ін. 2:15-17).
Итак, дети мои возлюбленные, будем бодрствовать и обращать на все внимание ума нашего, чтобы никто не мог назвать нас ленивыми и невнимательными.
Кто приобрел духовное внимание ко всему, у того ум сделался здрав, тот приуготовил в сердце своем жилище Богу и приобрел себе славу у Бога – тот обогатится некогда и получит неисчислимые сокровища.
Страсти не могут получить власти над тем человеком, который бодрствует над собою и обращает на себя внимание. Если же такой человек по коварству искусителя и впадет в грех, то бдение и внимательность тотчас обратят его
к добродетели. Но человек беспечный и невнимательный, который не старается угождать Богу делами своими, если по коварству диавола впадет в грех, не замечает того, – потому что сердце его ожесточено наподобие камня.
Человек невнимательный подобен ослу, на которого всегда можно садиться и класть тяжести. Таким образом, человек сей прилагается скотом несмысленным и уподобляется им (Пс. 48:13).
Беспечный уподобляется бессловесным животным потому, что диавол совершает в нем свою волю и беззакония. Он влечет его, куда ему угодно, доколе исполнится мера неправд его и он плачевным образом окончит жизнь свою.
Итак, дети мои возлюбленные, старайтесь приобрести духовное внимание к самим себе и совершенство, чтобы вам не впадать в сети врага.
Невнимательный подобен обветшавшему или оставленному жителями дому, на который никто не обращает внимания, потому что в нем живут пресмыкающиеся нечистые животные. Таково положение невнимательного. Никакая Божественная сила не охраняет его от зла.
Дети мои возлюбленные, старайтесь приобрести внимание и, приобретши, не оставляйте его, дабы враг не покорил вас своей власти.
Духовное бдение и внимание предохраняет человека от всех грехов, так что он делается местом упокоения для Святого Духа, счастливо оканчивает поприще жизни сей и удостаивается войти в обитель святых.
Слово семнадцатое. О девстве
Блаженный апостол Павел, рассуждая о девстве, говорит: о девах повеления Господня не имам (1Кор. 7:25). Он не имел повеления, поскольку не все могут носить тяжкое бремя девства. По сей причине оно и предоставлено свободе тех, кто может его носить.
Девство есть печать совершенства, подобие Ангелам, духовная и святая жертва. Оно есть знак, указывающий путь к совершенству, есть венец, сплетенный из цветов добродетели, есть благоухающая роза, оживляющая всех, находящихся близ нее, есть великий дар Божий, залог будущего наследия в Царствии Небесном.
Кто презирает девство, – тот презирает Бога и Ангелов.
Духовный враг не смеет приступать к тому, кто свято хранит девство. Но хранящий девство не должен хвалиться оным, ибо хранение его есть действие благодати Божией.
Девственница не должна питать в себе чувств, приличных женам. Она должна удаляться нечистых мыслей, гордости и всего, что приятно диаволу, должна любить всех людей, убегать славы мирской, быть преданною Богу, обуздывать язык и строго хранить посты. Если все сие будет исполнять она, – соделается чистою и богоугодною жертвою.
Девство подобно сосуду, наполненному золотом и хранимому день и ночь. Девство есть приятнейшее благоухание Господу Иисусу Христу. Оно сплетает венец жизни.
Если девственница будет заботиться о роскошной пище и тщеславиться девством, то вместо славы подвергнется стыду.
Если не будет обуздывать своего языка, то тщетно будет ее девство.
Итак, братия мои, опасайтесь, чтобы девство ваше не было неприятно Богу.
Возлагайте все свое упование на Бога, чтобы каждый из вас мог говорить: «Не страшусь; Помощник мой Бог». Бог любит боящихся Его и уповающих на Него.
Слово восемнадцатое. О двух путях: о пути добродетели и о пути порока
Священное Писание говорит: се, дах пред лицем твоим жизнь и смерть, благо и зло (Повт. 30:15); то есть: я предложил тебе два пути – путь добродетели и путь порока. Что путь порока ведет в глубину ада, о сем говорит то же Священное Писание.
Итак, будем удаляться его и ходить по тому пути, по которому ходили святые, ибо блажени непорочнии в путь, ходящий в законе Господни (Пс. 118:1). Чтобы ходить по пути святых, должно исполнять закон Господень, то есть: иметь чистоту тела, чистоту зрения, чистоту осязания, чистоту слуха и наипаче – чистоту сердца. А для сего должно воссылать к Богу молитву Псалмопевца: сердце чисто созижди во мне, Боже, и дух прав обнови во утробе моей (Пс. 50:12).
Слово девятнадцатое. О двуязычии
Возлюбленные братия, прошу вас именем Господа нашего Иисуса Христа: избегайте гибельного семени, от которого происходит всякое зло и о котором так говорит Священное Писание: язык мал уд есть, но сквернит все тело. Тем благословляем Бога и Отца и тем кленем человеки бывшия по подобию Божию (Як. 3:5-6,9).
Двуязычный человек заключает союз со смертью и приуготовляет себе погибель во аде. Он не будет иметь наследия на земле живых, которые исполняют волю Господню.
Двуязычный человек погубляет души других, производит ссоры между друзьями, разрушает общества, старается везде производить зло и всегда злоумышляет коварство на ближнего.
Молитва, милостыня и пост двуязычного неприятны Богу. Молитва его, по словам Писания, обращается ему в грех (Пс. 108:7).
Итак, братия мои возлюбленные, удаляйтесь двуязычного и не входите с ним в дружество, потому что дружество с ним есть дружество со смертью. Опасайтесь даже и говорить с ним, чтобы не быть участниками его грехов и чтобы он не заразил вас своим ядом.
Блажен тот человек, который хранит свой язык, который предохраняет себя и от самых малых грехов. Он услышит некогда сии блаженные слова: рабе благий и верный, о мале был еси верен, над многими тя поставлю: вниди в радость господа твоего (Мф. 25:21).
Слово двадцатое. О коварстве
Будем возносить руки наши и сердца в молитве ко Всевышнему, чтобы Он дал нам силу избегать коварства, которое некогда было в Каине.
Будем взывать к Богу словами Псалмопевца: от человека неправедна и льстива (коварного) избави мя, Господи (Пс. 42:1).
Человек коварный обманывает только самого себя, потому что коварство его обращается в погибель ему, как говорит Священное Писание: обратится болезнь его на главу его, и на верх его неправда его снидет (Пс. 7:17).
С коварным человеком не сообщайся и даже не прикасайся к нему – но удаляйся от него, как от гниющего трупа.
Язык коварного человека производит распри и ссоры.
Кто входит в дружество с коварным человеком, тот входит в дружество с диаволом. Кто сообщается с коварным, тот сообщается с людьми, проливающими кровь, тот сам делается виновником своей смерти.
Гораздо безопаснее жить в пустыне, нежели с коварным человеком.
Не входи ни в какой дом вместе с коварным человеком, иначе ты сделаешься участником его грехов.
Лучше быть тебе вместе со зверями, нежели с коварным человеком. Он ласково будет обходиться с тобою и дружественно разговаривать, он прибегнет к коварству своему и неожиданно погубит тебя.
Итак, Бог, руководивший отцов наших – Авраама, Исаака и Иакова, да будет с вами, да избавит Он вас от того, которого крепость на чреслех его (Йов. 40:11), то есть от диавола, который во всякое время ненавидит благочестивых людей и старается уловить и поглотить их.
Но Помощник наш есть Иисус Христос, Который дал нам силу и власть попирать диавола и Который ходатайствует у Бога Отца о спасении нашем.
Дабы сие ходатайство для нас было действительно, с нашей стороны требуется любовь к Богу и к ближним: ибо любы исполнение закона есть (Рим. 13:10). Мы должны любить друг друга так, чтобы составлять одно сердце во Христе Иисусе, должны оказывать друг другу помощь и милосердие.
Более же всего должны просить Бога, чтобы Он дал нам силу исполнять Его заповеди, дабы в последний день суда получить милость и награду от Иисуса Христа, Которому да будет слава и честь во веки веков.
Аминь.
Комментарий
Переведены с арабского языка на латинский маронитом Авраамом Ехилленским и впервые изданы им в Париже в 1646 году. Подлинность их подтверждается преданием и всеобщим согласием восточных монахов, которые все, без сомнения, не могли согласиться ложно приписывать их преподобному Антонию, тем более что они принадлежали к различным вероисповеданиям. Подлинность этих слов подтверждается мелхитами, иаковитами, несторианами, коптами, эфиопами и маронитами. Предлагаемый перевод выполнен А.С.Красносельским с латинского издания «Библиотеки древних отцов» Галланда. Публикуется по: Христианское чтение. 1825. Ч. 20. С. 295–329.
Источник: Поучения / Преподобный Антоний Великий ; [Сост. Е.А. Смирнова]. – Москва : Изд-во Сретенского монастыря, 2008. – 701 с., [1] л. цв. ил. (Духовная сокровищница) / Двадцать слов к монахам. 132-160 с.
