Вступ

Попередні поняття

1. Що таке православний катехізис?

Православний катехізис це настанова в православній християнській вірі, що викладається всякому християнину для благодогоджання Богові і спасіння душі.

2. Що означає слово “катехізис”?

Катехізис у перекладі з грецької мови означає “оглашення”, усна настанова. Про ЛюбовЗ апостольських часів цим словом за традицією позначається початкова настанова про православну віру, необхідна кожному християнину (див. Лк. 1:4, Діян. 18:25).

3 Що потрібно, щоб догодити Богу і спасти душу?

Для благовоління Богу і для спасіння душі потрібно: пізнання істинного Бога і правильна віра в Нього; життя за вірою і відповідні їй добрі справи.

4. Чому на початку потрібна віра?

Віра потрібна тому, що, як свідчить слово Боже, “А без віри угодити Богові неможливо ” (Євр. 11:6).

5. Чому крім віри потрібні життя по вірі та добрі справи?

З вірою мають бути нероздільні життя по вірі та добрі справи тому, що, як свідчить слово Боже, “віра без діл мертва ” (Як. 2:20).

6. Що ми називаємо вірою?

За поясненням апостола Павла: “Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому” (Євр. 11:1). Тобто: здій снення очікуваного і впевненість у невидимому, тобто віра — це впевненість у невидимому як у видимому, а в бажаному й очікуваному — як у дійсному.

7. У чому відмінність між вірою і знанням?

Різниця між знанням і вірою полягає в тому, що знання має предметом відчутне і пізнаване, а віра – невидиме і навіть незбагненне. Знання ґрунтується на досвіді та дослідженні предмета, а віра – на довірі до свідчення істини. Знання належить розуму, хоча може діяти і на серце; віра належить переважно серцю, хоча починається в думках.

8. Чому у вченні благочестя потрібні не тільки знання, а й віра?

У вченні благочестя потрібні не тільки знання, а й віра тому, що головним об’єктом вивчення є Бог, невидимий і незбагненний, і премудрість Божа, оточена таємницею. Тому багато чого в цьому вченні не може бути охоплено знанням, а може бути сприйнято тільки вірою. “Віра, – каже святий Кирило Єрусалимський, – є око, що просвічує всякому совість і сповіщає розуміння: ” ѓще не ўвёрите, нижE и4мате разумёти” (Іс. 7:9; Огласительне повчання, 5).

9. Святий Кирило пояснює необхідність віри таким чином: “Не тільки у нас, що носять ім’я Христове, за велике шанується віра, а й усе, що відбувається у світі, навіть людьми, чужими Церкві, відбувається вірою. На вірі затверджено землеробство: той, хто не вірить у те, що збере врожай, не стане працювати в полі. Вірою керуються мореплавці, довіряючи свою долю малому судну, а хвилююче море віддають перевагу твердій землі, віддаючись невідомим надіям і маючи при собі лише віру, яка для них надійніша від усякого якоря” (Огласительне повчання, 5:3).

 

Про Божественне одкровення

10. Що є джерелом вчення про Православну віру?

Вчення про православну віру ми почерпаємо з Божественного одкровення.

11. Що ми розуміємо під Божественним одкровенням?

Божественне одкровення – це те, що Сам Бог забажав відкрити людям, щоб вони могли правильно і спасительно в Нього вірити і належним чином вшановувати Його.

12. Чи всім дано Божественне одкровення?

Бог дав необхідне і спасительне одкровення для всіх людей, але оскільки не всі здатні безпосередньо прийняти одкровення від Бога, то Він обрав особливих провісників, які передали Божественне одкровення тим, хто бажає його прийняти.

13. Чому не всі здатні прийняти одкровення від Бога?

Не всі люди здатні безпосередньо прийняти одкровення від Бога через свою гріховну нечистоту та неміч духа й тіла.

14. Хто були провісниками одкровення Божого?

Провісниками одкровення Божого були Адам, Ной, Авраам, Мойсей та інші пророки. Вони прийняли і проповідували початки одкровення Божого; у повноті ж і досконалості приніс на землю одкровення Боже втілений Син Божий, Господь наш Іісус Христос, і розповсюдив його по всесвіту через Своїх учнів і апостолів.

Апостол Павло каже:

“Бог, Який багато разово й різноманітно говорив здавна отцям через пророків, в останні ці дні говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, через Якого й віки створив.” (Євр. 1:1-2).

“Але проповідуємо премудрість Божу, таємну, потаємну, яку Бог призначив перш за віки на славу нашу, якої ніхто з влад віку цього не пізнав… А нам Бог відкрив це Духом Своїм, бо Дух усе проникає, і глибини Божі” (1Кор. 2:7-8,10).

Євангеліст Іоанн пише:

“Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який в лоні Отця, Той явив.” (Ін. 1:18).

Сам Іісус Христос говорить:

“Ніхто не знає Сина, крім Отця; і Отця ніхто не знає, крім Сина, і кому Син хоче відкрити. ” (Мф. 11:27).

15. Чи може людина пізнавати Бога без особливого його одкровення?

Людина може пізнавати Бога методом дослідження створених Ним речей, але це пізнання є недосконалим і недостатнім і може слугувати лише приготуванням до віри або лише деяким посібником до пізнання Бога з Його одкровення.

“Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творінь видимі” (Рим. 1:20).

“З однієї крові (тобто від одного земного отця — Адама) Він створив увесь рід людський для життя по всій землі, на передви значивши час і межі їх перебування, щоб вони шу кали Бога, чи не відчують Його і чи незнайдуть, хоч Він
і не далеко від кожного з нас: у Ньому бо живемо і рухаємося й існуємо” (Діян. 17:26-28).

Міркування про віру в Бога починається з думки про те, що Бог є. До цієї думки ми приходимо споглядаючи створені Ним предмети. Уважно розглядаючи світ, ми пізнаємо, що Бог премудрий, всемогутній, благий; пізнаємо також і багато невидимих Його властивостей. Оскільки Бог Творець усього світу, а ми складаємо частину цього світу, отже, Бог є і наш Творець. За цим знанням слідує віра, а за вірою – поклоніння ЙОму (святий Василій Великий, Послання 232).

 

Про Священне Передання і Святе Письмо

16. Яким чином Божественне одкровення зберігається і поширюється?

Божественне одкровення поширюється між людьми і зберігається в істинній Церкві двома способами: за допомогою Священного Педання і Священного Писання.

17. Що ми називаємо Священним Переданням?

Під Священним Переданням розуміють такий спосіб поширення і збереження Божественного Одкровення, коли ті, хто істинно вірує і шанує Бога, словом і прикладом передають один одному вчення віри, За кон Божий, таїнства і священні обряди.

18. Де зберігається Священне Передання?

Усі істинно віруючі, з’єднані Священним Переданням, за улаштуванням Божим спадкоємно і в єдності, становлять Церкву, яка і є надійнею скарбницею Священного Передання, або, як каже апостол Павло, “ЦRковь БGа жи1ва, ст0лпъ и3 ўтверждeніе и4стины” (1Тим. 3:15).

Святий Іриней пише: “Не слід в інших шукати істину, яку легко отримати в Церкві. У неї, як у багату скарбницю, апостоли в повноті поклали все, що належить істині. кожен бажаючий може приймати від неї напій життя Вона є дверима життя” (Проти єресей, кн. 3, гл. 4).

19. Що ми називаємо Священним Писанням?

Священним Писанням називаються книги, написані за натхненням Святого Духа через освячених від Бога людей, – пророків й апостолі. Зазвичай ці книги називають Біблією.

20. Що означає слово “Біблія”?

Слово Біблія в перекладі з грецької означає “книги”. Цією назвою виражено те, що священні книги по відношенню до інших варті особливої уваги.

21. Що давніше: Священне Передання чи Святе Письмо?

Найдавніший і найперший спосіб поширення одкровення Божого є Священне Передання. Від Адама до Мойсея не було священних книг. Сам Господь наш Іісус Христос Божественне вчення Своє і настанови передав учням Своїм словом і прикладом, а не книгою. У той самий спосіб і апостоли спочатку поширювали віру й утверджували Церкву Христа. Книгами не всі можуть користуватися, а Переданням – всі (в цьому також полягає необхідність Священного Передання).

22. Для чого дано Святе Письмо?

Святе Письмо дано для того, щоб Божественне Одкровення збереглося більш точно і незмінно. У Святому Письмі ми читаємо слова пророків і апостолів точно так, ніби ми самі з ними жили і їх чули, незважаючи на те, що священні книги написані за кілька століть або тисячоліть до нашого часу.

23. Чи слід дотримуватися Священного Передання, якщо є Святе Письмо?

Ми повинні дотримуватися Священного Передання, яке узгоджується з Божественним Одкровенням і Священним Писанням, як вчить цього саме Святе Письмо. Апостол Павло пише:

“Отож, браття, стійте і держіть передання, яким ви навчились чи то словом, чи то посланням нашим.” (2Сол. 2:15).

24. Як у наш час користуватися Священним Переданням?

Священне Передання потрібне і в наші дні для керівництва до правильного розуміння Священного Писання, для правильного звершення Таїнств і для дотримання священних обрядів у чистоті первісного їхнього встановлення.

Святий Василій Великий говорить про це наступне: “З усіх збережених Церквою догматів і традицій, одні отримані з письмового джерела, а інші прийняті від переданого таємно Апостольського передання. Для благочестя ж ті й інші мають однакову силу, і цьому не буде суперечити ніхто, хто хоч трохи розбирається в церковних правилах. Оскільки якщо ми наважимося відкинути неписані звичаї, як такі, що нібито не мають великого значення, то обов’язково зашкодимо Євангелію в найголовнішому, – навіть більше, залишимо від апостольської проповіді одну зовнішню оболонку. Так, наприклад, де написано, щоб ті, хто сподівається на ім’я Господа нашого Іісуса Христа, осіняли себе хресним знаменням? Яке писання нас навчило в молитві обертатися до сходу? Хто зі святих записав нам слова призивання при показанні Хліба Євхаристії та Чаші Благословення? Адже ми користуємося не тільки словами з Апостола і Євангелія, але і перед ними, і після, вимовляємо слова, взяті з неписаного вчення, які мають велику силу для Таїнства. За яким правилами ми благословляємо воду Хрещення, єлей Помазання, самого хрещеного? Чи не за таємним і неписаним переданням? Що ще? Помазання єлеєм яке написане слово навчило нас? Звідки триразове занурення людини? І заперечення сатани й ангелів його, що стосується Хрещення, – з якого взято писання? Чи не з цього не оприлюдненого і сокровенного вчення, якого батьки наші дотримувалися у недопитливому і скромному мовчанні, добре розуміючи, що високо поважаність таїнств оберігається мовчанням? Оскільки було б негідно писанням оголошувати вчення про те, на що нехрещеним і поглянути недозволено?” (Правило 97, Про Святий Дух, гл. 27).

 

Про Святе Письмо

25. Коли написані Священні книги?

Священні книги написані в різні часи. Одні до народження Христа, а інші – після.

26. Як поділяються Священні книги?

Ці два розділи Священних книг мають особливі назви. Ті Священні книги, які написані до народження Христа, називаються книгами Старого Завіту; а ті, які написані після народження Христа, називаються книгами Нового Завіту.

27. Що таке Старий і Новий Завіт?

Старий і Новий Завіт – це давній і новий союз Бога з людиною.

28. У чому полягав Старий Заповіт?

Старий Заповіт полягав у тому, що Бог обіцяв дарувати людям Божественного Спасителя і готував їх до Його прийняття.

29. Як Бог готував людей до прийняття Спасителя?

Бог готував людей до прийняття Спасителя через поступові одкровення, через пророцтва і прообрази.

30. У чому полягає Новий Заповіт?

Новий Заповіт полягає в тому, що Бог дійсно дарував людям Божественного Спасителя, Єдинородного Сина Свого Іісуса Христа.

31. Зі скількох книг складається Старий Завіт і які назви цих книг?

Святий Кирило Єрусалимський, святий Афанасій Великий і святий Іоанн Дамаскін приймають число Священних книг Старого Заповіту – двадцять дві, відповідно до того, як їх рахують євреї (за числом літер давньоєврейського алфавіту – ред.) (див. Афанасія, послання 39, святкове; Іоанна Дамаскіна, Богослов’я, кн. 4, гл. 17).

32. Рахунок євреїв

Варте уваги тому, що, як каже апостол Павло: “Їм довірено Слово Боже” (Рим. 3:2), і новозавітна християнська Церква прийняла старозавітні Священні книги від старозавітної єврейської Церкви.

33. Старозавітні книги

Святий Кирило і святий Афанасій обчислюють таким чином: 1. Книга Бут. 2. Вих. 3. Левіт. 4. Чис. 5. Второзаконня. 6. Книга Іісуса Навина. 7. Книга Суддів і разом з нею, як би її додаток, книга Руфи. 8. Перша і друга книги Царств, як дві частини однієї книги. 9. Третя і четверта книги Царств. 10. Перша і друга книги Паралипоменон. 11. Книга Ездри перша і друга його ж. 12. Есфір. 13. Книга Іова. 14. Псалтир. 15. Притчі Соломона. 16. Екклезіаст, його ж. 17. Пісня пісень, його ж. 18. Книга пророка Ісаї. 19. Книга пророка Ієремії. 20. Книга пророка Ієзекиїля. 21. Книга пророка Даниїла. 22. Книги дванадцяти пророків.

34. У цьому переліку старозавітних книг не згадано

про книгу Премудрості Іісуса, сина Сирахова, і про деякі інші, тому що їх немає єврейською мовою (не збереглося в давньоєврейському оригіналі).

35. Але ми повинні приймати ці останні книги.

Про них святий Афанасій Великий говорить: “вони призначені отцями для читання тих, хто вступає до Церкви”.

36. Як поділяються книги Старого Заповіту?

За змістом старозавітні книги можна розділити на чотири розряди: книги законоположні, які становлять головну основу Старого Заповіту; історичні, які містять переважно історію благочестя; учительні, які містять вчення благочестя; пророчі, які містять пророцтва або пророцтва про майбутнє, і особливо про Іісуса Христа.

37. Які старозавітні книги є законоположні?

Законоположних книг п’ять, написаних пророком Мойсеєм: книга Буття, Вихід, Левит, Числа, Второзаконня. Сам Іісус Христос дає цим книгам загальне найменування – Закону Мойсеєвого (див. Лк. 24:44).

38. Книга Буття

містить розповідь про створення світу і людини, а також історію і встановлення благочестя в перші часи роду людського.

39. Інші чотири книги Мойсеєві

містять історію благочестя за часів пророка Мойсея і даний через нього від Бога закон.

40. Які старозавітні книги є історичними?

Історичні книги Старого Заповіту – це книги: Іісуса Навина, Суддів, Руф, Царств, Параліпоменон, книги Ездри, книги Неємії та Есфірі.

41. Які старозавітні книги є учительні?

Учительні книги – це книга Іова, Псалтир і книги Соломонові.

42. Яке місце в Біблії посідає Псалтир?

Псалтир разом із вченням благочестя містить його історію та багато пророцтв про Христа Спасителя. Будучи чудовим керівництвом до молитви і прославлення Бога, Псалтир завжди використовується в богослужінні.

43. Які старозавітні книги є пророчими?

Книги пророчі – це книги пророків: Ісаї, Ієремії, Ієзекіїля, Даниїла і дванадцяти інших.

44. Скільки книг у Новому Заповіті?

У Новому Заповіті двадцять сім книг.

45. Які книги Нового Заповіту називаються законоположними?

Законоположними книгами, що лежать в основі Нового Заповіту, є чотири книги, що складають Євангеліє: євангелістів Матфея, Марка, Луки та Іоанна.

46. Що означає слово “Євангеліє”?

Слово Євангеліє – грецьке, воно означає “благовість”, тобто добру або радісну звістку.

47. Про що йдеться в Євангелії?

В книгах, які називають Євангелієм, благовіствується про Божество Господа нашого Іісуса Христа, про Його пришестя на землю, про Його життя на землі, чудесні Його діла і спасительне вчення, нарешті, про Його хресну смерть, славне воскресіння і вознесіння на небо.

48. Чому Євангеліє отримало таку назву?

Ці книги названі Євангелієм, тому що для людей не може бути кращої і радіснішої звістки, ніж звістка про Божественного Спасителя і про вічне спасіння. Тому-то і читання Євангелія в Церкві щоразу передує і супроводжується радісним вигуком: Слава Тобі, Господи, слава Тобі!

49. Яка книга в Новому Заповіті є історичною?

Серед новозавітних книг є книга історична: книга Діянь святих апостолів.

50. Вона оповідає про зішестя Святого Духа на апостолів і про поширення через них християнської Церкви.

51. Що означає слово апостол?

Слово апостол означає “посланник”. Цим ім’ям називаються обрані учні Господа нашого Іісуса Христа, яких Він послав проповідувати Євангеліє.

52. Які книги в Новому Заповіті є учительні?

Учительні книги Нового Заповіту – це сім Соборних послань: одне апостола Якова, два Петрових, три Іоаннових, одне Іудине та чотирнадцять послань апостола Павла: до Римлян, Коринфян два, Галатів, Ефесян, Филипийців, Колосян, Солунян (Фессалонікійців) два, Тимофея два, Тита, Филимона та до Євреїв.

53. Яка книга в Новому Заповіті є пророчою?

Серед книг Нового Заповіту є і книга пророча – це Апокаліпсис.

54. У перекладі з грецької мови

це слово означає “Одкровення”.

55. Ця книга містить таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христа і всього світу.

56. Як слід читати Святе Письмо?

Під час читання Святого Письма потрібно дотримуватися такого: необхідно читати його з благоговінням, як слово Боже, і з молитвою за його розуміння; з чистим наміром, для нашого повчання у вірі та спонукання до добрих справ; розуміти його слід згідно з тлумаченням Православної Церкви та святих отців.

57. Що підтверджує те, що Святе Письмо є словом Божим?

Церква представляє такі ознаки того, що вчення Одкровення Божого і Святе Письмо є істинним словом Божим: висоту цього вчення, яка свідчить про те, що воно не могло бути винайдене розумом людським; чистоту цього вчення, яка показує, що воно походить від найчистішого розуму Божого; пророцтва; чудеса; могутній вплив цього вчення на серця людські, властивий тільки Божій силі.

58. Що таке пророцтва?

Пророцтва є ознакою істинного Божого Одкровення. Це можна пояснити таким прикладом.

Пророк Ісая передбачив народження Христа Спасителя від Діви, чого людський розум не міг навіть уявити, і через кілька сотень років після цього Господь наш Іісус Христос народився від Пресвятої Діви Марії. Це пророцтво було словом Бога всезнаючого, а виконання пророцтва – справою Бога всемогутнього. Тому євангеліст Матвій, оповідаючи про народження Христа, наводить пророцтво Ісаї:

“А все це сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: ось, Діва в утробі прийме й породить Сина, і дадуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог” (Мф. 1:22-23).

59. Що таке чудеса?

Чудеса є справи, які не можуть бути зроблені за допомогою людських знань або здібностей, але тільки всемогутньою силою Божою. Наприклад, – воскресіння померлого.

60. Чудеса є ознакою істинного слова Божого.

Хто творить справжні чудеса, той діє силою Божою, отже, він до угодний Богові і причетний Святому Духу. Така людина говорить тільки істину. І тому, коли вона промовляє іменем Божим, через неї промовляє слово Боже. Сам Господь Іісус Христос творив чудеса, які були свідченням Його Божественного посланництва:

“…Діла (тобто чудеса), які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, котрі Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.” (Ін. 5:36).

61. Який вплив християнського вчення?

Могутню дію християнського вчення можна бачити на прикладі дванадцяти апостолів, обраних із людей бідних, ненауковців, невисокого суспільного становища, проте цим вченням вони перемогли й підкорили Христу сильних, мудрих, багатих, царів і царства.

 

Склад катехізису

62. На які три частини можна розділити катехізис?

Щоб правильно уявити склад катехізичного вчення благочестя, відповідно до “Православного сповідання”, схваленого Східними Патріархами, можна керуватися словами апостола Павла про те, що в основі життя християнина повинні перебувати віра, надія, любов.

“А тепер перебувають ці три: віра, надія, любов” (1Кор. 13:13).

Отже, християнину потрібні: вчення про віру в Бога і в Таїнства, які Він відкриває; вчення про надію на Бога і про засоби утвердження в ній; вчення про любов до Бога і до всього, що Він велить любити.

63. За допомогою чого розкривається вчення про віру?

Церква вводить нас у вчення про віру за допомогою Символу віри.

64. За допомогою чого розкривається вчення про надію?

Керівництвом до вчення про надію можна прийняти заповіді Господа про блаженство і молитву Господа “Отче наш”.

65. За допомогою чого розкривається вчення про любов?

Початкове вчення про любов можна знайти в десяти заповідях Закону Божого.

 

Частина Перша

Про Віру

Про Символ віри взагалі та про його походження

66. Що таке Символ віри?

Символ віри — це корот ко і точно викладене вчення про те, у що повинні вірувати християни.

67. Як читається Символ віри?

1. Вірую в Єдиного Бога, Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

2. І в Єдиного Господа Іісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, не сотворенного, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

3. Він для нас, людей, і для нашого спасіння зійшов з небес, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною.

4. І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.

5. І воскрес на третій день, як було написано.

6. І зійшов на небо і сидить праворуч Отця.

7. І знову Прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

8. І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через Пророків.

9. В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.

10. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.

11. Чекаю воскресіння мертвих

12. і життя будучого віку. Амінь.

68. Ким складено Символ віри?

Вчення про віру так виклали отці першого і другого Вселенських Соборів.

69. Що таке Вселенський Собор?

Вселенський Собор – це зібрання пастирів і вчителів християнської Кафолічної Церкви, по можливості, з усього всесвіту, для утвердження істинного вчення я і для влаштування порядку богоугодного життя серед християн.

70. Скільки було Вселенських Соборів?

Вселенських Соборів було сім: 1-й – Нікейський (325 р.); 2-й – Константинопольський (381 р.); 3-й – Ефеський (431 р.); 4-й – Халкідонський (451 р.); 5-й – Константинопольський другий (553 р.); 6-й – Константинопольський третій (680 р.); 7-й – Нікейський другий (787 р.).

71. Звідки взято правило збирати Вселенські Собори?

Правило збирати Собори ґрунтується на прикладі апостолів, які скликали Собор у Єрусалимі (див. Діян. 15). Підставою для цього слугує також вислів Господа Іісуса Христа, який постановам Церкви надає такої важливості, що той, хто порушує їх, позбавляється благодаті, як язичник. Спосіб же, яким Вселенська Церква висловлює свої визначення, є Вселенський Собор.

“Скажи Церкві; як що ж і Церкви не послухає (брат твій, який згрішив), то нехай він буде тобі, як язичник і митар
(тобто припини з ним спілку ван ня)” (Мф. 18:17).

72. Для чого скликалися перший і другий Вселенські Собори?

Перший і другий Вселенські Собори, на яких складено Символ віри, були скликані: перший – для утвердження істинного вчення про Сина Божого проти хибного вчення Арія; другий – для утвердження вчення про Святого Духа проти хибного вчення Македонія.

73. Скільки правил склали перший і другий Вселенські Собори?

Перший Вселенський Собор склав 20 правил (або канонів), другий Вселенський Собор склав 7 правил.

 

Про члени Символу віри

74. Зі скількох членів складається Символ віри?

Щоб краще зрозуміти Символ віри, слід звернути увагу на його поділ на дванадцять членів (частин) і розглянути окремо кожен член.

75. Про що йдеться в кожному з членів Символу віри?

У першому члені йдеться про Бога, а саме, – про першу іпостась Святої Трійці, про Бога Отця і про Бога як про Творця світу. У другому члені – про другу іпостась Святої Трійці, про Господа Іісуса Христа, Сина Божого. У третьому члені – про втілення Сина Божого. У четвертому члені – про страждання і смерть Іісуса Христа. У п’ятому члені – про воскресіння Іісуса Христа. У шостому члені – про вознесіння Іісуса Христа на небо. У сьомому члені – про друге пришестя Іісуса Христа на землю. У восьмому члені – про третю іпостась Святої Трійці, Святого Духа. У дев’ятому члені – про Церкву. У десятому члені – про Хрещення, де маються на увазі й інші Таїнства. В одинадцятому члені – про майбутнє воскресіння мертвих. У дванадцятому члені – про життя вічне.

Про перший член Символу віри

76. Що означає вірити в Бога?

Вірити в Бога означає мати живу впевненість у Його бутті, властивостях і діях і всім серцем приймати одкровення Його про спасіння людського роду.

77. Зі Святого Письма можна дізнатися, у чому має полягати віра в Бога.

Апостол Павло пише:

“Без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірив, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає нагороду” (Євр. 11:6).

Дію віри в християнах апостол зображує в такій молитві за них до Бога:

“Щоб дав вам, за багатством слави Своєї, міцно утвердитися Духом Його у внутрішній людині, вірою вселитися Христові в серця ваші” (Еф. 3:16-17).

78. Що є дією віри в Бога?

Найближчою і неодмінною дією серцевої віри в Бога має бути сповідання самої віри.

79. Що означає сповідувати віру в Бога?

Сповідувати віру – значить відкрито визнавати, що ми православні, і сповідувати це з такою щирістю та твердістю, щоб ні спокуси, ні погрози, ні муки, ні сама смерть не могли змусити нас зректися віри в Істинного Бога і в Господа нашого Іісуса Христа.

80. Чи необхідно відкрито сповідувати свою віру?

Апостол Павло свідчить, що відкрите сповідання віри необхідне для спасіння:

“Серцем вірують для праведності, а устами сповідують для спасіння” (Рим. 10:10).

81. Для спасіння потрібно не тільки вірувати, а й сповідувати православну віру, бо якби хто-небудь для збереження свого тимчасового життя або земних вигод відрікся від сповідання віри, то показав би цим, що не має істинної віри в Бога Спасителя і в майбутнє блаженне життя.

82. Чому в Символі віри йдеться про віру в єдиного Бога?

У Символі віри не сказано: вірую в Бога, але додано: в Єдиного Бога – для того, щоб відкинути хибне вчення язичників, які, вважаючи творіння Боже Богом, думали, що богів багато.

83. Як Святе Письмо говорить про єдиність Бога?

Слова вчення Святого Письма про Єдиність Бога внесено до Символу віри з вислову апостола Павла:

“Немає іншого Бога, крім Єдиного. Бо, хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, як-от є багато богів, і господарів багато, але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Нього, і один Господь Іісус Христос, через Якого все, і ми через Нього” (1Кор. 8:4-6).

84. Чи можливе пізнання істоти Божої?

Сутність Божу пізнати не можна. Воно вище всякого знання не тільки людини, а й ангелів.

85. Про це у Святому Письмі через апостола Павла сказано, що Бог ” живе у неприступному світлі, Якого (Бога) ні хто з людей не бачив і бачити не може” (1Тим. 6:16).

86. Які властивості Божі?

З Одкровення Божого можна дізнатися такі поняття про сутність і суттєві властивості Божі: Бог є Дух вічний, всеблагой, всезнаючий, всеправедний, всемогутній, всюдисущий, незмінний, вседостойний, всеблагородний, всеблаженний.

87. Усе це можна бачити зі Священного Писання.

Сам Господь Іісус Христос сказав, що “Бог є дух” (Ін. 4:24).

Про вічність Божу говорить пророк Давид:

“Перш ніж народилися гори, і Ти утворив землю і всесвіт, і від віку і до віку Ти – Бог” (Пс. 89:3).

В Апокаліпсисі читається таке славослів’я Богові:

“Свят, Свят, Свят Господь Бог Вседержитель, Який був, є і прийде” (Одкр. 4:8).

Апостол Павло каже, що Євангеліє сповіщене “за велінням Вічного Бога” (Рим. 14:25).

Про благодать Божу Сам Іісус Христос сказав:

“Ніхто не благий, як тільки один Бог” (Мф. 19:17).

Апостол Іоанн каже:

“Бог є любов” (1Ін. 4:16).

Пророк Давид оспівує:

“Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і багатомилостивий. Благ Господь до всіх, і щедроти Його на всіх ділах Його” (Пс. 144:8-9).

Про всевідання Боже апостол Іоанн говорить:

“Бог більший ніж серце наше, і знає все” (1Ін. 3:20).

Апостол Павло вигукує:

“О, яка глибина багатства і премудрості і розуму Божого! Як незбагненні суди Його і недослідженні путі Його!” (Рим. 11:33).

Про правосуддя Боже пророк Давид співає:

“ПраведниГосподь і любить правду; лице Його бачить праведника” (Пс. 10:7).

Апостол Павло каже, що Бог “воздасть кожному за ділами його” (Рим. 2:6) і що

“немає лицемірства у Бога” (Рим. 2:11).

Про всемогутність Божу псалмоспівець говорить:

“Він сказав, – і сталося; Він наказав, і з’явилося” (Пс. 32:9).

Архангел Гавриїл говорить у Євангелії:

“у Бога не зостанеться неспроможним жодне слово” (Лк. 1:37).

Про Всюдиприсутність Божу пророк Давид говорить так:

“Куди піду від Духа Твого, і від лиця Твого куди втечу? Як зійду на небо – Ти там; зійду в ад – і там Ти. Чи візьму крила зорі і переселюся на край моря, – і там рука Твоя наставить мене, і втримає мене десниця Твоя. Чи скажу: може, темрява сховає мене, і світло навколо мене зробиться ніччю, але і темрява не сховає від Тебе, і ніч світла, як день, і темрява, як і світло” (Пс. 138:7-12).

Апостол Яків пише, що у Отця світів “немає зміни і навіть тіні зміни” (Як. 1:17).

Апостол Павло каже, що Бог “не потребує служіння рук людських, ніби маєючи в чомусь потребу, Сам даючи всьому життя і дихання і все” (Діян. 17:25).

Він же іменує Бога:

“блаженним і єдиним сильним Царем царів і Владикою владик” (1Тим. 6:15).

88. Чому Святе Письмо приписує Богові тілесні органи?

Бог є Дух, проте Святе Письмо приписує Йому тілесні органи, наприклад: серце, очі, вуха, руки. Святе Письмо пристосовується в цьому до звичайної людської мови, а розуміти треба в духовному й вищому значенні, наприклад: серце Боже означає благість, або любов Божа, очі й вуха означають всезнання, руки – всемогутність.

89. Де мешкає Бог?

Бог скрізь, але на небесах є особлива присутність Його, що являється у вічній славі блаженним духам; також у храмах є особлива присутність Його, благодатна й таємнича, яку благоговійно пізнають, відчувають вірні, а також вона являється іноді в особливих знаменнях.

Іісус Христос говорить:

“Де двоє або троє зібрані в ім’я Моє, там Я посеред них” (Мф. 18:20).

90. Як розуміти слова символу “Вірую в Єдиного Бога Отця”?

Слова Символу: Вірую в єдиного (одного) Бога Отця слід розуміти в сенсі відношення до таємниці Святої Трійці, бо Бог один за сутністю, але троїчний в Особах: Отець, Син і Святий Дух, Трійця єдиносущна і нероздільна.

91. Як говорить Святе Письмо про Святу Трійцю?

Найголовніші вислови про це в Новому Завіті такі:

“Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мф. 28:19).

“Троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух, і Ці троє – єдне” (1Ін. 5:7).

92. Про Святу Трійцю йдеться і в Старому Завіті, але не так ясно. Наприклад:

“Словом Господнім створені небеса, і духом уст Його – все воїнство їх” (Пс. 32:6).

“Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! вся земля сповнена слави Його!” (Іс. 6:3).

93. Чи можна осягнути триєдність Божу?

Бог один у трьох Особах. Ми не осягаємо цієї внутрішньої таїни Божества, але віримо в неї за непорушним свідченням слова Божого:

“Божого ніхто не знає, крім Духа Божого” (1Кор. 2:11).

94. Яка відмінність осіб Святої Трійці?

Між особами Святої Трійці відмінність у тому, що Бог Отець не народжується і не походить від іншої Особи; Син Божий одвічно народжується від Отця; Святий Дух одвічно виходить від Отця.

95. Яке достоїнство мають особи Святої Трійці?

Три іпостасі, або Особи Святої Трійці – мають цілком однакове Божественне достоїнство. Як Отець є істинний Бог, так само і Син є істинний Бог, так само і Святий Дух є істинний Бог; але таким чином, що три Іпостасі не Три Бога, а Єдиний у Трьох Особах Бог.

96. Чому Бог називається Вседержителем?

Бог називається Вседержителем тому, що Він усе, утримує у Своїй силі та у Своїй волі.

97. Чому Бога ми називаємо Творцем?

Слова Символу віри: Творця неба і землі, видимим же всім і невидимим говорять про те, що все створено Богом і ніщо не може бути без Бога.

98. Ці слова взяті зі Святого Письма.

Книга Буття починається словами:

“На початку створив Бог небо і землю” (Бут. 1:1).

Апостол Павло про Іісуса Христа, Сина Божого, говорить:

“Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме й невидиме: чи Престоли, чи Господства, чи Начальства, чи Власті, – все Ним і для Нього створено” (Кол. 1:16).

99. Кого ми маємо на увазі під назвою “невидимих”?

У Символі віри під найменуванням невидимих слід розуміти невидимий, або духовний світ, до якого належать ангели.

100. Хто такі Ангели?

Ангели – духи безтілесні, обдаровані розумом, волею і почуттями.

101. Ім’я Ангел означає вісник.

102. Вони так названі тому, що Бог посилає сповіщати через них свою волю.

Так, наприклад, Архангел Гавриїл був посланий сповістити Пресвятій Діві Марії зачаття Спасителя.

103. Хто створений раніше: люди чи Ангели?

Невидиме створено перед видимим, і Ангели – перед людьми (Православне сповідання, ч. 1, питання 18).

104. Свідчення про це можна знайти у Святому Письмі.

У книзі Іова Сам Бог про створення землі говорить так:

“хто поклав наріжний камінь її, коли всі сини Божі радіючи вигукували?” (Йов. 38:6,7).

105. Хто такі Ангели Хранителі?

Назва Ангела хранителя взята з наступних слів Священного Писання:

“Ангелам Своїм заповість – охороняти тебе на всіх шляхах твоїх” (Пс. 90:11).

106. У кожного з нас є Ангели Хранителі.

У цьому засвідчують нас такі слова Господа Іісуса Христа:

“Дивіться, не зневажуйте жодного з малих сих, бо кажу вам, що Ангели їх на небесах завжди бачать лице Отця Мого Небесного” (Мф. 18:10).

107. Хто такі демони?

Не всі ангели добрі та доброчинні. Є злі ангели, яких інакше називають дияволами або бісами.

108. Вони створені добрими, але стали злими тому, що порушили обов’язок цілковитого послуху Богові і через це відпали від Нього, і впали в самолюбство, гордість і злобу. За висловом апостола Іуди, це “ангели, що не зберегли свого достоїнства, але залишили своє житло” (Іуд. 1:6).

109. Що означає слово “диявол”?

Слово диявол означає наклепник або спокусник.

110. Чому злі ангели називаються дияволами?

Злі ангели називаються дияволами тому, що будучи підступними щодо людей, спокушують їх, навіюють їм хибні думки та злі бажання.

Про це Іісус Христос невіруючим іудеям говорить:

“Ваш отець диявол, і ви хочете виконувати похоті отця вашого. Він людиновбивця був від початку, і не стоїть у істині, бо істини немає в ньому . Коли говорить він неправду, говорить від себе, бо він лжець і отець неправди” (Ін. 8:44).

111. Що говорить Святе Письмо про створення світу?

Святе Письмо відкрило нам про створення світу те, що на початку Бог із нічого створив небо і землю. Земля була безвидна і пуста. Потім Бог поступово створив: у перший день світу – світло; другого дня – твердь, або видиме небо; третього – водойми, сушу і рослини; четвертого – сонце, місяць і зорі; п’ятого – риб і птахів; шостого – тварин, що живуть на суші, і, нарешті, людину. Людиною творіння закінчилося, і в сьомий день Бог припинив Свої справи творіння. Тому сьомий день названо суботою, що в перекладі з єврейської мови означає “спокій” (див. Бут. 2:2).

112. Чи такими створені видимі творіння, як вони виглядають зараз?

Видимі творіння створені не такими, якими ми їх бачимо зараз. Під час створення все було добре, тобто чисто, прекрасно і нешкідливо.

113. Яка особливість створення людини?

Бог у Собі сказав:

“Створимо людину за образом Нашим і за подобою Нашою” (Бут. 1:26).

І створив Бог із землі тіло першої людини Адама, вдихнув в обличчя його дихання життя, ввів Адама в рай, дав йому в їжу, крім інших райських плодів, плоди з дерева життя; нарешті, взявши в Адама під час сну ребро, створив із нього дружину – Єву (див. Бут. 2:21-22).

114. У чому полягає образ Божий?

Образ Божий складається, за поясненням апостола Павла,

“у праведності та святості істини” (Еф. 4:24).

115. Що таке дихання життя?

Дихання життя – це душа, істота духовна і безсмертна.

116. Що таке рай?

Слово рай означає “сад”. Так названо прекрасну і блаженну оселю першої людини, описану в книзі Буття подібною до саду.

117. Як ми розуміємо рай, у якому перебували перші люди?

Рай, у якому перебували перші люди, був для тіламатеріальним, як видиме блаженне житло; а для душі – духовним, як стан благодатного спілкування з Богом і духовного споглядання Божого творіння (див. святого Григорія Богослова, слово 38, 42; святого Іоанна Дамаскіна, Богослов’я, кн. 2, гл. 12, ст. 3).

118. Що таке дерево життя?

Дерево життя – це дерево, харчуючись плодами якого тіло людини було б безболісним і безсмертним.

119. Чому Єва створена з ребра Адама?

Єва створена з ребра Адама для того, щоб увесь рід людський за своїм походженням був одним тілом і щоб завдяки цьому люди природно схильні були любити і берегти один одного.

120. Яке призначення людини?

Призначення людини полягає в тому, щоб вона пізнавала Бога, любила і прославляла Його і завдяки цьому вічно блаженствувала.

121. Що ми називаємо визначенням Божим?

Визначенням Божим називається воля Божа про призначення людини до вічного блаженства.

122. Визначенням Боже про блаженство людини залишається незмінним навіть зараз, коли людина не блаженствує. Людині, яка ухилилася від шляху блаженства, Бог за передвіданням і за нескінченним милосердям Своїм зволив відкрити новий шлях до блаженства через Єдинородного Сина Свого Іісуса Христа.

“Обрав нас у Ньому перед створенням світу” (Еф. 1:4), – говорить апостол Павло.

123. Яким є визначення Боже по відношенню до людей взагалі, і до кожної людини зокрема?

Бог визначив і дарував усім людям благодать, що передує, і засоби для досягнення блаженства. Безпосередньо до блаженства Він визначив тих, які благодать, що подається Ним, добровільно приймають, використовують спасительні засоби, які подаються Ним, і йдуть до блаженства вказаним Ним шляхом.

124. Слово Боже говорить про це так:

“Кого Він передбачив, тим і наперед визначив” (Рим. 8:29).

125. У викладі віри східних Патріархів про це сказано:

Оскільки Він передбачив, що одні добре користуватимуться своєю вільною волею, а інші погано, то одних призначив для слави, а інших осудив (член 2-й).

126. Що ми називаємо промислом Божим?

Промислом Божим називається дія Божа, по відношенню до світу і особливо до людини.

127. Промисел Божий є безперервною дією всемогутності, премудрості та благості Божої, якою Бог зберігає буття і сили створінь, спрямовує їх до благих цілей, всякому добру допомагає, а зло, що виникає через віддалення від добра, присікає або виправляє і направляє до добрих наслідків.

128. Як ідеться про промисел Божий у Святому Письмі?

Про промисел Божий у Священному Писанні Сам Господь Іісус Христос говорить:

“Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці, і Отець ваш небесний годує їх. Чи ж ви не набагато кращі за них?” (Мф. 6:26).

У цих словах видно як загальний промисел Божий про створіння, так і особливий – про людину. Весь псалом 90 є зображенням особливого і різноманітного промислу Божого про людину.

Про другий член Символу віри.

129. Як слід розуміти імена “Іісус”, “Христос”, “Син Божий”?

Сином Божим називається друга Особа Святої Трійці за Своїм Божеством. Син Божий названий Іісусом, коли Він народився на землі як людина. Христом назвали Його пророки, коли ще очікувалося пришестя Його на землю.

130. Що означає ім’я “Іісус”?

Ім’я Іісус означає “Спаситель” і воно наречене Архангелом Гавриїлом.

131. Це ім’я наречено Синові Божому при народженні його на землі, бо Він народився спасти людей.

132. Що означає ім’я “Христос”?

Ім’я Христос означає “Помазанник” і воно походить від помазання священним миром, через яке подаються дари благодаті Святого Духа.

133. Кого ще називали Помазанниками?

Не один Іісус, Син Божий, називається “Помазаником”. Помазаниками здавна називали царів, первосвящеників і пророків.

134. Чому Іісуса, Сина Божого названо Помазаником?

Іісус, Син Божий називається Помазаником тому, що Його людській природі безмірно дані всі дари Святого Духа. Таким чином, Йому найвищою мірою належить знання Пророка, святість Первосвященика і могутність Царя.

135. Що означає ім’я “Господь”?

Іісус Христос називається Господом у тому сенсі, що Він є істинний Бог. Ім’я Господь є одне з імен Божих.

136. Як Святе Письмо говорить про Божество Іісуса Христа?

Писання про Божество Іісуса Христа, Сина Божого, говорить так:

“Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог” (Ін. 1:1).

137. Чому Іісус Христос іменується Сином Божим Єдинородним?

Іісус Христос іменується Сином Божим Єдинородним тому, що Він один тільки є Сином Божим, народженим з сутності Бога Отця, і тому єдиної сутності з Богом Отцем; а отже, без жодного порівняння перевершує всіх святих ангелів і святих людей, які називаються синами Божими за “благодаттю” (див. Ін. 1:12).

138. Чи називає Святе Письмо Іісуса Христа Єдинородним?

Святе Письмо називає Іісуса Христа Єдинородним. Наприклад, у наступних висловах євангеліста Іоанна:

“І Слово стало плоттю, і вселилося між нас, сповнене благодаті й істини, і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця” (Ін. 1:14).

“Бога ніхтоне бачив ніколи; Єдинородний Сина, Котрий влоні Отця, Він явив” (Ін. 1:18).

139. Яка відмінність Сина Божого від інших Осіб Святої Трійці?

У Символі віри про Сина Божого сказано, що Він “народжений” від Отця. Цим вказується на ту особисту властивість, якою Він відрізняється від інших Осіб Святої Трійці.

140. Коли народжений Син Божий?

Сказано, що Він народжений раніше ніж, ніж усі віки (передвічно), для того, щоб хто-небудь не подумав, що був час, коли Його не було. Цим вказується на те, що Іісус Христос є вічний Син Божий, як вічний Бог Отець.

141. Що означають слова “Світло від Світла”?

У Символі віри слова “Світло від Світла” є прикладом, який певною мірою пояснює незбагненне народження Сина Божого від Отця. Дивлячись на сонце, ми бачимо світло. Від цього світла народжується світло видиме в усьому навколосонячному просторі, але і те, і інше є одне світло, нероздільне, однієї природи. Подібно до цього, Бог Отець є вічним Світлом (див. 1Ін. 1:5); від Нього народжується Син Божий, Який також є вічним Світлом, але Бог Отець і Син Божий є єдиним вічним Світлом, нероздільним, єдиної Божественної природи.

142. Що означають слова “Бога істинного від Бога істинного”?

Слова Символу віри: “Бога істинного від Бога істинного” означають, що Син Божий називається істинним Богом у такому ж сенсі, як і Бог Отець.

143. Це слова Священного Писання, і вони взяті з наступного вислову євангеліста Іоанна:

“Знаємо також, що Син Божий прийшов і дав нам світло й розум, щоб ми пізнали Бога істинного і щоб були в істинному Сині Його Іісусі Христі. Цей є істинний Бог і життя вічне” (1Ін. 5:20).

144. Чи був Син Божий створений?

У Символі віри сказано, що Син Божий народжений, не створений. Це зроблено для викриття Арія, який нечестиво вчив, що Син Божий створений.

145. Що означають слова “єдиносущного з Отцем”?

Слова “єдиносущного з Отцем” означають, що Син Божий має одну Божественну природу з Богом Отцем.

146. Як про єдиносущість Сина й Отця говорить Святе Письмо?

У Святому Письмі Сам Іісус Христос про Себе і про Бога Отця говорить так:

“Я і Отець – єдне” (Ін. 10:30).

147. Що означають слова “що через Нього все сталося”?

Слова Символу віри “що через Нього все сталося” показують, що Бог Отець усе створив Сином Своїм, як вічною Премудрістю Своєю і вічним словом Своїм.

“Все через Нього сталося, і без Нього ніщо не сталося, що сталося” (Ін. 1:3).

Про третій член Символу віри

148. Про кого йдеться в Символі віри “зійшов з небес”?

Зійшов із небес – так сказано в Символі віри про Сина Божого.

149. Як Бог міг зійти з небес, якщо він всюдисущий?

Будучи всюдисущим, Бог завжди перебуває на небі і завжди на землі; але на землі Він спочатку був невидимий, а потім з’явився у плоті; тому говориться, що Він зійшов із небес.

150. Про це у Священному Писанні говориться словами Самого Господа Іісуса Христа:

“Ніхто не сходив на небо, тільки Той, що зійшов з небес, Син Людський, сущий на небесах” (Ін. 3:13).

151. Для чого Син Божий зійшов із небес?

Син Божий зійшов із небес заради нас, людей, і заради нашого спасіння, як сказано в Символі віри.

152. Кого прийшов спасти Син Божий?

Сказано, що Син Божий зійшов з небес заради нас, людей, у тому сенсі, що Він прийшов на землю не для одного якогось народу і не для деяких людей, а для спасіння нас усіх, людей взагалі.

153. Від чого прийшов спасти людей Син Божий?

Син Божий прийшов на землю врятувати людей від гріха, прокляття і смерті.

154. Що таке гріх?

Гріх – це злочин закону.

“Гріх є беззаконням” (1Ін. 3:4).

155. Звідки гріх увійшов у людей?

Гріх увійшов у людей від диявола, незважаючи на те, що вони створені за образом Того, Хто позбавлений гріха.

“Хто чинить гріх, той від диявола, бо відпочатку диявол згрішив” (1Ін. 3:8).

156. Коли гріх увійшов у людей?

Гріх перейшов від диявола до людей, коли диявол спокусив Єву й Адама і схилив їх переступити заповідь Божу.

157. Яку заповідь порушив Адам?

Бог заповідав Адаму в раю, щоб він не їв плодів із дерева пізнання добра і зла, і водночас сказав йому, що як тільки він їх скуштує, то смертю помре.

158. Чому для людини було смертоносним порушення заповіді?

Для людини стало смертоносним споживання плоду з дерева пізнання добра і зла, оскільки це було пов’язано з непослухом волі Божій. Непослух відокремлював людину від Бога і благодаті Його і відчужував від життя в Бозі.

159. Чому райське дерево називалося “древом пізнання добра і зла”?

Найменування “древо пізнання добра і зла” відповідає самому собі, тому що людина через це дерево пізнала на досвіді, яке добро полягає в послуху волі Божій і яке зло – в противленні їй.

160. Чому виявився можливим непослух волі Божій?

Адам і Єва послухалися диявола всупереч волі Божій. Бог, по благодаті своїй, під час створення людини дав їй волю, природно розташовану любити Бога, але до того ж вільну; а людина використала для зла надану їй свободу.

161. Як диявол спокусив Адама і Єву?

Єва говорила в раю зі змієм, який переконував її, що якщо люди скуштують плоди з дерева пізнання добра і зла, то будуть знати добро і зло і будуть як боги. Єва спокусилася цією обіцянкою і красою плодів і їла їх; Адам скуштував ці плоди за її прикладом.

162. Що сталося від гріха Адама?

Від гріха Адама пішли прокляття і смерть.

16З. Що таке прокляття?

Прокляття – це засудження гріха праведним судом Божим, а також засудження зла на землі, яке сталося в покарання людям від їхнього гріха. Бог сказав Адаму:

“Проклята земля через тебе” (Бут. 3:17).

164. Якого роду смерть сталася від гріха Адама?

Від гріха Адама сталася смерть двояка: тілесна, коли тіло позбавляється душі, яка оживляла його, і духовна, коли душа позбавляється благодаті Божої, яка оживляла її вищим духовним життям.

165. Як помирає душа?

Душа може померти, але не так як тіло. Тіло, помираючи, стає нечутливим і руйнується; а душа, помираючи через гріх, втрачає духовне світло, радість і блаженство, але не руйнується і не знищується, а перебуває в стані мороку, скорботи та страждання.

166. Чому люди вмирають?

Не тільки перші люди померли, але всі вмирають, тому що походять від зараженого гріхом Адама, і самі грішать. Як із зараженого джерела тече заражений потік, так від зараженого гріхом і тому смертного родоначальника походить заражене гріхом і тому смертне потомство.

167. Святе Письмо говорить про це так:

“Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі согрішили.” (Рим. 5:12).

168. Чи були корисні людині плоди дерева життя?

Плоди дерева життя після гріха не були корисні людині. Після гріха вона не могла їх їсти, оскільки була вигнана з раю.

169. Чи залишалася в людей надія на спасіння?

Коли перші люди сповідували перед Богом свій гріх, то Бог з милосердя Свого дав їм надію на спасіння.

170. У чому полягала ця надія?

Надія на спасіння полягала в тому, що Бог обіцяв, що сім’я жінки “буде вражати …(диявола) в голову” (Бут. 3:15).

171. Що означає ця обіцянка?

Ця обіцянка означає, що Господь Іісус Христос переможе диявола, який спокусив людей, і позбавить їх гріха, прокляття і смерті.

172. Чому Господь Іісус Христос названий “сім’я жінки”?

Господь Іісус Христос названий “сім’ям жінки, тому що Він народився на землі без чоловіка від Пресвятої Діви Марії.

173. Яка користь для людей полягала в цій обіцянці?

Люди від часу цієї обіцянки могли спасительно вірити в прийдешнього Спасителя, подібно до того, як ми віримо в Того, Хто прийшов.

174. Чи всі люди в давнину вірили в прийдешнього Спасителя?

Мало хто з людей у давнину вірив у прийдешнього Спасителя, більша ж частина людей забула обіцянку Божу про Спасителя.

175. Чи повторював Бог людям свою обіцянку?

Бог неодноразово повторював Свою обіцянку. Наприклад, Аврааму Він дав обіцянку про Спасителя в таких словах:

“Благословляться в насінні твоєму всі народи землі” (Бут. 22:18).

Ту саму обіцянку Він повторив пророку Давиду:

“Я поставлю після тебе сім’я твоє… і Я утверджу престол царства Його повіки” (2Сам. 7:12-13).

176. Що ми розуміємо під словом “втілення”?

Під словом втілення мається на увазі те, що Син Божий прийняв на Себе людське тіло, крім гріха, і став людиною, не перестаючи бути Богом.

177. Слово втілення запозичене зі слів євангеліста Іоанна:

“Слово стало плоттю” (Ін. 1:14).

178. Чому про Сина Божого також сказано, що Він ” став людиною”?

У Символі віри після того, як про Сина Божого сказано, що Він втілився, додано також, що Він став людиною. Зроблено це для того, щоб будь-хто не подумав, що Син Божий прийняв тільки тіло (плоть), але щоб визнавали в Ньому досконалу людину, що складається з тіла і душі.

179. Про це є свідчення Священного Писання.

Апостол Павло пише:

“Бо єдиний Бог, єдиний і посередник між Богом і людьми Людина Христос Іісус” (1Тим. 2:5).

180. Скільки природ у Господі Іісусі Христі?

У Господі Іісусі Христі не одна природа. У Ньому перебувають нероздільно і незливно дві природи, – Божественна і людська, і, відповідно до цих природ, – дві волі.

181. Скільки Осіб у Господі Іісусі Христі?

У Господі Іісусі Христі не дві, а одна Особа, Бог і людина разом, одним словом – Боголюдина.

182. Що у Святому Письмі йдеться про втілення Сина Божого від Святого Духа і Діви Марії?

У Святому Письмі про втілення Сина Божого від Святого Духа і Діви Марії оповідає євангеліст Лука. Коли Діва Марія запитала ангела, який провістив Їй зачаття Іісуса:

“Як буде це, коли я чоловіка не знаю?”

то Ангел сказав Їй у відповідь:

“Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.” (Лк. 1:34-35).

183. Хто була Діва Марія?

Пресвята Діва Марія походила з племені Авраама і Давида, з роду яких належало прийти Спасителю, за обітницею Божою. Вона була заручена Йосифу, з того ж племені, щоб він був Її охоронцем, тому що Вона була присвячена Богові з обітницею перебувати завжди Дівою.

184. Чому ми називаємо Її Приснодівою?

Пресвята Марія справді завжди перебувала і перебуває Дівою – до народження, під час народження і після народження Спасителя, і тому Вона називається Приснодівою.

185. Чому ми іменуємо Діву Марію Богородицею?

Православна Церква вшанувала Пресвяту Діву Марію ще одним великим іменуванням – Богородиці.

186. Це найменування взято зі Священного Писання, з наступних слів пророка Ісаї:

“Ось Діва у чреві прийме, і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл” (Іс. 7:14) (Еммануїл у перекладі з давньоєврейської мови означає “з нами Бог”).

Праведна Єлисавета також називає Пресвяту Діву Матір’ю Господа. А це іменування рівнозначне іменуванню Богородиці.

“Звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?” (Лк. 1:43).

187. Пресвята Діва наречена Богородицею, незважаючи на те, що Господь Іісус Христос народився від Неї не за Божеством Своїм, яке вічне, а за людством. Вона гідно названа Богородицею, тому що Той, Хто народився від Неї, був у самому зачатті і народженні від Неї, як є і завжди, істинний Бог.

188. Яке достоїнство Діви Марії?

Будучи Матір’ю Господа, Пресвята Діва Марія перевершує благодаттю і наближенням до Бога, а, отже, і достоїнством всяку створену істоту, і тому Православна Церква вшановує Її понад Херувимів і Серафимів.

189. Про народження Господа Іісуса Христа від Пресвятої Богородиці слід зауважити й те, що оскільки народження це було святим і чужим від гріха, то воно було й безболісним: бо серед покарань за гріх Бог визначив Єві “в хворобі… народжувати дітей” (див. святого Іоанна Дамаскіна, Богослов’я, кн. 4, гл. 14, ст. 6).

190. За якими ознаками люди могли впізнати народженого Спасителя?

Провидінням Божим дані були ознаки, за якими люди могли впізнати народженого заради них Спасителя. Це багато точних передбачень про різні обставини Його народження і земного життя. Наприклад, пророк Ісая передбачив, що Спаситель народиться від Діви (Іс. 7:14). Пророк Михей передбачив, що Спаситель народиться у Віфлеємі, і пророцтво це іудеї так саме і розуміли раніше, ніж дізналися про саму подію (Мф. 2:4-6).

Після побудови другого храму в Єрусалимі пророк Малахія передбачив, що пришестя Спасителя наближається, що Він прийде в цей храм і що перед Ним буде посланий Предтеча, подібний до пророка Іллі, чим ясно вказується на Іоанна Хрестителя (Мал. 3:4-5). Пророк Захарія передбачив урочистий вхід Спасителя до Єрусалима (Зах. 9:9). Пророк Ісая з дивовижною ясністю передбачив страждання Спасителя (Іс. гл. 53). Пророк Давид у псалмі 21 зобразив хресні страждання Спасителя з такою точністю, наче б про них написано було біля самого хреста. Пророк Даниїл за 490 років передбачив явлення Спасителя, Його хресну смерть, а також руйнування храму та Єрусалима, яке відбулося після неї, і припинення старозавітних жертв (Дан. гл. 9).

191. Чи дізналися люди про народженого Спасителя?

Господа Іісуса Христа як Спасителя в той час, коли Він народився і жив на землі, дізналося багато людей і до того ж у різний спосіб. Східні мудреці впізнали Його за зіркою, яка перед народженням Його з’явилася на сході. Вифлеємські пастухи дізналися про Нього від Ангелів, які сповістили їм, що народився Спаситель у місті Давидовому. Святі праведні Симеон і Анна, за особливим одкровенням від Святого Духа, дізналися про Нього, коли, коли минуло сорок днів після народження, Його принесли до храму. Іоанн Хреститель на річці Йордані під час Хрещення впізнав Його за одкровенням, за сходженням на Нього Святого Духа у вигляді голуба і за голосом з небес від Бога Отця:

“Цей є Син Мій Улюблений, у Якому Моє благовоління” (Мф. 3:17).

Подібний голос був про Нього Петру, Якову та Іоанну під час преображення Його на горі Фавор:

“Цей є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління; Його слухайте” (Мф. 17:5).

Крім того, вельми багато хто впізнав Спасителя за надзвичайною висотою Його вчення і особливо за чудесами, які Він творив.

192. Які чудеса здійснив Іісус Христос?

Господь Іісус Христос здійснював багато чудес. Людей, невиліковно хворих і одержимих біснуванням, Він зцілював в одну мить – одним словом або дотиком руки і навіть через їхній дотик до Його одягу. Одного разу п’ятьма, а наступного разу сімома хлібами напоїв у пустельному місці кілька тисяч людей. Ходив по воді і словом утихомирював бурю. Воскрешав мертвих: воскресив сина наїнської вдови, доньку Іаіра і праведного Лазаря на четвертий день після його смерті.

193. Яким чином здійснив Іісус Христос наше спасіння?

Син Божий здійснив наше спасіння Своїм вченням, Своїм життям, Своєю смертю і Своїм воскресінням.

194. Яким було вчення Спасителя?

Вченням Христа стало Євангеліє Царства Божого, або, інакше, вчення про спасіння і вічне блаженство, те саме, яке і тепер викладається Православною Церквою (див. Мк. 1:14-15).

195. За якої умови спасительне для нас вчення Христа?

Вчення Христа для нас стає спасительним, якщо ми його приймаємо всім серцем і чинимо згідно з ним. Неправдиве слово диявола, будучи прийняте першими людьми, стало в них насінням гріха і смерті. І навпаки, істинне слово Христа, старанно прийняте християнами, стає в них насінням святого і безсмертного життя. Християни, за словами апостола Петра,

“як відроджені не від тлінного насіння, а від нетлінного, від слова Божого живого, яке перебуває повік” (1Пет. 1:23).

196. За якої умови спасительне для нас життя Іісуса Христа?

Життя Іісуса Христа стає спасительним для нас у тому разі, якщо ми його наслідуємо, оскільки Він каже:

“Хто Мені служить, нехай Мене наслідує, і де Я, там і слуга Мій буде” (Ін. 12:26).

Про четвертий член Символу віри

197. Чому Господь Іісус Христос був розп’ятий?

Господь Іісус Христос був розп’ятий, тоді як Його вчення і діла повинні були у всіх побуджувати благоговіння до Нього. Це сталося тому, що іудейські старійшини і книжники ненавиділи Його за те, що Він викривав їхнє неправдиве вчення і беззаконне життя, і заздрили Йому, бо народ поважав Його за вчення і чудеса більше, ніж їхні. Тому вони обмовили Його і засудили на смерть.

198. Коли був розп’ятий Господь Іісус Христос?

Сказано, що Іісус Христос був розп’ятий за часи Понтія Пілата для того, щоб позначити історичну дату Його розп’яття.

199. Понтій Пілат був римським правителем Іудеї, підкореної римлянами.

200. Ця обставина згадується тому, що вказує на виконання пророцтва Якова:

“Не відійметься скіпетр від Іуди, і ані його стегон законодавець, доки не прийде Примиритель, що Йому послух народів” (Бут. 49:10).

201. Чому в Символі віри сказано, що Іісус Христос страждав?

У Символі віри не тільки сказано, що Іісус Христос розп’ятий, але ще й додано, що Він страждав, щоб показати, що розп’яття Його було не лише видимістю страждання і смерті, як казали деякі лжевчителі, а було справжніми стражданням і смертю.

202. Чому сказано, що Іісус Христос похований?

Згадка, що Він був похований, наведена для зміцнення віри в те, що Він справді помер і воскрес, оскільки вороги навіть приставили варту до Його гробу і гроб опечатали.

203. Як Іісус Христос міг страждати і померти, будучи Богом?

Іісус Христос страждав і помер, будучи Богом, не Божественною, а людською природою, і не тому, що не міг уникнути страждання, а тому, що Сам бажав постраждати. Він сказав:

“Я душу Мою віддаю, щоб знов прийняти її. Ніхто не відбирає її від Мене; але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її, маю владу знову прийняти її” (Ін. 10:17-18).

204. Чому говориться, що Іісус Христос розіп’ятий за нас?

Сказано, що Іісус Христос розп’ятий за нас тому, що Своєю хресною смертю Він позбавив нас від гріха, прокляття і смерті.

205. Про це Святе Письмо говорить так.

Про позбавлення від гріха:

“В Ньому ми маємо відкуплення кров’ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його” (Еф. 1:7).

Про позбавлення від прокляття:

“Христос відкупив нас від клятви закону, ставши за нас клятвою” (Гал. 3:13).

Про позбавлення від смерті:

“А як діти причетні до плоті й крові, то і Він також прийняв те саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має владу смерті, тобто диявола, і визволити тих, котрі страхом смерті все життя утримувалися в рабстві” (Євр. 2:14-15).

206. Яким чином хресна смерть Іісуса Христа позбавляє нас від гріха і смерті?

Щоб легше вірити тайні того, що хресна смерть Іісуса Христа позбавляє нас від гріха, прокляття і смерті, слово Боже вчить про неї, наскільки можемо вмістити, за допомогою порівняння Іісуса Христа з Адамом. Адам є главою всього людства по плоті, яке єдине з ним завдяки походженню від нього. Іісус Христос, у Якому Божество з’єдналося з людством, благодатно став новим всемогутнім главою людей, яких Він з’єднав із Собою за допомогою віри. Тому, підпавши через Адама під владу гріха, прокляття і смерті, через Іісуса Христа ми позбавляємося від цієї влади. Добровільні страждання за нас безгрішної Боголюдини і Його хресна смерть – є повне виконання Божого правосуддя, яке за гріх засудило нас на смерть, а також безмірна заслуга Спасителя, що дала Йому право, не порушуючи правосуддя, дарувати нам, грішним, прощення гріхів і благодать для перемоги над гріхом і смертю.

“тайну, приховану від віків і родів, нині ж відкриту святим Його, котрим Бог благоволив показати, яке багатство слави в тайні цій для язичників, яка є Христос у вас, надія слави, ” (Кол. 1:26-27).

“Бо коли злочином одного смерть панувала посередництвом одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведності, будуть царювати в житті посередництвом єдиного Іісуса Христа.” (Рим. 5:17).

“Отож нема нині ніякого осудження тим, котрі в Христі Іісусі живуть не за плоттю, а за духом, тому що закон духу життя в Христі Іісусі звільнив мене від закону гріха і смерті. А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті, щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом” (Рим. 8:1-4).

207. Чи за всіх людей постраждав Спаситель?

Зі Свого боку Господь Іісус Христос приніс Себе в жертву за всіх людей і всім здобув благодать і спасіння. Але користуються цим ті, хто, своєю чергою, добровільно беруть участь у Його стражданнях, “уподібнюючись смерті Його” (Флп. 3:10).

208. Яким чином ми беремо участь у стражданнях і смерті Іісуса Христа?

Ми беремо участь у стражданнях і смерті Іісуса Христа за допомогою живої сердечної віри, за допомогою таїнств, у яких схована й присутня сила спасительних страждань і смерті Іісуса Христа, і, нарешті, за допомогою розпинання своєї плоті з її пристрастями й похотьми.

“Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові, і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Котрий полюбив мене і віддав Себе за мене” (Гал. 2:19-20).

“Невже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Іісуса, у смерть Його хрестилися?” (Рим. 6:3).

“Бо кожного разу, коли ви їсте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде” (1Кор. 11:26).

“Але ті, котрі Христові, плоть свою розп’яли з пристрастями й похотями” (Гал. 5:24).

209. Яким чином ми можемо розіп’яти свою плоть із пристрастями та похотями?

Утриманням від пристрастей і похотей та діями, їм протилежними. Наприклад, якщо гнів спонукає нас погано говорити про ворогів і робити їм зло, але ми чинимо спротив цьому, згадуючи, як Іісус Христос на хресті молився за Своїх ворогів, і починаємо молитися за своїх, то таким чином ми розпинаємо пристрасть гніву.

Про п’ятий член Символу віри

210. Чому страждання і смерть Іісуса Христа для нас спасительні?

Тому, що Він воскрес, і цим поклав початок нашому блаженному воскресінню.

“Але Христос воскрес з мертвих, первенець серед померлих” (1Кор. 15:20).

211. У якому стані перебував Іісус Христос після своєї смерті до воскресіння?

Про той стан, у якому перебував Іісус Христос після Своєї смерті до воскресіння, говориться в такому церковному піснеспіві:

“У гробі плоттю, у пеклі ж із душею як Бог, у раю ж із розбійником, і на Престолі був ти, Христе, з Отцем і Духом, наповнюючи все, Неописаний”.

212 Що ми розуміємо під словом “ад”?

Ад грецькою означає місце, позбавлене світла. У християнському вченні під цією назвою розуміють духовну темницю, тобто стан душ, гріхом відторгнутих від споглядання Божого, світла і блаженства, поєднаних із Ним (див. Іуд. 1:6; Октоіх, глас 5, стихири 2, 4).

213. Для чого Іісус Христос спускався в ад?

Господь Іісус Христос сходив у ад для того, щоб і там проповідувати перемогу над смертю і визволити душі, які з вірою очікували Його пришестя.

214. Про це у Святому Письмі є таке свідчення:

“тому що і Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, праведник за неправедних, будучи умертвлений тілом, але оживши духом, яким Він і тим духам, що перебували у темниці, зійшовши, проповідав” (1Пет. 3:18-19).

215. Звідки взяті слова ” І воскрес на третій день, як було написано”?

Слова Символу віри І воскрес на третій день, як було написано взяті з послання до Коринфян:

“Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням” (1Кор. 15:3-4).

216. Що означають слова “як було написано”?

Словами як було написано позначається те, що Іісус Христос помер і воскрес саме так, як про те пророчо написано в книгах Старого Заповіту.

217. Наприклад, у 53-му розділі книги Пророка багатьма і докладними рисами зображені страждання і смерть Іісуса Христа:

“Він уражений був за гріхи наші, і мучимий за беззаконня наші; покарання задля миру нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися” (Іс. 53:5).

Про воскресіння Христа апостол Петро наводить слова псалма 15:

“бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не дасиш святому Твоєму побачити тління” (Діян. 2:27).

218. Чи є у Святому Письмі вказівки на те, що Спаситель має воскреснути в третій день?

У Старому Завіті є вказівка на те, що Іісусу Христу належало воскреснути саме в третій день. Образ цього дано пророком Іоною:

“І був Іона у череві цього китовому три дні й три ночі” (Іон. 2:1).

219. Яким чином люди дізналися, що Іісус Христос воскрес?

Воїни, які стерегли гріб, з страхом дізналися про воскресіння Христа, коли Ангел Господній відвалив камінь, яким був закритий Його гріб, і при цьому стався великий землетрус; ангели сповістили про воскресіння Христа Марії Магдалині та деяким іншим; Сам Іісус Христос у день Свого воскресіння з’явився багатьом: мироносицям, апостолові Петрові, двом учням, які йшли до Еммаусу, і, нарешті, усім апостолам у домі, двері якого були зачиненими. Потім Він багаторазово з’являвся їм протягом сорока днів; в один із днів Він з’явився більш ніж п’ятистам вірних разом (1Кор. 15:6).

220. Чому Іісус Христос після воскресіння являвся апостолам протягом сорока днів?

Іісус Христос після воскресіння Свого з’являвся апостолам протягом сорока днів для того, щоб продовжувати навчати їх таємниць царства Божого (Діян. 1:3).

Про шостий член Символу віри

221. Звідки взято вказівку Символу Віри на вознесіння Господа?

Вказівка на вознесіння Господа запозичена з наступних слів Священного Писання:

“Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все” (Еф. 4:10).

“ми маємо такого Первосвященника, Котрий сів праворуч престолу величі на небесах” (Євр. 8:1).

222. Божеством чи людством вознісся Іісус Христос на небеса?

Іісус Христос вознісся на небеса людством, а Божеством Він завжди перебував і перебуває на небесах.

223. Як треба розуміти слова “сидить праворуч Отця”?

Сказано, що Іісус Христос сидить праворуч Отця (тобто, по праву руку, поруч). Однак Бог всюдисущий. Ці слова слід розуміти духовно: Іісус Христос має однакову могутність із Богом Отцем.

 

Про сьомий член Символу віри

224. Як Святе Письмо говорить про майбутній прихід Христа?

Святе Письмо про майбутній прихід Христа говорить таке:

“Цей Іісус, Котрий вознісся від вас на небо, прийде таким же чином, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо” (Діян. 1:11).

Це сказали апостолам Ангели під час вознесіння Господа.

225. Як Святе Письмо говорить про майбутній суд Христа?

Про майбутній суд Його Святе Письмо говорить так:

“Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло – у воскресіння суду” (Ін. 5:28-29).

Це слова Самого Христа Спасителя.

226. Як Святе Письмо говорить про нескінченне царство Христа?

Святе Письмо так говорить про нескінченне царство Христа:

“Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його; і царствуватиме над домом Якова повік, і Царству Його не буде кінця (Лк. 1:32-33).

Це слова Ангела, звернені до Богоматері.

227. Чи буде якось відрізнятися друге пришестя Христа?

Майбутнє пришестя Христа буде сильно відрізнятися від колишнього. Постраждати за нас приходив Він у приниженні, а судити нас прийде “у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним” (Мф. 25:31).

228. Чи всіх людей Він судитиме?

Він судитиме всіх людей без винятку.

229. Як Він буде нас судити?

Совість кожної людини відкриється перед усіма, і будуть виявлені не тільки всі справи, які хто зробив протягом усього свого життя на землі, а й усі сказані слова, таємні бажання і думки.

“прийде Господь, Котрий освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога” (1Кор. 4:5).

230. Чи всі наші слова і думки будуть піддані суду?

Він, без сумніву, засудить нас за погані слова і думки, якщо не згладимо їх покаянням, вірою і виправленням життя.

“Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь в день суду” (Мф. 12:36).

231. Коли буде цей суд?

Коли Господь Іісус Христос прийде нас судити невідомо, тому треба жити так, щоб ми завжди були до цього готові.

“Не бариться Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те повільністю; але довготерпить нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння. Прийде ж день Господній, як тать уночі” (2Пет. 3:9,10).

“Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде” (Мф. 25:13).

232. Чи є ознаки пришестя Христа?

У слові Божому відкрито деякі ознаки наближення пришестя Христа, а саме: зменшення віри й любові між людьми, примноження пороків і безаконня, проповідування Євангелія всім народам, пришестя антихриста (див. Мф. гл. 24).

233. Хто такий антихрист?

Антихрист – це супротивник Христа, який намагатиметься винищити християнство, але натомість сам загине жахливим чином (див. 2Сол. 2:8).

234. Що таке царство Христа?

Царство Христа це: весь світ; всі віруючі на землі; всі блаженні на небесах. Перше називають царством природи, друге царством благодаті, а третє царством слави.

235. Якому з царств не буде кінця?

Слова Символу про те, що царству Христа не буде кінця, відносяться до царства слави.

 

Про восьмий член Символу віри

236. У якому сенсі Святий Дух названий Господом?

Святий Дух названий Господом у такому ж сенсі, як і Син Божий, тобто Святий Дух є істинний Бог.

237. Про це свідчить Святе Письмо словами, сказаними апостолом Петром на докір Ананії:

“Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти в серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю? Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Навіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Богові” (Діян. 5:3-4).

238. Чому Святий Дух названий животворящим?

Святий Дух називається животворящим, і це слід розуміти так, що Він разом із Богом Отцем і Сином дає всьому створеному життя, і особливо духовне життя людям.

“Якщо хто не народиться від води й Духа, не може увійти в Царство Боже” (Ін. 3:5).

239. Що ми знаємо про походження Святого Духа?

Про те, що Святий Дух виходить від Отця, ми знаємо з таких слів Самого Господа Іісуса Христа:

“Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, що від Отця походить, Він свідчитиме про Мене” (Ін. 15:26).

240. Чи може бути інше вчення про сходження Святого Духа?

Вчення про сходження Святого Духа від Отця не може бути піддане будь-якій зміні або доповненню. По-перше, тому, що Православна Церква в цьому вченні повторює точні слова Самого Іісуса Христа; а Його слова, без сумніву, є достатнім і досконалим вираженням істини. По-друге, тому, що другий Вселенський Собор, головним предметом якого було утвердження істинного вчення про Святого Духа, без сумніву, задовільно виклав це вчення в Символі віри; і Православна Церква визнавала це настільки рішуче, що третій Вселенський Собор своїм сьомим правилом заборонив складати новий Символ віри. Тому святий Іоанн Дамаскін пише: Святий Дух сповідуємо таким, що сходить від Отця, і називаємо Його Духом Отця; а від Сина не сповідуємо сходження Святого Духа, а тільки називаємо Його Духом Синівським (Богослов’я, кн. 1, гл. 11, ст. 4).

241. Який ступінь поклоніння подобає Святому Духу?

Святому Духу подобає поклоніння і прославляння рівне з Отцем і Сином. Це видно з того, що Іісус Христос повелів хрестити “в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мф. 28:19).

242. Чому сказано, що Святий Дух “говорив через Пророків”?

У Символі віри сказано, що Святий Дух глаголав (говорив) через пророків. Це сказано для викриття деяких лжевчителів, які стверджували, що книги Старого Заповіту написані не Святим Духом.

243. Святе Письмо свідчить про те, що через пророків дійсно говорив Святий Дух. Апостол Петро пише:

“Бо ніколи не було пророцтва з волі людської, а промовляли його святі Божі люди, яких просвіщав Дух Святий” (2Пет. 1:21).

244. Чи говорив Святий Дух через апостолів?

Святий Дух говорив через апостолів. Апостол Петро пише:

“Їм же було відкрито, що не їм самим, а нам служило те, що нині проповідане тими, хто благовіствував вам Духом Святим, посланим з небес, у що бажають проникнути Ангели” (1Пет. 1:12).

245. Чому про апостолів не згадано в Символі Віри?

Про апостолів не згадано в Символі віри тому, що під час його складання ніхто не сумнівався в богонатхненності апостолів.

246. Як Святий Дух відкрився людям?

Святий Дух відкрився людям особливим чином. Він зійшов на апостолів у вигляді огненних язиків у п’ятдесятий день після воскресіння Христа.

247. Чи повідомляється Святий Дух у наші часи?

Святий Дух і зараз повідомляється всім істинним християнам.

“Хіба ж не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?” (1Кор. 3:16).

248. Як ми можемо стати причетними Святому Духу?

Зробитися причетним до Святого Духа можна через старанну молитву і через Таїнства.

“Отже, якщо ви, будучи лихими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього” (Лк. 11:13).

“Коли ж явилась благодать і людинолюбство Спасителя нашого, Бога, Він спас нас не за діла праведності, які б ми сотворили, а з Своєї милості, через купіль відродження і оновлення Святим Духом, Якого щедро вилив на нас через Іісуса Христа Спасителя нашого” (Тит. 3:4-6).

249. Які найголовніші дари Святого Духа?

Пророк Ісая вказує сім дарів Духа Святого: дух страху Божого, дух пізнання, дух сили, дух ради, дух розуміння, дух мудрості, дух Господній, або дар благочестя й натхнення найвищою мірою (див. Іс. 11:1-3).

 

Про дев’ятий член Символу віри

250. Що таке Церква?

Церква є Богом встановлена спільнота людей, з’єднаних православною вірою, законом Божим, священною владою і Таїнствами.

251. Що означає вірити в Церкву?

Вірити в Церкву – значить благоговійно шанувати істинну Церкву Христову і коритися її вченню і заповідям з упевненістю, що в ній перебуває, спасенно діє, вчить і керує благодать, яка походить від Єдиного вічного Глави її, Господа Іісуса Христа.

252. Яким чином Церква може бути предметом віри?

Видима Церква є предметом віри, тоді як віра є впевненість у невидимому тому, що: у видимій Церкві невидимо присутня сприйнята нею та освяченими в ній людьми благодать Божа, яка і є безпосереднім об’єктом віри; видима Церква, до якої належать усі православні християни, які живуть на землі, в той самий час і невидима, оскільки вона є й на небесах, і до неї належать всі, хто помер в істинній вірі та святості.

253. Звідки ми знаємо, що Церква одночасно перебуває на землі й на небі?

Поняття про Церкву, яка перебуває на землі й водночас на небі, стверджується в таких словах апостола Павла, звернених до християн:

“Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога живого, до Ієрусалима небесного і до безлічі Ангелів, до торжествуючого собору й церкви первістків, написаних на небесах, і до Судді всіх – Бога, і до духів праведників, які досягли досконалості” (Євр. 12:22-24).

254. Як ми переконуємося в перебуванні благодаті в істинній Церкві?

Ми впевнені в перебуванні благодаті Божої в істинній Церкві тому, що: Глава її є Боголюдина Іісус Христос, “сповнений благодаті та істини”, і тіло Своє, тобто Церкву, наповнює благодаттю та істиною (див. Ін. 1:14-17); Христос Спаситель обіцяв учням Своїм, що Святий Дух буде з ними вічно, отже, Святий Дух і в наші дні поставляє пастирів Церкви (див. Ін. 14:16). Апостол Павло про Іісуса Христа каже, що Бог Отець “поставив Його вище всього, главою Церкви, яка є тіло Його” (Еф. 1:22-23). Той самий апостол говорить пастирям Церкви:

“Отож пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий поставив вас єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю” (Діян. 20:28).

255. Яке свідчення того, що благодать у Церкві перебуватиме завжди?

У тому, що благодать Божа донині перебуває в Церкві й перебуватиме в ній до кінця віків, засвідчують нас такі слова Самого Господа Іісуса Христа і Його апостола:

“Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її” (Мф. 16:18).

“Я з вами по всі дні до кінця віку” (Мф. 28:20).

“Тому слава в Церкві у Христі Іісусі в усі роди повік. Амінь” (Еф. 3:21).

256. Чому Церква названа єдиною?

Церква єдина (тобто одна) тому, що вона є одним духовним тілом, має одну Главу – Христа й одушевляється одним Духом Божим.

“Одне тіло і один дух, як ви й покликані до однієї надії покликання вашого; один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, Котрий над усіма, і через усіх, і в усіх нас” (Еф. 4:4-6).

257. Хто є Іісус Христос по відношенню до Церкви?

Іісус Христос є єдиним Главою єдиної Церкви. Апостол Павло пише, що для Церкви, як будівлі Божої, “ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Іісус Христос” (1Кор. 3:11). Тому у Церкви, як тіла Христового, не може бути іншого Глави, крім Господа Іісуса Христа. Церква, що перебуває до кінця світу, потребує і свого Глави, що завжди перебуває, яким може бути тільки Господь Іісус Христос. Тому навіть апостоли називаються лише служителями Церкви (див. Кол. 1:24-25).

258. Який обов’язок накладає на нас єдність Церкви?

Єдність Церкви накладає на нас обов’язок “зберігати єдність духу в союзі миру” (Еф. 4:3).

259. Як єдність Церкви співвідноситься з наявністю багатьох помісних православних Церков?

Церква одна, проте є окремі й самостійні Церкви, наприклад: Єрусалимська, Антіохійська, Олександрійська, Константинопольська, Руська. Це самостійні Церкви, або частини єдиної вселенської Церкви. Самостійність видимого устрою не перешкоджає їм духовно бути великими членами єдиного тіла Церкви вселенської, мати одного Главу – Христа і спільний дух віри та благодаті. Ця єдність видимо виражається однаковим сповіданням віри і спілкуванням у молитвах і Таїнствах.

260. Чи єдина Церква, яка перебуває на землі і яка перебуває на небі?

Існує єдність між земною і небесною Церквою, як у їхньому ставленні до одного Глави Господа нашого Іісуса Христа, так і у зв’язку зі взаємним спілкуванням одна з одною.

261. Як сполучається Церква на землі з Церквою на небі?

Засобом спілкування земної Церкви з Церквою небесною є молитва віри і любові. Віруючі із земної Церкви, приносячи молитву Богові, звертаються також по допомогу до святих із Церкви небесної. Святі, що перебувають на вищих ступенях наближення до Бога, своїми посередницькими молитвами очищають, укріплюють і приносять до Бога молитви вірян, які живуть на землі, а також з волі Божої благодатно і благотворно впливають на них невидимою силою, своїми явленнями, або іншим чином.

262. На чому засноване молитовне закликання святих небесної Церкви?

Правило Церкви, яка перебуває на землі, закликати в молитві святих Церкви небесної, засноване на Священному Переданні, основи якого видно і в Священному Писанні. Наприклад, коли пророк Давид взиває в молитві:

“Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля, отців наших!” (1Хрон. 29:18), тоді він згадує святих для зміцнення своєї молитви. Точно так само тепер Православна Церква закликає Христа, істинннаго Бога нашого, молитвами Пречистої Його Матері і всіх Святих. Святий Кирило Єрусалимський у поясненні Божественної літургії каже: “Поминаємо і перш померлих, по-перше, патріархів, пророків, апостолів, мучеників, щоб їхніми молитвами та заступництвом “прийняв Бог наше благання” (Повчання тайноводственное, 5, гл. 9).

Святий Василій Великий у слові на день Святих Сорока мучеників каже: “Той, хто сумує, до Сорока мучеників звертається, до них же звертається той, хто веселиться: один – щоб звільнитися від скорбот, а інший – щоб зберегти те добре, що має. Тут же ми бачимо благочестиву дружину, яка молиться за своїх дітей, за чоловіка, що подорожує, просить здоров’я хворому. До мучеників звернені прохання ваші”.

263. Чи є свідчення в Священному Письмі про посередницьку молитву святих на небесах?

Про посередницьку молитву святих на небесах є свідчення Священного Письма. Євангеліст Іоанн в одкровенні бачив на небесах Ангела, якому дано було ” багато ладану, щоб він із молитвами всіх святих поклав його на золотий жертовник, що перед престолом. І піднісся дим фіміаму з молитвами святих від руки Ангела перед Богом” (Одкр. 8:3-4).

264. Чи є свідчення Святого Письма про явлення святих з неба?

Про благотворні явлення святих з неба є свідчення Священного Письма. Євангеліст Матвій оповідає, що після хресної смерті Господа нашого Іісуса Христа “; і багато тіл померлих святих воскресло і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і з’явились багатьом” (Мф. 27:52-53). Оскільки таке значне чудо не могло статися без високої мети, то слід вважати, що воскреслі святі з’явилися для того, щоб сповістити про сходження Іісуса Христа в ад і про переможне воскресіння Його, і цією проповіддю сприяти переходу в новозавітну Церкву, яка відкривалася тоді, тим, хто народився в старозавітній Церкві.

265. Звідки ми дізнаємося, що святі після смерті можуть здійснювати чудеса?

Наступними свідченнями ми стверджуємося у вірі в те, що святі після смерті своєї чудодійствують тим чи іншим чином. Четверта книга Царств свідчить, що від дотику до кісток пророка Єлисея воскрес мертвий (див. 2Сам. 13:21).

Апостол Павло не тільки сам безпосередньо здійснював зцілення і чудеса, але те саме робили взяті від його тіла хустинки й опоясання за його відсутності (див. Діян. 19:12). На цьому прикладі ми бачимо, що святі і після смерті своєї можуть благотворно діяти через земні предмети, які отримали через них освячення.

Святий Григорій Богослов у першому викривальному слові на Юліана каже: “Не посоромився за Христа принесених жертв, не побоявся великих подвижників: Іоанна, Петра, Павла, Якова, Стефана, Луки, Андрія, Фекли та інших, що постраждали за істину, які постраждали за істину, до них і після них, які вогню, залізу, звірам, мучителям, нещастям, які трапилися, та погрозам, ніби в чужих тілах або зовсім безтілесні, твердо протистояли. Заради чого? Та навіть словом не зрадять благочестя! Їм віддаються великі почесті і встановлені урочистості. Ними демони проганяються і хвороби зцілюються. Вони чудово з’являються і залишили нам свої пророцтва. Їхні тіла, коли ми їх шануємо і торкаємося, мають таку ж силу, як і душі святих. Краплі їхньої крові, ці малі ознаки страждань, так само діють, як і тіла”.

Святий Іоанн Дамаскін пише: “Мощі святих, які як спасительні джерела дарував нам Владика Христос, випромінюють різноманітні благодіяння. Ніби на пояснення цього він зауважує: За допомогою розуму і в тіла їхні вселився Бог” (Богослов’я, кн. 4, гл. 15, ст. 3, 4).

266. Чому Церкву ми називаємо святою?

Церква свята, тому що освячена Господом Іісусом Христом через Його страждання, Його вчення, Його молитву і через Таїнства.

“Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб освятити її, очистивши водяною купіллю посередництвом слова; щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями, чи пороку, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна” (Еф. 5:25-27).

У молитві Богу Отцю за віруючих Господь Іісус Христос сказав:

“Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина. Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною” (Ін. 17:17-19).

267. Як Церква може бути святою, якщо в ній є грішники?

Церква свята, хоча в ній є й ті, хто грішить. Ті, хто грішить, але очищає себе істинним покаянням, не перешкоджають Церкві бути святою; а нерозкаяні грішники або видимою дією церковної влади, або невидимою дією суду Божого, як мертві члени, відтинаються від тіла Церкви, і, таким чином, вона і в цьому випадку зберігається святою.

“вилучіть розпутного від вас самих” (1Кор. 5:13).

“Та тверда основа Божа стоїть, маючи печать цю: пізнав Господь Своїх; і: хай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім’я Господа” (2Тим. 2:19).

268. Чому ми Церкву називаємо Соборною?

Церква називається Соборною, або Кафолічною, або Вселенською, тому що вона не обмежується ні місцем, ні часом, ні народом, а містить у собі істинно віруючих усіх країн, часів і народів. Апостол Павло каже, що

“у надії на уготоване вам на небесах, про що ви раніше чули в правдивому слові благовістя, яке перебуває у вас, як і у всьому світі, та приносить плід, і зростає, як і між вами, від того дня, коли ви почули і пізнали благодать Божу в істині” (Кол. 1:5-6); і що в Церкві християнській “де нема ні елліна, ні іудея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скіфа, раба, вільного, але все і у всьому Христос” (Кол. 3:11).

“Отож віруючі благословляються з вірним Авраамом” (Гал. 3:9).

269. Яку важливу перевагу має Церква?

Важлива перевага Кафолічної Церкви полягає в тому, що їй, власне, належать високі обітниці (обіцянки), що
“врата ада не здолають її”, що Господь “перебуватиме” з нею “до кінця віку”, що в ній перебуватиме “слава” Божа про “Христа Іісуса на всі покоління віку”; що, отже, вона ніколи не може ні відпасти від віри, ні погрішити в істині віри або впасти в оману. “Безсумнівно сповідуємо, як тверду істину, що Кафолічна Церква не може погрішати або помилятися, і казати неправду замість істини; оскільки Святий Дух, завжди діючий через вірних служителів та вчителів Церкви, зберігає її від усякої помилки” (Послання Східних Патріархів про православну віру, чл. 12).

270. Чи обов’язкова для спасіння приналежність до Кафоличної Церкви?

Кафолічна Церква містить у собі всіх істинно віруючих у світі. Оскільки Господь Іісус Христос, за висловом апостола Павла, є “Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла” (Еф. 5:23), то, щоб бути врятованим, необхідно бути частиною Його тіла, тобто членом Кафоличної Церкви. Апостол Петро пише, що Хрещення спасає нас за образом Ноєвого ковчега. Усі, хто врятувався від всесвітнього потопу, врятувалися в Ноєвому ковчезі: так усі, хто отримує вічне спасіння, отримують його тільки в Кафоличній Церкві.

271. Чому наша Церква іменується “східною”?

У насадженому на сході раю було засновано першу Церкву безгрішних прабатьків; там же після гріхопадіння покладено нове основання Церкви спасенних в обітниці (обіцянці) про Спасителя. На сході, в землі іудейській, Господь наш Іісус Христос, звершивши справу нашого спасіння, поклав початок Своїй, християнській Церкві. Звідти поширилася вона по всьому всесвіту. Донині православна кафолічна кафолічна вселенська віра, сімома Вселенськими Соборами затверджена, у початковій своїй чистоті незмінно зберігається в стародавніх східних і в однодумних із ними Церквах.

272. Чому наша Церква іменується “Апостольською”?

Церква називається Апостольською, тому що вона безперервно і незмінно зберігає від апостолів і вчення, і спадкоємство дарів Святого Духа через священне рукопокладення. У цьому ж сенсі Церква називається також Православною, або Правовіруючою.

“Отож ви вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові, будучи утверджені на основі Апостолів і пророків, маючи наріжним каменем Самого Іісуса Христа” (Еф. 2:19-20).

273. Символ віри, коли називає Церкву Апостольською,
наставляє твердо триматися вчення і передань апостольських і уникати вчення і вчителів, що базуються не на вченні апостолів. Апостол Павло говорить:

“Отже, браття, стійте і держіть передання, яким ви навчились чи словом, чи посланням нашим” (2Сол. 2:15).

“Єретика, після першого і другого напоумлення, цурайся” (Тит. 3:10).

“Бо є багато і непокірних, марнословів і обманщиків, особливо з обрізаних, яким треба затуляти уста: вони розбещують цілі доми, навчаючи, чого не слід, заради ганебної користі” (Тит. 1:10-11).

“якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то хай він буде тобі, як язичник і митар” (Мф. 18:17).

274. У Церкві існує установа, у якій зберігається спадкоємність апостольського служіння – це церковна ієрархія, або священноначалля.

275. Звідки веде свій початок ієрархія Православної Церкви?

Ієрархія Православної Церкви веде свій початок від Самого Іісуса Христа і від Святого Духа, що зійшов на апостолів, і відтоді безперервно триває через спадкоємне рукоположення в таїнстві Священства.

“І Він поставив одних Апостолами, інших пророками, інших Євангелістами, інших пастирями та вчителями, на довершення святих, на діло служіння, для творення Тіла Христового” (Еф. 4:11-12).

276. Яке священноначалля може діяти від імені всієї Православної Церкви?

Священноначалієм, яке може діяти від імені всієї Кафолічної Церкви, є Вселенський Собор.

277. Кому підпорядковані головні частини Вселенської Церкви?

Головні частини Вселенської Церкви підпорядковані Православним Патріархам.

278. Кому підпорядковуються церковні області та міста?

Менші православні області та міста підпорядковуються митрополитам, архієпископам і єпископам.

279. З яких джерел ми дізнаємося, у чому полягає обов’язок послуху Церкві?

Для того, щоб виконати обов’язок послуху Церкві, потрібно знати, що вона вимагає від своїх чад. Це можна дізнатися зі Святого Письма, з правил святих апостолів, святих Вселенських і Помісних Соборів, святих отців та їхніх Церковних уставів.

 

Про десятий член Символу віри

280. Чому в Символі віри згадується про Хрещення?

У Символі віри про Хрещення згадується тому, що віра утверджується Хрещенням та іншими Таїнствами.

281. Що таке Таїнство?

Таїнство це таке священне дійство, через яке таїнственим способом діє на людину благодать, або спасительна сила Божа.

282. Скільки всього Таїнств?

Таїнств – сім: Хрещення; Миропомазання; Причастя; Покаяння; Священство; Шлюб; Єлеосвячення.

283. Яку духовну силу має кожне з цих Таїнств?

Кожне з цих Таїнств має свою духовну силу: у Хрещенні людина таїнственно народжується в життя духовне; у Миропомазанні отримує благодать, яка сприяє духовному зростанню та укріплює; у Причасті живиться духовно; у Покаянні зцілюється від духовних хвороб, тобто від гріхів; у Священстві подається благодать духовно відроджувати й виховувати інших за допомогою вчення й Таїнств; у Шлюбі отримує благодать, що освячує подружжя і природне народження та виховання дітей; в Єлеосвяченні лікується від хвороб тілесних, за допомогою зцілення від духовних.

284. Чому в Символі віри не згадано про всі ці Таїнства?

У Символі віри згадано не про всі Таїнства, а про одне Хрещення тому, що стосовно нього був сумнів: чи не слід деяких людей, наприклад, єретиків, хрестити вдруге; треба було розв’язати це питання, що й зроблено в Символі, який затвердив єдине (одне) хрещення.

 

Про Хрещення

285. Що таке Хрещення?

Хрещення це Таїнство, у якому віруючий під час триразового занурення тіла у воду із закликом Бога Отця, і Сина, і Святого Духа помирає для життя тілесного, гріховного і відроджується Святим Духом у життя духовне, святе.

“якщо хто не народиться від води і Духа, не може увійти в Царство Боже” (Ін. 3:5).

286. Звідки Хрещення бере свій початок?

Хрещення почалося з того, що спочатку на Йордані Предтеча “Іоанн хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували в Грядущого за ним, тобто в Христа Іісуса” (Діян. 19:4).

Потім Іісус Христос прикладом Своїм освятив Хрещення, прийнявши його від Іоанна. Нарешті, після воскресіння Свого Він дав апостолам урочисте повеління:

“Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа” (Мф. 28:19).

287. Що є головним у священнодійстві Хрещення?

Головне у священнодійстві Хрещення – триразове занурення у воду з промовлянням слів: “Крещается раб Божий (имя) во имя Отца. Аминь. И Сына. Аминь. И Святаго Духа. Аминь”.

288. Що потрібно від бажаючого прийняти Хрещення?

Від того, хто бажає прийняти Хрещення, потрібні покаяння і віра, тому перед Хрещенням читається Символ віри.

“покайтесь, і хай хреститься кожен з вас в ім’я Іісуса Христа для прощення гріхів; і приймете дар Святого Духа” (Діян. 2:38).

“Хто буде вірувати і охреститься, буде спасений; а хто не буде вірувати, буде осуджений” (Мк. 16:16).

289. На якій підставі хрестять немовлят?

Немовлят хрестять за вірою батьків і хрещених батьків, які зобов’язані навчити їх віри, коли вони будуть дорослішати .

290. Чи є докази зі Святого Письма, що немовлят слід хрестити?

Зі Святого Письма можна довести, що слід хрестити немовлят. За часів Старого Заповіту обрізання відбувалося над восьмиденними немовлятами, а Хрещення в Новому Завіті відбувається замість обрізання, отже, над немовлятами має відбуватися Хрещення.

291. Звідки видно, що Хрещення замінило старозавітне обрізання?

Те, що Хрещення відбувається замість обрізання, видно зі слів апостола, звернених до віруючих:

“В Ньому ви і обрізані нерукотворним обрізанням, зняттям гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим; будучи поховані з Ним у хрещенні, в Ньому ви і разом воскресли вірою в силу Бога, Котрий воскресив Його з мертвих” (Кол. 2:11-12).

292. Для чого при Хрещенні потрібні хрещені батьки?

Під час Хрещення потрібні хрещені батьки для того, щоб поручитися перед Церквою за віру того, кого хрестять, і після Хрещення прийняти його під своє піклування для утвердження у вірі (див. святий Діонісій Ареопагіт. Про церковну ієрархію, гл. 2).

293. Для чого над хрещеним читається заклинання?

Над хрещеним читається заклинання для того, щоб відігнати від нього диявола, який із часу гріха Адама здобув доступ до людей і певну владу над ними, ніби над своїми полоненими і рабами. Апостол Павло каже, що всі люди поза благодаттю живуть “за звичаями світу цього, з волі князя піднебесного, духа, діючого тепер в синах противлення” (Еф. 2:2).

294. У чому полягає сила заклинання?

Сила заклинання полягає в імені Іісуса Христа, що призивається з молитвою і вірою. Господь Іісус Христос обіцяв віруючим:

“іменем Моїм виганятимуть бісів” (Мк. 16:17).

295. Яку силу має знамення Хреста?

Знамення Хреста має ту саму силу, що й ім’я Іісуса Христа розп’ятого, з вірою вимовлене; те ж саме є і знамення Хреста, з вірою зображене рухом руки або якимось іншим чином.

Святий Кирило Єрусалимський пише: Нехай не соромимося сповідувати Розп’ятого, нехай зображуємо сміливо рукою знамення Хреста на чолі та на всьому: хлібі, що їмо, чашах, з яких п’ємо; нехай зображуємо його на входах та виходах, коли лягаємо спати та встаємо, коли перебуваємо в дорозі та відпочиваємо. Він великий захист, даний бідним у дар і слабким без зусиль. Це благодать Божа, знамення для вірних і страх для злих духів (Огласительне повчання, 13: 36).

296. З якого часу використовується знамення Хреста?

Використання хресного знамення веде початок із часів апостольських (див. святий Діонісій Ареопагіт. Про церковну ієрархію, гл. 2 і 5. Тертулліан. Про вінці, гл. 3; Про Воскресіння, гл. 8.).

297. Що означає білий одяг, який одягають після Хрещення?

Білий одяг, що одягається після Хрещення, означає чистоту душі і християнського життя.

298. Для чого на хрещеного покладається Хрест?

На того, кого хрестять, покладають Хрест для постійного нагадування про заповідь Христа і видимої вказівки на неї:

“якщо хто хоче йти за Мною, зречись себе, і візьми хрест свій, і йди за Мною” (Мф. 16:24).

299. Що означає ходіння зі свічками навколо купелі?

Ходіння охрещуваного навколо купелі зі свічками означає духовну радість, з’єднану з духовним освіченням.

300. Чому в Символі віри йдеться, що Хрещення одне?

Символ віри наказує визнавати Хрещення єдине, тобто одне. Хрещення відбувається один раз і не повторюється.

301. Чому Хрещення не повторюється?

Хрещення не повторюється тому, що воно є духовне народження: народжується людина один раз, тому й хреститься один раз.

302. Чи однакову провину з нехрещеними несуть ті, хто грішить після Хрещення?

Ті, хто грішить після Хрещення, більш винні у своїх гріхах, ніж нехрещені у своїх, тому що мали від Бога особливу допомогу для здійснення добра і відкинули її.

“Бо якщо, позбавившись скверн світу через пізнання Господа і Спасителя нашого Іісуса Христа, вони знов заплутуються в них і перемагаються ними, то останнє буває для них гірше за перше” (2Пет. 2:20).

303. Чи можуть бути прощені гріхи, вчинені після Хрещення?

Для тих, хто згрішив після Хрещення, є спосіб отримати прощення гріхів: це – покаяння.

 

Про Миропомазання

304. Що таке Миропомазання?

Миропомазання це Таїнство, в якому віруючому під час помазання частин тіла освяченим миром (сумішшю з олій і пахощів – ред.), в ім’я Святого Духа подаються дари Святого Духа, які сприяють зростанню і зміцнюють його в духовному житті.

305. Що говориться про це Таїнство у Священному Письмі?

Про внутрішню дію цього Таїнства говориться у Святому Письмі у євангеліста Іоанна:

“Втім, ви маєте помазання від Святого і знаєте все. А втім, помазання, яке ви одержали від Нього, у вас перебуває, і ви не маєте потреби, щоб хто вчив вас; а що саме це помазання вчить вас усьому, і воно істинне і правдиве, то, чого воно навчило вас, в тому перебувайте” (1Ін. 2:20,27).

Подібним чином і апостол Павло говорить:

“А утверджуючий нас з вами у Христі і Котрий помазав нас є Бог, Він і поклав печать на нас і дав запоруку Духа в серця наші” (2Кор. 1:21-22).

Звідси й узяті слова, вимовлені під час Миропомазання: Печать дара Духа Святаго.

306. Про зовнішню дію Миропомазання слід вважати, що слова євангеліста Іоанна відносяться і до нього. Також відомо, що апостоли, для дарування хрещеним дарів Святого Духа, застосовували рукоположення (див. Діян. 8:14-17). Наступники ж апостолів замість цього стали вживати Миропомазання, чому могло послужити прикладом помазання, що вживалося за часів Старого Завіту (див. Вих. 30:25; 1Сам. 1:39. Святий Діонісій Ареопагіт. Про церковну ієрархію, гл. 4).

307. У чому полягає особливість святого мира?

Право освячувати святе миро належить вищим ієрархам як спадкоємцям апостолів, які здійснювали висвячення для подавання дарів Святого Духа.

308. Що означає помазання святим миром частин тіла?

Помазання чола означає освячення розуму або думок.

309. Помазання грудей

– освячення серця або бажань.

310. Помазання очей, вух і губ

– освячення почуттів.

311. Помазання рук і ніг

– освячення справ і всієї поведінки християнина.

 

Про Причастя

312. Що таке Таїнство Причастя?

Причащання (або Євхаристія) – це Таїнство, в якому віруючий під виглядом хліба і вина вкушає істинні Тіло і Кров Іісуса Христа для вічного життя.

313. Як це Таїнство встановлено?

Таїнство Причастя Господь Іісус Христос уперше звершив напередодні Своїх страждань, попередньо представивши в ньому живе зображення цих страждань. Причастивши апостолів, Він водночас дав їм заповідь завжди звершувати це Таїнство.

314. Яке місце цього Таїнства в християнському богослужінні?

Таїнство Причащання становить головну й суттєву частину християнського богослужіння.

315. Під час якого богослужіння відбувається Таїнство Причащання?

Таїнство Причащання відбувається за Літургією.

316. Що означає слово Літургія?

Слово літургія означає громадське служіння. Однак Літургією іменується тільки те богослужіння, за яким звершується Таїнство Причастя.

317. Де має звершуватися Літургія?

Літургія повинна звершуватися в храмі, в якому є трапеза (престол) або, замість трапези, антимінс, обов’язково освячені архієреєм.

318. Чому Храм також називають Церквою?

Храм називається церквою тому, що в ньому для молитви і Таїнств збираються віруючі, які складають Церкву.

319. Чому трапезу також називають престолом?

Трапеза, на якій відбувається Таїнство Причастя, називається престолом тому, що на ній Іісус Христос таїнственно присутній як Цар.

320. Який загальний порядок звершення Літургії?

Загальний порядок Літургії наступний: готується речовина для Таїнства; віруючі готуються до Таїнства; відбувається саме Таїнство.

321. Як називається частина Літургії, на якій готується речовина для Таїнства?

Частина Літургії, на якій готується речовина для Таїнства, називається проскомидія.

322. Що означає слово “Проскомидія”?

Слово проскомидія означає принесення.

323. Чому перша частина Літургії називається проскомидією?

Перша частина Літургії називається проскомидією відповідно до звичаю перших християн приносити до церкви хліб і вино для звершення Таїнства. З тієї ж причини цей хліб називається просфора, що означає принесення.

324. У чому полягає сенс проскомидії?

Проскомидія, як частина Літургії, є спогад пророцтв і прообразувань, а почасти і самих подій, що відносяться до народження і страждання Іісуса Христа. При цьому з просфори виймають частину, необхідну для здійснення Таїнства, і вливають у священну посудину необхідну кількість вина, з’єднаного з водою. При цьому священнослужитель поминає всю Церкву і прославлених святих, молиться за живих і померлих, за владу і за тих, хто приніс просфори або приношення.

325. Який хліб використовується для проскомидії?

Для Таїнства використовується хліб, що відповідає поняттю хліба, і якого вимагає святість Таїнства, приклад Господа Іісуса Христа і апостолів, тобто: хліб квасний, чистий, пшеничний.

326. Чому для Причастя вживається один хліб?

Один хліб, що вживається для Причастя, означає, за поясненням апостола, те, що “один хліб, і нас багато одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба” (1Кор. 10:17).

327. Чому приготований для Причастя хліб називається Агнцем?

Хліб, приготований для Причастя, називається агнцем, оскільки є образом Іісуса Христа, який страждає, прообразом Якого в Старому Завіті слугував Агнець пасхальний.

328. Що таке Агнець пасхальний?

Агнець пасхальний – це ягня, яке ізраїльтяни, за велінням Божим, заколювали та їли на згадку про порятунок від загибелі в Єгипті.

329. Чому вино для Таїнства Причастя з’єднується з водою?

Вино для Таїнства Причастя з’єднується з водою тому, що це священнодійство відбувається за образом страждання Христа, коли з рани, нанесеної Йому в ребро, потекли кров і вода.

330. Як називається частина Літургії, на якій віряни готуються до Таїнства?

Частину Літургії, на якій віряни готуються до Таїнства, древні назвали Літургією оглашенних. Крім хрещених і тих, хто допускається до Причастя, бути присутніми на ній можуть і оголошені, тобто ті, хто готується до Хрещення, а також ті, хто кається, яких не допускають до Причастя.

331. З чого починається Літургія оглашенних?

Літургія оглашених починається благословенням, або прославленням царства Пресвятої Трійці.

332. З чого складається Літургія оглашенних?

Літургія оглашенних складається з молитов, піснеспівів, читання книг Апостольських і Євангелія.

333. Чим закінчується Літургія оглашенних?

Літургія оглашенних закінчується велінням оглашенним вийти з храму.

334. Що таке Літургія вірних?

Частина Літургії, за якою відбувається Таїнство Причастя, називається Літургією вірних. На цьому Богослужінні мають право бути одні вірні, тобто ті, хто прийняв Хрещення.

335. Яке найважливіше дійство Літургії вірних?

Найважливішим дійством Літургії вірних є проголошення слів, сказаних Іісусом Христом при встановленні Таїнства:

“прийміть, їжте; це є Тіло Моє. пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мф. 26:26-28); і потім – закликання Святого Духа і благословення Дарів, тобто принесеного хліба і вина.

336. У чому сенс цього дійства?

У цей час після триразового благословення хліба і вина вони прелагаються або пресуществляються в істинне Тіло Христове і в істинну Кров Христову.

337. Як розуміти слово “пресуществлення”?

У викладі віри Східних Патріархів сказано, що словом пресуществлення не пояснюється образ, яким хліб і вино перетворюються на Тіло і Кров Господа. Цього не можна осягнути нікому, крім Бога. Показується тільки те, що істинно, дійсно й сутністю хліб стає найістиннішим Тілом Господа, а вино – самою Кров’ю Господа.

Подібно до того святий Іоанн Дамаскін про Святі та Пречисті Тайни Господні пише: “Тіло є воістину з’єднане з Божеством, саме те, яке було сприйнято від Пресвятої Діви. Але не сходить з небес вознесене Тіло, а хліб і вино перетворюються на Тіло і Кров Божу. Якщо хочеш зрозуміти, як це відбувається, то досить знати, що сходженням Святого Духа. Таким же шляхом і від Богородиці Собі Самому і в Собі Самому склав Святим Духом Господь плоть. Більше не знаю того, що Слово Боже істинне, дійсне і всемогутнє, дійство ж Його незбагненне” (Кн. 4, гл. 13, ст. 7).

338. Як слід приступати до Таїнства Причастя?

Той, хто приступає до Таїнства Причастя, повинен випробувати (відкрити) перед Богом свою совість і очистити її покаянням у гріхах, чому сприяють піст і молитва.

“Хай же випробовує себе людина, і так хай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї. Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє” (1Кор. 11:28-29).

339. Що з нами відбувається в Таїнстві Причастя?

Той, хто причащається Тіла і Крові Христової, з’єднується із Самим Іісусом Христом і в Ньому долучається до вічного життя.

“Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров в Мені перебуває, і Я в ньому” (Ін. 6:56).

“Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день” (Ін. 6:54).

340. Як часто слід причащатися Святих Тайн?

Стародавні християни причащалися кожного недільного дня; але зараз мало хто має таку чистоту життя, щоб завжди бути готовим приступити до такого великого Таїнства. Церква тих, хто прагне благоговійного життя, материнським гласом вмовляє сповідатися перед духовним отцем і причащатися Тіла і Крові Христової чотири рази на рік або щомісяця, а всім – обов’язково раз на рік (див. Православне сповідання, ч. 1, запитання 90).

341. Яким чином беруть участь у Літургії ті, хто не причащається Святих Тайн?

Ті, хто не приступає до Святого Причастя, можуть і повинні брати участь у Літургії своєю вірою, молитвою і особливо безперервним спогадом про Господа нашого Іісуса Христа, Який наказав:

“Це робіть на Мій спомин” (Лк. 22:19).

342. Що означає вхід з Євангелієм під час Літургії?

Коли на Літургії звершується вхід з Євангелієм, згадується Господь Іісус Христос, який з’явився на проповідь. Тому, під час читання Євангелія слід мати таку саму увагу та благоговіння, як якщо б ми бачили і чули Самого Іісуса Христа.

343. Як сприймати вхід з приготованими Святими Дарами?

Коли звершується на Літургії вхід до вівтаря з приготованими Святими Дарами, слід згадувати вихід Іісуса Христа на вільне страждання, як жертву на заклання, тим часом як понад дванадцять легіонів Ангелів готові були охороняти Його як свого Царя. Цар царюючих і Господь господствуючих приходить заклатися (пісня на Літургії у Велику Суботу).

344. Про що слід пам’ятати під час звершення таїнства?

У самий час звершення Таїнства і під час причащання священнослужителів у вівтарі слід згадувати таємну вечерю Самого Іісуса Христа з апостолами, Його страждання, смерть і поховання.

345. Що означає відкриття завіси, царських врат і явлення Святих Дарів?

Відкриттям завіси і царських врат та явленням Святих Дарів позначається явлення Самого Господа Іісуса Христа після воскресіння.

346 Що означає останнє явлення Святих Дарів народу?

Останнім явленням Святих Дарів народу, після якого вони переносяться на жертовник, зображується вознесіння Господа Іісуса Христа на небо.

347. Чи завжди перебуватиме Таїнство Святого Причастя в істинній Церкві?

Звершення і прийняття Таїнства Святого Причастя в істинній Церкві християнській продовжиться до самого пришестя Христа, за словом апостола Павла:

“Бо кожного разу, коли ви їсте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде” (1Кор. 11:26).

Про Покаяння

348. Що таке покаяння?

Покаяння це Таїнство, в якому той, хто кається у своїх гріхах, при видимому отриманні прощення від священика, невидимо звільняється від цих гріхів Самим Господом Іісусом Христом.

349. Коли з’явилося це Таїнство?

Це Таїнство бере початок від святого Іоанна Хрестителя: тим, хто приходив до нього, він проповідував “хрещення покаяння для прощення гріхів”… (і вони) “хрестились від нього в річці Іордані, сповідаючи гріхи свої” (Мк. 1:4-5). Апостолам Іісус Христос обіцяв владу прощати гріхи, коли сказав:

“що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі” (Мф. 18:18).

Після воскресіння ж Свого дійсно дав їм цю владу, коли сказав:

“прийміть Духа Святого. Кому простите гріхи, тим простяться, на кому залишите, залишаться” (Ін. 20:22-23).

350. Що вимагається від того, хто кається?

Від того, хто кається, потрібено мати жаль (печаль, скорботу) за свої гріхи, твердий намір виправити своє життя, віра в Христа і надія на Його милосердя.

“Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль мирська викликає смерть” (2Кор. 7:10).

“І коли беззаконник відвернувся від беззаконня свого, і творитиме суд і правду, то він буде через те живий” (Єз. 33:19).

“Про Нього (тобто про Іісуса Христа) всі пророки свідчать, що всякий віруючий в Нього одержить відпущення гріхів іменем Його” (Діян. 10:43).

351. Які засоби допомагають покаянню?

Підготовчі та допоміжні засоби для покаяння – це піст і молитва.

352. Який засіб вживає Церква для допомоги тому, хто кається?

Свята Церква вживає особливий засіб для очищення й умиротворення совісті грішника, що покаявся, – епітимію.

353. Що означає слово “епітимія”?

Слово епітимія означає заборону (див. 2Кор. 2:6). У вигляді епітим’ї, за необхідності, накладються тому, хто кається, деякі благочестиві вправи і деякі позбавлення з метою звільнення від влади гріха і подолання гріховної звички. Наприклад, посилений піст, а за тяжкі гріхи – відлучення від Святого Причастя на певний час.351. Що допомагає покаянню?

Підготовчі та допоміжні засоби для покаяння – це піст і молитва.

352. Який засіб вживає Церква для допомоги тому, хто кається?

Свята Церква вживає особливий засіб для очищення й умиротворення совісті грішника, що покаявся, – епітимію.

353. Що означає слово “епітимія”?

Слово епітимія означає заборону (див. 2Кор. 2:6). У вигляді епітим’ї, за необхідності, наказуються тому, хто кається, деякі благочестиві вправи і деякі позбавлення з метою звільнення від влади гріха і подолання гріховної звички. Наприклад, піст понад належне для всіх, а за тяжкі гріхи – відлучення від Святого Причастя на певний час.

 

Про Священство

354. Що таке Священство?

Священство це Таїнство, в якому правильно обраного кандидата Святий Дух за допомогою єпископського рукопокладення ставить звершувати Таїнства і пасти стадо Христове.

“Отож кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і домобудівничих таїн Божих” (1Кор. 4:1).

“Отож пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий поставив вас єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю” (Діян. 20:28).

355. Що означає пасти Церкву?

Пасти Церкву – наставляти людей у вірі, благочесті та добрих справах.

356. Скільки необхідних ступенів Священства?

Ступенів священства три: єпископ, пресвітер і диякон.

357. Яка відмінність у ступенях Священства?

Диякон співслужить при Таїнствах (не звершуючи їх); пресвітер звершує Таїнства, перебуваючи в підпорядкуванні єпископу; єпископ не тільки звершує Таїнства, а має владу й іншим через рукопокладення давати благодатний дар звершувати їх. Про єпископську владу апостол Павло пише Титу:

“Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів” (Тит. 1:5). І Тимофію: “Рук ні на кого не клади поспішно” (1Тим. 5:22).

 

Про шлюб

358. Що таке шлюб?

Шлюб це Таїнство, в якому за вільної обіцянки нареченим і нареченою взаємної вірності перед священиком і Церквою, благословляється їхній шлюбний союз на образ духовного союзу Христа і Церкви і подається благодать благочестивої однодушності для законного народження і християнського виховання дітей.

359. Чому шлюб є Таїнством?

Те, що шлюб є Таїнством, видно з наступних слів апостола Павла:

“Тому залишить чоловік батька свого і матір і приліпиться до жінки своєї і будуть двоє одна плоть. Тайна ця велика; я говорю відносно Христа і Церкви” (Еф. 5:31-32).

360. Чи обов’язково для всіх вступати в шлюб?

Не обов’язково всім вступати в шлюб. Дівоцтво краще за шлюб для того, хто в силах його зберегти в чистоті. Саме про це сказав Господь Іісус Христос:

“не всі сприймають це слово, а кому дано… . Хто може вмістити, хай вмістить” (Мф. 19:11-12).

І апостол каже:

“Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. Але якщо не можуть стримуватися, хай одружуються: бо краще одружитися, ніж розпалюватися…Нежонатий турбується про Господнє, як угодити Господу;
а жонатий турбується про мирське, як догодити жінці…Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а той, хто не видає, робить краще” (1Кор. 7:8-9,32-33,38).

 

Про Єлеосвячення

361. Що таке Єлеосвячення?

Єлеосвячення це Таїнство, в якому під час помазання тіла єлеєм (освяченою рослинною олією) призивається на хворого Божа благодать, що зцілює душевні й тілесні хвороби.

362. Звідки бере початок це Таїнство?

Це Таїнство веде початок від апостолів, які, отримавши владу від Іісуса Христа, “багатьох хворих мазали оливою і зціляли” (Мк. 6:13).

Апостоли передали це Таїнство священнослужителям Церкви, що видно з наступних слів апостола Якова:

“Хто з вас хворий, хай покличе пресвітерів Церкви і хай помоляться над ним, помазавши його єлеєм в ім’я Господнє. І молитва віри зцілить хворого і підведе його Господь; і, якщо він гріхи вчинив, простяться йому” (Як. 5:14-15).

 

Про одинадцятий член Символу віри

363. Що таке воскресіння мертвих?

Воскресіння мертвих, на яке ми очікуємо, – це дія всемогутності Божої, через яку тіла померлих людей, з’єднавшись знову з їхніми душами, оживуть і стануть духовними та безсмертними.

“сіється тіло душевне, встає тіло духовне” (1Кор. 15:44).

“Бо тлінному цьому належить одягнутись у нетління, і смертному цьому одягнутись у безсмертя” (1Кор. 15:53).

364. Чи може тіло воскреснути?

Тіло, що зотліло в землі і розсипалося, воскресне. Оскільки Бог на початку створив тіло із землі, остільки Він наприкінці із землі відновить те, що розсипалося. Апостол Павло пояснює це подібністю посіяного зерна, яке зотліває в землі, але з якого виростає рослина.

“Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре” (1Кор. 15:36).

365. Чи всі воскреснуть?

Усі померлі воскреснуть, а грубі тіла тих, хто під час загального воскресіння залишиться в живих, миттєво зміняться і стануть духовними та безсмертними.

“не всі ми помремо, але всі змінимось, раптом, в одну мить, при останній трубі; бо затрубить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось” (1Кор. 15:51-52).

366. Коли буде воскресіння мертвих?

Воскресіння мертвих відбудеться в кінці цього видимого світу.

367. Чим скінчиться видимий світ?

Цей світ, у якому царює смерть, закінчиться тим, що перетвориться на світ без смерті.

“що й саме творіння буде визволене від рабства тлінню на свободу слави дітей Божих” (Рим. 8:21).

“А втім, за Його обітницею, ми чекаємо нового неба і нової землі, на яких живе правда” (2Пет. 3:13).

368. За допомогою чого світ має перетворитися?

Світ перетвориться за допомогою огню.

“А нинішні небеса і земля, які утримуються тим же Словом, зберігаються вогню на день суду і погибелі нечестивих людей” (2Пет. 3:7).

369. У якому стані перебувають душі померлих до всезагального воскресіння?

Душі померлих праведників до всезагального воскресіння перебувають у світлі, спокої і передопочатку вічного блаженства, а душі грішників – у протилежному до того стані.

370. Чи в цілковитому блаженстві перебувають душі померлих праведників?

Душі праведних не відчувають цілковитого блаженства, бо повну відплату за діла визначено отримати людині після воскресіння її тіла й останнього Суду Божого. Апостол Павло каже:

“а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в день той; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його” (2Тим. 4:8). І ще:

“бо всім нам належить стати перед судилище Христове, щоб кожному одержати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре чи погане” (2Кор. 5:10).

371. Звідки ми знаємо, що душі праведних перебувають у передопочатку блаженства?

Душі праведних перебувають у передопочатку блаженства перш ніж настане останній Суд, згідно зі свідченням Самого Господа Іісуса Христа, який у притчі говорив, що праведний Лазар негайно після смерті був віднесений на лоно Авраамове (див. Лк. 16:22).

372. У чому полягає попередній початок блаженства?

Передпочаток блаженства пов’язаний із спогляданням Самого Іісуса Христа. Більшою мірою воно належить святим, як це дає зрозуміти апостол Павло:

“маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще” (Флп. 1:23).

373. У чому полягає надія душ віруючих, які не встигли принести плоди покаяння?

Душам померлих із вірою, але які не встигли принести достойних плодів покаяння, для досягнення блаженного воскресіння можуть допомогти молитви, які підносяться за них, особливо з’єднані з приношенням безкровної жертви Тіла і Крові Христової, та добрі справи, які з вірою звершуються на їхню пам’ять.

374. Це вчення ґрунтується на переданні Кафолічної Церкви, початок якого можна побачити ще у Старозавітній Церкві.

Іуда Маккавей приніс жертву за померлих воїнів (див. 2Мак. 12:43). Молитва за покійних завжди є неодмінною частиною Божественної Літургії, починаючи від Літургії апостола Якова. Святий Кирило Єрусалимський каже: “Велика буде користь душам, за яких підноситься моління в той час, коли має відбутися свята і страшна Жертва” (Тайноводче повчання, 5, гл. 9). Святий Василій Великий у молитвах П’ятидесятниці каже, що Господь дозволяє приймати від нас молитви і жертви за тих, хто перебуває в пеклі, з надією про дарування їм миру, припинення мук і свободи.

 

Про дванадцятий член Символу віри

375. Що таке життя майбутнього віку?

Життя майбутнього віку – це життя, яке буде після воскресіння мертвих і всезагального Суду Христового.

376. Яким буде життя майбутнього віку?

Це життя буде для віруючих, які люблять Бога і чинять добро, настільки блаженним, що ми тепер цього блаженства й уявити собі не можемо.

“ще не відкрилося, що будемо” (1Ін. 3:2).

“Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі – не знаю, чи без тіла – не знаю: Бог ві дає) узятий був до третього неба… він був взятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати” (2Кор. 12:2,4).

377. У чому полягатиме блаженство життя майбутнього віку?

Блаженство буде від споглядання Бога у світлі та славі й від з’єднання з Ним.

“Тепер ми бачимо ніби крізь потьмарене скло, здогадно, тоді ж лицем до лиця; тепер я знаю частково, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний” (1Кор. 13:12).

“тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього” (Мф. 13:43).

“щоб Бог був все у всьому” (1Кор. 15:28).

378. Чи буде тіло брати участь у цьому блаженстві?

Тіло також братиме участь у блаженстві душі. Воно буде прославлене світлом Божим, подібно до тіла Іісуса Христа під час преображення Його на Фаворі.

“Сіється в приниженні, повстає в славі” (1Кор. 15:43).

“І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного” (тобто Господа нашого Іісуса Христа) (1Кор. 15:49).

379. Чи буде це блаженство рівним для всіх?

Не всі будуть блаженні однаковою мірою. Будуть різні ступені блаженства, залежно від того, як хто тут трудився у вірі, любові та добрих справах.

“Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетлінні” (1Кор. 15:41-42).

380. Що буде з невіруючими і беззаконниками?

Невіруючі та беззаконники будуть віддані вічній смерті, або, інакше кажучи, вічному вогню, вічним мукам, разом із дияволами.

“Хто не був записаний у книзі життя, той був кинутий в озеро вогненне” (Одкр. 20:15).

“Це смерть друга” (Одкр. 20:14).

“Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його” (Мф. 25:41).

“І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне” (Мф. 25:46).

“Краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну, де черв їх не вмирає і вогонь не вгасає” (Мк. 9:47-48).

381. Чи хоче Бог загибелі грішників?

Бог не хотів би загибелі грішників, але вони самі гинуть “за те, що вони не прийняли любові істини для свого спасіння” (2Сол. 2:10).

382. Чи допомагають людині знання про кінець світу?

Роздуми про смерть, про воскресіння, про останній Суд, про вічне блаженство і про вічні муки допомагають нам утримуватися від гріхів і звільнятися від пристрасті до земних речей; втішають, якщо ми втрачаємо земні блага; спонукають дотримуватися чистоти душі й тіла, жити для Бога та для вічності, і в таким чином досягати вічного спасіння.

 

Частина Друга

Про Надію

Поняття християнської надії, її основа та засоби

383. Що таке християнська надія?

Християнська надія це заспокоєння серця в Бозі з упевненістю, що Він постійно піклується про наше спасіння і дарує нам обіцяне блаженство.

384. На чому ґрунтується християнська надія?

Християнська надія ґрунтується на тому, що Господь Іісус Христос є надія наша, або основа надії нашої (1Тим. 1:1).

“Цілком сподівайтеся на благодать, що подається вам у явленні Ісуса Христа” (1Пет. 1:13).

385. Як набути християнської надії?

Засобами набуття спасительної надії є: молитва, істинне вчення про блаженство і дійсне слідування цьому вченню.

 

Про молитву

386. Чи є у Святому Письмі вказівка на те, що молитва є засобом для здобуття надії?

Сам Господь Іісус Христос із молитвою поєднує надію отримати бажане:

“І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині” (Ін. 14:13).

387. Що таке молитва?

Молитва це піднесення розуму і серця до Бога, виявлене благоговійним словом людини до Бога.

388. Що слід робити під час молитви?

Християнин, підносячи розум і серце до Бога, повинен робити наступне: прославляти Його за Його Божественні досконалості; дякувати Йому за Його благодіяння; просити Його про свої потреби. Тому існують три головні види молитов: славослів’я, подяка, прохання.

389. Чи можна молитися без слів?

Можна молитися без слів – розумом і серцем. Приклад тому – пророк Мойсей, який молився так перед переходом через Чорне (Червоне) море (див. Вих. 14:13).

390. Які назви має молитва?

Молитву без слів називають духовною, розумовою, сердечною або внутрішньою молитвою, тоді як молитва, яку вимовляють словами і супроводжують іншими знаками благоговіння, називається усною або зовнішньою.

391. Чи може бути зовнішня молитва без внутрішньої?

Зовнішня молитва без внутрішньої буває тоді, коли слова молитви вимовляються без уваги і старанності.

392. Чи може бути достатньо однієї зовнішньої молитви?

Зовнішньої молитви для отримання благодаті не тільки не достатньо, а навпаки, – зовнішня молитва без внутрішньої гнівить Бога. Сам Бог висловлює обурення на таку молитву:

“наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, а серце їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським” (Мф. 15:8-9).

Але марно шанують Мене” (Мф. 15:8-9).

393. Чи достатньо однієї внутрішньої молитви без зовнішньої?

Чи є сенс запитувати: чи не достатньо людині однієї душі без тіла? Даремно говорити про це, оскільки Бог благоволив скласти людину з душі й тіла. Так само даремно питати і про те, чи не достатньо однієї внутрішньої молитви без зовнішньої. Маючи душу й тіло, ми повинні прославляти “Бога і в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі” (1Кор. 6:20), тому що природно, щоб від “надлишку серця уста говорили”.

Господь наш Іісус Христос був духовний найвищою мірою; але і Він духовну молитву Свою висловлював і словами, і благоговійними рухами тіла: іноді, наприклад, піднесенням очей на небо, а іноді схилянням колін і обличчя на землю (див. Мф. 12:34; Ін. 17:1; Лк. 22:41; Мф. 26:39).

 

Про молитву Господа

394. Чи існує молитва, яка є взірцем для всіх молитов?

Молитва, яка може бути спільною християнською молитвою і взірцем для всіх молитов – молитва Господа.

395. Що таке молитва Господа?

Молитва Господня – молитва, якої Господь наш Іісус Христос навчив апостолів і яку вони передали всім віруючим.

396. Як читається молитва Господа?

Молитва Господа читається так: Отче наш, що єси на небесах! 1. Нехай святиться ім’я Твоє; 2. Нехай прийде Царство Твоє. 3. Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. 4. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; 5. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. 6. І не введи нас у спокусу. 7. Але визволи нас від лукавого. Яко Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь (Мф. 6:9-13).

397. Як для зручності розгляду поділяється молитва Господа?

Щоб зручніше розглядати молитву Господа, її можна розділити на призивання, сім прохань і славослів’я.

Про прикликання

398. Як Бога ми наважуємося називати Отцем?

Ми наважуємося називати Бога Отцем через віру в Іісуса Христа і через благодать відродження.

“А тим, котрі прийняли Його, віруючим в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, які не від крові, не від хотіння плоті, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися” (Ін. 1:12-13).

399. Чи завжди слід говорити Отче “наш”?

Говорити Отче наш потрібно завжди, хоча б і молився хто-небудь один.

400. Це тому, що згідно з християнським братолюбством слід закликати Бога і просити в Нього благ не тільки для себе, а й для всіх.

401. Чому ми говоримо “що єси на небесах”?

У призиванні слід говорити що еси на небесах (Той, що є на небесах) для того, щоб, розпочинаючи молитву, залишити все земне й тлінне і піднести розум і серце до небесного, вічного й Божественного.

Про перше прохання

402. Чи сповідуємо ми святість імені Божого?

Ім’я Боже святе і, без сумніву, святе саме в собі.

“Святе ім’я Його” (Лк. 1:49).

403. Як ім’я Боже може ще й святитися?

Ім’я Боже може святитися в людях, тобто Його вічна святість у них може проявлятися.

404. Яким чином ім’я Боже може святитися?

Ім’я Боже може святитися в людях таким способом: коли ми, маючи в думках і в серці ім’я Боже, живемо так, як вимагає Його святість, і таким життям прославляємо Бога; коли, дивлячись на наше добре життя, й інші прославляють Бога.

“Так хай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:16).

Про друге прохання

405. Про яке царство йдеться в молитві Господа?

У другому проханні молитви Господа йдеться про царство Боже, тобто про царство благодатне, яке, за апостолом, є

“праведність і мир і радість у Святому Дусі” (Рим. 14:17).

406. Чи прийшло це царство?

Царство Боже для одних частково прийшло, а для інших зовсім не прийшло, оскільки ще “царює гріх у смертному… (їхньому) тілі, щоб… (їм) коритися йому в похотях його” (Рим. 6:12).

407. Як приходить це царство?

Воно приходить сокровенно і внутрішньо.

“не прийде Царство Боже помітно… Бо ось, Царство Боже всередині вас є” (Лк. 17:20-21).

408. Чи можна просити царства слави?

Християнин може просити під ім’ям царства Божого царства слави, тобто досконалого блаженства віруючих.

“маю бажання визволитися і бути з Христом” (Флп. 1:23).

Про третє прохання

409. Що означає прохання “нехай буде воля Твоя”?

Прохання нехай буде воля Твоя означає, що ми просимо Бога, щоб усе, що ми робимо і що з нами трапляється, відбувалося не так, як хочемо ми, а так, як угодно Богові.

410. Чому не слід просити про свою волю?

Ми часто грішимо в наших бажаннях, а Бог непогрішно і більше, ніж ми самі, бажає нам усякого блага і завжди готовий його дарувати, якщо цьому не перешкоджає наше свавілля й упертість.

“А Тому, Хто силою, що діє в нас, може робити незрівнянно більше того, чого ми просимо, або про що помишляємо, Тому слава в Церкві у Христі Іісусі в усі роди повік” (Еф. 3:20-21).

411. Чому ми просимо виконання волі Божої на землі так, як на небі?

Ми просимо виконання волі Божої на землі так, як на небі, тому що на небі святі ангели і блаженні люди, всі без винятку, завжди і в усьому виконують волю Божу.

 

Про четверте прохання

412. Що таке хліб насущний?

Хліб насущний – це хліб, необхідний для того, щоб існувати або жити.

413. Про що ми повинні пам’ятати, просячи Бога про насущний хліб?

Згідно з повчанням Господа нашого Іісуса Христа, треба просити не більше ніж насущного хліба, тобто необхідного прожитку, а також необхідних для життя одягу та житла. Що понад це і не є необхідністю, а служить для задоволення, – віддати на волю Божу і, якщо дано буде, дякувати Богові, а якщо не буде дано – не піклуватися про це.

414. Чому ми просимо про насущний хліб тільки на сьогоднішній день?

Велиться просити насущного хліба тільки на сьогоднішній день, для того, щоб ми не турбувалися надмірно про майбутнє, а сподівалися в цьому на Бога.

“Отож не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтрашній день сам піклуватиметься про своє. Досить для кожного дня своїх турбот” (Мф. 6:34).

“Бо Отець ваш Небесний знає, що ви маєте потребу в усьому цьому” (Мф. 6:32).

415. Про що ще ми просимо під ім’ям насущного хліба?

“Оскільки людина складається з тілесної і духовної сутності, а сутність душі значно важливіша за тіло, то можна і потрібно просити і для душі насущного хліба, без якого внутрішня людина помирає з голоду” (див. Святий Кирило Єрусалимський. Повчання тайноводче, 4, 15; Православне сповідання, ч. 2, питання 19).

416. Що є насущним хлібом для душі?

Насущний хліб для душі – це слово Боже, і Тіло, і Кров Христова.

“Не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить з уст Божих” (Мф. 4:4).

“Бо Плоть Моя істинно є їжа, і Кров Моя істинно є пиття” (Ін. 6:55).

 

Про п’яте прохання

417. Що ми розуміємо під провинами нашими?

У молитві Господа під найменуванням провин наших слід розуміти наші гріхи. Гріхи називаються провинами, тому що ми все отримали від Бога і повинні все віддати Богові, тобто підкоритися Його волі та закону; якщо ж не виконуємо цього, то залишаємося винуватцями перед Його правосуддям.

418. Хто такі винуватці наші?

Винуватці наші – це люди, які не віддали нам того, що повинні були віддати за законом Божим, наприклад, проявили не любов, а ворожнечу.

419. Яким чином ми можемо сподіватися на прощення провин наших?

На суді Божому ми можемо сподіватися на прощення провин наших через ходатайство Господа Іісуса Христа.

“Бо єдиний Бог, єдиний і посередник між Богом і людьми Людина Христос Іісус, Котрий віддав Себе для викуплення всіх. Таке було в свій час свідчення” (1Тим. 2:5-6).

420. Через що ми можемо втратити прощення провин наших?

Якщо ми просимо в Бога прощення наших гріхів, а самі при цьому інших не прощаємо, то не отримаємо прощення.

“Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний, а коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших” (Мф. 6:14-15).

421. Чому Бог нас не пробачить, якщо ми не пробачимо винуватців наших?

Бог не прощає нас, якщо ми не прощаємо інших тому, що ми стаємо через це злими і тим віддаляємо від себе благість і милосердя Боже.

422. Про що слід пам’ятати, вимовляючи слова про прощення “винуватців наших”?

Слова молитви Господа “як і ми прощаємо винуватцям нашим” вимагають, щоб той, хто молиться, не мав ворожнечі та гніву, але мав з усіма мир і любов.

“Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиши там дар твій перед жертовником і піди спершу примирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій” (Мф. 5:23-24).

423. Що робити, коли людина не хоче примирення?

Якщо того, хто має щось проти нас, не можна знайти найближчим часом або якщо він не бажає примирення, то в такому разі достатньо примиритися з ним у серці, перед очима всевидячого Бога.

“Якщо можливо з вашого боку, будьте в мирі з усіма людьми” (Рим. 12:18).

Про шосте прохання

424. Що ми розуміємо під спокусою?

У молитві Господа під спокусою слід розуміти такий збіг обставин, коли виникає близька небезпека втратити віру або впасти в тяжкий гріх.

425. Звідки приходять спокуси?

Спокуси приходять від нашої плоті, від світу, від інших людей і від диявола.

426. Про що ми просимо, вимовляючи слова молитви “не введи нас у спокусу”?

Словами молитви не введи нас у спокусу ми просимо: про те, щоб Бог не допустив нас до спокуси; про те, щоб Він, якщо треба нам бути випробуваними й очищеними за допомогою спокуси, не віддав нас спокусі і не допустив нас до падіння.

 

Про сьоме прохання

427. Про що ми просимо, вимовляючи слова молитви “визволи нас від лукавого”?

Словами молитви ” визволи нас від лукавого” ми просимо визволення від усякого зла, що є у світі, який від часу першого гріха “увесь у злі лежить” (1Ін. 5:19); особливо ж від зла і лукавих навіювань і нападів духа злоби – диявола.

Про славослів’я

428. Для чого до молитви Господньої приєднано славослів’я?

До молитви Господньої приєднано славослів’я для того, щоб: ми, просячи собі в Отця небесного милостей, водночас віддавали Йому справедливу пошану; щоб думкою про Його вічне царство, силу й славу все більше й більше затверджувалися в надії, що Він дарує нам те, що ми просимо, тому що це в Його владі й належить до Його слави.

429. Що означає слово “амінь”?

Слово амінь означає істинно або нехай буде.

430. Приєднанням слова амінь до славослів’я показується те, що молитва приноситься з вірою і без жодного сумніву, як вчить апостол Яків (див. Як. 1:6).

 

Вчення про блаженство

431. Що потрібно, крім молитви, для утвердження в надії спасіння?

Щоб утвердитися в надії спасіння і блаженства, до молитви слід приєднувати власний подвиг для досягнення блаженства. Про це говорить Сам Господь:

“Що ж ви зовете Мене: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?” (Лк. 6:46).

“Не кожен, хто говорить Мені: «Господи! Господи!», увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного” (Мф. 7:21).

432. Що для нас є керівництвом у власному подвигу?

Посібником у нашому подвигу може бути вчення Господа Іісуса Христа, у стислій формі викладене в Його заповідях про блаженство.

433. Як читаються заповіді про блаженство?

Заповідей про блаженство дев’ять:

1 Блаженні убогі духом, бо тих є Царство Небесне.

2 Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

3 Блаженні кроткі, бо вони успадкують землю.

4 Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.

5 Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

6 Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

7 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

8 Блаженні гнані за правду, бо тих є Царство Небесне.

9 Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гонитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи через Мене. Радуйтесь і веселіться, бо велика ваша нагорода на небесах (Мф. 5:3-12).

434. Про що слід пам’ятати, щоб правильно розуміти ці заповіді?

Для правильного розуміння заповідей про блаженство слід пам’ятати, що Господь нам вручив їх так, як говорить Євангеліє:

“Відкривши уста Свої, навчав”.

Будучи кротким і смиренним серцем, Він запропонував вчення Своє, не наказуючи, а ублажаючи тих, хто його вільно прийме і виконуватиме. Тому в кожному вислові про блаженство слід розглядати: вчення, або заповідь; ублажання, або обіцяння нагороди.

 

Про першу заповідь Блаженства

435. Яка перша заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто бажає блаженства, повинні бути убогими духом.

436. Що означає бути убогим духом?

Бути убогим духом означає мати духовне переконання, що ми нічого свого не маємо, а маємо тільки те, що дарує Бог, і що нічого доброго ми не можемо зробити без Божої допомоги й благодаті; і таким чином, маємо вважати, що ми – ніщо, і в усьому покладатися на Боже милосердя. Коротко, за поясненням святого Іоанна Златоуста, убогість духовна є смиренномудрість (Тлумачення на Євангеліє від Матвія, бесіда 15).

437. Чи можуть багаті бути убогими духом?

Бути убогими духом можуть і багаті, якщо зрозуміють, що видиме багатство тлінне й непостійне, і що воно не замінює нестачу благ духовних.

“яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? або який дасть викуп людина за душу свою?” (Мф. 16:26).

438. Чи може убогість тілесна послужити до досконалості убогості духовної?

Убогість тілесна може послужити до досконалості убогості духовної, якщо християнин обирає її добровільно, для Бога. Про це сказав Сам Господь Іісус Христос багатому:

“коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною” (Мф. 19:21).

439. Що обіцяє Господь убогим духом?

Убогим духом Господь обіцяє Царство Небесне.

440. Яким чином убогим духом належить Царство Небесне?

Вбогим духом у теперішньому житті Царство Небесне належить внутрішньо і передопочатково, завдяки їхній вірі та надії, а в майбутньому – досконало, через участь у вічному блаженстві.

 

Про другу заповідь Блаженства

441. Яка друга заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто бажає блаженства, повинні бути плачучими.

442. Що ми розуміємо під плачем?

У другій заповіді під найменуванням плачу слід розуміти печаль і скруху серця та справжні сльози про те, що ми недосконало й негідно служимо Господу і заслуговуємо нашими гріхами на Його гнів.

“Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння до спасіння, а печаль мирська викликає смерть” (2Кор. 7:10).

44З. Що Господь обіцяє тим, хто плаче?

Господь обіцяє тим, хто плаче, що вони втішаться.

444. Як тут розуміється втіха?

Тут розуміється втіха благодатна, яка полягає в прощенні гріхів і в умиротвореній совісті.

445. Для чого із заповіддю про плач поєднана обіцянка втіхи?

Печаль про гріхи не повинна доходити до відчаю.

Про третю заповідь блаженства

446. Яка третя заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто бажає блаженства, мають бути кроткими.

447. Що таке кротість?

Кротість – тихий настрій, поєднаний з обережністю нікого не дратувати і нічим не дратуватися.

448. У чому проявляється кротість?

Особливі дії християнської кротості: не нарікати не тільки на Бога, а й на людей, і коли відбувається що-небудь проти наших бажань, не піддаватися гніву, не звеличуватися.

449. Що Господь обіцяє кротким?

Господь обіцяє кротким, що вони успадкують землю.

450. Як слід розуміти обіцянку успадкувати землю?

Відносно послідовників Христа пророцтво успадкувати землю здійснилося буквально, тобто постійно кроткі християни замість того, щоб бути винищеними жорстокістю язичників, успадкували всесвіт, який колись був у володіннях язичників.

Значення цієї обітниці стосовно християн загалом і кожного зокрема є те, що вони отримають успадкування, за висловом Псалмоспівця, “на землі живих”, там, де живуть і не вмирають, тобто отримають вічне блаженство (див. Пс. 26:13).

 

Про четверту заповідь Блаженства

451. Яка четверта заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто бажає блаженства, повинні бути голодними і спраглими на правду.

452. Що ми розуміємо під ім’ям правди?

Хоча слід розуміти під ім’ям правди будь-яку чесноту, яку християнин повинен бажати як їжу і пиття, але передусім слід мати на увазі ту правду, про яку в пророцтві Даниїла сказано, що прийде “правда вічна” (Дан. 9:24), тобто здійсниться виправдання людини, винної перед Богом, – виправдання за допомогою благодаті та віри в Господа Іісуса Христа.

Про цю правду говорить апостол Павло:

“правда Божа через віру в Іісуса Христа у всіх і для всіх віруючих, бо нема різниці, тому що всі согрішили і позбавлені слави Божої, одержуючи виправдання даром, за Його благодаттю, відкупленням у Христі Іісусі, Котрого Бог призначив, як жертву умилостивлення в Крові Його через віру; для свідчення правди Його в прощенні гріхів, зроблених раніше” (Рим. 3:22-25).

453. Хто такі голодні та спраглі на правду?

Голодні і спраглі на правду – це ті, хто роблять добро, але не вважають себе праведниками; не покладаючись на свої добрі справи, визнають себе грішними і винними перед Богом. Ті, хто бажанням і молитвою віри, як справжньої їжі і пиття, голодують і жадають благодатного виправдання через Іісуса Христа.

454. Що обіцяє Господь голодним і спраглим на правду?

Господь обіцяє голодним і спраглим на правду, що вони наситяться.

455. Що ми тут розуміємо під насиченням?

Подібно до тілесного насичення, яке приносить, по-перше, припинення почуття голоду і спраги, по-друге, підкріплення тіла їжею, – духовне насичення означає: внутрішнє заспокоєння помилуваного грішника; набуття сили для здійснення добра, а ця сила подається благодаттю, що виправдовує. Втім, досконале насичення душі, створеної для насолоди нескінченним благом, настане у вічному житті, за словом Псалмоспівця:

“Задовольнюся, коли побачу славу Твою” (див. Пс. 16:15).

Про п’яту заповідь Блаженства

456. Яка п’ята заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто прагне блаженства, мають бути милостивими.

457. Як слід виконувати цю заповідь?

Виконати цю заповідь слід за допомогою тілесних і духовних справ милості. Святий Іоанн Златоуст зауважує, що

“є різні види милості і широка ця заповідь” (Тлумачення на Євангеліє від Матвія, бесіда 15).

458. Які справи милості тілесні?

Справи милості тілесні такі: нагодувати голодного; напоїти спраглого; одягнути нагагого (того, хто відчуває нестачу в необхідному й пристойному одязі); відвідати того, хто перебуває у в’язниці; відвідати хворого, послужити йому та посприяти його одужанню або християнському приготуванню до смерті; подорожнього прийняти до дому та надати відпочинок; ховати померлих у бідності та убогості.

459. Які справи милості духовні?

Справи милості духовні такі: умовлянням відвернути “грішника від хибного шляху його” (Як. 5:20); того, хто не знає, навчити істини і добра; ближньому дати добру і своєчасну пораду в скруті або в разі небезпеки, якої він не помічає; молитися за ближнього до Бога; утішити сумного; не відплачувати за зло, зроблене нам іншими; усім серцем прощати образи.

460. Чи не суперечить заповіді про милість покарання підсудних?

Покарання підсудного не суперечить заповіді про милість, якщо робиться за службовим обов’язком і з добрим наміром, тобто, щоб виправити винного або захистити невинних від його злочинів.

461. Що Господь обіцяє милостивим?

Господь обіцяє милостивим, що вони помилувані будуть.

462. Якого роду помилування тут мається на увазі?

Тут мається на увазі помилування від вічного осудження за гріхи на суді Божому.

Про шосту заповідь Блаженства

463. Яка шоста заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто бажає блаженства, повинні бути чистими серцем.

464. Що таке чистота серця?

Чистота серця не є чистосердечність. Чистосердечність (щирість) – коли людина не демонструє свої добрі прихильності, яких насправді немає в її серці, а наявні добрі прихильності зі скромністю втілює в справах – є тільки початковий ступінь чистоти серця. Справжня чистота серця досягається постійним і неослабним подвигом пильнування над самим собою, вигнанням із серця всякого незаконного бажання і думки, пристрасті до земних предметів, з вірою і любов’ю безперестанку зберігаючи в ньому пам’ять про Господа Бога Іісуса Христа.

465. Що обіцяє Господь чистим серцем?

Господь обіцяє чистим серцем, що вони Бога побачать.

466. Як слід розуміти обіцянку побачити Бога?

Слово Боже алегорично наділяє серце людське зором і кличе християн зробити “очі серця” (Еф. 1:18) такими, що бачать. Як здорове око здатне бачити світло, так чисте серце здатне споглядати Бога. Оскільки ж споглядання Бога є джерелом вічного блаженства, то обіцянка бачити Його є обіцянкою високого ступеня вічного блаженства.

 

Про сьому заповідь Блаженства

467. Яка сьома заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто прагне блаженства, мають бути миротворці.

468. Що означає бути миротворцем?

Бути миротворцем означає поводитися доброзичливо і не давати приводу для суперечок; суперечки, що виникли, припиняти всіма засобами, навіть поступаючись своїми інтересами, якщо тільки це не суперечить обов’язку і нікому не шкодить; намагатися примиряти між собою тих, хто ворогує, а якщо такої можливості немає, то благати Бога про їхнє примирення.

469. Що Господь обіцяє миротворцям?

Господь обіцяє миротворцям те, що вони назвуться синами Божими.

470. Що означає те, що миротворці назвуться Синами Божими?

Ця обіцянка означає висоту подвигу миротворців і уготованої їм нагороди. Оскільки вони своїм подвигом наслідують Єдинородного Сина Божого, який прийшов на землю примирити людину, що згрішила, з правосуддям Божим, то їм обіцяється благодатне ім’я синів Божих і, без сумніву, достойний цього імені ступінь блаженства.

Про восьму заповідь Блаженства

471. Яка восьма заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто прагне блаженства, повинні бути готові зазнати гоніння за правду, не зраджуючи їй.

472. Які потрібні якості, щоб стійко зазнати гоніння за правду?

Правдолюбство, постійність і твердість у чесноті, а також мужність і терпіння в стоянні в істині й чесноті в разі біди або небезпеки.

473. Що обіцяє Господь гнаним за правду?

Подібно до того, як Царство Небесне обіцяно убогим духом в наповненні відчуття нестачі й убогості, Господь обіцяє гнаним за правду Царство Небесне як би замість того, чого вони позбуваються через гоніння.

Про дев’яту заповідь Блаженства

474. Яка дев’ята заповідь Господа для досягнення блаженства?

Ті, хто бажає блаженства, повинні бути готові з радістю прийняти ганьбу, гоніння, лихо і саму смерть за ім’я Христа і за істинну православну віру.

475. Як називається подвиг, необхідний дев’ятою заповіддю?

Відповідний цій заповіді подвиг називається мученицьким.

476. Яку нагороду обіцяє Господь за мученицький подвиг?

Господь обіцяє за цей подвиг велику нагороду на небесах, тобто найкращий і найвищий ступінь блаженства.

 

Частина Третя

Про Любов

Про союз між вірою і любов’ю

477. Що є дією і плодом істинної віри?

Дією і плодом істинної віри в християнині є любов і добрі справи, що відповідають цій любові.

“Бо в Христі Іісусі, – каже апостол Павло, – не має сили ні обрізання, ні необрізання, а віра, яка діє любов’ю” (Гал. 5:6).

478. Чи достатньо однієї віри без любові та добрих справ?

Для християнина однієї віри, без любові та добрих справ, недостатньо. Віра без любові та добрих справ є недієвою та мертвою, і тому не може привести до вічного життя.

“Той, хто не любить брата, перебуває в смерті” (1Ін. 3:14).

“Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? чи може ця віра спасти його?… Бо, як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва” (Як. 2:14,26).

479. Чи достатньо любові й добрих справ без віри?

Не можна врятуватися любов’ю і добрими справами без віри, тому що неможливо, щоб той, хто не має віри в Бога, істинно любив Його. До того ж людина, пошкоджена гріхом, не може творити істинно добрих справ, якщо не отримає через віру в Іісуса Христа духовної сили або благодаті Божої.

“А без віри угодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає нагороду” (Євр. 11:6).

“а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під клятвою. Бо написано: проклятий всякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону ” (Гал. 3:10).

“а ми духом чекаємо і сподіваємось праведності від віри” (Гал. 5:5).

“Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, Божий дар: не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Еф. 2:8-9).

480. Чи може бути справжньою любов без добрих справ?

Любов, що не супроводжується добрими справами, помилкова. Справжня любов природно проявляє себе в добрих справах. Господь Іісус Христос каже:

“Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене… : хто любить Мене, той слово Моє виконуватиме” (Ін. 14:21,23).

Апостол Іоанн пише:

“Бо це є любов до Бога, щоб ми додержувались заповідей Його” (1Ін. 5:3).

“будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою” (1Ін. 3:18).

Про Закон Божий і заповіді

481. Як добрі справи відрізнити від злих справ?

Засоби для розпізнавання добрих і злих справ: закон Божий внутрішній – свідчення совісті, і закон Божий зовнішній – заповіді Божі.

482. Що у Святому Письмі йдеться про внутрішній закон Божий?

У Святому Письмі про внутрішній закон говориться:

“вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну” (Рим. 2:15).

483. Навіщо дано зовнішній закон, якщо в людях є внутрішній?

Зовнішній закон даний тому, що люди не слухалися внутрішнього закону і, ведучи плотське і гріховне життя, заглушили в собі голос духовного закону. Тому їм дано зовнішнє нагадування про нього у вигляді заповідей. Зовнішній закон даний “через злочини” (Гал. 3:19).

484. Яким чином дано людям зовнішній закон Божий?

Коли єврейський народ, що походив від Авраама, був чудесно звільнений від єгипетського рабства, тоді на шляху до обіцяної йому землі, у пустелі, на горі Синай, Бог явив Свою присутність у вогні та хмарі й дав закон через вождя ізраїльтян пророка Мойсея.

485. Які головні та загальні заповіді закону Божого?

Головні та загальні заповіді закону Божого – наступні десять, які були написані на двох скрижалях (кам’яних дошках):

1. Я Господь, Бог твій; нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.

2. Не сотвори собі ідола, і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі долу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм.

3 Не вимовляй ім’я Господа Бога Твого марно..

4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота (свято) Господу Богу Твоєму.

5. Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб продовжувалися дні твої на землі.

6. Не вбивай.

7. Не чини перелюбу.

8. Не кради.

9. Не свідчи неправдиво на ближнього свого.

10. Не бажай дому ближнього твого, не жадай дружини ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого. (Вих. 20:1-17).

486. Чи слід нам виконувати ці заповіді, якщо дані вони іншому народу?

Заповіді ці дані народу ізраїльському, але й нам слід виконувати їх, бо, фактично, вони є той самий закон, який, за словами апостола Павла, написаний у серцях у всіх людей, щоб усі чинили за ним.

487. Чи вчив Іісус Христос виконувати десять заповідей?

Господь Ісус Христос наставляв для здобуття вічного життя зберігати заповіді, вчив розуміти і виконувати їх більш досконало, ніж до Нього їх розуміли (див. Мф. 19:17 і гл. 5).

Про поділ заповідей на дві скрижалі

488. Що означає поділ заповідей на дві скрижалі?

Поділ заповідей на дві скрижалі означає те, що в них містяться два види любові, тобто любов до Бога і любов до ближнього, і тому пропонуються два види обов’язків.

489. На запитання: яка найбільша заповідь у законі Господом Іісусом Христом дана відповідь:

“Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм; це перша й найбільша заповідь; друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе; на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки” (Мф. 22:36-40).

490. Хто є нашими ближніми?

Усі люди є нашими ближніми. Тому що всі – створіння єдиного Бога і походять від однієї людини. Але брати по вірі особливо близькі нам, як чада єдиного Отця небесного по вірі в Господа Іісуса Христа.

491. Чому немає заповіді про любов до себе самого?

Немає заповіді про любов до самого себе тому, що і без заповіді, за природою “ніхто ніколи не мав ненависті до своєї плоті, а годує і гріє її” (Еф. 5:29).

492. Який має бути порядок у любові до Бога, до ближнього і до самого себе?

Любити себе слід тільки для Бога і частково для ближніх, любити ближніх слід для Бога, а любити Бога потрібно найбільше і для Нього Самого. Любов до себе слід приносити в жертву любові до ближніх, а любов до себе і до ближніх потрібно приносити в жертву любові до Бога.

“Нема більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. 15:13).

“Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене” (Мф. 10:37).

493. Якщо весь закон полягає у двох заповідях, то навіщо розділяти його на десять?

Хоча весь Закон полягає у двох заповідях, але вони, тим не менш, розділені на десять, щоб ясніше уявити наші обов’язки до Бога і ближнього.

494. У яких заповідях викладено наші обов’язки відносно Бога?

Обов’язки щодо Бога викладені в перших чотирьох заповідях.

495. У чому полягають наші обов’язки відносно Бога?

У першій заповіді вказується пізнавати і шанувати істинного Бога. У другій – уникати помилкового богошанування. У третій – не порушувати богошанування навіть словом. У четвертій – дотримуватися порядку в часі й у справах богошанування.

496. У яких заповідях викладено наші обов’язки відносно ближніх?

Обов’язки до ближніх викладені в останніх шести заповідях.

497. У чому полягають наші обов’язки щодо ближніх?

У п’ятій заповіді вказується любити і шанувати ближніх, особливо близьких наших, починаючи з батьків. У шостій заповіді – не шкодити життю ближніх. У сьомій – не шкодити чистоті їхньої моралі. У восьмій – не шкодити їхній власності. У дев’ятій – не шкодити їм словом. У десятій – навіть не хотіти шкодити їм.

498. У чому полягають наші обов’язки стосовно самих себе?

Що стосується обов’язків до самих себе, то вони полягають у заповідях про ближніх, бо ближнього любити слід так само, як самого себе.

 

Про першу заповідь

499. Що означають слова “я – Господь, Бог твій”?

Словами “Я – Господь, Бог твій” Бог ніби вказує на Себе Самого людині і, отже, велить пізнавати Господа, як Бога.

500. Як ми повинні пізнавати Бога?

З повеління пізнавати Бога можна вивести особливі обов’язки: вчитися богопізнанню як найважливішого з усіх знань; старанно слухати повчання про Бога і про справи Його в Церкві та благочестиві розмови про це вдома; читати або слухати книги, що навчають богопізнання, по-перше, Святе Письмо, по-друге, писання святих отців.

501. Що пропонується словами “нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене”?

Словами нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене, наказується звертатися і прагнути до єдиного істинного Бога, або, що те саме, благоговійно шанувати Його.

502. Які обов’язки належать до внутрішнього богошанування?

До внутрішнього богошанування належать такі обов’язки: вірити в Бога; ходити перед Богом, тобто пам’ятати про Бога і завжди поступати розсудливо, бо Він бачить не тільки справи, а й сокровенні наші думки; боятися Бога, або благоговіти перед Ним, тобто вважати гнів Отця небесного найбільшим для себе нещастям і намагатися не гнівити Його; сподіватися на Бога; любити Бога; підкорятися Богові, тобто постійно бути готовим робити те, що Він велить, і не роптати, коли Він робить із нами не те, чого б ми бажали; поклонятися Богові як істоті найвищій; прославляти Бога як уседосконалого; дякувати Богові як Творцю, Промислителеві й Спасителеві; призивати Бога як всеблагого та всемогутнього помічника в усякому доброму починанні.

503. Які обов’язки належать до зовнішнього богошанування?

До зовнішнього богошанування належать такі обов’язки: сповідувати Бога, тобто визнавати, що Він – наш Бог, і не зрікатися Його, навіть якщо за Його сповідування належало б постраждати та померти; брати участь у спільному богослужінні, встановленому від Бога і заснованому Православною Церквою.

504. Які гріхи проти першої заповіді?

Гріхи проти першої заповіді такі: 1. Безбожництво, коли люди, справедливо названі псалмоспівцем божевільними, прагнучи позбутися страху суду Божого, кажуть “у серці своєму: немає Бога” (Пс. 13:1). 2. Багатобожжя, коли замість єдиного істинного Бога визнають багато уявних божеств. 3. Невір’я, коли, визнаючи, що Бог є, не вірять Його провидінню і одкровенню. 4. Єресь, коли люди до вчення віри додають думки, що суперечать Божественній істині. 5. Розкол, тобто свавільне ухилення від единства богошанування і від Православної Кафолічної Церкви Божої. 6. Боговідступництво, коли відрікаються від істинної віри від страху або для користі. 7. Відчай, коли зовсім не сподіваються отримати від Бога благодать і спасіння. 8. Чаклунство, коли, полишаючи віру в силу Божу, вірять таємним і здебільшого злим силам творінь, і особливо злих духів, і намагаються ними діяти. 9. Марновірство, коли вірять, що якась звичайна річ має Божественну силу, і на неї замість Бога сподіваються або її бояться (так, наприклад, вірять старій книжці та думають, що тільки за нею, а не за новою, можна спастися, хоча нова містить те саме вчення і те саме богослужіння). 10. Лінь по відношенню до вчення благочестя, молитви і суспільного богослужіння. 11. Любов до чого-небудь більше, ніж до Бога. 12. Людиноугодництво, коли догоджають людям на шкоду догоджанню Богові. 13. Людинонадіяння, коли будь-хто сподівається на здібність і сили свої або інших людей, а не на милість і допомогу Божу.

505. Чому людиноугодництво і людинонадіяння суперечать першій заповіді?

Людиноугождання і людинонадіяння суперечать першій заповіді, тому що людина, якій ми догоджаємо або на яку ми сподіваємося і забуваємо Бога, якимось чином є для нас іншим богом, замість Бога істинного.

506. У Святому Письмі так говориться про людиноугоду:

“Якби я і нині догоджав людям, то не був би рабом Христовим” (Гал. 1:10).

507. Святе Письмо говорить про людинонадіяння:

“Так говорить Господь: проклята людина, що сподівається на людину, і плоть робить своєю опорою, і серце якої віддаляється від Господа” (Єр. 17:5).

508. Як виконати свої обов’язки перед Богом?

Щоб виконати свої обов’язки перед Богом, потрібно зректися самого себе.

“хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною” (Мк. 8:34).

509. Що означає зректися самого себе?

За поясненням святого Василія Великого: Від себе зречеться той, хто в собі переможе стару людину, яка зотліває в спокусливих пожадливостях, і подолає всі мирські пристрасті, що перешкоджають благочестю. Повне ж зречення від себе полягає в тому, щоб і щодо самого життя бути безпристрасним і думати, на себе не сподіваючись, про смерть (“Просторі моральні відповіді”, 8).

510. Людина, яка відреклася від себе, чи має втіху?

Зречена від себе і позбавлена багатьох природних задоволень людина може мати благодатну Божественну втіху, яку не в силах порушити навіть страждання.

“Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу” (2Кор. 1:5).

511. Кого ще ми повинні шанувати, не порушуючи першої заповіді?

Заповіді, що наказує благоговійно шанувати єдиного Бога, відповідає також правильне шанування Ангелів і святих, оскільки ми шануємо благодать Божу, яка в них живе і діє, і через них просимо допомоги у Бога.

 

Про другу заповідь

512. Що таке ідол?

У другій заповіді йдеться про ідола. У заповіді пояснено, що ідол є зображення якоїсь істоти, небесної чи земної, або тієї, що живе у воді, якій поклоняються і служать замість Бога.

513. Чому забороняє поклонятися друга заповідь?

Друга заповідь забороняє поклонятися ідолам як уявним божествам або як зображенням несправжніх богів.

514. Чи забороняються таким чином священні зображення?

Мати які б то не було священні зображення зовсім не забороняється. Це ясно видно з того, що прор. Мойсей, через якого Богом дана заповідь, що забороняє ідолів, водночас отримав від Бога повеління поставити в скинії, або пересувному храмі єврейському, золоті священні зображення херувимів, і до того ж у внутрішній частині храму, до якої народ звертався для поклоніння Богові.

515. Цей приклад пояснює правильність вживання у Православній Церкві Святих Ікон.

516. Що таке ікона?

Слово ікона в перекладі з грецької означає образ, або зображення. У Православній Церкві так називаються священні зображення Бога, що з’явився у плоті, Господа Іісуса Христа, Пречистої Його Матері та святих Його.

517. Чи суперечить вживання ікон другій заповіді?

“Вживання святих ікон суперечило б другій заповіді в тому випадку, якби їх боготворили. Але цій заповіді анітрохи не суперечить шанування ікон як зображень священних і вживання їх для благоговійного спомину про діла Божі та святих Його, оскільки в такому разі ікони подібні до книжок, у яких замість літер написані образи і предмети” (див. святий Григорій Великий. Листи, кн. 9, лист 9, до Серенського єпископа).

518. Як слід поклонятися іконам?

Дивлячись на ікони, слід розумом бачити Бога і святих, на них зображених.

519. Як називається гріх проти другої заповіді?

Гріх проти другої заповіді називається ідолопоклонством.

520. Які ще гріхи порушують другу заповідь?

Крім грубого ідолопоклонства, є більш тонкі гріхи проти другої заповіді, до яких належать: користолюбство (прагнення матеріальних благ); обжерливість, або лакомство, об’їдання і пияцтво; гордість, до якої належить також марнославство.

521. Чому користолюбство суперечить другій заповіді?

Користолюбство належить до ідолопоклонства. Апостол Павло каже, що “користолюбство… є ідолослужіння” (Кол. 3:5). Тому що користолюбна людина більше служить багатству, ніж Богові.

522. Що протилежне користолюбству?

Друга заповідь забороняє користолюбство і тим самим вчить нелюбостяжання і щедрості.

523. Чому черевоугодництво суперечить другій заповіді?

Черевоугодництво належить до ідолопоклонства, тому що черевоугодники понад усе ставлять чуттєве задоволення; тому, каже апостол, їхній бог – черево (Флп. 3:19), або, інакше кажучи, черево є їхнім ідолом.

524. Що протилежне черевоугодництву?

Друга заповідь, забороняючи черевоугодництво, вчить утриманню і посту.

525. Чому гордість і марнославство суперечать другій заповіді?

Гордість і марнославство відносяться до ідолопоклонства, бо гордий понад усе цінує свої здібності та переваги, і, отже, вони для нього є ідолом; а марнославний бажає, щоб і інші шанували цього ідола. Гордість і марнославство наочно проявилися у Вавилонському царі Навуходоносорі, який поставив сам собі золотого ідола і велів усім поклонятися йому (див. Дан, гл. 3).

526. Який порок близький до ідолопоклонства?

Порок, близький до ідолопоклонства, – лицемірство, коли хто-небудь зовнішні справи благочестя, наприклад, піст і суворе дотримання обрядів, використовує для здобуття поваги народу, не думаючи про внутрішнє виправлення свого серця (Мф. 6:5-7).

527. Що протилежне гордості, марнославству та лицемірству?

Друга заповідь забороняє гордість, марнославство і лицемірство і тим самим навчає смиренності і робити добро таємно.

 

Про третю заповідь

528. Коли ім’я Боже вимовляється марно?

Ім’я Боже вимовляється марно, коли вимовляється в розмовах непотрібних і марнославних, а тим паче, коли вимовляється брехливо або з порушенням благоговіння.

529. Які гріхи забороняються третьою заповіддю?

Третьою заповіддю забороняються такі гріхи: богохульство, або зухвалі слова проти Бога; нарікання на Бога, або скарги на Його провидіння; кощунство, коли священні предмети використовують для жартів або для наруги; неуважність до молитви; хибна клятва, коли клятвено стверджують те, чого нема; клятвопорушення, коли не виконують справедливу та законну клятву; порушення клятв, даних Богові; божба, або легковажне вживання клятви у звичайних розмовах.

530. Що Святе Письмо говорить про божбу в розмовах?

У Святому Письмі є особлива заборона божби в розмовах. Спаситель каже:

“А Я кажу вам: не клянись зовсім… Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого” (Мф. 5:34,37).

531. Чи забороняється клятва у справах громадських?

Клятва в справах громадських не забороняється. Апостол Павло каже:

“Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню. Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив як посередництво клятву” (Євр. 6:16-17).

З цього випливає висновок, що якщо сам Бог для твердості зобов’язання вжив клятву, то тим паче дозволено і потрібно нам у важливих і необхідних випадках на вимогу законної влади вживати клятву і присягу, з благоговінням і з твердим наміром не зраджувати їй.

 

Про четверту заповідь

532. Чому саме сьомий день належить присвячувати Богові?

Сьомий, а не інший день тижня належить присвячувати Богові тому, що Бог за шість днів створив світ, а в сьомий спочив від діл творіння.

533. Як у християнській Церкві святкується старозавітний день спокою – субота?

Субота, як календарний день тижня, у Церкві християнській як велике свято не святкується. Однак на згадку про створення світу і в продовження первісного святкування відрізняється від інших днів звільненням від посту.

534. Як у християнській Церкві виконується четверта заповідь?

У християнській Церкві святкується через кожні шість днів сьомий, тільки не останній із семи днів, або суботній, а перший день кожної седмиці, або недільний.

535. З якого часу святкується недільний день?

День недільний святкується від часу воскресіння Христа.

536. Як говориться про святкування недільного дня у Священному Писанні?

У книзі Діянь апостольських згадується про зібрання учнів, тобто християн, в єдину від суботи, тобто в перший день тижня, або в недільний, для переломлення хліба, тобто для звершення Таїнства Причастя (Діянь. 20:7). У євангеліста Іоанна в Апокаліпсисі також згадується день недільний, або воскресний (Об. 1:10).

537. У Старозавітній Церкві мали на увазі й інші дні під ім’ям суботи?

Під найменуванням сьомого дня, або суботи, у Старозавітній Церкві малися на увазі й інші дні, встановлені для святкування або для посту, наприклад, свято Пасхи, день очищення; так само і в християнській Церкві слід дотримуватися, окрім недільного дня, і інших, на славу Божу та на честь Пресвятої Богородиці та інших святих, встановлених свят та постів (Православне сповідання, ч. 3, питання 60; ч. 1, питання 88).

538. Які в православній Церкві встановлені найважливіші свята?

Найважливіші свята – це свята, встановлені в пам’ять про головні події, що відносяться до спасительного для нас втілення Сина Божого і до явлення Бога; а потім встановлені на честь Пресвятої Богородиці, яка послужила тайні втілення. Такими є, за порядком подій, такі свята:

День різдва Пресвятої Богородиці (8/21 вересня).

День Її введення в храм для посвячення Богу (21 листопада/4 грудня).

День благовіщення, тобто ангельського сповіщення Пресвятій Діві про втілення Сина Божого від Неї (25 березня/7 квітня).

День Різдва Христового (25 грудня/7 січня).

День хрещення Господа і разом – Богоявлення Пресвятої Трійці (6/19 січня).

День Стрітення (зустрічі) Господа в храмі Симеоном (2/15 лютого).

День преображення Господа (6/19 серпня).

День входу Господа в Єрусалим (за сім днів до Великодня, у неділю).

Свято Воскресіння Христового, Пасха, свято свят, передпочаток вічного свята, вічного блаженства.

День вознесіння Господа на небо (у 40-й день після Пасхи, у четвер).

Свято Пресвятої Трійці, і потім – свято в пам’ять зішестя Святого Духа (у 50-й день після Пасхи, в неділю).

День успіння Пресвятої Богородиці (15/28 серпня).

День воздвиження Хреста Господнього, знайденого царицею Оленою (14/27 вересня).

539. Який найважливіший піст у православній Церкві?

Найважливішим постом є Великий піст, або свята Чотиридесятниця.

540. Чому Великий піст називається Чотиридесятницею?

Великий піст називається Чотиридесятницею тому, що триває сорок днів, виключаючи тиждень страждання Христа (Страсну седмицю).

541. Чому Великий піст триває сорок днів?

Великий піст триває сорок днів, оскільки Сам Господь Іісус Христос постився сорок днів (див. Мф. 4:2).

542. Чому належить дотримуватися посту в середу і п’ятницю?

Поститися належить у середу – у спогад про віддання Господа нашого Іісуса Христа на страждання, а в п’ятницю – в пам’ять самих Його страждань і смерті.

543. Чому покладено інші пости в православній Церкві?

Різдвяний і Успенський пости засновані для того, щоб попереднім подвигом утримання вшанувати наступні за цими постами свята різдва Христового та Успіння Пресвятої Богородиці; а піст на пам’ять святих апостолів – для наслідування апостолів, які постили, готуючи себе для діла Євангельської проповіді (Діян. 13:3).

544. Як слід проводити святкові дні?

Святкові дні слід проводити так: не слід у ці дні працювати, або робити справи мирські й життєві; потрібно свято зберігати їх, тобто здійснювати в ці дні справи святі й духовні, на славу Божу.

545. Чому у святкові дні заборонено працювати?

Заборонено працювати у святкові дні для того, щоб безперешкодно здійснювати святі й богоугодні справи.

546. Що слід робити у святкові дні?

У святкові дні слід: приходити до церкви для суспільного богослужіння та вчення в слові Божому; також і вдома займатися молитвою та читанням або бесідами душевно-спасительними; присвячувати Богові частину свого майна та використовувати його на потреби Церкви й тих, хто їй служить, і на милостиню бідним; відвідувати хворих та ув’язнених у в’язницях і робити інші діла християнської любові.

547. Чи слід робити те ж саме і в робочі дні?

Такі справи можна робити і в робочі дні – і добре, хто може це робити. А кому перешкоджає робота, ті принаймні святкові дні мають освячувати такими справами. Молитися слід обов’язково щодня вранці та ввечері, перед обідом і вечерею та після них і, за можливості, на початку та після закінчення всякої справи.

548. Чому у святкові дні порочні справи особливо грішні?

Ті, хто у свята дозволяють собі легковажні ігри та видовища, світські пісні, нестриманість у їжі та питті, – ображають святість свят. Якщо невинні й корисні роботи не узгоджуються зі Святими днями, то тим паче – справи даремні, плотські й порочні.

549. Чи засуджує четверта заповідь неробство і неуважність?

Коли четверта заповідь говорить про шестиденне працювання, то вона, без сумніву, засуджує тих, хто в будні не працює, а займається неробством і марнотратством.

 

Про п’яту заповідь

550. Як Святе Письмо вчить ставитися до батьків?

П’ята заповідь наказує особливі обов’язки по відношенню до батьків, вчить шануванню їх: шанобливо поводитися з ними; слухатися їх; піклуватися про них; годувати й давати спокій їм під час хвороби та старості; після їхньої смерті, так само, як і за життя, молитися за спасіння їхніх душ і правильно виконувати їхні заповіти, які не суперечать Божому та цивільному законам (див. 2Мак. 12:43-44; Єр. 35:18-19; Святого Іоанна Дамаскіна. Слово про покійних).

551. Наскільки важкий гріх непошани до батьків?

Наскільки легко і природно любити і шанувати батьків, яким ми завдячуємо життям, настільки важкий гріх нешанування їх. Тому в Мойсеєвому законі за лихослів’я щодо батька або матері передбачалася смертна кара (див. Вих. 21:16).

552. Чому до п’ятої заповіді приєднано обіцянку благополуччя і довголіття?

Для того, щоб очевидною нагородою спонукати до виконання заповіді, на якій утверджується порядок як сімейного, так і суспільного життя.

553. Яким чином виконується обіцянка благополуччя і довголіття?

Приклади стародавніх патріархів і праотців показують, що Бог дає особливу силу благословенню батьків (див. Бут. гл. 27).

“Благословення батька утверджує доми дітей” (Сир. 3:9).

Бог особливо береже життя і влаштовує благополуччя тих, хто шанує батьків на землі; і, як нагороду за здійснену чесноту, дарує безсмертне і блаженне життя у Батьківщині небесній.

554. Чому в заповідях про любов до ближніх насамперед згадуються батьки?

У заповідях, у яких пропонується любов до ближніх, насамперед згадується про батьків, тому що батьки, звісно, до нас найближчі за всіх.

555. Кого, крім батьків, слід нам шанувати?

У п’ятій заповіді під найменуванням батьків слід розуміти всіх, хто в різному відношенні буває для нас замість батьків.

556. Хто для нас може бути замість батьків?

Замість батьків для нас є: Батьківщина, тому що вона є велике сімейство, в якому Правитель є батько, а піддані – діти Правителя і Батьківщини; пастирі та вчителі духовні, тому що вони навчанням і Таїнствами народжують нас у життя духовне та виховують у ньому; старші за віком; благодійники; начальники в різних відношеннях.

557. Як Святе Письмо говорить про повагу до Правителя?

Святе Письмо так говорить про повагу до Правителя:

“Всяка душа хай буде покірна вищій владі, бо нема влади не від Бога; існуючі ж власті від Бога встановлені. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осудження” (Рим. 13:1-2).

“І тому треба підкорятися не тільки із страху покарання, але й по совісті” (Рим. 13:5).

“Бійся, сину мій, Господа і царя; з бунтівниками не спілкуйся” (Притч. 24:21).

“віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові” (Мф. 22:21).

“Бога бійтесь, царя поважайте” (1Пет. 2:17).

558. Як далеко повинна простягатися наша любов до Правителя і Батьківщини?

Наша любов до Государя і Вітчизни повинна простягатися до готовності віддати за них своє життя (див. Ін. 15:13).

559. Як Святе Письмо говорить про повагу до пастирів і вчителів духовних?

Святе Письмо про повагу до пастирів і вчителів духовних говорить так:

“Слухайте наставників ваших і будьте покірні, бо вони постійно дбають про душі ваші, як зобов’язані дати звіт; щоб вони робили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно” (Євр. 13:17).

560. Як Святе Письмо говорить про повагу до старших за віком?

У Святому Письмі є особлива вказівка шанувати старших за віком, так само, як і батьків. Апостол Павло пише до апостола Тимофія:

“Старця не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братів; старих жінок, як матерів; молодих, як сестер, з усякою чистотою” (1Тим. 5:1-2).

“Перед лицем сідого вставай, і шануй лице старця, і бійся (Господа) Бога твого” (Лев. 19:32).

561. Як Святе Письмо говорить про повагу до благодійників?

Упевнитися, що благодійників слід шанувати, як батьків, можна на прикладі Самого Господа Іісуса Христа, Який послухався Йосифа, незважаючи на те, що Йосиф не був Його батьком, а тільки вихователем (див. Лк. 2:51).

562. Кого ще слід шанувати подібно до батьків?

Є ще начальники, яких слід шанувати після батьків, подібно до них. Це ті, хто піклується про наше благочестиве виховання, тобто вчителі та наставники; хто охороняє нас від заворушень і безладу в суспільстві, тобто начальники цивільні; ті, хто захищає нас від кривд силою законів, тобто судді; ті, кому Правитель ввіряє збереження і захист громадської безпеки від ворогів, тобто начальники військові.

563. Як Святе Письмо говорить про повагу до начальників?

У Святому Письмі про обов’язки по відношенню до начальників різного роду говориться:

“Отож віддавайте всім належне: кому податок – податок; кому оброк – оброк; кому страх – страх; кому честь – честь” (Рим. 13:7).

564. Святе Письмо говорить так про підпорядкованість служителів і рабів панам:

“Раби, слухайте господарів своїх по плоті зі страхом і трепетом, у простоті серця вашого, як Христа, 6 не з показною тільки прислужливістю, як людиноугодники, а як раби Христові, виконуючи волю Божу від душі, служачи щиро, як Господу, а не як людям” (Еф. 6:5-6).

“Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим” (1Пет. 2:18).

565. Які обов’язки приписуються у відносинах із дітьми?

Святе Письмо наказує обов’язки до дітей, відповідно до обов’язків щодо батьків.

“І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і настановах Господніх” (Еф. 6:4).

566. Як Святе Письмо наказує ставитися духовним пастирям до своєї пастви?

Святе Письмо про обов’язок і обов’язок пастирів по відношенню до духовної пастви говорить так:

“пасіть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче і богоугодно, не для ганебної користі, а щиро, і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові” (1Пет. 5:2-3).

567. Як Святе Письмо говорить про обов’язок тих, хто керує і володіє?

Святе Письмо про обов’язок і обов’язки начальників і володарів говорить так:

“Господарі, віддавайте рабам належне і справедливе, знаючи, що і ви маєте Господа на небесах” (Кол. 4:1).

568. Як слід чинити, коли вимагають від нас протилежного Святому Письму?

Якщо трапиться, що батьки або начальники вимагатимуть чогось такого, що суперечить вірі або закону Божому, тоді слід сказати їм, як сказали апостоли начальникам іудейським:

“розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?” (Діян. 4:19).

І слід перетерпіти за віру і закон Божий усе, що б не сталося.

569. Як називається чеснота, яку вимагає від нас п’ята заповідь?

Чеснота, яку вимагає п’ята заповідь, називається послухом.

 

Про шосту заповідь

570. Що забороняє шоста заповідь?

Шостою заповіддю забороняється вбивство, або позбавлення життя ближнього яким би то не було чином.

571. Чи всяке вбивство є законозлочином?

Не всяке позбавлення життя є законозлочином. Не є беззаконним убивством: коли злочинця карають смертю за правосуддям; коли вбивають ворога на війні за Правителя і Батьківщину.

572. Як ставитися до ненавмисного вбивства?

Невільний убивця, якщо він не використав необхідних запобіжних заходів для запобігання ненавмисному вбивству, не може вважатися невинним. У будь-якому разі йому необхідно очистити совість, згідно з установленням Церкви.

573. Що ще належить до законозлочинного вбивства?

Крім безпосереднього законозлочинного вбивства яким би то не було знаряддям, до цього ж злочину можуть бути віднесені такі, а також подібні до них випадки: коли суддя засуджує підсудного, невинність якого йому відома; коли будь-хто приховує або звільняє вбивцю і тим самим дає йому можливість для вчинення нових убивств; коли будь-хто міг би позбавити ближнього смерті, але не позбавляє, як, наприклад, якщо багатий допускає бідного померти від голоду; коли будь-хто тяготами і жорстокими покараннями, що перевищують сили, виснажує підлеглих і тим прискорює їхню смерть; коли будь-хто нестриманістю або іншими вадами скорочує власне життя (до навмисного вбивства відносяться також аборти і поради іншим зробити аборт – прим. ред.).

574. Чому самогубство є важким гріхом?

Самогубство є найбільш законозлочинним з убивств. Якщо суперечить природі вбити іншу, подібну до нас людину, то ще більше суперечить природі вбити самого себе. Життя наше не належить нам як власність, але Богу, Який його дав.

575. Чому поєдинки є тяжким гріхом?

Оскільки вирішувати суперечки є справа уряду, але натомість учасник поєдинку свавільно наважується на таку справу, в якій загрожує очевидна смерть і йому, і суперникові, то у поєдинку полягають три жахливі злочини: бунт проти уряду, вбивство і самогубство.

576. Що таке духовне вбивство?

Крім тілесного вбивства, є вбивство духовне. Вид духовного вбивства є спокуса, коли будь-хто спокушає ближнього в невір’я або втягує в беззаконня і тим самим піддає душу його духовній смерті. Спаситель каже:

“а хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині” (Мф. 18:6).

577. Що ще можна назвати гріхом убивства?

Є тонкі види вбивства. До цього гріха певною мірою належать усі справи і слова, спрямовані проти любові й такі, що несправедливо порушують спокій і безпеку ближнього, і, нарешті, внутрішня ненависть проти нього, навіть якщо вона й не виявляється.

“Кожен, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця” (1Ін. 3:15).

578. Як нам слід чинити, щоб виконати шосту заповідь?

Коли забороняється завдавати шкоди життю ближнього, то тим самим наказується, наскільки можливо, оберігати його життя і добробут.

579. У цьому сенсі ми повинні робити таке:

допомагати бідним; служити хворим; втішати сумних; полегшувати становище нещасних; з усіма поводитися лагідно, з любов’ю і повчально; примирятися з тими, хто гнівається; прощати образи і робити добрі справи ворогам.

 

Про сьому заповідь

580. Що забороняє сьома заповідь?

Сьомою заповіддю забороняється перелюб.

581. Які гріхи забороняються під іменем перелюбства?

Апостол Павло радить і не говорити християнам про ці нечистоти (див. Еф. 5:3). Тільки в разі потреби, для запобігання цим гріхам, потрібно поіменувати деякі з них: блуд, або плотська любов між людьми, які не перебувають у шлюбі; перелюб, коли люди, які перебувають у шлюбі, звертають подружню любов на сторонніх людей; кровозмішання, коли союзом, подібним до подружнього, з’єднуються близькі родичі.

582. Що відноситься до перелюбу?

Спаситель так вчить судити про перелюбство:

“А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму” (Мф. 5:28).

583. Як слід уникати внутрішнього перелюбу?

Щоб не впасти в тонкий, внутрішній перелюб, слід уникати всього, що може викликати в серці нечисті бажання: похітливих пісень, танців, лихослів’я, легковажних ігор і жартів, пияцтва, безсоромних видовищ, читання книжок, у яких описано нечисте кохання. Слід, за Євангелієм, зовсім не дивитися на те, що спокушає.

“Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну” (Мф. 5:29).

584. Що означає вирвати око, що спокушає?

Вирвати око, що спокушає, – це означає, що треба вирвати його не рукою, а волею. Хто не дивиться на те, що спокушає, той уже вирвав у себе спокусливе око.

585. Що протилежне гріху перелюбу?

Коли забороняється гріх перелюбу, то передбачаються такі чесноти: подружня любов і вірність, а для тих, хто може вмістити, досконала чистота і цнотливість.

586. Які взаємини мають бути між чоловіком і дружиною?

Святе Письмо так говорить про обов’язки чоловіка і дружини:

“Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї” (Еф. 5:25).

“Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господу, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла” (Еф. 5:22-23).

587. Яким чином слід уникати блуду?

Для того, щоб уникати блуду і жити цнотливо, Святе Письмо велить тіла наші зберігати в чистоті (як духовній, так і тілесній), тому що вони ” є членами Христовими і храмами Святого Духа, що, напроти того, блудник грішить проти власного тіла” тобто розтліває його, заражає хворобами і пошкоджує навіть душевні здібності: уяву і пам’ять (див. 1Кор. 6:15,18-19).

 

Про восьму заповідь

588. Що забороняється восьмою заповіддю?

Восьмою заповіддю взагалі забороняється крадіжка, або привласнення будь-яким чином того, що належить іншим.

589. Які найголовніші гріхи, заборонені восьмою заповіддю?

Є особливі гріхи, заборонені цією заповіддю. Найголовніші з них: грабіжництво, або відібрання чужої речі явно, насильством; крадіжка, або викрадення чужої речі таємно; обман, або привласнення чого-небудь чужого хитрістю, коли, наприклад, дають фальшиві гроші замість справжніх, поганий товар замість хорошого, за допомогою неправдивої ваги недодають проданого, приховують своє майно, щоб не платити борги, не виконують обіцяного за договором або за заповітом; коли вкривають злодія і цим позбавляють відплати потерпілого; святотатство, або привласнення того, що присвячено Богові і що належить Церкві; духовне святотатство, коли одні дають, а інші приймають священні посади не за гідністю, а через корисливість; хабарництво, коли беруть винагороду з підлеглих або підсудних і з міркувань корисливості підносять негідних, виправдовують винних, гноблять безневинних; дармоїдство, коли, не виконуючи роботу, отримують за неї плату і, таким чином, крадуть і плату, і користь, яку могли б працею принести суспільству та роботодавцю; також, коли ті, хто мають сили здобувати їжу працею, замість цього живуть милостинею; вимагання, коли під виглядом законності, але насправді з порушенням справедливості і людинолюбства, привласнюють собі чужу власність або чужу працю, або навіть використовують для своєї вигоди самі лиха ближніх; наприклад, коли ті, хто дає в борг, обтяжують боржників зростанням займу, коли власники вимотують тих, хто залежать від них, зайвими податками чи працею, якщо під час голоду продають хліб за надто високою ціною.

590. Які чесноти відповідають восьмій заповіді?

Коли забороняються ці гріхи, то приписуються такі чесноти: безкорисливість; вірність; правосуддя; милосердя до бідних.

591. Чи є немилосердя до бідних гріхом проти восьмої заповіді?

Немилосердний до бідних грішить проти восьмої заповіді, якщо в нього є, чим допомагати їм. Усе, що ми маємо, належить Богові, і надлишок дається нам за провидінням Божим для допомоги бідним; а тому, якщо не приділяємо їм від нашого надлишку, то цим викрадаємо або приховуємо їхню власність і дар Божий.

592. Яка чеснота протилежна гріхам проти восьмої заповіді?

Чеснота, пропонована Євангелієм не як обов’язок для всіх, але як порада тим, хто ревнує до подвигів благочестя, є досконале нестяжання, або добровільна відмова від усякої власності.

“коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною” (Мф. 19:21).

Про дев’яту заповідь

593. Що забороняється дев’ятою заповіддю?

Дев’ятою заповіддю забороняється неправдиве свідчення проти ближнього, а також усяка брехня.

594. Які бувають види неправдивого свідчення?

Забороняється під найменуванням неправдивого свідчення: неправдиве свідчення судове, коли на кого-небудь у суді неправдиво доносять, скаржаться, або про що-небудь неправдиво свідчать; неправдиве свідчення поза судом, коли на кого-небудь наговорюють заочно, або когось в обличчя засуджують несправедливо.

595. Чи можна докоряти людям, якщо в них є вади?

Неприпустимо докоряти інших за їхні вади. Євангеліє не дозволяє нам судити про вади або недоліки ближніх, якщо ми не покликані викривати їх особливим обов’язком, а виправляти ближніх прикладом кротості:

“Не судіть, то не судимі будете” (Мф. 7:1).

596. Чи є гріхом брехня без бажання нашкодити ближньому?

Недозволена також брехня, за якої немає наміру шкодити ближньому. Тому що всяка брехня суперечить любові й повазі до ближнього і негідна людині, тим паче християнину, створеному для істини й любові.

“Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному” (Еф. 4:25).

597. Як уникнути гріха проти дев’ятої заповіді?

Щоб уникати гріхів проти дев’ятої заповіді, слід “приборкувати язик. Бо, хто любить життя і хоче бачити добрі дні, той хай стримує язик свій від зла і уста свої від лукавих слів” (1Пет. 3:10).

“Коли хто з вас думає, що він побожний і не приборкує свого язика, а обманює своє серце, то побожність у того пуста” (Як. 1:26).

 

Про десяту заповідь

598. Що забороняється десятою заповіддю?

Десятою заповіддю забороняються бажання і пов’язані з ними думки, що суперечать любові до ближнього.

599. Чому забороняються не тільки справи, а й бажання?

Забороняються не тільки злі справи, а й недобрі бажання і помисли, по-перше, тому що, коли в душі є недобрі бажання і помисли, то душа вже стає нечистою перед Богом і негідною Його, як каже Соломон:

“Мерзота перед Господом – думки злих” (Притч. 15:26).

І тому потрібно очищати себе і від цих внутрішніх нечистот, як вчить апостол:

“Очистимо себе від усякої скверни плоті і духу, здійснюючи святиню в страсі Божому” (2Кор. 7:1).

По-друге, тому, що для уникнення злих справ потрібно подавляти в собі гріховні бажання і помисли, з яких, як із насіння, виростають злі справи, як сказано:

“бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула ” (Мф. 15:19).

“але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похоттю; похоть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть” (Як. 1:14-15).

600. Яка пристрасть забороняється десятою заповіддю?

Коли забороняється бажати чого б то не було, що належить ближньому, то забороняється заздрість.

601. Які думки і бажання забороняються десятою заповіддю?

Словами: не жадай дружини ближнього твого – забороняються думки і бажання сладострасні, або внутрішній перелюб.

602. Словами: Не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого, – забороняються корисливі та владолюбні думки й бажання.

603. Які обов’язки слід виконувати відповідно до десятої заповіді?

Відповідно до цих заборон десята заповідь накладає на нас такі обов’язки: зберігати чистоту серця; задовольнятися тим, що Бог нам посилає.

604. Що особливо необхідно для очищення серця?

Для очищення серця особливо необхідне часте і старанне призивання імені Господа нашого Іісуса Христа.

 

Заключення

Як користуватися вченням про віру і благочестя

605. Щоб правильно користуватися вченням про віру і благочестя, треба виконувати те, що ми пізнали, під страхом тяжкого осуду за невиконання.

“Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте” (Ін. 13:17).

“Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий, і не робив за волею його, буде багато битий” (Лк. 12:47).

606. Що слід робити, помітивши в собі гріх?

Коли бачимо в собі гріх, то слід не тільки негайно принести покаяння і твердо зважитися надалі уникати гріха, а й намагатися якомога більше загладити зроблену ним спокусу або шкоду протилежними йому добрими справами. Так вчинив Закхей митар, коли сказав Господу:

“Господи! половину майна мого я віддам убогим, і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо” (Лк. 19:8).

607. Як слід чинити, якщо нам здається, що ми виконали якусь заповідь?

Якщо нам здається, що ми виконали якусь заповідь, потрібно налаштувати своє серце (почуття і думки) згідно зі словами Господа нашого Іісуса Христа:

“Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні, бо зробили те, що повинні були зробити” (Лк. 17:10).