Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Діяння святих апостолів

← попередній розділнаступний розділ →
Розділ 8
1: Савл же схвалював убивство його. В ті дні сталося велике гоніння на церкву в Ієрусалимі; і всі, крім Апостолів, розсіялися по різних місцях Іудеї та Самарії.
2: Стефана ж поховали люди благоговійні і вчинили великий плач по ньому.
3: А Савл терзав церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до темниці.
4: Ті ж, які розсіялися, ходили і благовіствували слово.
5: Так, Филип прийшов у місто Самарійське і проповідував їм Христа.
6: Народ однодушно слухав те, про що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
7: Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
8: І була велика радість у тому місті.
9: Перебував же в місті один чоловік, на ім'я Симон, який раніше волхвував і дивував народ самарійський, видаючи себе за когось великого.
10: Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: цей є велика сила Божа.
11: А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
12: Коли ж повірили Филипові, який благовіствував про Царство Боже та про ім'я Іісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
13: Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14: Коли почули Апостоли, які були в Ієрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоанна,
15: котрі, прийшовши, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16: Бо Він не сходив ще ні на одного з них, а тільки були вони охрещені в ім'я Господа Іісуса.
17: Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
18: Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
19: кажучи: дайте і мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.
20: Але Петро сказав йому: хай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив отримати дар Божий за гроші.
21: Нема для тебе в цьому ні частки, ні долі, бо серце твоє не праве перед Богом.
22: Отож покайся в цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
23: бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди.
24: Симон же сказав у відповідь: помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами.
25: Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, повернулися до Ієрусалима, і в багатьох селах Самарійських проповідували Євангеліє.
26: А Филипові Ангел Господній сказав: встань і йди на південь, на дорогу, що йде з Ієрусалима в Газу; вона пуста.
27: Він встав і пішов. І ось, чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці Ефіопської, хранитель усіх скарбів її, який приїжджав до Ієрусалима на поклоніння,
28: повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаію.
29: Дух сказав Филипові: підійди і пристань до цієї колісниці.
30: Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаію, сказав: чи розумієш, що читаєш?
31: Він сказав: як можу розуміти, коли хто не навчить мене? і попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
32: А місце з Писання, яке він читав, було таке: як вівцю на заклання, ведено Його і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
33: У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто роз’яснить? бо відбирається від землі життя Його (Іс. 53,7–8).
34: І сказав євнух Филипові: прошу тебе сказати, про кого пророк говорить це? про себе, чи про когось іншого?
35: Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовіствував йому про Іісуса.
36: Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: ось вода; що перешкоджає мені хреститись?
37: Филип же сказав йому: якщо віруєш від усього серця, то можна. Він сказав у відповідь: вірую, що Іісус Христос є Син Божий.
38: І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив його.
39: Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс Ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою, радіючи.
40: Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовіствував усім містам, поки прийшов до Кесарії.
← попередній розділнаступний розділ →