Біблія українською мовою

Старий Завітпереклад Івана Огієнка
Новий Завітпереклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Третя книга Царств

наступний розділ →
Розділ 1
1: Коли цар Давид постарів, уві­йшов у похиліліта, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися.
2: І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і ле­жала з ним,— і буде тепло господарю нашому, цареві.
3: І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу сунамитянку, і привели її до царя.
4: Дів­чина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її.
5: Адонія, син Аггифи, загордував­ши, говорив: я буду царем. І завів со­­бі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів.
6: Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома.
7: І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Ави­афаром священиком, і вони допомагали Адонії.
8: Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії.
9: І за­колов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеянами, які служили у царя.
10: Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.
11: Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це?
12: Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона.
13: Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: «син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму»? Чому ж воцарився Адонія?
14: І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої.
15: Вирсавія ввійшла до царя в спаль­ню; цар був дуже старий, і Ависага су­­намитянка прислуговувала цареві;
16: і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі?
17: Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: «син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму».
18: А тепер, ось, Адонія став царем, і ти, господарю мій царю, не знаєш про це.
19: І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і свя­щеника Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив.
20: Але ти, господарю мій,— цар, і очі всіх ізраїльтян зверненіна тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього;
21: інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.
22: Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан.
23: І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І уві­йшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі.
24: І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: «Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму»?
25: Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія!
26: А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив.
27: Чи не сталося це з волігосподаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього?
28: І від­повів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем.
29: І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха!
30: Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні.
31: І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки!
32: І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя.
33: І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона,
34: і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон!
35: Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди.
36: І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь,— нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя!
37: Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида!­
38: І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона.
39: І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон!
40: І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його.
41: І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося?
42: Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адонія: увійди; ти— чесна людина і несеш добру звістку.
43: І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем;
44: і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Ванею, сина Іодая, і хелефеїв і фелефеїв, і вони посадили його на мула царського;
45: і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте.
46: І Соломон уже сів на царському престолі.
47: І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму,
48: і сказав цар так: «благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!»
49: Тодізлякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою.
50: Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника.
51: І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем.
52: І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукав­ство, то помре.
53: І послав цар Соломон, і привели його від жертов­ника. І він прийшов і поклонився цареві Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.
наступний розділ →