Священномученик Олексій Порфир’єв,

Місяця жовтня на 24-й день

Священномученик Олексій Олександрович Порфир’єв народився 1856 року в Симбірській губернії в селянській родині. Закінчив Симбірську духовну семінарію і Санкт-Петербурзьку духовну академію.

Він був чудовим пастирем і церковним педагогом, вельми помітною в суспільному житті фігурою. Викладав у Маріїнському жіночому благородному інституті, єпархіальному жіночому училищі, чоловічій класичній гімназії Закон Божий. У Нижньогородській духовній семінарії читав лекції з російського розколу і викривального богослов’я. Проводив бесіди зі старообрядцями, приєднав своїми стараннями з розколу до православ’я чимало нижньогородців. Активно працював у Нижньогородській губернській вченій архівній комісії, займався вивченням і описом архівів нижньогородських церков, був великим знавцем історії російського Православ’я. У 1912 році був обраний кандидатом у депутати від Нижньогородського духовенства до 4-ї Державної Думи. Зустрічався з вищими сановниками держави.

У червні 1918 року отець Олексій разом із єпископом Лаврентієм (Князєвим) і колишнім губернським ватажком дворянства Олексієм Нейдгардтом підписав заклик до пастви від імені з’їзду нижньогородського духовенства, яка закликала протестувати проти закриття православних храмів, монастирів і конфіскації церковного майна.

Почався червоний терор. 17 жовтня отця Олексія заарештували і кілька тижнів утримували в тюремній камері. На допиті його звинувачували в політичній діяльності, яку він нібито проводив спільно з єпископом Лаврентієм. 5 листопада 1918 року отцю Олексію запропонували свободу в обмін на публічне зречення священного сану і надання неправдивих свідчень проти владики Лаврентія. Священномученик відмовився, за що був по-звірячому побитий чекістами. Наступного дня отець Олексій був розстріляний, а його тіло кинуто у Волгу.

Протоієрея Олексія Порфир’єва зараховано до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.