Преподобні Фалассій, Лімній і Варадат, пустельники Сирійські

Місяця лютого на 22-й день

Преподобний Фалассій, пустельник Сирійський, жив у V столітті. У юному віці він пішов на вершину гори поблизу селища Таргала і 38 років провів там у чернечих подвигах, не маючи даху над головою – ні келії, ні намету. За простоту вдачі, лагідність і смиренність він був удостоєний від Господа дару чудотворення і зцілення хвороб. Багато хто хотів жити під його керівництвом, і святий не відмовляв тим, хто приходив, він сам будував їм келії. Помер мирно, заспокоївшись від трудів своїх.

Преподобний Лімній почав свої подвиги під керівництвом преподобного Фалассія і прожив біля нього досить довгий час, засвоївши чесноти свого вчителя – простоту в поводженні, лагідність і смиренність. Потім преподобний Лімній перейшов до преподобного Марона (пам’ять 14 лютого). На вершині гори він зробив собі маленьку загорожу з каміння без даху і, через невеликий отвір у ній, розмовляв з тими, хто приходив. Серце його було сповнене співчуття до людей. Бажаючи в міру сил допомогти всім знедоленим, він за допомогою своїх шанувальників влаштував на схилах гори будинок для приймання чужинців, житла для жебраків і калік і живив їх тим, що доставляли йому благочестиві люди. Святий подвижник пожертвував для цієї злиденної братії навіть своєю мовчанкою й усамітненням і взяв на себе турботу про їхню духовну їжу, спонукаючи молитися і славити Господа. За своє святе життя він сподобився дару чудотворіння.

Преподобний Варадат Сирійський почав подвиг пустельножительства в хатині в околицях Антіохії. Потім він влаштував собі на горі кам’яну келію, настільки тісну і низьку, що подвижник міг перебувати в ній тільки в зігнутому положенні. У ній не було ні вікон, ні дверей, у навмисне залишені щілини проникав вітер, дощ і холод, а влітку вона не рятувала від спеки. Через багато років Олександрійський патріарх Феодорит, який відвідав його, переконав преподобного залишити тісне житло. Тоді святий пішов у новий затвор: вкритий з голови до ніг шкіряним хітоном з невеликим отвором для дихання, він молився стоячи, з піднятими до неба руками. Благодать Божа підкріплювала його в трудах і очистила його серце від пристрастей. До нього стали стікатися люди за духовними порадами, і святий Варадат із глибоким смиренням наставляв їх. Досягнувши багатьох благодатних обдарувань, преподобний з миром відійшов до Господа.