Преподобний Амвросій Оптинський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 27-й день — знайдення мощей / жовтня на 10-й день / липня на 28-й день — Собор Тамбовських святих / вересня на 10-й день — Собор Липецьких святих / жовтня на 10-й день — Собор усіх святих, які в Оптиній пустині просіяли

Преподобний Амвросій був третім Оптинським старцем, учнем преподобних Льва й Макарія та найвідомішим і найуславленішим зі всіх Оптинських старців. Амвросій, у миру Олександр Михайлович Грєнков, народився 23 листопада 1812 року в селі Велика Липовиця Тамбовської губернії. Його дід був священником, а батько був пономарем. Олександр став шостим із восьми дітей у родині. Він зростав жвавим та кмітливим.

У дванадцять років хлопчик вступив до Тамбовського духовного училища, котре згодом закінчив як найкращий учень. Потім він з 1830 до 1836 року навчався в Тамбовській семінарії. 1835 року, незадовго до її закінчення, юнак захворів на небезпечну хворобу й дав обітницю в разі одужання стати ченцем.

Олександр одужав, але чотири роки не міг наважитися виконати цю обітницю. За його словами, він «не наважувався одразу покінчити зі світом». Деякий час Олександр був домашнім учителем в одній поміщицькій родині, а потім викладав у Липецькому духовному училищі. Визначальними стали поїздка до Троїце-Сергієвої лаври й молитви біля мощей преподобного Сергія Радонезького. Під час подорожі до обителі молодий чоловік зустрів відомого затворника Іларіона, який отецьки наставив його: «Іди до Оптиної, ти там потрібен».

Після сліз і молитви в Троїце-Сергієвій лаврі мирське життя, розважливі вечори в гостях здалися Олександру такими марними та зайвими, що він вирішив невідкладно й таємно поїхати до Оптиної. Там Олександр став учнем великих старців Льва і Макарія. 1840 року він був одягнений в чернечий одяг, а 1842 року прийняв постриг з ім’ям Амвросій. Наступного року він був висвячений на ієродиякона, а 1845 року став ієромонахом. Протягом цих п’яти років Амвросій вів аскетичне життя і займався тяжкою тілесною працею,

Побачивши в юнаку дари майбутнього старця, преподобні Лев і Макарій піклувалися про його духовне зростання. Деякий час він був келійником старця Льва та його читцем, а також регулярно спілкувався зі старцем Макарієм. Преподобний Лев особливо любив молодого послушника, ласкаво називаючи його Сашею, однак на людях випробовував його смиренність, коли вдавав, що гнівається на нього. Водночас іншим він казав про нього: «Велика буде людина».

Після смерті старця Льва юнак став келійником старця Макарія. Під час поїздки до Калуги для рукопокладення на ієромонаха виснажений постом отець Амвросій підходив сильну застуду і тяжко захворів. Недуга підірвала його здоров’я, і 1846 року його вивели за штат. Окрім того, в келії він був пострижений у схиму зі збереженням колишнього імені.

1869 року стан його здоров’я знову значно погіршився. Була привезена Калузька чудотворна ікона Божої Матері, і після молебню, келійного бдіння та Соборування здоров’я старця піддалося лікуванню.

Ще за життя старця Макарія, з його благословення, дехто із братії приходив до отця Амвросія для відкриття помислів. Старець також зближував його зі своїми мирськими духовними чадами, готуючи собі гідного наступника. Коли в 1860 році преподобний Макарій преставився, обставини поступово так склалися, що отець Амвросій був поставлений на його місце.

Преподобний Амвросій приймав у себе безліч людей, нікому не відмовляючи. Люди приходили до нього звідусіль. Святий також заснував неподалік від Оптиної пустині жіночий монастир — Казанську Шамординську пустинь, до якої, на відміну від інших тогочасних жіночих монастирів, приймали переважно незаможних і хворих жінок.

Старець Амвросій володів дарами розумної молитви, прозорливості та чудотворіння. Відомо про багато зцілень, звершених преподобним.

2 червня 1890 року святий, як зазвичай, поїхав на літо в Шамордино. Наприкінці літа він тричі намагався повернутися до Оптиної, але не зміг через нездужання. Рік потому хвороба посилилася. Старця соборували і неодноразово причащали. 10 жовтня 1891 року преподобний Амвросій, тричі зітххнувши і з трудом перехрестившись, помер.

Гроб з тілом старця було перенесено до Оптиної пустині під осінним дощем, і жодна зі свічок, які оточували його, не згасла. На поховання з’їхалися близько восьми тисяч людей. 15 жовтня тіло старця було віддано землі з південно-східного боку Введенського собору, поряд з його вчителем старцем Макарієм.

У часи більшовицької влади Оптина пустинь була закрита й розорена. Каплиця на могилі старця була знищена, проте люди навмання визначали місце її розташування та приходили до свого наставника.

У листопаді 1987 року Оптину пустинь було повернуто Церкві, а в червні 1988 року Помісним Собором Руської Православної Церкви преподобний Амвросій був причислений до лику святих. У річницю відродження обителі, з милості Божої, сталося диво: вночі після служби у Введенському соборі мироточили Казанська ікона Божої Матері й мощі та ікона преподобного Амвросія. Відтоді відбулися й інші чудеса від мощей старця, якими він свідчить, що не залишає нас, грішних, своїм заступництвом перед Господом нашим Іісусом Христом. Йому слава навіки, амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання