Лев Чудотворець, єпископ Катанський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 20-й день (перехідне)

Цей угодник Божий Лев був із Равенської митрополії, благородних і благочестивих батьків син, який, завдяки чистому своєму життю і розуму, всі ступені священства законно пройшов: спершу будівничим церковним був, тоді, після преставлення єпископа катанського, блаженного Савина, вибранням Божим на престол той був возведений. Катана ж град знаходиться в Сицилійському краї поблизу гори Етни, що вогонь аж донині випускає. Прийнявши ж святий престол єпископський, Лев прийняв і належні сану своєму труди, турбуючись про сиріт, і жебраків, і вдів, і хворих, і подорожніх, годуючи й одягаючи із заощаджень церковних та лікуючи недуги молитвами своїми. І був отцем милостивим дітям, і пастирем люб’язним для стада, страшним же, як лев, для вовків — бісів і їхніх служителів. Був-бо у дні його один волхв у Катані на ім’я Іліодор, від батьків християнських і чесних народжений та хрещенням святим просвітлений, але згодом відвернувся від Христа таємно і віддався бісам, навчившись волхвування від якогось іудея. І виглядало, наче зовні християнин, насправді ж — поганин, служитель бісам і волхв превеликий, нічим же не менший від того давнього волхва Симона, якого ж святі верховні апостоли Петро й Павло молитвою своєю смерті віддали, а на нього всім подібний — робив дивні й жахливі привиди і чудеса чарував. На сухій землі, на шляхах і майданах давав рікам примарним текти й оголював людей обох статей посеред міста, наче через ріку переходять, каміння перетворював на золото, але на короткий час, на торгах багатьма примарами купцям робив збитки великі, дівчат благородних, доньок шанованих і сановитих громадян, чарами на безчинну зрушував похіть і на безстидство таке, що покидали вони доми та батьків, бігали туди й сюди задля любодіяння. Коли ж ігемон Лукій сповістив про нього царям Льву та синові його Константину Багрянородному і послано було від царів, щоб схопити його, він тим, що шукали його, сам віддався і, сівши з ними в корабель у Катані, зразу того ж дня пристав у Царгороді, за одну годину перепливши таку відстань, яку знають ті, що перепливають із західного боку сицилійського до східного фракійського. Коли ж був представлений царям і вони його на смерть засудили, став невидимий перед царськими очима й опинився знову в Катані. Але і вдруге до Царгорода його приведено та на посічення мечем засуджено. Коли спекулятор підняв меч над головою його, замахнувся сильно, волхв невидимий став, а меч по повітрі ударив. І знову той чарівник опинився в Катані. Переконував його часто святитель Христовий Лев, щоб спинився у злі такому й навернувся в покаянні до Бога, але не зміг вибілити ефіопа і твердий камінь на м’який віск перетворити. Не лише-бо не виправився окаянний, а й на більше кинувся зло, зазіхнувши і на самого архієрея Божого — хотівши волхвуванням своїм з нього посміятися. Якось-бо у значний день якогось свята звершував святитель у церкві Божу службу зі всім своїм причтом, і весь люд стояв. Зайшов Іліодор-волхв у церкву як лицемірний християнин і почав таємно чинити свої чари. І зразу зробив так, що деякі люди почали в церкві, наче мули, ногами тупати і, наче худоба, ревти, інші ж заливалися сміхом, а дехто сердився. А волхв нахвалявся зробити ще й таке, аби єпископ зі всіма своїми пресвітерами і кліриками, залишивши службу, почав там же скакати й танцювати, як за звучання музики й органів. Зрозумівши ж Іліодорів задум, святитель Божий схилив коліна перед престолом Божим та помолився ревно, встав, від вівтаря відійшов і, омофором своїм взявши того за шию, зв’язав його і вивів із церкви насеред міста та звелів людям, щоб зразу принесли багато дров і хмизу та запалили вогонь великий. Коли це було, допитав святий усі його волхвування та чари і так, тримаючи його зв’язаного своїм омофором, увійшов з ним у вогонь і стояв посеред полум’я, тримаючи волхва, і не вийшов з вогню, допоки ж окаянний волхв весь не згорів. І знову архієрей Божий Лев повернувся до церкви, відправив Божественну службу. Це преславне чудо налякало всіх: не лише-бо сам святитель не опалився у вогні, спалюючи волхва, а й навіть риз його святительських вогонь не торкнувся. Роса Святого Духа огорнула його в полум’ї, і розійшлася та звістка у всі земні кінці, і царі, про те довідавшись, прикликали до себе святого з великими почестями і до ніг його святих припадали, просили, щоб молився за них. А коли входив у царські палати, ніс вугілля гаряче в одежі своїй, і не горів одяг. Здійснив й інших чудес пребагато цей великий угодник Божий: сліпим прозріння подав, хворим — зцілення, і бісів з людей виганяв, капище ідольське молитвою перекинув й ідолів зруйнував словом. Тоді, сповнений днів, преставився до Господа. У той же час прийшла одна кровоточива жінка із Сиракузійської митрополії, що сенаторського походження була, — вона від довгих років недугою кровотечі була охоплена і на лікарів надію втратила. Чула про святого Льва, катанського єпископа, котрий хвороби людські молитвою зцілює, і пішла до міста Катани, і, коли була біля міських воріт, почула дзвін, що померлого знаменував, і довідалася, що єпископ святий Лев преставився. Великого-бо жалю сповнилася, побігла швидко до преставленого, і, коли торкнулася одра його, одразу зупинилася кровотеча її, і зцілилася зовсім. Святе ж тіло архієрея Божого покладене було в церкві святої мучениці Лукії, яку він збудував. І витекло пахуче від святих його мощей миро, що всілякі недуги зцілює, на славу Христа, Бога нашого.

Тропарі, кондаки, молитви та величання