...
Преподобний Iсаакій, затворник Печерський, в Ближніх печерах p1epj6bqgijifot51kr41rqc12os3
Житія святих,  Лютий

Преподобний Iсаакій, затворник Печерський, в Ближніх печерах

Місяця лютого на 14-й день / вересня на 28-й день – Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Ближніх печерах

Ісаакій спочатку жив у місті Торопці на Псковщині. Був багатим купцем, мав прізвисько Чернь. Задумавши стати монахом, він продав майно, роздав його бідним і монастирям. Приїхавши в Київ, прийшов до преподобного Атонія Печерського для постригу в ченці. Ставши монахом, почав вести строге життя. Відзначився великими подвигами. Носив волосяницю. Він попросив купити козла, з якого зняли шкуру, і одягнув на волосяницю. Закрився в невеликій печері, настільки тісній, що вона нагадувала вузький прохід, і тут молився Богу. Ісаакій з’їдав лише одну просфору в два дні і пив мало води. Цю мізерну їжу йому приносив преподобний Антоній і подавав через мале віконце, у яке могла вміститися тільки рука. Він не міг лягти спати, а спав лише сидячи. Ісаакій прожив у такій келії сім років.

Одного разу після молитви він сів відпочити. Раптом засяяло світло, ніби від сонця. Неможливо було відкрити очі. З’явилося два дияволи у вигляді гарних юнаків, у яких обличчя сяяли, як сонце. Коли Ісакій піднявся, то побачив багато ангелів. Посередині стояв ангел, який сяяв більше від інших. Біси сказали святому: «Ісаакій, це Христос, впади і поклонись йому». Ісаакій прийняв це за правду і виконав прохання біса. Він поклонився бісу, ніби Христу. Біси почали кричати: «Ісаакій наш!» Удаваний Христос наказав грати на трубах і гуслях. Усі танцювали разом з Ісаакієм декілька годин. Вимучивши, його ледве живого кинули і зникли.

Уранці прийшов преподобний Антоній і сказав: «Благослови, отче Ісаакію»! Однак відповіді не одержав. Він подумав, що преподобний упокоївся. Коли братія винесла Ісакія на подвір’я, то побачили, що він ще живий і зрозуміли, що це прояви диявола.
Спочатку Ісаакія доглядав Антоній, а коли той переїхав до Чернігова, то преподобний Феодосій переніс Ісаакія у свою печеру і там його доглядав. Преподобний Ісаакій хворів майже два роки. На третє літо він заговорив, почав ходити в церкву, допомагав монахам на кухні. Коли преподобний Феодосій помер, а ігуменом став преподобний Стефан, преподобний Ісаакій знову почав вести сурове життя. Одягнув волосяницю, а поверх неї тісну свитку. Раніше від усіх приходив до церкви. Ноги його примерзали до підлоги, але він стояв на одному місці до кінця служби. І пізніше прийняв образ юродивого. Насміхався і принижував монахів, грався з дітьми, терпів побої, і рани, і холод, і голод день і ніч. Однієї ночі запалив вогнище в одній печерній печі. Піч була стара, і полум’я крізь щілини почало пробиватися на поверхню. Не маючи чим закрити щілини, він став на неї босими ногами і стояв, поки полум’я в печі не потухло. Але його ноги не були обпечені. Такі й інші чудеса творив преподобний.

Часто до нього приходили біси, але Ісакій їх не боявся. Вони з’являлись у вигляді людей, з лопатами, пригрожуючи, що завалять печеру. Преподобний їм відповів, що коли б вони були людьми, то б ходили вдень… Знаменням хреста він завжди відгонив їх. Іноді дияволи являлись йому в образі лева, ведмедя та інших лютих звірів або у вигляді змії, жаби, миші або інших гадів, але зробити йому зла не могли.

Ісакій ще більше почав проводити життя в строгості, молитві й посту. Наближався кінець його земного життя і він захворів. Братія перенесла його з печери в монастир, де через вісім днів преподобний помер. Поховали його в Ближніх печерах у 1090 р.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь преподобному Исаакию, затворнику Печерскому, в Ближних пещерах, глас 2

Све́тлости святы́х наслади́тися вожделе́в,/ в те́мную всели́лся еси́ пеще́ру, прехва́льне,/ и до́бре подвиза́лся еси́, Исаа́кие,/ прельще́н же быв от врага́,/ па́ки кре́пко попра́л еси́ того́ вся кова́рства./ И ны́не, я́ко победи́тель,/ в весе́лии предстоя́ Христу́ Бо́гу,// проси́ нам ми́ра и ве́лия ми́лости.

Кондак преподобному Исаакию, затворнику Печерскому, в Ближних пещерах, глас 5

Вра́жию пре́лесть низложи́вша и в по́стничестве све́тло просия́вша,/ прииди́те, ве́рнии, восхва́лим Исаа́кия победоно́снаго,/ и́же, я́ко зла́то, во искуше́ниих просия́/ и просвеща́ет сердца́ ве́рно к нему́ притека́ющих,// моля́ся Го́сподеви непреста́нно о душа́х на́ших.

Тропaрь, глaсъ в7:

Свётлости с™hхъ наслади1тисz вожделёвъ, въ тeмную всели1лсz є3си2 пещeру прехвaльне, и3 д0брэ подвизaлсz є3си2 и3саaкіе: прельщeнъ же бhвъ t врагA, пaки крёпкw попрaлъ є3си2 тогw2 всS ков†рства: и3 нhнэ ћкw побэди1тель въ весeліи предстоS хrтY бGу, проси2 нaмъ ми1ра и3 вeліz млcти.

Кондaкъ, глaсъ є7:

Врaжію прeлесть низложи1вша, и3 въ п0стничествэ свётлw просіsвша, пріиди1те вёрніи восхвaлимъ їсаaкіа побэдон0снаго, и4же ѓки злaто во и3скушeніихъ просіS, и3 просвэщaетъ сердцA вёрнw къ немY притекaющихъ, молsсz гDви непрестaннw њ душaхъ нaшихъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку