Преподобний Варлаам та Іоасаф, царевич Індійський, і батько його Авенір цар

Місяця листопада на 19-й день

В Індії, яка колись отримала християнську віру через благовістя святого апостола Фоми, правив цар Авенір, ідолопоклонник і жорстокий гонитель християн. Довго не було в нього дітей. Нарешті, народився у царя син, названий Іоасафом. Під час народження царевича наймудріший царський звіздар передбачив, що царевич прийме гнану його батьком християнську віру. Цар, бажаючи запобігти передбаченому, наказав збудувати для царевича окремий палац і розпорядився, щоб царевич не почув жодного слова про Христа і його вчення.

Досягнувши юнацького віку, царевич випросив у батька дозволу виїжджати за межі палацу і побачив тоді, що існують страждання, хвороби, старість і смерть. Це навело царевича на роздуми про суєтність і безглуздість життя, і він став перебувати в тяжких роздумах.

У той час у далекій пустелі подвизався мудрий пустельник преподобний Варлаам. Божим одкровенням він дізнався про юнака, який страждав у пошуках істини. Вийшовши з пустелі, преподобний Варлаам під виглядом купця вирушив до Індії та, прибувши до міста, де знаходився палац царевича, оголосив, що привіз із собою дорогоцінний камінь, який має чудодійні властивості зцілювати хвороби. Приведений до царевича Іоасафа, преподобний Варлаам став викладати йому християнське віровчення у вигляді притч, а потім і “від Святаго Євангелія і Святих Апостолів”. З настанов Варлаама юнак зрозумів, що дорогоцінний камінь – це віра в Господа Ісуса Христа, увірував у Нього і побажав прийняти Святе Хрещення. Охрестивши царевича, преподобний Варлаам заповів йому піст і молитву і відійшов у пустелю.

Цар, дізнавшись, що син його став християнином, впав у гнів і скорботу. За порадою одного з вельмож цар влаштував дебати про віру між християнами і язичниками, на які під виглядом Варлаама з’явився маг і чарівник Нахор. Нахор мав визнати себе в дебатах переможеним і таким чином відвернути царевича від християнства. Через видіння уві сні святий Іоасаф дізнався про обман і пригрозив Нахорові лютою стратою, якщо той виявиться переможеним. Нахор, який злякався, не тільки переміг язичників, а й сам увірував у Христа, розкаявся, прийняв Святе Хрещення і пішов у пустелю. Цар намагався відвернути сина від християнства й іншими засобами, але царевич подолав усі спокуси. Тоді за порадою вельмож Авенір виділив синові половину царства. Святий Іоасаф, ставши царем, відновив християнство у своїй країні, відбудував наново церкви і, зрештою, навернув до християнства свого батька царя Авеніра. Незабаром після Хрещення цар Авенір помер, а святий царевич Іоасаф залишив царство і пішов у пустелю на пошуки свого вчителя старця Варлаама. Протягом двох років мандрував він пустелею, терплячи напасті та спокуси, поки знайшов печеру преподобного Варлаама, який рятувався в безмовності. Старець і юнак стали подвизатися разом. Коли наблизився час кончини преподобного Варлаама, він відслужив літургію, долучився до Святих Таїн і причастив святого Іоасафа, а потім відійшов до Господа, пробувши в пустелі 70 років із прожитих ста років. Здійснивши поховання старця, святий Іоасаф залишився в тій самій печері, продовжуючи пустельний подвиг. Він пробув у пустелі 35 років, відійшов до Господа, досягнувши шістдесятиріччя.

Наступник святого Іоасафа по царству, Варахія, за вказівкою якогось пустельника, знайшов у печері нетлінні й запашні мощі обох подвижників, переніс їх на свою батьківщину і поховав у церкві, спорудженій преподобним царевичем Іоасафом.

Тропарі, кондаки, молитви та величання