...
Житія святих,  Лютий

Апостол від 70-ти Онисим

Місяця лютого на 15-й день

У Коласах, що у Фриґії, був муж знатний і сановитий, на ім’я Филимон. Він вірив у Христа і єпископського пізніше сану сподобився, і до святих сімдесятьох апостолів приєднався. У того Филимона перед апостольством його був раб, на ім’я Онисим. Він мав прогрішення якесь перед своїм паном і покарання боявся, утік від нього і прийшов до Риму, і побачив святого апостола Павла в путах, чув від нього проповідь святу і навчився святої в Господа нашого Ісуса Христа віри. Хрестив його апостол, якому він служив у Римі зі святим Тихиком, і виявився йому благопотрібним у служінні. Тоді святий апостол Павло, посилаючи святого Тихика з посланням своїм до колосян, послав з ним і цього святого Онисима, як же при кінці листа пише: “Усе, — каже, — що про мене, розповість вам Тихик, любий брат, і вірний служитель, і співробітник в Господі, його ж я послав до вас власне для того, щоб ви довідалися про нас і щоб утішити серця ваші, з Онисимом, вірним і любим братом нашим, що від вас, все вам розкажуть, що тут”. Це писав апостол через Тихика, а через Онисима написав осібне Послання до Филимона, пана його, просячи його, щоб пробачив Онисиму прогрішення його і щоб прийняв його не як раба, але як брата улюбленого і як самого того Павла, апостола. Називає ж апостол у посланні своєму Онисима дитиною своєю: “Прошу тебе, — каже, — за свою дитину, яку ж я народив у путах своїх, про Онисима, колись тобі непотрібного, нині ж і тобі, і мені благопотрібного, його ж відіслав до тебе, ти ж його, тобто моє серце, прийми”. Филимон же зробив те з радістю: Онисима люб’язно прийняв і свободою його обдарував, і знову відіслав до Риму до святого апостола Павла, щоб там йому служив, хотів-бо того Павло святий. Про це ж у Посланні тому написано: “Хотів [Онисима] в себе затримати, щоб замість тебе послужив мені у путах за благовіствування, без твоєї ж волі нічого ж не захотів робити, щоб не вимушене добро твоє було, а вільне”. І був святий апостол Онисим у Римі, служачи святим апостолам аж до кончини їхньої. Поставили ж вони його єпископом на добровіщання Слова. І після кончини їхньої, вийшовши з Риму, багато обійшов градів і країв, Христа проповідуючи: в Іспанії, Коринфі, у Колосах, у Патрах, тоді в Ефесі після святого Тимофея і після святого Іоанна Богослова престол прийняв. Відомо ж про його в Ефесі єпископування із послання святого Ігнатія Богоносця, який пише зі Смирни до Ефесян, коли вели його з Антіохії до Риму на поїдання звірам. Знайшов Онисим святий путь у Смирні з деякими ефесянами, пише-бо святий Ігнатій до ефесян так: “Велику кількість вашу в ім’я Боже прийняв в Онисимі, який у любові невимовний, ваш у плоті єпископ, його ж прошу в Ісусі Христі любити вас, і вас всіх прошу, щоб були на нього подібні. Благословенний-бо Той, Хто подав вам, достойним, такого єпископа мати”. І знову писав звідти до своїх антіохійців, кажучи: “Цілує вас Онисим, ефеський пастир”. Звідси відомо, що Онисим святий після обходу багатьох країв і градів осів в Ефесі, старий уже був, пас же там Церкву Божу якийсь час. Потім невірні взяли його і звідтіля до Риму за царювання Троянового привели і Тертулові-єпарху на допит представили. Спитав же його Тертул-єпарх: “Хто ти?” Відповідав Онисим: “Християнин”. Сказав єпарх: “Якого ти чину?” Відповів Онисим: “Був колись рабом одного мужа, нині ж — раб вірний благого Владики Господа і Спаса нашого Ісуса Христа”. Сказав єпарх: “Яка була причина твого до іншого пана переходу?” Відповів Онисим: “Пізнання істини, зненавидження ідолопоклонства”. Сказав єпарх: “За яку ціну проданий ти своєму новому господареві?” Сказав Онисим: “Божий Син Ісус Христос чесною Своєю кров’ю викупив мене від загибелі, переселив на нетління, як же написано в нашому Письмі: “не тлінним сріблом чи золотом відкуплені ви від суєтного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю, як агнця, непорочного і чистого Христа”. Сказав єпарх: “Яке суєтне життя являють ваші Писання, скажи нам”. Сказав Онисим: “Суєтним життям є беззаконне перелюбство, що за малу насолоду тілесну вічний вогонь для пристрасних гріхолюбців готує; сріблолюбство, заради нього ж ближнього ображають; чарування, яке з бісами мешкає і є корінням всілякого підступу і ловитви; гордість, що зарозумілістю над іншими підноситься; заздрість, що Каїна й інших багатьох навчила братовбивства; злослів’я і язик неосідланий, який, наче хмара, на всіх насміхання поширює; лицемірство та брехня — ворог істини, приятелька диявола, нею ж і Єву заплямував всезлісний; гнів — прокляття винахідник, і війни побуджувач, й убивства батько; пияцтво, що мешкає з нестриманістю, сестра ж його — пристрасті до насолод і матір — сквернослів’я, чужа доброму помислу, потворна ж норовом і словом. Те все сказане — це життя суєтне. Тебе прошу, о Тертуле, любові закон — ближнього, наче себе, любити — сповнюючи, щоб і ти, так, як я, пізнав Істину. Покинеш суєту дочасну і все, що у світі цьому, як сон і тінь, переходить, і скоро приступиш до Творця всіх Бога, і спасешся, до розуму істинного прийшовши. Не радіє Бог зі смерти тих, що прогнівили Його, але через навернення і покаяння їхнє веселиться і минулі гріхи їхні прощає”. Говорив Тертул-єпарх: “Чи так ти не лише сам не хочеш богам поклонитися, але, мук злякавшися, і нас до свого блуду привести хочеш?” Сказав святий Онисим: “Муки твої не зможуть мене настрашити, якщо навіть будуть найлютіші. Сподіванням-бо прийдешніх благ утішений і силою Христа мого скріплений, легко знесу все, що ти на мене накладеш”. Тоді єпарх звелів Онисима святого вкинути до найстрашнішої в’язниці — у ній же перебував святий вісімнадцять днів, наче у Раю світлому і в місці прохолодному сидячи і в Господі Бозі своєму веселячися. Сходилися ж до нього вірні, прославляли його страждання і словами своїми укріплювали на подвиг. А тих, що невірні були, слово Боже проповідуючи, святий на путь пізнання істини наставляв. Після вісімнадцяти ж днів єпарх, милосердним виявившися, не засудив його на смерть, але вигнав із града і в Путиол у вигнання послав. Святий же апостол Онисим і там не переставав проповідувати Євангеліє Царства Христового і наставляв багатьох до життя вічного. Довідавшися про те, Тертул знову взяв його і зв’язаного поставив перед судищем своїм. Допитавши ж і непохитним у вірі його побачивши, звелів простягненого бити чотирма палицями без жалю — і били немилостиво довго, поломали дуже гомілки й інші його кості. На кінець і голову відтяли — помер Онисим святий. Жінка ж одна з роду царського, християнка вірою, взявши святе його тіло, поклала у раці срібній і здійснювала мученикову пам’ять, добуваючи собі молитвами його спогадання від Господа в Небесному Царстві, яке й ми отримаємо в Христі Ісусі, Господі нашому, Йому ж слава навіки. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь апостолу от 70-ти Онисиму, глас 3

Апо́столе святы́й Они́симе,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.

Кондак апостолу от 70-ти Онисиму, глас 4

Я́ко луча́, возсия́л еси́ вселе́нней,/ заря́ми сия́я со́лнца, блаже́нне,/ всесве́тлаго Па́вла, мир просвети́вшаго:// те́мже тя почита́ем, Они́симе сла́вне.

Тропaрь, глaсъ G:

Ґпcле с™hй nни1сіме, моли2 млcтиваго бGа, да прегрэшeній њставлeніе подaстъ душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2 днeсь:

Ћкw лучA возсіsлъ є3си2 вселeннэй, зарsми сіsz с0лнца, бlжeнне, всесвётлагw пavла, мjръ просвэти1вшагw: тёмже тS почитaемъ, nни1сіме слaвне.

Ще в розробці

Знайшли помилку