...
Житія святих,  Травень

Великомучениця Ірина

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 5-й день

Свята Ірина, слов’янка за походженням, жила в другій половині І століття і була дочкою Лікінія, правителя міста Магеддона в Македонії. Ще в юнацтві Ірина, котра до прийняття християнства носила ім’я Пенелопа, зрозуміла суєтність язичництва й увірувала у Христа. Згідно з переданням, її хрестив апостол Тимофій, учень апостола Павла. Бажаючи присвятити своє життя Богу, свята Ірина відмовилася від шлюбу.

Пізнаючи все глибше християнську віру, свята Ірина стала переконувати і батьків стати християнами. Батько мучениці, Лікіній, спершу прихильно слухав її слова, але потім розгнівався на неї, і, коли вона не погодилася поклонитися ідолам, кинув її під ноги диким коням. Один із коней кинувся на Лікінія і задавив його до смерті. Коли за молитвою святої він повернувся до життя, то увірував у Христа сам і все його сімейство, а з ним увірувало три тисячі осіб.

Після цього свята Ірина стала сміливо проповідувати Христа серед жителів Македонії, за що багато разів зазнавала принижень і страждань. За наказом правителя Седекії святу Ірину то кидали в рів зі зміями, то намагалися розпиляти пилкою, то прив’язували до млинового колеса. Муки Ірини супроводжувалися чудесними знаменнями, що приваблювали багатьох до віри в Христа. Так, змії не торкалися мучениці, пили не шкодили її тілу, колесо млинове не крутилося. Сам мучитель Ваводон увірував у Христа і охрестився. Всього ж Іриною навернено було понад десять тисяч язичників. Коли Господь вказав Ірині день її смерті, вона пішла в одну гірську печеру біля міста Ефеса, вхід до якої на її прохання був завалений каменем. На четвертий день її знайомі повернулися до печери і, відкривши її, не знайшли в ній тіла святої Ірини. Усі зрозуміли, що вона була взята Господом на Небо.

Пам’ять святої Ірини дуже шанувалася в стародавній Візантії. У Царгороді в пам’ять святої Ірини було побудовано кілька прекрасних храмів.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь великомученице Ирине Македонской, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Ири́на,/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся Креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́, и умира́ю за Тя,/ да и живу́ с Тобо́ю,/ но я́ко же́ртву непоро́чную, приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак великомученице Ирине Македонской, глас 4

Де́вства добро́тами преиспещре́нна, де́во,/ страда́льчеством была́ еси́ красне́йшая, Ири́но,/ кровьми́ твои́ми исте́кшими обагре́на,/ пре́лесть же низложи́вшая безбо́жия.// Сего́ ра́ди и прия́ла еси́ по́чести побе́ды руко́ю Созда́теля твоего́.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ѓгница твоS, їи 7се, їри 1на, зовeтъ вeліимъ глaсомъ, тебE, женишE м0й, люблю 2, и 3 тебE и 4щущи страдaльчествую и 3 сраспинaюсz, и 3 спогребaюсz крещeнію твоемY, и 3 страждY тебє 2 рaди, ћкw да цaрствую въ тебЁ, и 3 ўмирaю за тS, да и 3 живY съ тоб0ю: но ћкw жeртву непор0чную пріими 1 мz, съ люб0вію пожeршуюсz тебЁ. тоS мlтвами, ћкw млcтивъ, сп7си2 дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2:

Дёвства добр0тами преиспещрeнна, дёво, страдaльчествомъ былA є 3си 2 краснёйшаz, їри 1но, кровьми 2 твои 1ми и 3стeкшими њбагрeна, прeлесть же низложи 1вшаz безб0жіz. сегw 2 рaди и3 пріsла є3си2 п0чєсти побёды рук0ю создaтелz твоегw2.

Ще в розробці

Знайшли помилку