Святий Георгій Троїцький, сповідник, пресвітер

Місяця жовтня на 16-й день.

Священносповідник Георгій Олександрович Троїцький народився 1873 року в селі Дарищі Коломенського повіту Московської губернії. Закінчив Московську Духовну семінарію і вчителював у церковнопарафіяльній школі Ніколо-Угрешського монастиря. У 1898 році висвячений на священика. Отець Георгій до 1903 року служив у різних селах Серпуховського району Московської області.

У 1903 році священноначалля призначило його в Спаський храм села Рай-Семенівське Серпуховського району. Кам’яна церква в цьому селі будувалася за два періоди з 1765 по 1783 рік, нижній боковий вівтар був присвячений святителю Димитрію Ростовському. У Спаському храмі священик Георгій Троїцький прослужив до 1930 року і був останнім у ньому настоятелем. Після заслання священика храм був закритий і розорений. Богослужіння відновилися в ньому в 90-х роках ХХ століття.

Жителі сіл Рай-Семенівське, Станкове та низки інших, що входили до парафії Спаського храму, 1929 року ухвалили рішення про закриття церкви. 18-річний комсомолець, голова гуртка місцевих безбожників, на засіданні сільради поставив питання про залучення селянства до союзу безбожників. Тоді ж і було поставлено питання про закриття церкви.

На Різдво Христове 1930 року сільрада заборонила отцю Георгію ходити по домівках парафіян. “На Різдвяні свята, – як розповів згодом отець Георгій на допиті, – після служби я повідомив своїм вірянам про те, що є чутки про закриття храму, а також повідомив їх, що є постанова сільради, щоб я на святах не ходив по парафії. Зазначене повідомлення я робив, щоб поставити віруючих до відома. Також мною було сказано про податки, які наклали на церкву, і як потрібно вчинити, бо в церкві грошей немає. На мої повідомлення віряни мені сказали, що як же можуть закрити церкву, коли є віряни… просили мене, щоб я ходив по парафії. Але боячись, щоб не вийшло якоїсь неприємності, я їх просив, щоб вони написали заяву. Тут же заява була написана і підписана віруючими”.

У цих діях священика влада побачила антирадянський виступ і почала розслідування обставин того, що сталося.

Голова Рай-Семенівської сільради, викликаний 22 січня на допит, засвідчив, що “з боку нашого священика антирадянських виступів не спостерігалося”.

Кілька свідків сказали, що отець Георгій закликав чинити опір намірам влади закрити в селі храм. На допиті отець Георгій винним себе не визнав, заявивши, що “антирадянської діяльності не вів”.

2 лютого 1930 року священика Георгія Троїцького заарештували й ув’язнили в Серпуховському виправно-трудовому будинку.

У результаті розслідування було складено обвинувальний висновок, у якому вину священика було сформульовано так: “У січні 1930 року священик Троїцький у Рай-Семенівській церкві з амвона виголосив промову, в якій скаржився на погане життя, що церкву задавили податками тощо. Запальні слова Троїцького настільки подіяли на присутніх, що останні вчинили галас і робили всілякі вигуки проти окремих представників влади. З огляду на те, що у справі не зібрано достатньо доказів для віддання винного до суду, подальше слідство припинити, але, беручи до уваги посилення активності та опору класових ворогів і соціальну небезпеку обвинуваченого, у порядку постанови ВЦВК від 20 березня 1924 року, оголошеної у наказі ОДПУ № 142 від 2 квітня 1929 року, справу з обвинувачення Троїцького Георгія Олександровича направити до Особливої Наради при колегії ОДПУ для позасудового розгляду”.

23 лютого 1930 року було винесено вирок: вислати через ОДПУ в Північний край на три роки.

Після етапу в серпні 1930 року отець Георгій разом зі священиком Олександром Державіним, також висланим ОДПУ в Північний край, оселилися на проживання в селі Усть (верст 35 від Усть-Цільми).

Після приїзду виявилося, що храму в селі немає, живуть розкольники старообрядці. Квартира, в якій оселилися священики, сподобалася місцевому вчителеві, тож духовенство змусили з неї з’їхати і шукати нову.

Працювати влаштуватися було ніде, важку фізичну роботу за віком отець Георгій виконувати не міг. Жили у великих злиднях і тісноті. Часом їсти було зовсім нічого. На гроші, що надсилали, купити що-небудь було ніде.

6 серпня 1931 року отець Георгій захворів. Минуло кілька днів, хвороба посилилася: відкрилася сильна блювота, біль у животі. Отець Георгій перестав їсти і пити. У такому стані він пролежав кілька днів. Отець Георгій повільно згасав, і 29 жовтня 1931 року він помер, імовірно від черевного тифу.

Поховали його в селі Усть. Весь час хвороби за ним доглядав священик Олександр Державін, який і подбав про його поховання. Щоб розрахуватися за труну, довелося продати місцевим жителям підрясник і чоботи отця Георгія. Отець Олександр відспівував його, у дні пам’яті ходив служити панахиду на його могилу. Місце поховання священносповідника Георгія тепер невідоме.