Святий благовірний Ярополк, у Святому Хрещенні Петро, князь Володимир-Волинський p1doe1bjm81456gb916eb15bv1peu3
Житія святих,  Листопад

Святий благовірний Ярополк, у Святому Хрещенні Петро, князь Володимир-Волинський

Місяця листопада на 22-й день

Благовірний князь Ярополк (у Святому Хрещенні – Петро) був онуком святого благовірного князя Ярослава Мудрого, сином Великого князя Київського Ізяслава та польської князівни Гертруди-Єлисавети. Ще у юнацькому віці благовірний князь Ярополк допомагає батькові у державних справах. Так у 1070 році він очолював військовий похід проти князя Всеслава Полоцького та примусив його примиритися з великим князем Київським.
У 1073 році князь Ізяслав був вимушений залишити великокняжий престол своєму брату Святославу і разом із сім’єю шукати притулку спочатку у Польщі, а потім у Німеччині. Втративши надію на допомогу польського короля Болеслава ІІ та німецького імператора Генріха ІV у боротьбі за київський уділ князь Ізяслав вирішує звернутись по допомогу до папи Римського. У 1075 році він посилає до Риму посольство, яке очолив благовірний князь Ярополк.
Прибувши до Риму, князь Ярополк, як вірний син, від імені батька просить папу Григорія VІІ вплинути на західних монархів. Проте, незабаром, князь переконався у безсиллі папи у справах, що стосувалися Русі та збагнув всю помилковість сподівань батька на користолюбного Римського первосвященика.
Тим часом справи на Русі повертаються таким чином, що у 1077 році Ізяслав знову посідає княжий престол у Києві.
Благовірний Ярополк стає князем Вишгородським та бере участь у військових походах разом із батьком, дядьком Всеволодом та його сином Володимиром Мономахом.
Після загибелі князя Ізяслава, Великим князем Київським стає Всеволод. За вірну службу він передає у володіння благовірному князю Ярополку Волинь та Галичину. Шість років княжив Ярополк у мирі та спокої. Благовірний князь вважався людиною освіченою, дуже лагідною, скромною та побожною. Щороку десяту частину свого майна благовірний князь Ярополк жертвував на Київську церкву Пресвятої Богородиці. За переданням, він завжди просив собі у Господа такої смерті, яка спіткала святих князів Бориса та Гліба, щоб власною кров’ю спокутувати свої гріхи.
У 1084 році князі з династії Ростиславичів позбавляють Ярополка княжого престолу. На допомогу благовірному Ярополку приходить двоюрідний брат – Володимир Мономах. За дорученням батька, Київського князя Всеволода, він повертає Ярополку Волинь та Галичину. Однак спокій тривав недовго. Вже у 1085 році князь Всеволод передає Ростиславичам Перемишль та Теребовлю, які досі були частиною галицького уділу благовірного князя Ярополка. Довідавшись, що Ярополк нібито збирається походом на Київ, Всеволод посилає на Волинь Володимира Мономаха, який захопив у полон дружину та матір князя Ярополка. Сам князь Ярополк вимушений був втекти до Польщі.
У 1086 році благовірний князь Ярополк повертається на Русь і примирюється з Володимиром Мономахом, після чого знову стає князем Волинським та Галицьким. Цього ж року князю Ярополку довелося вирушити до Звенигорода Галицького, і коли, під час тривалої подорожі, він лежав на возі, один із дружинників зарубав його мечем. Безвинно скривджений братами, пограбований та вигнаний ними, благовірний князь Ярополк прийняв жорстоку смерть. Сталося це 21 листопада 1086 року. З того, що вбивця утік до Перемишля, де на той час князював один з Ростиславичів – Рюрик, виникли підозри про причетність Ростиславичів до цього вбивства.
Тіло вбитого князя повезли спочатку до Володимира-Волинського, а потім – до Києва, де поховали у церкві святого апостола Петра.
Пам’ять благовірного Ярополка, князя Волинського і Галицького, святкується 22 листопада (5 грудня за н. ст.); 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь благоверному князю Ярополку, в Крещении Петру, Владимиро-Волынскому, глас 4

Я́ко благове́рен и пра́веден,/ за любо́вь Христа́ Бо́га от свои́х си смерть прия́л еси́, Яропо́лче,/ страстоте́рпче святы́й, благове́рный кня́же Волы́нский,/ и пролия́л еси́ кровь твою́,/ я́коже пре́жде сро́дницы твои́ и страстоте́рпцы, Богоблаже́ннии Бори́с и Глеб,/ и́хже подвиго́м ревну́я благоче́стно,/ Го́сподеви взыва́л еси́ усе́рдно:/ да́руй ми кончи́ну, я́коже бра́тиям мои́м,/ да и аз омы́ю грехи́ моя́ кро́вию мое́ю/ и изба́влюся ми́ра сего́ тще́тнаго и мяте́жнаго./ Те́мже, днесь соше́дшеся в па́мять твою́,/ ве́рою и любо́вию сла́вим Го́спода,/ укрепи́вшаго Тебе́ в по́двизе напра́сныя сме́рти,/ я́коже бо а́гнец незло́бивый,/ от раба́ заколе́н еси́,/ и себе́ сама́го же́ртву непоро́чну Го́сподеви прине́сл еси́,/ Его́же моли́, присноблаже́нне,/ спасти́ Оте́чество твое́ // и сыново́м Русским спасти́ся.

Кондак благоверному князю Ярополку, в Крещении Петру, Владимиро-Волынскому, глас 3

Возсия́ днесь пресла́вная па́мять твоя́,/ благоро́дне страстоте́рпче Христо́в, Яропо́лче Богому́жне,/ созыва́ющи нас к похвале́нию Христа́, Бо́га на́шего./ Те́мже, к тебе́ днесь притека́юще,/ с любо́вию взыва́ем ра́достно:/ блаже́нна земля́, упи́тавшаяся кровьми́ твои́ми,/ и свя́та селе́ния, прии́мшая дух твой,/ иде́же в раи́, нетле́нныя пи́щи наслажда́яся,/ не забу́ди нас, воспева́ющих тя,/ но при́сно помина́й в моли́твах твои́х к Бо́гу,/ да изба́вимся от всех бед и скорбе́й,// и́же при́сно па́мять твою́ почита́ющи.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ћкw бlговёренъ и3 првdнъ, за люб0вь хrтA бGа t свои1хъ смeрть пріsлъ є3си2, kроп0лче, страстотeрпче с™hй, бlговёрный кнsже волhнскій, и3 проліsлъ є3си2 кр0вь твою2, ћкоже прeжде ср0дницы твои2 и3 страстотeрпцы, бGобlжeнніи бори1съ и3 глёбъ, и4хже п0двигомъ ревнyz бlгочeстнw, гDеви взывaлъ є3си2 ўсeрднэ: дaруй ми2 кончи1ну, ћкоже брaтіzмъ мои6мъ, да и3 ѓзъ њмhю грэхи2 мо‰ кр0вію моeю и3 и3збaвлюсz мjра сегw2 тщeтнагw и3 мzтeжнагw. тёмже, днeсь сошeдшесz въ пaмzть твою2, вёрою и3 люб0вію слaвимъ гDа, ўкрэпи 1вшаго тебе2 въ п0двизэ напрaсныz смeрти, ћкоже бо ѓгнецъ неѕл0бивый, t рабA заколeнъ є3си2, и3 себE самаго2 жeртву непор0чну гDеви принeслъ є3си2. є3г0же моли2, приснобlжeнне, сп7сти2 nтeчество твоE, и3 держaвэ срHдникъ твои1хъ бGоуг0днэй бhти и3 сыновHмъ р{сскимъ сп7сти1сz.

Кондaкъ, глaсъ G:

ВозсіS днeсь преслaвнаz пaмzть твоS, бlгор0дне страстотeрпче хrт0въ, kроп0лче бGомyжне, созывaющи нaсъ къ похвалeнію хrтA, бGа нaшегw. тёмже, къ тебЁ днeсь пою1ще, съ люб0вію взывaемъ рaдостнw: бlжeнна землS, ўпитaвшаzсz кровьми2 твои1ми, и3 ст7а селє1ніz, пріи6мшаz дyхъ тв0й, и3дёже въ раи2, нетлённыz пи1щи наслаждazсz, не забyди нaсъ, воспэвaющихъ тS, но при1снw поминaй въ мlтвахъ твои1хъ къ бGу, да и3збaвимсz t всёхъ бёдъ и3 скорбeй, и4же при1снw пaмzть твою2 почитaющіи.

Ще в розробці