Святий благовірний Ярополк, у Святому Хрещенні Петро, князь Володимир-Волинський

Місяця листопада на 22-й день

Благовірний князь Ярополк (у Святому Хрещенні – Петро) був онуком святого благовірного князя Ярослава Мудрого, сином Великого князя Київського Ізяслава та польської князівни Гертруди-Єлисавети. Ще у юнацькому віці благовірний князь Ярополк допомагає батькові у державних справах. Так у 1070 році він очолював військовий похід проти князя Всеслава Полоцького та примусив його примиритися з великим князем Київським.
У 1073 році князь Ізяслав був вимушений залишити великокняжий престол своєму брату Святославу і разом із сім’єю шукати притулку спочатку у Польщі, а потім у Німеччині. Втративши надію на допомогу польського короля Болеслава ІІ та німецького імператора Генріха ІV у боротьбі за київський уділ князь Ізяслав вирішує звернутись по допомогу до папи Римського. У 1075 році він посилає до Риму посольство, яке очолив благовірний князь Ярополк.
Прибувши до Риму, князь Ярополк, як вірний син, від імені батька просить папу Григорія VІІ вплинути на західних монархів. Проте, незабаром, князь переконався у безсиллі папи у справах, що стосувалися Русі та збагнув всю помилковість сподівань батька на користолюбного Римського первосвященика.
Тим часом справи на Русі повертаються таким чином, що у 1077 році Ізяслав знову посідає княжий престол у Києві.
Благовірний Ярополк стає князем Вишгородським та бере участь у військових походах разом із батьком, дядьком Всеволодом та його сином Володимиром Мономахом.
Після загибелі князя Ізяслава, Великим князем Київським стає Всеволод. За вірну службу він передає у володіння благовірному князю Ярополку Волинь та Галичину. Шість років княжив Ярополк у мирі та спокої. Благовірний князь вважався людиною освіченою, дуже лагідною, скромною та побожною. Щороку десяту частину свого майна благовірний князь Ярополк жертвував на Київську церкву Пресвятої Богородиці. За переданням, він завжди просив собі у Господа такої смерті, яка спіткала святих князів Бориса та Гліба, щоб власною кров’ю спокутувати свої гріхи.
У 1084 році князі з династії Ростиславичів позбавляють Ярополка княжого престолу. На допомогу благовірному Ярополку приходить двоюрідний брат – Володимир Мономах. За дорученням батька, Київського князя Всеволода, він повертає Ярополку Волинь та Галичину. Однак спокій тривав недовго. Вже у 1085 році князь Всеволод передає Ростиславичам Перемишль та Теребовлю, які досі були частиною галицького уділу благовірного князя Ярополка. Довідавшись, що Ярополк нібито збирається походом на Київ, Всеволод посилає на Волинь Володимира Мономаха, який захопив у полон дружину та матір князя Ярополка. Сам князь Ярополк вимушений був втекти до Польщі.
У 1086 році благовірний князь Ярополк повертається на Русь і примирюється з Володимиром Мономахом, після чого знову стає князем Волинським та Галицьким. Цього ж року князю Ярополку довелося вирушити до Звенигорода Галицького, і коли, під час тривалої подорожі, він лежав на возі, один із дружинників зарубав його мечем. Безвинно скривджений братами, пограбований та вигнаний ними, благовірний князь Ярополк прийняв жорстоку смерть. Сталося це 21 листопада 1086 року. З того, що вбивця утік до Перемишля, де на той час князював один з Ростиславичів – Рюрик, виникли підозри про причетність Ростиславичів до цього вбивства.
Тіло вбитого князя повезли спочатку до Володимира-Волинського, а потім – до Києва, де поховали у церкві святого апостола Петра.
Пам’ять благовірного Ярополка, князя Волинського і Галицького, святкується 22 листопада (5 грудня за н. ст.); 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю третю після П’ятидесятниці із Собором Галицьких святих.

Тропарі, кондаки, молитви та величання