...
Житія святих,  Травень

Святитель Єпіфаній, єпископ Кіпрський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 12-й день

Святитель Єпіфаній, єпископ Кіпрський, жив у IV столітті у Фінікії. За походженням він був євреєм, у молодості здобув гарну освіту. Святий навернувся до християнської віри після того, як побачив одного ченця на ім’я Лукіан, який віддав жебраку свій одяг. Вражений милосердям ченця, Єпіфаній просив наставити його в християнстві. Він прийняв Хрещення і пішов у монастир, влаштований його наставником Лукіаном. У монастирі він подвизався під керівництвом досвідченого старця Іларіона і займався переписуванням грецьких книжок, досягаючи успіхів в чернечому житті.

Святий Єпіфаній за свої подвиги сподобився дару чудотворіння, але, щоб уникнути людської слави, він пішов із обителі в пустелю Спанідріон. Там його захопили розбійники і три місяці тримали в полоні. Своїм словом про покаяння святий привів одного із зграї розбійників до святої віри в Істинного Бога. Коли святого подвижника відпустили, з ним пішов і розбійник. Святий Єпіфаній привів його до свого монастиря і хрестив з ім’ям Іоанн. Відтоді він став вірним учнем святого Єпіфанія і ретельно записував життя й чудотворіння свого наставника.

Чутка про праведне життя святого Єпіфанія поширювалася далеко за межі обителі. Святий вдруге пішов у пустелю разом з Іоанном. Але і туди до нього стали приходити учні. Так виникла нова обитель. Через деякий час святий Єпіфаній та Іоанн вирушили в подорож до Єрусалима для поклоніння його святиням і звідти повернулися до монастиря Спанідріон. Жителі міста Лікії послали до святого Єпіфанія ченця Полівія передати їхнє прохання посісти єпископський престол замість померлого архіпастиря. Однак прозорливий подвижник, дізнавшись про цей намір, таємно пішов у Пафійську пустелю до великого подвижника Іларіона (пам’ять 21 жовтня), під керівництвом котрого він подвизався в молоді роки. Святі два місяці провели у спільних молитвах, а потім Іларіон послав святого Єпіфанія до Саламіна. Там єпископи зібралися для обрання нового архієрея замість нещодавно померлого. Найстаршому із них, єпископу Папію, Господь відкрив, що єпископом слід обрати ченця Єпіфанія, який прийшов у місто. Коли Єпіфанія знайшли, святий Паппій ввів його до церкви, де, підкоряючись волі учасників собору, Єпіфаній мав дати свою згоду. Так у 367 році відбулося зведення на єпископську кафедру Саламіна святого Єпіфанія.

Святитель Єпіфаній прославився на архієрейській кафедрі великою ревністю про віру, любов’ю і милосердям до бідних, простотою норову. Він багато потерпів від наклепів і заздрості декого зі своїх кліриків. За чистоту свого життя святитель Єпіфаній отримав дарування бачити під час Божественної літургії нашестя Святого Духа на Святі Дари. Одного разу святитель, звершуючи Таїнство, був позбавлений цього бачення. Тоді він покликав одного із кліриків і тихо сказав йому: “Вийди, сину мій, бо ти сьогодні негідний бути присутнім під час звершення Таїнства”.

На цій події перервалися записи його учня Іоанна, оскільки він захворів і помер. Подальший опис життя святителя Єпіфанія продовжив другий його учень Полувій (згодом єпископ Рінокірський).

Наприкінці життя святитель Єпіфанія через підступи імператриці Євдоксії та Александрійського патріарха Феофіла був викликаний до Константинополя на Собор, скликаний для суду над великим святителем Іоанном Златоустом. Але святитель Єпіфаній, не бажаючи бути учасником беззаконного Собору, покинув Константинополь. Під час плавання на кораблі святитель відчув наближення своєї смерті і він дав своїм учням останню настанову — дотримуватися заповідей Божих і зберігати розум від нечистих помислів — і через дві доби помер. Жителі міста Саламіна з риданнями зустріли тіло свого архіпастиря і 12 травня 403 року з честю поховали його в новій церкві, зведеній святителем.

Сьомий Вселенський Собор визнав святителя Єпіфанія отцем і вчителем Церкви. У його творах “Панарій” і “Анкорат” міститься спростування аріанської та інших єресей. В інших творах зустрічається багато дорогоцінних церковно-історичних передань і вказівок на грецькі переклади Біблії.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителям Епифанию, епископу Кипрскому и Герману, патриарху Константинопольскому, глас 4

Бо́же оте́ц на́ших,/ творя́й при́сно с на́ми по Твое́й кро́тости,/ не отста́ви ми́лость Твою́ от нас,/ но моли́твами их// в ми́ре упра́ви живо́т наш.

Кондак святителям Епифанию, епископу Кипрскому и Герману, патриарху Константинопольскому, глас 4

Священнонача́льник чу́дную дво́ицу восхва́лим, ве́рнии, по до́лгу,/ с Ге́рманом Боже́ственнаго Епифа́ния:/ си́и бо попали́ша безбо́жных язы́ки,/ догма́ты прему́дрейшия возло́жше всем,// правосла́вно пою́щим при́сно благоче́стия вели́кое та́инство.

Тропaрь, глaсъ д7:

Б9е nтє1цъ нaшихъ, творsй при1снw съ нaми по твоeй кр0тости, не tстaви млcть твою2 t нaсъ: но мlтвами и4хъ въ ми1рэ ўпрaви жив0тъ нaшъ.

Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Вознесhйсz:

Сщ7еннонач†льникъ чyдную дв0ицу восхвaлимъ, вёрніи, по д0лгу, съ гeрманомъ бжcтвеннаго є3піфaніа: сjи бо попали1ша безб0жныхъ љзhки, догмaты премyдрэйшыz возл0жше всBмъ, правослaвнw пою1щымъ при1снw бlгочeстіz вели1кое тaинство.

Ще в розробці