Святитель Сильвестр (Ольшевський), архієпископ Омський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця лютого на 24-й день (перехідне) / липня на 3-й день — знайдення мощей

Архієпископ Сильвестр, у миру Іустин Львович Ольшевський, народився 31 травня 1860 року в селі Косівка Сквирського повіту Київської губернії в сім’ї диякона. Він вступив до Київської духовної семінарії, під час навчання в якій був призначений читцем до професора академії архімандрита Сильвестра (Малеванського), який мав слабкий зір, і надавав йому технічну допомогу в написанні перших двох томів із п’ятитомної праці “Догматичне богослов’я”.

У 1883 році Іустин закінчив Київську духовну семінарію, після чого навчався в Київській духовній академії, яку закінчив у 1887 році зі ступенем кандидата богослов’я.

З 27 жовтня 1887 року Іустин був вчителем церковно-парафіяльної школи в селі Липівка Київського повіту, а з наступного року став викладати Закон Божий в двокласному міністерському училищі містечка Шпола того самого повіту, де великий вплив мали штундисти — прихильники протестантської течії, близької до баптизму.

7 березня 1889 року він був призначений київським єпархіальним місіонером та вчителем церковно-парафіяльної школи Київського Свято-Володимирського братства. Рік потому Іустин став полтавським єпархіальним місіонером і викладачем історії, пастирського богослов’я, літургіки й гомілетики в Полтавській духовній семінарії.

2 лютого 1892 Іустин був висвячений на священника й причислений до кліру Полтавського кафедрального собору. Невдовзі на нього були покладені обов’язки керівника і законовчителя жіночої недільної школи міста Полтави, які він виконував до 1896 року. Того ж року отець Іустин став єпархіальним спостерігачем церковних шкіл Полтавської єпархії.

12 травня 1902 року він був возведений в сан протоієрея.

Наприкінці 1910 року отець Іустин був пострижений в чернецтво з ім’ям Сильвестр і возведений в сан архімандрита. Багато років до постригу він вів чернече життя і жив у скромній келії при монастирській гостиниці.

У січні 1911 року отець Сильвестр був рукопокладений на єпископа Прилуцького, вікарія Полтавської єпархії. Пізніше, в 1914 році, він був призначений єпископом Челябінським, вікарієм Оренбурзької єпархії, а в 1915 році став єпископом Омським і Павлодарським.

У 1917–1918 роках владика Сильвестр брав участь у роботі Помісного собору.

Після видання більшовицькою владою декрету про відділення церкви від держави єпископ Сильвестр влаштував в Омську хресний хід ( 4 лютого 1918), під час якого звертався до народу з закликом зберігати православну віру і захищати храми. У ніч з 5 на 6 лютого він був заарештований більшовиками, і під час арешту був убитий економ владики Микола Цикура. Ці події викликали обурення парафіян. Закрилися установи, магазини, навчальні заклади, червоногвардійці на вулицях розганяли народ. Влада спочатку ввела в місті стан облоги, але вже 8 лютого була змушена звільнити архієрея.

5 травня 1918 року владика Сильвестр був возведений в сан архієпископа. У листопаді того ж року він був обраний головою тимчасового Вищого церковного управління Сибіру. Під час його перебування на цій посаді в Сибіру був скасований декрет про відокремлення церкви від держави. Церква отримала відібрані в неї землі і власність, в школах було відновлено викладання Закону Божого, в Сибіру була відновлена ​​навчальна діяльність в п’яти духовних семінаріях і в п’яти духовних училищах.

29 січня 1919 року архієпископ Сильвестр привів до присяги адмірала Олександра Колчака як Верховного правителя, а в березні влаштував хресний хід за участю Колчака і членів його уряду. Церковне управління, очолюване ним, розсилало відозви, в яких роз’яснювалася антихристиянська суть більшовизму.

Після відступу колчаківської армії владика залишився в своїй єпархії. Наприкінці 1919 року він був заарештований більшовиками в Омську. Згідно з його житієм, він перебував в ув’язненні близько двох місяців і зазнав жорстоких тортур, від яких загинув.

Тропарі, кондаки, молитви та величання