Святитель Олексій, Митрополит Київський і всієї Русі, чудотворець

Місяця жовтня на 5-й день – собор московських святителів/ лютого на 12-й день / травня на 20-й день – знайдення мощей

Чудотворець руський Олексій святий роду був боярського, батьки ж його, Феодор і Марія, були з краю північного, града Чернігова. Народився при великому князі Івані Даниловичу, який був хрещеним батьком святителя. Назвали маля Єлентерієм, коли відповідний вік прийшов, відданий був на книжне навчання. Коли дванадцятилітнім був, одного разу хлопець ходив по пустелі і натягав сіті, щоб ловити птахів, тоді заснув — і був до нього голос, який промовляв: “Олексію, нащо марне трудишся, ось зроблю тебе ловцем людей”. Збудившися зі сну, хлопець не бачив нікого і дивувався почутому голосу, і з тої години був у роздумах великих, міркуючи і не розуміючи, який кінець такому видінню має бути. Полюбивши ж Бога змалку, залишив батьків своїх, для одного Владики Христа працювати бажавши, прийшов у монастир святого Богоявлення, що у граді Москві, і постригся в чернечий чин від ігумена Стефана, брата чудотворця Сергія, і наречене йому було в постризі ім’я Олексій. І перебував у монашому чині до сорока років, постом, і нічним стоянням, і безперестанними молитвами працюючи для Бога, так що багато хто дивувався такому подвигові. Шанували і славили його всі за добродійне життя. І сам великий князь московський Семен Іванович і митрополит феогност любили його вельми. Тоді за превеликі свої чесноти поставлений був єпископом великого града Володимира. По переставленні ж митрополита Феогноста великий князь Іван Іванович після Семена, брата свого, князювання прийняв, соборним судом вибравши Олексія святого, послав його до Царгороду на освячення до святішого патріарха Філофея. І поставлений був митрополитом Київський і всієї Русі. Святитель Олексій, коли повернувся з Царгорода в Руську землю і прийняв правління, почав більше чинити подвигів, труди до трудів докладаючи, і був для всіх світилом і прикладом для стада, словом, життям, любов’ю, вірою і чистотою. У той час царював у Скитії злочестивий цар Вердевир, який, перебивши братію свою дванадцять осіб, лютий і немилостивий дуже, хотів воювати з християнами, і всі його боялися. Святий же Олексій на прохання великого князя Івана пішов в орду до Вердевира і, вгамувавши гнів його словами добрими та лагідними, випросив у нього мир для християн і знову на престол свій до Москви повернувся, туди-бо Київської митрополії престол переніс святий Петро, митрополит Київський, через часті війни і напади варварів на Київ. Після цього звів церкву в ім’я Господа нашого Ісуса Христа, нерукотворного Його образу, і монастир влаштував. І інших багато церков звів в інших містах. І розходилася про нього слава велика, не лише серед правовірних, а й серед невірних агарян, де ж Христа не знали. Цар же агарянський, нечестивий Амурат, маючи царицю, котра три роки як осліпла, чувши про святого Олексія, скільки творить Бог задля молитов його, послав до великого князя Димитрія Івановича, просячи, щоб послав до нього чоловіка Божого Олексія, щоб помолився до Бога за царицю його і подав їй прозріння. “І якщо, — казав, — зцілиться цариця моя його молитвами, ти зі мною мир будеш мати, якщо ж не пішлеш його до мене, то землю твою мечем і вогнем полоню”. Коли таке від царя послання в град Москву дійшло, тяжко зажурився святий Олексій, кажучи, що “діло то вище від моєї сили”, проте, просьбами великого князя Димитрія, погодився піти в агарянську землю, але спершу помолився зі всім причтом у великій соборній Пречистої Богородиці церкві. Коли ж святитель здійснював свої молитви свіча при гробі святого чудотворця Петра сама від себе запалилася у всіх на очах. З цього Олексій святий прийняв вістку допомоги Божої, що дорога щаслива йому буде. Взяв же частину воску зі свічки, що сама запалилася, і, свічу малу з воску того зробивши, вирушив у дорогу з клиром, без вагань, на милість Господню поклавши свою надію. Швидше, ніж дійшов святий до агарянського града, бачила цариця в сонному видінні святителя Божого Олексія, який в архиєрейському одязі приходив зі священиками всіма. І, збудившися зі сну, звеліла зразу готувати дорогоцінні шати для архиєрея і священиків, такі ж, що у видінні сонному бачила. Святого, що наближався, зустрів цар агарянський з великими почестями і в палати свої ввів. Святитель же Божий Олексій, молитовні співи почавши, звелів запалити свічу, зроблену з воску, взятого зі свічки тої, яка сама від себе при гробі Петра запалилася. І після молитви осліплу царицю покропив святою водою — і зразу в ту годину прозріла цариця ясно. Цар же з вельможами своїми і всіма, що там були, дивувалися вельми тому чудові преславному й похвали посилали Богові. Вшанувавши Олексія святого і тих, що з ним були, почестями та дарами багатьма, цар відпустив їх з миром. Коли ж повернувся звідтіля Олексій святий, підняв церкву кам’яну в центрі града Москви в ім’я святого архистратига Михаїла, чесного і славного чуда його, яке в Хонах колись було, і монастир влаштував, який і донині називається Чудів, і заповідав у тій церкві покласти себе після переставлення свого. Багато й інших добрих і чудесних, пам’яті достойних діл зробив на славу Божу і стадо словесних Христових овець добре пас, наблизився до блаженної кончини своєї в старості повній. Довідавшися ж про свій відхід до Бога, Божественну відправив Службу і Святих причастився Таїнств. Тоді князеві та людям й останнє цілування всім давши, до Господа відійшов у рік шість тисяч вісімсот вісімдесят шостий у 12-й день лютого. Перебував у святительстві двадцять чотири роки, усіх же років життя його було вісімдесят п’ять. І похований був чесно в церкві святого архистратига Михаїла, яку збудував, у приділі Благовіщення Пречистої Діви Богородиці. Минуло досить років, виявлені були святі й вельми цілющі його мощі цілими, і ризи його на ньому нетлінні, наче вчора одягнені. Після того перенесений був Олексій святий до церкви, створеної в ім’я його, у ній же й донині даються від святих його мощів, як із джерела, багато зцілень і допомога всім, хто з вірою прибігає, дається молитвами його святими, благодаттю Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж Слава навіки. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання