...
Святитель Никодим, архієпископ Сербський Nykodym serbskyy
Житія святих,  Травень

Святитель Никодим, архієпископ Сербський

Місяця травня на 11-й день / серпня на 30-й день

Святитель Никодим, архієпископ Сербський, обдарований церковний письменник і вчений богослов, подібно до багатьох сербських архієреїв, спочатку подвизався на Святій Горі Афон і був пострижеником, а потім і ігуменом (1312-1316 рр.) монастиря Хіландар. Хіландарський ієромонах Гервасій пише про святого, що він був родом “із західної країни, землі Рашської, що зветься Сербською”.

Після смерті Сербського архієпископа Сави III святителя Никодима було обрано архієпископом “всієї Сербської і Поморської землі” і 1317 року він зійшов на предстоятельський престол.

Святителю належить переклад із грецької на сербську мову статуту св. Сави Освяченого. Ним же внесено в синаксар дати упокоєння сербських правителів і архієпископів для здійснення заупокійних поминань або святкових богослужінь, якщо їх прославлено в лику святих. У своєму перекладі Єрусалимського типіка Никодим нагадує, що ще святитель Сава Сербський хотів, щоб його церкви влаштовувалися за подобою єрусалимських храмів і Лаври Сави Освяченого. У передмові до цієї праці він каже: “Всемогутній Бог, що знає неміч нашу, подає силу духовну, якщо ми першими самі покажемо працю”. В одній примітці, що належить до 1319 року, святий зазначає, що береться за переклад типіка, виконуючи заповіт самого свт. Сави, і підсумовує свою настанову такими словами: “Молю тих, хто прийде після мене, завершити те, що залишилося незавершеним заради мого короткочасного життя”.

Ще будучи ігуменом Хіландара, блаженний Никодим за бажанням королів Мілутіна і Драгутіна та всього собору Сербської землі вирушив до Константинополя до патріарха Никона та імператора Андроніка для того, щоб сприяти примиренню братів-боржників. Святитель у сані архієпископа стояв на чолі посольства Хіландарського монастиря, який прибув до Сербії просити короля Мілутіна про прощення і повернення із заслання його сина – Стефана Дечанського. Про це повідомляє церковний письменник архієпископ Данило II, який теж брав участь у справі примирення. “А цей преосвященний, – пише він про святого Никодима, – воістину мав дерзновенство… приступивши до нього, почав говорити солодкі й розсудливі слова, якими можливо було великий гнів його гніву обернути на лагідність, що й сталося”.

6 січня 1321 року свт. Никодим коронував Стефана Уроша III Дечанського королівською короною. Георгій Цамблак так пише про цю подію: “І зустрів його тодішній архієпископ, який тоді святився, званий Никодим… з великою радістю і царськими почестями. І коли вони були в храмі, архієрей, узявши руками корону царства, увінчав нею главу його, явивши його як досконалого царя…”.

Святитель Никодим був ктитором храму св. Димитрія в Печській патріархії та храму свт. Сави Сербського біля Лизиці. Він відновив монастир Жичу і особливо подбав про келію святого Сави в Кореї на Афоні. Святитель залишив заповіт про те, щоб сербські архієпископи доставляли цій келії все, що визначив колись сам святий Сава.

Щиро відданий Христовому вченню і своєму народові, святитель був непримиренним борцем проти лжевчень і єресей, насамперед богомільської. У присвяченій йому службі, складеній між 1404 і 1412 рр. єпископом Марком, повідомляється про те, що святитель вів гостру боротьбу з єретиками, і зокрема з латинянами. Гімнограф уподібнює святителя сокирі, що посікає наміри єретиків, які приходять з іноплемінних народів.

Біограф святителя повідомляє, що він був архієпископом “тільки вісім років свого короткочасного життя” і відійшов до Господа порівняно нестарою ще людиною. Це сталося 11 травня 1324 року. Мощі святителя Никодима були покладені в храмі св. Димитрія в Печі. Точна дата їхнього обрітення невідома, але вже 1391 року їх помістили в спеціальний ковчег. Прославлення Никодима в лику святих відбулося досить рано. Так само рано з’явилося церковне шанування цього святого на Русі. Зображення свт. Никодима можна зустріти на фресках у монастирі Морача, храмі свт. Миколи під Морачею і в монастирі Ораховиця.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Никодиму, архиепископу Сербскому, глас 4

Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости,/ воздержа́ния учи́теля/ яви́ тя ста́ду твоему́,/ Я́же веще́й И́стина,/ сего́ ра́ди стяжа́л еси́ смире́нием высо́кая,/ нището́ю бога́тая,/ о́тче священнонача́льниче Никоди́ме,/ моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак святителю Никодиму, архиепископу Сербскому, глас 4

Возше́дый на высоту́ доброде́телей,/ и́миже Бо́гу прибли́жився,/ о нас моли́, преосвяще́нне,/ любо́вию тя сла́вящих,// я́ко па́стыря и учи́теля.

Ще в розробці

Ще в розробці

Знайшли помилку