...
Святитель Митрофан, єпископ Воронезький, в схимі Макарій p1aput1l9iskd9vuq9a1oogpv85
Житія святих,  Листопад

Святитель Митрофан, єпископ Воронезький, в схимі Макарій

Місяця листопада на 23-й день / серпня на 7-й день / вересня на 4-й день

Святитель Митрофан, єпископ Воронезький, в миру Михаїл, народився 8 листопада 1623 року. В синодику, який належав святителю, перелік імен починається з осіб, зодягнених в священний сан, і це дає привід припускати, що він походив зі священицького роду. З Духовного заповіту святителя Митрофана відомо, що він « народився від благочестивих батьків і вихований ними в непорочному благочесті Східної Церкви, в православній вірі». До сорокалітнього віку святитель жив в миру : був одружений, мав сина Іоанна і служив приходським священиком. Місцем пастирської діяльності ієрея Михаїла було село Сидоровське, що знаходилось біля ріки Молохти, притоки Тези, яка впадала в Клязьму, неподалік від міста Шуї ( зараз Володимирської області).

Втративши дружину, священик Михаїл прийняв постриг з іменем Митрофан в Золотниковській пустині в 1663 році. В синодику обителі запис роду святителя Митрофана починається словами: « рід чорного священика Митрофана Сидоровського». Через три роки чернечого життя ієромонах Митрофан обраний на ігумена Яхромської Косминої обителі. Цим монастирем він керував 10 років, показавши себе смиренним настоятелем.

Патріарх Іоаким ( 1674-1690 рр.), дізнавшись про високе благочестя святого Митрофана, возвів його в 1675 році в сан архімандрита знаменитого в той час Макарієво-Унженського монастиря. В цій обителі святий також плідно потрудився. В 1682 році архімандрита Митрофана було рукопокладено на єпископа Воронезького.

Початок архіпастирського служіння святителя Митрофана співпав з тяжким для Русі часом смут і церковного розколу. Проте архіпастир не боявся ніяких труднощів і постійно закликав свою паству до морального виправлення. Він почав будівництво кафедрального храму на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. У 1692 році собор з приділами на честь Архистратига Михаїла і Святителя Миколая був освячений. Під час 20-ти літнього святительства Митрофана кількість храмів єпархії збільшилось з 182 до 239, було засновано 2 монастирі.

Перший Воронезький святитель ревно піклувався про нужди пастви. Він утішав бідних і багатих, був покровителем вдів і сиріт, заступником скривджених. Його дім був готелем для подорожніх і лікарнею для хворих. Молився святий не тільки за живих, але й за спочилих християн, і особливо за воїнів, загиблих за Вітчизну, записуючи їхні імена в синодик. Поминаючи їх за проскомидією, святитель Митрофан говорив: « Якщо праведна душа, то більшої частини сподобляється, якщо ж грішна, то буде причасницею милості Божої».

Відомо про велику дружбу святителя Митрофана з святителем Питиримом, єпископом Тамбовським. Вони не тільки підтримували переписку, але й зустрічались для духовних бесід.

Святитель Митрофан не боявся накликати на себе і гнів царя. Святитель відмовився йти в палац до Петра І, тому що там стояли статуї язичницьких богів. За цей вчинок святому Митрофану загрожувала царева опала, проте цар промислом Божим наказав позабирати ці статуї і ще більше почав шанувати святителя. Упокоївся святитель Митрофан в глибокій старості у 1703 році, прийнявши перед смертю схиму з іменем Макарій.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Митрофану, епископу Воронежскому, глас 4 

Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости,/ сло́вом и житие́м, па́стве твое́й, о́тче смиренному́дре Митрофа́не, был еси́./ Те́мже и во све́тлостех святы́х,/ со́лнца светле́йше возсия́л еси́,/ венце́м нетле́ния и сла́вы украша́емь,/ моли́ Христа́ Бо́га,// стране́ на́шей и гра́ду твоему́ в ми́ре спасти́ся.

Кондак святителю Митрофану, епископу Воронежскому, глас 8

Воздержа́нием те́ло ду́ху порабо́тив,/ ду́шу же равноа́нгельну сотвори́в,/ святи́тельскою оде́ялся еси́ оде́ждою, я́ко вене́ц свяще́нства,/ и ны́не, всех Влады́це предстоя́,// моли́, всеблаже́нне Митрофа́не, умири́ти и спасти́ ду́ши на́ша.

Молитва святителю Митрофану, епископу Воронежскому 

О, святи́телю о́тче Митрофа́не, се мы гре́шнии, нетле́нием честны́х моще́й твои́х и мно́гими благодея́ньми, чуде́сно соде́янными и содева́емыми тобо́ю, уве́рившеся, испове́дуем, я́ко и́маши ве́лию благода́ть у Го́спода Бо́га на́шего, и всесмире́нно ко твоему́ благосе́рдию припа́дающе, тебе́ мо́лимся си́це: моли́ о нас Христа́ Бо́га на́шего, да низпосле́т всем чту́щим святу́ю па́мять твою́ и усе́рдно к тебе́ прибега́ющим бога́тыя ми́лости Своя́; да утверди́т во святе́й Свое́й Правосла́вной Це́ркви живы́й дух пра́выя ве́ры и благоче́стия, дух ве́дения и любве́, дух ми́ра и ра́дости о Ду́се Свя́те, да вся ча́да ея́, чи́ста су́ща от мирски́х искуше́ний и плотски́х по́хотей и зла́го де́йствия злых духо́в, ду́хом и и́стиною покланя́ются Ему́, и усе́рдно о соблюде́нии за́поведей Его́ ко спасе́нию душ свои́х да потща́тся. Па́стырем ея́ да даст Госпо́дь святу́ю ре́вность попече́ния о спасе́нии люде́й, во е́же неве́рующия просвети́ти, неве́дущия наста́вити, сомня́щияся вразуми́ти, отпа́дшия от Правосла́вныя Це́ркве к ней возврати́ти, ве́рующия в ве́ре соблюсти́, гре́шныя на покая́ние подви́гнути, ка́ющияся уте́шити и во исправле́нии жи́зни утверди́ти, и та́ко вся лю́ди ко угото́ванному ве́чному Ца́рству святы́х Его́ привести́. Умоли́ Го́спода, уго́дниче Христо́в: ве́рных рабо́в Его́, в ско́рби и печа́ли день и нощь вопию́щих к Нему́, многоболе́зненный вопль да услы́шит и да изведе́т от поги́бели живо́т наш. Всем же в держа́ве лю́дем да да́рует благи́й Бог наш мир, тишину́, безмяте́жие и изоби́лие плодо́в земны́х, па́че же ко исполне́нию за́поведей Его́ тща́ние неле́ностное; и да изба́вит ца́рствующия гра́ды, град сей и вся ины́я гра́ды и ве́си, от гла́да, тру́са, пото́па, огня́, меча́, наше́ствия иноплеме́нных, междоусо́бныя бра́ни, смертоно́сныя я́звы и от вся́каго зла. Ей, святи́телю Бо́жий, да устро́иши моли́твами твои́ми вся блага́я душа́м и телесе́м на́шим; да и мы просла́вим в душа́х и телесе́х на́ших Го́спода и Бо́га на́шего, Иису́са Христа́, Ему́же со Отце́м и Святы́м Ду́хом сла́ва и держа́ва во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Величание святителю Митрофану, епископу Воронежскому

Велича́ем тя, святи́телю о́тче наш Митрофа́не, и чтим святу́ю па́мять твою́, ты бо мо́лиши о нас Христа́ Бо́га на́шего.

Тропaрь, глaсъ д7:

Прaвило вёры и3 џбразъ кр0тости, сл0вомъ и3 житіeмъ, пaствэ твоeй, џтче смиренномyдре митрофaне, бhлъ є3си2: тёмже и3 во свётлостехъ с™hхъ с0лнца свэтлёйше возсіsлъ є3си2, вэнцeмъ нетлёніz и3 слaвы ўкрашaемь, моли2 хrтA бGа, странЁ нaшей и3 грaду твоемY въ ми1рэ сп7сти1сz.

Кондaкъ, глaсъ и7:

Воздержaніемъ тёло дyху пораб0тивъ, дyшу же равноaгGльну сотвори1въ, с™и1тельскою nдёzлсz є3си2 nдeждою, ћкw вэнeцъ сщ7eнства: и3 нhнэ всёхъ вLцэ предстоS, моли2, пребlжeнне митрофaне, ўмири1ти и3 сп7сти2 дyшы нaшz.

Ще в розробці

Знайшли помилку