...
Житія святих,  Листопад

Святитель Мардарій (Ускокович), єпископ Американський та Канадський

Місяця листопада на 29-й день

Єпископ Мардарій, у світі Іван Ускокович, народився 22 грудня 1889 року у чорногорській Підгориці.

Після 9-річного навчання у світській школі Іван Ускокович вступив послушником до монастиря Студениця, де з благословення єпископа Жицького Сави (Барача) у 1909 році прийняв чернецтво і був висвячений у сан ієродиякона.

Незабаром митрополитом Сербським Димитрієм був спрямований на служіння на подвір’ї Сербської Православної Церкви у Москві. У Росії вступив спочатку до Волинської духовної семінарії, яка в ті роки розташовувалась у Житомирі, потім перевівся до Кишинівської духовної семінарії, яку закінчив у 1912 році.

У тому ж році був зведений у гідність синкелла митрополита Чорногорського і вступив до Санкт-Петербурзької (з 1914 Петроградської) духовної академії.

Був обраний віце-головою Всеросійського російсько-чорногірського благодійного товариства. У роки навчання в Академії як відряджений Святішим синодом виступав з лекціями як делегат Всеросійського піклування про полонених слов’ян.

1916 року закінчив Петроградську духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я. Викладав у слов’янській гімназії професора Грибовського.

Будучи входить до вищих державних кіл, о. Мардарій періодично відвідував різних високопоставлених знайомих у Царському Селі. За свідченням члена Тимчасового уряду С.П. Білецького, Григорій Распутін був налаштований по відношенню до сербського священнослужителя вкрай вороже і зрештою домігся його вилучення з Петрограда.

В результаті зусиль Г. Распутіна 17 серпня 1916 о. Мардарій (Ускокович) був призначений викладачем гомілетики та поєднаних з нею предметів Олександрівської Ардонської духовної семінарії, розташованої у м. Ардон (територія сучасної Північної Осетії). Після невдалих спроб залишитися у Петрограді змушений був їхати на Кавказ. В Ардон священнослужитель прибув 10 січня 1917 року.

3 липня 1917 року Святішим Синодом ієромонаха Мардарія було призначено керівником Сербської місії в Америці зі зведенням сан архімандрита.

Загалом сербський священнослужитель прожив у Росії 12 років.

Після прибуття в Америку викладав історію в Російському народному університеті в Чикаго, потім був обраний його віце-президентом.

28 лютого 1919 року на заключній сесії II Всеамериканського собору РПЦ у Клівленді єпископ Олександр (Немоловський) представив учасникам собору кандидатури архімандрита Мардарія (Ускоковича) для посвячення в сан єпископа з метою окормлення сербських парафій в Північній А.А. Собор схвалив обох кандидатів за умови, що вони отримають схвалення священноначалия Сербської та Албанської церков відповідно.

Для хіротонії архімандрита Мардарія потрібен був дозвіл патріарха Тихона, проте зв’язок з ним у цей час був утруднений. Тому священнослужитель вирушив до Белграда. Але тут його призначили на іншу посаду — ігуменом Раковицького монастиря та керівником розташованої в ньому чернечої школи.

5 грудня 1925 року Архієрейським собором Сербської Православної Церкви, який проходив у Сремських Карлівцях, архімандрит Мардарій був одноголосно обраний на американську кафедру.

Хіротонія на єпископа Американо-Канадського відбулася 25 квітня 1926 року в Соборній церкві Белграда. Хіротонію очолив Сербський патріарх Димитрій (Павлович). 8 травня 1927 року єпископ Мардарій (Ускокович) прибув США.

Після прибуття ієрарх активно зайнявся адміністративним устроєм першої єпархії Сербської церкви в Америці.

29—30 травня 1927 року в монастирі святого Сави в Чикаго під головуванням єпископа Мардарія відбувся 1-й Великий сербський народний собор, на якому було прийнято рішення про заснування тимчасової єпархіальної ради з 23-х членів, скликаної єпископом кожні 4 місяці та створенні єпархіального фонду для фінансування єпископа, ради та сербських шкіл.

1 вересня 1927 року під головуванням єпископа Мардарія відбувся 1-й Церковно-народний собор, на якому були присутні по 3 делегати від кожної парафії, по 5 делегатів від спілок «Србобран-Слога», «Слобода» та «Србадіjа» та по одному представнику сербських товариств. Собор прийняв єпархіальний статут, сформував єпархіальну раду.

Центром новоствореної єпархії став заснований єп. Мардарієм монастир Святого Сави в Лібертівіллі. В результаті протягом усього XX століття кафедра Американо-Канадської єпархії СПЦ незмінною знаходилася в цьому монастирі, а в травні 2011 року рішенням Священного архієрейського собору Сербської Православної Церкви монастир внаслідок свого духовного, історичного та культурного значення набув статусу ставропігійного — в безпосередньому підпорядкуванні патріарха Сербського.

Єпископ Мардарій помер від туберкульозу 12 грудня 1935 року в Америці. Похований 18 грудня у монастирі Святого Сави у Лібертивіллі.

Уславлення єпископа Мардарія у лику святих Сербської Православної Церкви відбулося під час візиту патріарха Сербського Іринея до США у вересні 2015 року. Церковні урочистості відбулися 5 вересня та відбулися в м. Альгамбра (штат Каліфорнія).