Святитель Леонтій, єпископ Ростовський p1e9vtfm5l1ru6aljgmbcvd17t85
Житія святих,  Травень

Святитель Леонтій, єпископ Ростовський

Місяця травня на 22-й день

Святитель Леонтій, єпископ Ростовський – один із видатних архіпастирів XI століття землі Руської. За словами святителя Симона, єпископа Володимирського, які можна вважати досить достовірними, святий Леонтій був пострижеником Печерського монастиря і за походженням руський, а не грек, хоча народився в Константинополі. Промислом Божим майбутній просвітитель і апостол Ростовської землі проходив послух під духовним керівництвом засновників руського чернецтва преподобних Антонія († 1073; пам’ять 28 вересня / 11 жовтня і 10/23 липня) та Феодосія († 1074; пам’ять 3/16 травня, 14/27 і 28 серпня / 10 вересня) Печерських. Він був першим єпископом, який вийшов із монастиря в Київських печерах, що виховав численних святителів Руської землі. “Від того Печерського монастиря Пречистої Богородиці, – пише святий Симон, – багато єпископів поставлено було і як світила світла освітило всю Руську землю Святим Хрещенням; перший Леонтій, єпископ Ростовський, священномученик, його ж Бог прослави нетлінням і був першопрестольником, його ж невірники, багато мучачи, вбили”.

Свій рівноапостольний подвиг священномученик Леонтій почав після зведення його в сан єпископа в сорокових роках XI століття і призначення на Ростовську кафедру.

У Ростовській землі, населеній на той час чудськими племенами, святитель зустрів жорстокий опір язичників, які вигнали двох його попередників – єпископів Феодора та Іларіона. Закоренілі язичники і слухати його не хотіли, але святий Леонтій, як добрий пастир, наважився покласти і душу свою за порятунок ввіреної йому Богом пастви. Незважаючи на постійну небезпеку, святитель Леонтій ревно навертав до Христа місцеве населення, твердо дотримуючись апостольських заповідей. Одного разу його побили язичники і вигнали з міста, проте він не залишив ввіреної йому духовної пастви й оселився недалеко від Ростова, біля струмка Брутовщіни, де побудував невеликий храм на честь Архістратига Михаїла. Святитель усе перетерпів і ревно продовжував проповідувати віру, підтверджуючи істинність її чудесами. До святителя стали приходити діти місцевих жителів, приваблені його духовною добротою. Угодник Божий навчав дітей початків Христової віри і потім хрестив. Незабаром і доросле населення потягнулося до благодатного архіпастиря і також приймало Святе Хрещення.

Закоренілі язичники схвилювалися, їхня неприязнь до просвітителя зростала, і, нарешті, зібравшись величезним натовпом, одні з палицями, інші зі зброєю в руках, вирушили вони до собору, щоб убити або вигнати Леонтія. Причт соборний злякався, але святитель був спокійний і зміцнював тих, хто був із ним, кажучи: “Не бійтеся, діти, без Божої волі нічого вони не зроблять нам”. Святий єпископ Леонтій вбрався у святительський одяг і наказав те саме зробити клірикам храму. Із хрестом у руках він вийшов назустріч язичникам. Апостольська твердість і спокій святителя Леонтія перед загрозою смерті зупинили збуджений натовп, а сповнене благодаті його слово справило на людей ще більший вплив, і багато хто з них прийняв Святе Хрещення. З того моменту святитель Леонтій став більш успішно утверджувати світло Христової віри в землі Ростовській. “Тоді почав відходити від нас морок ідольський і засяяло світло благовір’я”, – говорить стародавнє ростовське слово на згадку Леонтія. З проповіддю про Христа Спасителя він обходив навколишню землю, і шлях його відзначався утвердженням православ’я в місцях колишнього ідолослужіння.

Апостольський подвиг святителя Леонтія увінчався мученицькою кончиною. У 1073 році він був убитий закоренілими язичниками за вказівкою волхвів.

Тіло святителя було поховано в Ростові Великому в церкві Пресвятої Богородиці. Під час пожежі 1160 року цей храм згорів, і за велінням благовірного князя Андрія Боголюбського († 1174; пам’ять 4/17 липня) 1162 року на місці колишнього було закладено кам’яний собор. “23 травня 1164 року під час копання ровів знайшли труну, – сказано в його житії Никоном літописцем, – вкриту двома дошками, у здивуванні відкрили й побачили обличчя (Леонтія), яке сяяло славою: ризи на ньому були ніби вчора вдягнені, скільки років минуло, і не змінилося священне тіло його”. У руках у нього лежав сувій з іменами просвічених ним ієреїв і дияконів. Знайдені мощі переклали в кам’яну труну і помістили в церкві в ім’я святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова на архієрейському подвір’ї.

1170 року, коли було закінчено будівництво кам’яної церкви на честь Пресвятої Богородиці, труну святителя Леонтія перенесли до цього храму і поставили в ніші південної стіни.

Святий Леонтій, майже невідомий за життя, після смерті став таким славним і популярним, що кафедра Ростовська називалася “катедрою Леонтія чудотворця”; під час обрання нових єпископів Ростова літописці помічають, що “поставлений молитвами св. чудотворця Леонтія” такий-то єпископ. З молитвою ростовці вдавалися до св. Леонтія. Біля гробу просвітителя Ростовської землі відбувалися численні благодатні чудотворення. Свідоцтва про святість життя єпископа Леонтія, чудесні зцілення і знамення за його молитвами були зібрані єпископом Ростовським Іоанном (1190-1214). З благословення митрополита Феодора було встановлено здійснювати святкування пам’яті святителя Леонтія 23 травня / 5 червня, в день обрітення мощей. Єпископ Іоанн написав і канон святителю Леонтію. До 1609 року мощі святителя Леонтія відкрито перебували в Успенському соборі, але після того, як у непевний час поляки викрали гробницю святителя, їх поклали під спудом у тому самому храмі біля південної стіни бокового вівтаря в ім’я святителя Леонтія, де вони перебувають і дотепер.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Леонтию, епископу Ростовскому, глас 4

Апо́столом соприча́стник/ и к Бо́гу моле́бник ве́рен,/ доброде́тельми возше́д на Небе́сная,/ и любо́вь возложи́л еси́ к Лю́бящему тя,/ и неве́рныя лю́ди обрати́л еси́ в ве́ру./ Тем ны́не со А́нгелы лику́я,/ предстои́ши Престо́лу сла́вы всех Царя́ Христа́ Бо́га:/ моли́ся, святи́телю Лео́нтие,// да спасе́т ду́ши на́ша.

Кондак святителю Леонтию, епископу Ростовскому, глас 4

Жития́ ра́ди чистоты́,/ Всеви́дец Госпо́дь,/ свет Свой насади́ в души́ твое́й,/ вразуми́ти лю́ди мно́гия/ твои́ми уче́нии,// Лео́нтие преподо́бне.

Тропaрь, глaсъ д7:

Ґпcлwмъ сопричaстникъ, и3 къ бGу молeбникъ вёренъ, добродётельми возшeдъ на нбcнаz, и3 люб0вь возложи1лъ є3си2 къ лю1бzщему тS, и3 невBрныz лю1ди њбрати1лъ є3си2 въ вёру. тёмъ нhнэ со ѓгGлы ликyz, предстои1ши пrт0лу слaвы всёхъ цRS хrтA бGа: моли1сz, с™и1телю ле0нтіе, да сп7сeтъ дyшы нaшz.

Кондaкъ, глaсъ д7.
Под0бенъ: Kви1лсz є3си2:

ЖитіS рaди чистоты2 всеви1децъ гDь свётъ св0й насади2 въ души2 твоeй, вразуми1ти лю1ди мнHгіz твои1ми ўчє1ніи, ле0нтіе прпdбне.

Ще в розробці

Знайшли помилку