Святитель Кіпріан, митрополит Київський (Московський) і всієї Русі, чудотворець
День пам'яті (н. ст.)
Місяця травня на 27-й день — перенесення мощей / вересня на 16-й день / травня на 7-й день — Собор преподобних отців Пантелеймонівського монастиря на Афоні / у Неділю другу після П’ятидесятниці — усіх преподобних і богоносних отців, на Святій Горі Афон просіявших (перехідне) / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне) / місяця жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів / жовтня на 10-й день — Собор Волинських святих
Святитель Кіпріан за походженням був сербом (або болгарином), подвизався на Афоні. У 1375 (1376) році був поставлений на митрополита всієї Русі патріархом Константинопольським Філофеєм ще за життя святого митрополита Олексія († 1378 р.; пам’ять 12/25 лютого). Тому святитель Кіпріан керував спочатку тільки південно-західною частиною Руської Церкви. У 1390 році він остаточно посів Московську кафедру.
Святий виявився мудрим і старанним охоронцем Церкви Божої, її чистого вчення і встановлень. Особливо багато дбав він про впорядкування богослужіння і виправлення богослужбових книг. Збереглися автографи деяких слов’янських перекладів святителя. Своїми пастирськими посланнями він утверджував віру в Церкві. Широко відома його діяльність з перекладу богослужбової літератури.
Помер святий у 1406 року. Мощі його, знайдені в 1472 році, спочивають у московському Успенському соборі під спудом.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь святителю Киприану, митрополиту Московскому, глас 4
И́же от Бо́га свы́ше Боже́ственною благода́тию соверше́н/ и благи́ми нра́вы укра́шен,/ Ду́хом Святы́м просвеще́н,/ соверши́в святы́ню в стра́се Бо́жии,/ сподо́блен бысть благода́ти Боже́ственнаго Ду́ха,/ пасы́й Це́рковь Бо́жию Ру́сския митропо́лии,/ посто́м вся побора́я, волне́ние претерпе́, гоне́ние премину́в,/ свята́го Петра́ митрополи́та всегда́ себе́ в по́мощь призыва́я,/ и сего́ помо́щника име́я,/ и того́ стопа́м после́дуя./ Служи́тель благоприя́тный,/ за́поведи Бо́жия соблюда́я, Ду́хом Бо́жиим наставля́емь,/ просвеща́я ве́рныя лю́ди уче́нием слове́с твои́х,/ поще́нием украси́ житие́ свое́,/ яре́м Госпо́день измла́да восприи́м,/ и па́че всех Христа́ возлюби́./ Того́ ра́ди и архиере́йским седа́лищем почте́н,/ и, я́ко светоза́рное со́лнце, от Се́рбския земли́ происше́д,/ и по вся концы́ Ру́сския земли́ доброде́телию просия́в,/ свети́ло яви́ся ми́рови,/ и преста́вися ко Го́споду от сея́ жи́зни в ве́чный поко́й,/ вели́кий архиере́ю Бо́жий, Киприа́не митрополи́те,/ учи́телю и наста́вниче Ру́сския земли́,/ всегда́ предстоя́ Престо́лу Пресвяты́я Тро́ицы,/ моли́ Го́спода приле́жно/ об архиере́ех и о всех христиа́нех,// да спасе́т тебе́ ра́ди ду́ши на́ша.
Кондак святителю Киприану, митрополиту Московскому, глас 2
Необори́м столп Правосла́вия,/ ве́ре Христо́ве утвержде́ние,/ це́рквам украси́тель, прему́дрый учи́тель,/ се́рбское воспита́ние, ру́сское процвете́ние,/ Госпо́днею любо́вию распала́емь,/ Ду́ху Пресвято́му дом яви́ся/ и ду́шу, я́ко же́ртву непоро́чну, Го́сподеви принесе́,/ досточу́дне и всече́стне Киприа́не, святи́телю Христо́в,/ сего́ ра́ди всели́ся в широту́ ра́йскую,/ предстоя́ Христу́ в ли́це святы́х,/ Ему́же моли́ся и спаса́й град и лю́ди от пога́ных нахожде́ния, я́ко да зове́м ти:// ра́дуйся, о́тче Киприа́не, учи́телю прему́дрый.
Ще в розробці