...
Святитель Інокентій, єпископ Пензенський p1avbcapgscvedd9s5l1tp5qve3
Житія святих,  Жовтень

Святитель Інокентій, єпископ Пензенський

Місяця жовтня на 10-й день

Святитель Інокентій (Іларіон Дмитрович Смирнов) народився 1784 року в селі Павлово Богородського повіту Московської губернії в сім’ї бідного церковного паламаря. Закінчив Московську Перервинську семінарію, потім був переведений у Лаврську семінарію.

Іларіон володів винятковими здібностями, вченим за покликанням, і, ще будучи учнем, був призначений викладачем. У 1809 році його призначили префектом семінарії. У жовтні 1809 року у Свято-Троїцькій Сергієвій лаврі Іларіон був пострижений у чернецтво з ім’ям Інокентій. Наступного дня його висвятили на ієродиякона, потім – на ієромонаха.

1810 року отця Інокентія призначили ігуменом Миколаївського Угрешського монастиря, але незабаром перевели до московського Знам’янського монастиря.

У 1812 році його визначили викладачем богослов’я в Санкт-Петербурзьку духовну академію. 30 серпня того ж року ігумен Інокентій був возведений у сан архімандрита. У вересні 1813 року, у віці 29 років, архімандрита Інокентія призначили ректором Санкт-Петербурзької духовної семінарії та професором богослов’я, а також настоятелем Сергієвої пустині. У 1814 році йому було присвоєно ступінь доктора богослов’я.

У березні 1819 року архімандрит Інокентій був хіротонізований на єпископа Пензенського і Саратовського. Це призначення було висилкою зі столиці за виступ проти модного у вищих колах містицизму.

У серпні 1819 року під час поїздки в Саратов він сильно захворів і вже не зміг піднятися з одра хвороби. Лагідний і терплячий, він не вимовляв жодної скарги. Він не міг від слабкості тримати в руках склянку, але продовжував займатися єпархіальними справами.

За день до кончини святителю наснився сон. “Здавалося мені, – розповідав він своєму келійнику, — що небеса відчинилися. Двоє світлих юнаків у білому одязі, злетівши з висоти, постали переді мною і, з любов’ю дивлячись на мене, взяли мене немічного і піднесли з собою на небо. Серце моє сповнилося невимовної радості, і я прокинувся”.

10 жовтня 1819 року владика попросив звершити над ним таїнство єлеосвячення. Після звершення цього він склав на грудях руки хрестоподібно і тихо помер.

24 вересня 1998 року мощі святителя було знайдено, а 23 жовтня 2000 року перенесено в Успенський кафедральний собор міста Пензи. Поховали владику Інокентія в приділі святої великомучениці Катерини в кафедральному соборі Пензи.

Зарахований до лику святих у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.

Знайшли помилку