Святитель Ігнатій, єпископ Ростовський

Місяця травня на 28-й день

Святитель Ігнатій, єпископ Ростовський, народився в благочестивій сім’ї і був вихований у всякій християнській чесноті. Переконавшись у суєті світу цього, він зрікся світу і прийняв постриг у чернецтво в Богоявленському монастирі Ростова Великого, в якому пізніше був деякий час настоятелем у сані архімандрита.

У 1261 році святий Ігнатій був зведений на єпископську кафедру Ростова Великого. Ставши єпископом, він, “приймаючи паству словесних овець”, “добре” пас “церкву Христову”, “просвіщаючи всіх затьмарених сердець, наставляючи на шлях істинний”. Просвітництво Білозерського краю святою вірою і побудова 1269 року першої обителі в ім’я Святої Трійці на березі Білоозера – все було за правління святого Ігнатія Ростовською єпархією. Він керував єпархією протягом 26 років, в один із найважчих періодів в історії Русі – монголо-татарського ярма. У цих умовах єпископ Ігнатій невтомно і самовіддано трудився у творенні Руської Церкви і Вітчизни, утверджуючи паству у вірності святому православ’ю.

У 1274 році святий Ігнатій був присутній на знаменитому Соборі Володимирському, який виправляв церковні справи. Двічі у справах єпархії святителю довелося здійснювати важку подорож в Орду з клопотанням про церковний причт. У 1280 році він відспівував Всеросійського митрополита Кирила. Святий Ігнатій відомий як миротворець князів Ростовських Димитрія і Костянтина Борисовичів; на пам’ять примирення їх засновано в Ростові Борисоглібську церкву. За час свого служіння він побудував кілька чернечих обителей і був справжнім батьком для своїх пасомих.

Святий Ігнатій – єдиний з усього сонму святих, що в землі Російській просіяли, якого Господь прославив нетлінням і цілющим даром мощей ще до їхнього поховання. Святий угодник Божий преставився 28 травня 1288 року. До Ростова Великого на поклоніння покійному архіпастирю стали стікатися численні віряни. Невтішним був їхній плач.

Труну з тілом одягненого в архієрейські шати святителя через незвичайне скупчення народу не відразу могли внести в храм. Чин поховання відбувався просто неба. Коли труну понесли до храму, дві благочестиві черниці, Феодосія і Ксенія, і деякі інші, хто молився, побачили, як святитель повстав із труни і, ніби летячи повітрям, зупинився над тим місцем, що було призначене для поховання, благословляючи народ, що зібрався. Архімандрит Стефан, який доторкнувся до мощей святителя і в якого від народження не розгиналися пальці руки, негайно отримав чудесне зцілення. Побачивши чудеса, якими Господь прославляв Свого угодника, було вирішено не віддавати землі святі мощі покійного.

Наступного дня, коли до гробу святителя Ігнатія принесли список з іменами всіх висвячених ним за життя священиків і дияконів, покійний святитель, як живий, простягнув руку і прийняв поданий йому сувій.

Святитель Ігнатій після смерті своєї був визнаний святим і тіло його не віддали землі, оскільки чудеса, які сталися під час відспівування, спонукали клір і народ поставити відкрито його мощі в Ростовському Успенському соборі біля північної брами вівтаря, де спочивали відкрито.

За літописом XV століття святий Ігнатій – “великий чудотворець” і в грамотах XVI століття він – “святий чудотворець”.

Тропарі, кондаки, молитви та величання