Святитель Ігнатій, єпископ Ростовський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 28-й день / травня на 23-й день — Собор Ростово-Ярославських святих

Святитель Ігнатій, єпископ Ростовський, народився в благочестивій сім’ї і був вихований у всякій християнській чесноті. Переконавшись у суєті світу цього, він зрікся світу і прийняв чернечий постриг в Богоявленському монастирі Ростова Великого, де пізніше був деякий час настоятелем у сані архімандрита.

У 1261 році святий Ігнатій був зведений на єпископську кафедру Ростова Великого. Ставши єпископом, він, «прийнявши паству словесних овець», «добре» пас «церкву Христову», «просвічуючи всіх затьмарені серця, наставляючи на путь істинну». Просвітлення Білозерського краю святою вірою і побудова 1269 року першої обителі в ім’я Святої Трійці на березі Білоозера — все було під час управління святого Ігнатія Ростовською єпархією. Він керував єпархією протягом двадцяти шести років, в один із найважчих час в історії Русі — в добу монголо-татарського іга. У цих умовах єпископ Ігнатій невтомно і самовіддано трудився на благо Православної Церкви, утверджуючи паству у вірності святому православ’ю.

У 1274 році святий Ігнатій був присутній на знаменитому Соборі Володимирському, який виправляв церковні справи. Двічі у справах єпархії святителю довелося здійснювати важку подорож до Орди з клопотанням про церковний причт. У 1280 році він відспівував митрополита всієї Русі Кирила.

Єпископ Ігнатій відомий і як примиритель князів Ростовських Димитрія і Константина Борисовичів; на пам’ять примирення їхнього в Ростові було засновано Борисоглібську церкву. За час свого служіння він побудував кілька чернечих обителей і був справжнім батьком для своїх пасомих.

Святитель Ігнатій є єдиним зі всього сонму святих, які в землі Руській просіяли, котрого Господь прославив нетлінням і цілющим даром мощей ще до їхнього поховання. Святий угодник Божий преставився 28 травня 1288 року. До Ростова Великого на поклоніння покійному архіпастирю стали стікатися численні віряни. Безутішним був їхній плач.

Гріб з тілом одягненого в архієрейське облачення святителя через незвичайне скупчення народу не відразу змогли внести до храму. Чин поховання відбувався просто неба. Коли гріб понесли до храму, дві благочестиві черниці, Феодосія і Ксенія, і деякі інші із тих, хто молився, побачили, як святитель встав із гробу і, немовби летячи у повітрі, зупинився над тим місцем, котре було призначене для поховання, благословляючи народ, що зібрався. Архімандрит Стефан, який доторкнувся до мощей святителя і у якого від народження не розгиналися пальці руки, одразу ж отримав чудесне зцілення. Побачивши чудеса, якими Господь прославляв Свого угодника, було вирішено не віддавати землі святі мощі покійного.

Наступного дня, коли до гробу святителя Ігнатія принесли список з іменами всіх висвячених ним за життя священників і дияконів, покійний святитель, наче живий, простягнув руку і прийняв поданий йому сувій.

Святитель Ігнатій після смерті своєї був визнаний святим, і тіло його не віддали землі, оскільки чудеса, які сталися під час відспівування, спонукали клір і народ поставити відкрито його мощі в Ростовському Успенському соборі біля північної брами вівтаря, де вони і спочивали.

У літописі XV століття святий Ігнатій названий «великим чудотворцем»,  а в грамотах XVI століття його названо «святим чудотворцем».

Тропарі, кондаки, молитви та величання