Святитель Фотій, патріарх Константинопольський

Місяця лютого на 6-й день

Святитель Фотій, патріарх Константинопольський, жив у IX столітті, походив із сім’ї ревних християн. Батько його помер мученицькою смертю за захист ікон. Святий Фотій здобув блискучу освіту і, перебуваючи в родинних стосунках з імператорським домом, обіймав посаду першого державного секретаря в сенаті. Сучасники говорили про нього: “відомостями майже у всіх світських науках він стільки вирізнявся, що по праву міг вважатися славою свого століття і навіть міг сперечатися з древніми”. У нього навчалися наук юний спадкоємець престолу Михайло і майбутній просвітитель слов’ян рівноапостольний Кирило. Глибоке християнське благочестя захищало святого Фотія від спокуси благами придворного життя – всією душею він прагнув до чернецтва.

У 857 році співправитель царя Михайла, Варда, усунув з Константинопольської кафедри патріарха Ігнатія. Єпископи, знаючи благочестя і велику вченість Фотія, вказали імператорові на нього як на людину гідну зайняти первосвятительський престол. Святий Фотій зі смиренням прийняв пропозицію. Протягом 6 днів проведений він був за ієрархічними ступенями, а в день Різдва Христового посвячений на єпископа зі зведенням на патріарший престол. Однак незабаром почалися заворушення в Церкві, які розпалював усунутий з кафедри патріарх Ігнатій. У 861 році було скликано Собор для припинення смут, на якому затверджено було позбавлення влади Ігнатія і затвердження патріархом Фотія. Папа Микола I, посли якого були присутні на цьому Соборі, сподівався, затверджуючи Фотія патріархом, підпорядкувати його своїй владі, але, не отримавши очікуваного, на Римському Соборі піддав Фотія анафемі. Відтоді почалося для святителя Фотія протиборство папському свавіллю і зазіханню на Православну Церкву Сходу, що тривало до кінця його життя. У 864 році вся Болгарська країна добровільно навернулася до християнства. Болгарського князя Бориса хрестив, як вважають, сам патріарх Фотій, після чого святитель Фотій відправив до Болгарії архієпископа і священиків для Хрещення болгарського народу, а 865 року – святих Кирила і Мефодія для проповіді Христа слов’янською мовою. Однак прихильники папи в Болгарії збудили недовіру болгар до проповідників Східної Церкви. Тяжке становище Болгарії через напад германців змусило їх шукати допомоги на Заході, і болгарський князь звернувся до папи з проханням надіслати йому своїх єпископів. Прибувши до Болгарії, папські легати почали активно утверджувати в ній вчення і звичаї латинські замість православних. Святитель Фотій, будучи твердим захисником істини і викривачем неправди, сповістив окружним листом Східну Церкву про справи папи, вказавши на відступлення Римської Церкви від стародавнього Православ’я не тільки в обрядах, а й у віросповіданні. Було скликано Собор, який засудив свавілля Заходу.

У 867 році імператорський престол захопив Василь Македонянин, вбивши імператора Михайла. Святитель Фотій викрив убивцю і не допустив його до прилучення Святих Христових Таїн. За це його усунули з патріаршого престолу й ув’язнили в монастирі під варту. На його місце було знову поставлено патріарха Ігнатія. Собор, скликаний для розслідування вчинку святителя Фотія, проходив за участю папських легатів, які зажадали від Собору підписання грамоти про безумовне підпорядкування всієї Церкви суду папи. Східні єпископи, не погоджуючись на це, вступили в суперечку з легатами. Викликаний на Собор святитель Фотій мовчанням відповідав на всі нападки легатів і лише на запитання суддів: чи хоче він покаятися, відповідав: “Чи одумалися самі судді?” Противники Фотія після довгих суперечок здобули перемогу і, не маючи жодних підстав для засудження, виголосили анафему патріархові Фотію і єпископам, які захищали його. Святитель був відправлений в ув’язнення на 7 років і, за його власним свідченням, “тільки дякував Господу, терпляче ніс суди Його…”.

У той час латинське духовенство було вигнано з Болгарії за свавілля папи, і патріарх Ігнатій послав туди своїх єпископів. У 879 році, після смерті патріарха Ігнатія, було скликано Собор (багатьма отцями Церкви званий 8-м Вселенським), який знову визнав святителя Фотія законним пастирем Церкви. Папа Іоанн, який особисто знав Фотія, через послів оголосив на Соборі про скасування всіх колишніх папських визначень про Фотія. Собор визнав недоторканність Нікейсько-цареградського Символу, відкинувши латинське спотворення (filioque), визнав незалежність і рівність обох престолів і обох Церков (Західної та Східної). Собор постановив знищити в Болгарії церковні звичаї та обряди, введені латинянами, чим припинив їхнє панування там.

За наступника імператора Василя, Лева, святитель Фотій знову постраждав за неправдивим доносом, звинувачений у змові проти імператора. Будучи позбавлений кафедри у 886 році, святитель закінчив дні свої в Армонійському монастирі в 891 році.

Православна Церква вшановує святителя Фотія як ревного захисника Православного Сходу від панування пап і як вченого богослова, який залишив численні й різноманітні праці, присвячені викриттю помилок латинян, спростуванню різних єресей, роз’ясненню Священного Писання, розкриттю різних предметів віри.

 

Тропарі, кондаки, молитви та величання