Святитель Фотій, митрополит Київський (Московський) і всієї Русі, чудотворець

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 27-й день — перенесення мощей / липня на 2-й день / у неділю перед 26 серпня — Собор Московських святих (перехідне) / місяця жовтня на 5-й день — Собор Московських святителів / жовтня на 10-й день — Собор Волинських святих

Святитель Фотій був греком і походив із морейського міста Монемвасії. У юнацькому віці він вступив до монастиря, де проходив послух під керівництвом благочестивого старця Акакія.

1409 року святитель Фотій, уже в сані митрополита Монемвасійського, прибув до Константинополя, де вирішувалось питання вибору наступника спочилого святителя Кіпріана, митрополита Київського. Патріарх Константинопольський Матфей висвятив святителя Фотія на кафедру «всієї Русі».

У вересні 1409 року святитель Фотій, у супроводі послів імператора та патріарха, прибув до Києва, де протягом семи місяців ознайомлювався зі станом справ у митрополії. Напередодні Великодня 1410 року святитель Фотій прибув до Москви, де займався розв’язанням майнових проблем Церкви, які виникнули внаслідок татарських набігів та зловживання чиновників. Пізніше, у своєму духовному заповіті, святитель Фотій згадував, що його перебування на Києво-Московській кафедрі було для нього часом безперервних «скорбот, сліз та ридання».

1412 року святитель Фотій здійснив подорож до Литви, під час якої відвідав Галич.

Особливо важкими для святителя Фотія були стосунки з князем Литовським Вітовтом. Більшість підданих Вітовта в Білорусі, на Волині й в Галичині були православними. Бажаючи якомога швидше і сильніше відірвати їх від Москви, де перебували митрополити «всієї Русі», Вітовт намагався досягнути висвячення Константинопольським патріархом самостійного митрополита для Православної Церкви у своїх володіннях. Литовський князь дбав не про користь для православних, а про наближення їх до унії з Католицькою Церквою.

Так, 1415 року, без згоди Константинополя, на митрополита «Литовської Русі» був рукопокладений Григорій Цимблак, прихильник ідеї унії. Водночас сам Вітовт всіляко сприяв поширенню католицької віри на Білоруських та Галицько-Волинських землях. Спроби святителя Фотія розв’язати проблему поділу Руської Церкви залишалися без успіху і тільки примножували скорботи святителя.

Лише в 1420 році, після смерті Григорія Цимблака, святителю Фотію вдалося налагодити стосунки з князем Вітовтом, який визнав права митрополита на управління Православною Церквою в Литовській державі. Таким чином, Білорусь, Волинь і Галичина знову стали частиною митрополії «всієї Русі». Святитель Фотій одержав можливість навідувати православні єпархії в Литовсько-Руській державі і управляв ними до кінця своїх днів.

1421 року митрополит вдруге відвідав Галич та Львів, вирішуючи справи Церкви та повчаючи галицьку паству.

Перебуваючи на кафедрі митрополитів Київських і всієї Русі, святитель Фотій відзначився як видатний богослов, учитель благочестя, поборник єдності Церкви, примиритель княжих міжусобиць. Помер святитель 2 липня 1431 року в Москві та був похований в Успенському соборі поруч зі своїми попередниками. Його святі мощі були знайдені в 1472 році.

Тропарі, кондаки, молитви та величання