Святитель Арсеній I, архієпископ Сербський

Місяця жовтня на 28-й день / серпня на 30-й день

Арсеній I Сремац народився у другій половині XII століття у Сремському окрузі, на території нинішнього автономного краю Воєводіна.

З ранніх років монах, Арсеній був старанним помічником святого Сави — ревнителя і організатора Сербської православної церкви — сина великого жупана Стефана Немані, який у той же час утвердив у Сербії єдинодержавство та державний порядок.

Арсеній спочатку був еклісіархом у монастирі Жіче (на півдні Сербії). В 1215 був обраний святим Саввою ігуменом цього монастиря, і йому ж доручено було закінчити його будівництво. Сава припускав заснувати там сербську митрополію, але вторгнення католиків-угорців, які розоряли та знищували православні парафії, змусило його шукати безпечнішого місця, ніж Жича. Тоді Сава, будучи вже поставлений в Єрусалимі першим архієпископом Сербським, послав Арсенія до південно-східної частини Сербського князівства для пошуку зручного місця, яке могло б служити осередком новоствореної сербської церкви.

Арсеній вказав на місто Печ (по-албанськи Іпек, у Старій Сербії (нині Косово)), біля підніжжя гір, що утворюють Чорногорію та північну частину Албанії, у північно-західній частині рабини Метохії та Косова. Тут за дорученням Сави Арсеній приступив до спорудження монастиря в ім’я апостолів Петра та Павла.

Монастир Печська Патріархія став у XIV столітті столицею сербських патріархів. Коли святий Сава в 1234 р. повторно здійснював паломництво в Палестину на Святу землю і Єгипет, Арсеній був призначений його намісником. Після смерті Сави в 1236 р. Арсеній був обраний королем і Собором сербським в архієпископи Сербії і заснував своє місцеперебування в Печі. Цей пост він займав протягом майже трьох десятиліть, аж до 1263 року, коли внаслідок важкої хвороби Арсен вже не міг виконувати своїх обов’язків і тому передав повноваження Саві II.

28 жовтня 1266 Арсеній помер. Його мощі були поховані у Печському монастирі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання