...
Житія святих,  Жовтень

Святитель Амфілохій, єпископ Володимир-Волинський

Місяця жовтня на 10-й день / серпня на 28-й день – Собор преподобних отців Києво-Печерських, які в Дальніх печерах (прп. Феодосія) спочивають

Про те, де і коли народився святитель Амфілохій відомостей немає. Відомо, що на Волинську кафедру він був поставлений Митрополитом Київським Никифором у 1105 році. Вірогідно, що святитель Амфілохій був пострижеником Києво-Печерського монастиря, як і більшість тогочасних архієреїв Руської Церкви.

Як і його попередники, святитель Амфілохій духовно опікувався Волинню та землями сусідньої Галичини. Святитель відзначався високим благочестям, був істинним пастирем словесного стада. Упродовж сімнадцяти років архієрейського служіння святитель Амфілохій, долаючи труднощі, подорожував єпархією, намагаючись усюди утверджувати віру, мир та порядок.

У ті часи на землях Західної Русі дедалі більшого розмаху набувають князівські міжусобиці, зупинити які іноді вдавалося лише єпископам. У ролі такого примирителя довелося виступати й святителю Амфілохію. Коли у 1117 році київський князь Володимир Мономах прийшов із військом на князя володимирського Ярослава, за те, що той погано поводився із своєю дружиною – онукою Мономаха, лише своєчасне втручання святителя запобігло початку масштабної міжусобиці.

Але, коли через рік Ярослава прогнали з міста і він 1121 року повернувся з найманими польськими та угорськими військами, святитель Амфілохій був вимушений залишити Волинь та повернутися до Києва під захист Великого князя.

Святитель Амфілохій прагнув завершити своє життя у милих його серцю печерах Києво-Печерського монастиря, звідки він був покликаний на святительський подвиг. У 1122 році святитель Амфілохій в печері приставився та до лику преподобних печерських причислений”.

Через сто років, коли татаро-монгольські орди спустошили Київ та Печерську обитель, мощі святителя Амфілохія були втрачені

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь святителю Амфилохию Печерскому, Владимиро-Волынскому, глас 4

От мирска́го мяте́жа изше́д,/ в пеще́рах Ки́евских Феодо́сия блаже́ннаго Богому́дренно всели́лся еси́,/ святи́телю Христо́в, о́тче Амфило́хие,/ и отсю́ду во епи́скопа Богоспаса́емей па́стве Влади́миро-Волы́нстей поста́вленный,/ в труде́х, бде́ниих и поще́ниих свя́то подвиза́лся еси́./ И та́ко дости́г доброде́телей соверше́нства,/ па́ки в пеще́ры святы́я возврати́лся еси́,/ иде́же и дух свой благоче́стно преда́л еси́ Го́сподеви, всече́стне,/ к ли́ку преподо́бных Пече́рских причте́н,/ с ни́ми же моли́ся Христу́, всече́стне,// спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак святителю Амфилохию Печерскому, Владимиро-Волынскому, глас 8

Звезду́ Волы́нскую, из пеще́рнаго мра́ка от Ки́ева возсия́вшую,/ и от Волы́ни второ́е пеще́ры заве́тныя житие́м свои́м/ и блаже́нною кончи́ною, и прославле́нием свои́м озари́вшаго,/ всеблаже́ннаго Амфило́хия, архипа́стыря Влади́миро-Волы́нскаго почти́м,/ прося́ще его́, да в ли́ке преподо́бных Пече́рских водворя́яся,// мо́лится ку́пно с ни́ми о душа́х на́ших.

Тропaрь, глaсъ д7:

T мірскaгw мzтeжа и3зшeдъ, въ пещeрахъ кjевскихъ fеод0сіа бlжeннагw бGомyдреннw всели1лсz є3си2, с™и1телю хrт0въ, n1тче ґмфіл0хіе, и3 tсю1ду во є3пcкпа бGосп7сaемейпaствэ владиміро-волhнстей постaвленный, въ трудёхъ, бдёніихъ и3 пощeніихъ с™w подвизaлсz є3си2. и3 тaкw дости1гъ добродётелей совершeнства, пaки въ пещє1ры с™ы6z возврати1лсz є3си2, и3дёже и3 дyхъ св0й бlгочeстнw прeдалъ є3си2 гDеви, всечeстне, къ ли1ку прпdбныхъ печeрскихъ причтeнъ, съ ни1миже моли1сz хrтY, всечeстне, сп7сти1сz душaмъ нaшымъ.

Кондaкъ, глaсъ и7:

ЅвэздY волhнскую, и3з8 пещeрнагw мрaка t кjева возсіsвшую, и3 t волhни втор0е пещє1ры завBтныz житіeмъ свои1мъ и3 бlжeнною кончи1ною, и3 прославлeніемъ свои1мъ њзари1вшаго, всебlжeннаго ґмфіл0хіz, ґрхіпaстырz владиміро-волhнскаго почти1мъ, просsще є3го2, да въ ли1къ прпdбныхъ печeрскихъ водворszсz, м0литсz кyпнw съ ни1ми њ душaхъ нaшихъ.

Ще в розробці

Знайшли помилку