Священомученик Павло Кушніков, пресвітер

Місяця лютого на 23-й день.

Священик Павло Олександрович Кушніков народився 16 грудня 1880 року в сім’ї священика Спасо-Преображенської Моденської церкви Устюженського повіту Новгородської губернії.

У 1905 році закінчив Новгородську духовну семінарію. Працював учителем церковно-парафіяльних шкіл. У 1913 році був висвячений у сан диякона і священика і призначений на служіння в Бєльську церкву Устюженського повіту, де був кліриком наступні п’ять років – до своєї кончини.

У роки Першої світової війни і революції священнослужитель дбав не тільки про духовно-моральне благополуччя і здоров’я своєї пастви, а й про забезпечення пасомих продовольством. З цією метою він створив парафіяльну громадську споживчу крамницю, яка розподіляла харчові продукти між жителями парафії.

1917 року деякі з парафіян написали на нього донос в Устюженський повітовий комісаріат. Йому висунули обвинувачення в пропаганді непокори новому уряду, проте за підсумками розслідування батька Павла виправдали.

22 лютого 1918 року його несподівано заарештували два делегати від Устюзького виконавчого комітету, його звинуватили в приховуванні зброї для “білогвардійців”, хоча під час обшуку нічого не було виявлено. 23 лютого (за старим стилем) отця Павла вивели за село Більське до болота і застрелили.

Про його подвиг свідчив митрополит Новгородський і Староруський Арсеній (Стадницький), головуючи на засіданні  Церковного Собору 9 квітня 1918 року. 20 вересня 1918 року на останньому засіданні Собору секретар Собору В. П. Шеїн (майбутній святий преподобномученик Сергій) у своїй доповіді “про гоніння на Церкву і про нових мучеників” серед священнослужителів, “постраждалих за віру і Церкву”, згадав священика Павла Кушнікова.