Житія святих,  Листопад

Священномученики Микола Виноградов і Димитрій Лебедєв, пресвітери, і мученик Гавриїл Безфамільний

Місяця листопада на 14-й день

Під час гонінь 1937 року влада часто заарештовувала всіх членів причту, після чого спорожнілі храми руйнували. 21 жовтня 1937 року заарештували настоятеля Вознесенського храму в селі Теряєва Слобода Волоколамського району Московської області протоієрея Миколу Виноградова, диякона храму Петра Смирнова і разом із ними мирянина Гавриїла Безфамільного, а також настоятеля церкви Введення у храм Пресвятої Богородиці в сусідньому селі Спірово протоієрея Димитрія Лебедєва.

Священномученик Миколай народився 21 квітня 1876 року в місті Дмитрові Московської губернії в сім’ї диякона Іоанна Виноградова. У 1901 році він закінчив Московську Духовну академію. Одружився з Катериною Павлівною Соколовою і був висвячений у сан священика.

У 1914 році отець Миколай був удостоєний ступеня магістра богослов’я. У цей час він був настоятелем храму Московського Олександрівського інституту, а також законовчителем у цьому інституті. У 1918 році його перевели на посаду настоятеля церкви святителя Миколая на Пупишах.

У 1920 році отець Миколай був возведений у сан протоієрея. У 1924 році митрополит Петро (Полянський) призначив його благочинним 1 відділу Замоскворецького сорока, а з 8 вересня 1927 року його призначили благочинним і 3 відділу того ж сорока. Того ж року нагороджений митрою.

У 1929 році протоієрея Миколу призначили настоятелем храму святих мучеників Флора і Лавра на Зацепі. Наприкінці двадцятих років влада схилила протоієрея Миколая до співпраці, він дав згоду, але виконати те, що від нього вимагало ОДПУ, з моральних міркувань не зміг. 1 січня 1933 року його заарештували разом з іншими членами причту та деякими з членів церковної двадцятки й ув’язнили в Бутирській в’язниці.

Наступного дня після арешту слідчий допитав священика. Відповідаючи на запитання слідчого, він сказав, що дійсно розповідав анекдот про 15-річчя Жовтневої революції, – це був випадок, який він побачив на вулиці. Він сказав також, що розповідав й інші анекдоти, в яких “висміювалася особистість Сталіна”. Що стосується “виголошених мною проповідей за церковними службами, то вони антирадянського характеру і критики існуючого ладу не носили”.

19 лютого слідство було закінчено. Священиків обвинувачували в тому, що “були учасниками контрреволюційного угруповання церковників при церкві так званих Флора і Лавра. Основний зміст контрреволюційної діяльності обвинувачуваних полягав у систематичній антирадянській агітації пораженського й антиколгоспного характеру та в улаштуванні нелегальних антирадянських зібрань по квартирах учасників угруповання”.

15 березня 1933 року Особлива Нарада при Колегії ОДПУ засудила протоієрея Миколая до трьох років заслання, яке він відбував у місті Каргополі Архангельської області. 2 січня 1936 року отець Миколай був звільнений і 21 січня направлений служити у Вознесенський храм у селі Теряєва Слобода Московської області.

21 жовтня 1937 року протоієрея Миколая заарештували і помістили до в’язниці у Волоколамську. Його звинуватили в тому, що він благословив парафіянина Вознесенського храму Гавриїла Безфамільного продати пом’янники для запису імен живих і покійних. Його також звинуватили в тому, що він, прийшовши в сільраду, у присутності секретаря сільради говорив про конституцію, про вибори до Верховної Ради і про релігію. На слідстві протоієрей Миколай відповів, що якщо він і говорив на цю тему, то тільки в тому дусі й сенсі, що випливає з документів заступника Місцеблюстителя митрополита Сергія і який знайшов своє вираження в молитві за владу можновладців на великій єктинії, коли Церква молиться “Про державу Російську та про владу її”, і на сугубій єктинії “Про державу Російську та про владу її, нехай тихе й мовчазне житіє поживемо в усякому благочесті й чистоті”.

Священномученик Димитрій народився 1871 року в селі Спірово Волоколамського повіту Московської губернії в сім’ї священика Олександра Лебедєва. У 1892 році Дмитро Олександрович закінчив Московську Духовну академію і був висвячений у сан священика. Він служив у церкві Введення у храм Пресвятої Богородиці в селі Спірове, відомій своєю скульптурною іконою святителя Миколи Чудотворця і хресними ходами з цією іконою. Отець Димитрій усе життя прослужив у цьому храмі. Був зведений у сан протоієрея.

Під час гонінь від безбожної влади священик був заарештований і за звинуваченням в антирадянській агітації висланий на три роки в Казахстан. Коли він повернувся в село, влада зажадала від нього сплатити податки і виконати завдання із сільськогосподарських заготівель. Отець Димитрій цього зробити не зміг, його виселили з дому, і все його майно було конфісковано. 21 жовтня 1937 року отець Димитрій був знову заарештований.

На допитах отець Димитрій винним себе не визнав.

Мученик Гавриїл (Гавриїл Гавриїлович Безфамільний) народився 1880 року в Москві. Закінчив школу і потім працював водопровідником і прислуговував у храмі. У 1924 році Гавриїл Гаврилович переїхав у село Ярополець Волоколамського району. 21 жовтня 1937 року влада заарештувала його за звинуваченням в антирадянській і контрреволюційній агітації; він винним себе не визнав, сказавши лише, що дійсно продав два пом’янніки вірянам.

23 листопада 1937 року трійка НКВС засудила священиків Миколу і Димитрія та мирянина Гавриїла до розстрілу. 27 листопада 1937 року протоієрея Миколу Виноградова, протоієрея Димитрія Лебедєва і мирянина Гавриїла Безфамільного було розстріляно і поховано в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.