Священномученик Євгеній Васильєв, пресвітер

Місяця листопада на 11-й день

Священномученик Євген народився 20 грудня 1892 року у місті Москві сім’ї священика Василя Васильєва. Здобувши початкову духовну освіту, він вступив до Московської Духовної академії, але закінчити її через захоплення влади безбожниками не встиг і продовжив навчання в приватному порядку, складаючи іспити професорам академії. Євген Васильович був висвячений на священика і через деякий час призначений настоятелем Успенської церкви в селі Косине Ухтомського району Московської області та помічником благочинного.
У 1936 році до секретного відділу НКВС стали доходити відомості про збільшення кількості паломників до Успенського храму та на Святе озеро, розташоване поруч із храмом. Паломники, відслуживши молебень у церкві, йшли на озеро, звідки брали воду, а деякі купалися. Були часті випадки зцілень, про які знали як самі віруючі, і священик.
Припустивши, що все це відбувається завдяки активній діяльності настоятеля отця Євгена, влада вирішила його заарештувати. 31 березня 1936 року батько Євген був заарештований і ув’язнений до Бутирської в’язниці в Москві.
– Слідство має в своєму розпорядженні дані, що ви з контрреволюційною метою поширювали неправдиві чутки про нібито які мали місце випадки чудесного зцілення на Святому озері від різних хвороб.
– Я не заперечую, що до мене до церкви до села Косине приїжджали віруючі з різних місць, служили у церкві молебні, після цього з церкви йшли на Святе озеро за водою, купалися в ньому з метою одержати зцілення від хвороб. У літню пору бували окремі дні, коли до мене до церкви приїжджало по 10-15 осіб віруючих.
Допитані свідки показали, що зустрічали за службою в церкві в селі Косино багато віруючих із різних районів Московської області, які спеціально приїжджали до священика Євгена Васильєва відслужити молебень і на Святому озері набрати води, яка має цілющу силу та допомагає від усіляких хвороб. Віруючі після закінчення церковної служби за вказівкою священика йшли на озеро купатися, пили воду і набирали її з озера в привезений посуд і розходилися по будинках, розповідаючи при цьому, що вони отримали зцілення від хвороб, на які страждали тривалий час.
Священик Євген Васильєв на моє запитання, чому він дає вказівки віруючим пити брудну воду з озера, відповів: Що ви говорите? Це Святе озеро раніше дуже шанувалося віруючими, на озеро приїжджало багато народу з усіх кінців, було багато випадків чудесних зцілень від різних хвороб, і зараз знову віруючі почали приїжджати відслужити молебень, набрати води, а дехто викупатися. Я особисто знаю кількох людей, які отримали зцілення після купання у Святому озері. Щоправда, зараз влада дуже переслідує за це, все доводиться робити дуже потайливо. Цього року трохи стало простіше, бо просто поставили сторожів. До революції на Святе озеро стікалося кілька тисяч прочан, серед яких були різні хворі, і багато хто по вірі йшов цілком здоровим. Так і зараз багато хто цього літа, помолившись у нашому храмі і викупавшись в озері, зцілився. Ось вам доказ того, як ще міцно народ вірить у Бога… багато хто з них обійшли всі лікарні та прийшли сюди”. У лютому 1936 року, – стверджував свідок, – священик Васильєв запросив мене з церкви до будинку, де в моїй присутності говорив: “Комуністи та молодь ухвалили закрити нашу церкву та засипати її хлібом, але я зумів організувати віруючих, і ми знову відстояли наш храм . Звичайно, це не надовго, але, можливо, Бог змилуеться з нас, буде війна, і тоді ми відмучаємося від цієї проклятої влади”. Віруючі після закінчення церковної служби та молебню за вказівкою священика Євгена Васильєва йшли на озеро – купатися, вмиватися, пити воду, окремі віруючі під час купання співали молитви, плакали по виході з озера та розпускали чутки, що вони зцілилися від хвороб, чим ще більше залучали паломництво віруючих на Святе озеро. Мені особисто священик Васильєв говорив, що за літо 1935 року на Святому озері було кілька випадків чудового зцілення від хвороб, і при цьому навів приклад дванадцятирічної дівчинки, дочки циганки, яка була сліпою і згодом отримала зцілення».
Цих звинувачень для влади було достатньо, і 2 липня 1936 року Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила священика до трьох років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Батько Євген був висланий спочатку до Маріїнського табору в Новосибірській області, а потім до Хабаровська. Священик Євген Васильєв помер 24 листопада 1937 року у виправно-трудовому таборі у місті Хабаровську та був похований у невідомій могилі.