Священномученик Володимир Амбарцумов, Московський, пресвітер

Місяця жовтня на 23-й день

Священномученик Володимир Амбарцумович Амбарцумов народився 1892 року в місті Саратові. Виховувався в лютеранській вірі. Навчався в лютеранських навчальних закладах, пізніше – на фізико-математичному факультеті Московського Імператорського університету.
Ставши членом Християнського студентського гуртка, перейшов у баптизм. Метою християнського студентського руху була проповідь Євангелія в молодіжному середовищі, а основною формою діяльності – вивчення слова Божого в невеликих гуртках. Релігійні інтереси в житті Володимира були на першому плані. Такий устрій він успадкував від своїх предків, серед яких були місіонери та релігійні діячі.

У 1924 році діяльність християнського студентського руху була заборонена владою. Володимир Амбарцумович дивом уникнув арешту.

У середині 1920-х років Володимир Амбарцумович познайомився з протоієреєм Валентином Свінцицьким, який справив на нього великий вплив. На початку 1926 року, у віці 33 років, Володимир Амбарцумов прийняв православ’я. Наприкінці 1927 року його висвятили на диякона, а потім – на ієрея. Незабаром його призначили настоятелем московського Князе-Володимирського храму. Отець Володимир невпинно працював із молоддю та підлітками. Він дбав про благоліпність храму, приділяв багато уваги церковному хору. У 1929 році Князе-Володимирський храм закрили, і отець Володимир перейшов служити в церкву святителя Миколая біля Солом’яної Сторожки.

Навесні 1931 року, будучи незгодним із “Декларацією” Заступника Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Сергія (Страгородського), отець Володимир ухвалив рішення вийти за штат і вступив на цивільну службу.

У 1932 році його заарештували органи ОДПУ як “активного учасника Всесоюзної контрреволюційно-монархічної організації “Істинно Православна Церква”” та засудили до заслання в Північний край строком на три роки. Однак за клопотанням керівництва Академією наук, де він на той час працював, засудження стало умовним.

У вересні 1937 року отця Володимира заарештували за антирадянську діяльність та ув’язнили до Бутирської в’язниці. Своєї провини отець Володимир не визнав і не назвав жодного імені з числа знайомих йому людей. 3 листопада 1937 року трійкою НКВС отець Володимир був засуджений до розстрілу. Розстріляний 5 листопада 1937 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Зарахований до лику святих новомучеників і сповідників Руських у серпні 2000 року на Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви.