Священномученик Віктор Каракулін пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця травня на 19-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця травня на 19-й день — Собор новомучеників і сповідників Бєлгородських

Священномученик Віктор народився 29 липня 1887 року в селі Волоконське Суджанського повіту Курської губернії в сім’ї псаломщика Константина Никаноровича і його дружини Наталії Григорівни Каракуліних. У 1909 році Віктор закінчив Курську духовну семінарію і був призначений секретарем редакції «Курських єпархіальних відомостей». У 1910–1911 роках він був законовчителем Курської Стрілецької другої жіночої школи. У 1910 році Віктор Константинович був висвячений у сан диякона до Смоленської церкви в місті Курську, згодом був рукопокладений на священника і служив у Троїцькій церкві в місті.

23 липня 1935 року влада заарештувала отця Віктора разом з архієпископом Курським Онуфрієм та іншими священниками. Під час слідства він не визнав себе винним і відмовився підписувати лжесвідчення проти себе та інших. Слідчі влаштували очні ставки з лжесвідками, але священник відмовився підтвердити їхні обмови. 8 грудня 1935 року відбулося закрите засідання Спеціальної Колегії Курського обласного суду, виступивши на якому, отець Віктор категорично заявив, що не визнає себе винним: стосунки з архієпископом Онуфрієм він мав не як з главою контрреволюційної організації, а як з правлячим архієреєм, і всі взаємовідносини мали винятково церковний характер, і питання вирішувалися тільки церковні.

9 грудня 1935 року колегія засудила священника до десяти років ув’язнення, і його відправили до Далекосхідного табору в Хабаровський край, де він опинився разом з архієпископом Онуфрієм і єпископом Антонієм. Отець Віктор мав слабке здоров’я, і важка робота в таборі виявилася для нього непосильною. Тяжко захворівши, він помер 7 травня 1937 року, в п’ятницю Світлої седмиці.