Священномученик Василій Ізмайлов пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 9-й день / липня на 1-й день — Собор Білоруських святих (перехідне) / жовтня на 19-й день — Собор святих Архангельської митрополії

Священномученик Василій (Василій Васильович Ізмайлов) народився 4 червня 1885 року в місті Вишньому Волочку Тверської губернії. У 1905 році Василій закінчив Мінську духовну семінарію, у 1910-му — Санкт-Петербурзьку духовну академію і був направлений викладати словесність і дидактику до Парицького жіночого училища Мінської губернії. 7 грудня 1913 року єпископ Мінський Митрофан (Краснопольський) просив Навчальний комітет перевести Василія Ізмайлова до Мінської духовної семінарії, вважаючи, що це буде корисним для навчальної справи семінарії, і дав йому чудову характеристику. 15 січня 1915 року Василія Васильовича призначили викладачем основного, догматичного і морального богослов’я до Мінської Духовної семінарії. Невідомо, коли він був висвячений на священника, але, коли почалися гоніння від безбожної влади, він уже служив священником у Покровській церкві в селі Слобода-Озерицька Мінського району. Возведений у сан протоієрея.
У 1927 році протоієрея Василія призначили настоятелем Свято-Воскресенського собору міста Борисова, але прослужив він тут лише кілька місяців і 2 червня 1927 року його заарештували. Священника звинуватили в тому, що він говорив “під час всенічної й наступного дня, коли повна була церква народу… що скоро мають приїхати більшовицькі попи й забрати наш собор, щоб потім зробити в ньому клуб. Закликав громадян захищати церкву… Говорив, що релігію переслідують… У розмові про погоду говорив, що холодну погоду Бог посилає як покарання за те, що радянська влада і невіруючі знущаються з Церкви… у приватній бесіді зі старенькою-жебрачкою говорив, що дощ іде весь час — це ознаки незабаром великої війни, що так буде литися кров, як тепер ллється дощ… Діяльність Ізмайлова мала збудливий вплив на маси під час приїзду обновленців у березні цього року, коли вигуки з натовпу, налаштованого Ізмайловим, були спрямовані проти радянської влади; беручи все це до уваги, вважаємо за необхідне притягнути Ізмайлова до відповідальності найсуворішим чином”.
На допиті отець Василій винним себе не визнав і сказав, що “всі ці звинувачення ні на чому не ґрунтуються”. 26 серпня 1927 року його було засуджено до трьох років ув’язнення в Соловецький концтабір. Протоієрей Василій Ізмайлов помер 22 лютого 1930 року в Соловецькому концтаборі й був похований у невідомій могилі.