Священномученик Василій Ізмайлов, пресвітер

Місяця лютого на 9-й день

Священномученик Василь (Василь Васильович Ізмайлов) народився 4 червня 1885 року в місті Вишньому Волочку Тверської губернії. У 1905 році Василь закінчив Мінську Духовну семінарію, у 1910-му – Санкт-Петербурзьку Духовну академію і був направлений викладати словесність і дидактику в Парицьке жіноче училище Мінської губернії. 7 грудня 1913 року єпископ Мінський Митрофан (Краснопольський) просив Навчальний комітет перевести Василя Ізмайлова до Мінської Духовної семінарії, вважаючи, що це буде корисним для навчальної справи семінарії, і дав йому чудову характеристику. 15 січня 1915 року Василя Васильовича призначили викладачем основного, догматичного і морального богослов’я в Мінську Духовну семінарію. Невідомо, коли він був висвячений на священника, але, коли почалися гоніння від безбожної влади, він уже служив священником у Покровській церкві в селі Слобода-Озерицька Мінського району. Зведений у сан протоієрея.
У 1927 році протоієрея Василя призначили настоятелем Свято-Воскресенського собору міста Борисова, але прослужив тут лише кілька місяців і 2 червня 1927 року його заарештували. Священника звинуватили в тому, що він говорив “під час всеношної й наступного дня, коли повна була церква народу… що скоро мають приїхати більшовицькі попи й забрати наш собор, щоб потім зробити в ньому клуб. Закликав громадян захищати церкву… Говорив, що релігію переслідують… У розмові про погоду говорив, що холодну погоду Бог посилає як покарання за те, що радянська влада і невіруючі знущаються з Церкви… у приватній бесіді зі старенькою-жебрачкою говорив, що дощ іде весь час, – це ознаки незабаром великої війни, що так буде литися кров, як тепер ллється дощ… Діяльність Ізмайлова мала збудливий вплив на маси під час приїзду обновленців у березні цього року, коли вигуки з натовпу, налаштованого Ізмайловим, були спрямовані проти радянської влади; беручи все це до уваги, вважаємо за необхідне притягнути Ізмайлова до відповідальності найсуворішим чином”.
На допиті отець Василь винним себе не визнав і сказав, що “всі ці звинувачення ні на чому не ґрунтуються”. 26 серпня 1927 року його було засуджено до трьох років ув’язнення в Соловецький концтабір. Протоієрей Василь Ізмайлов помер 22 лютого 1930 року в Соловецькому концтаборі й був похований у невідомій могилі.