Священномученик Василій Іванов

Місяця травня на 19-й день

Священномученик Василь народився 25 лютого 1875 року в місті Старий Оскол Курської губернії в сім’ї кравця Андрія Іванова. Закінчивши міське училище і чотири курси Курської Духовної семінарії, його 1910 року призначили псаломщиком у церкву в селі Усть-Стужень Старооскількиго повіту; 28 травня 1910 року його висвятили у сан диякона до храму в селі Яригіне Обоянського повіту і призначили за самовчителем церковнопарафіяльної школи. У 1913 році диякона Василя перевели в Архангельську церкву в селі Любостань Суджанського повіту, а потім у село Наумівку Бєлгородського повіту. 15 лютого 1919 року на свято Стрітення Господнього його висвятили на священика до храму в селі Долбине Бєлгородського повіту, 1922 року – перевели до храму в селі Ровеньки Острогозького повіту.
13 січня 1930 року отець Василь був призначений служити до храму в селі Нижній Ікорець Ліскінського району. У цей час духовенство Воронезької єпархії, як і багатьох інших, було охоплене сум’яттям, спричиненим опублікуванням декларації митрополита Сергія. У храмі до приїзду туди отця Василя служив священик Сергій Бутузов, а вже разом з отцем Василем – священик Петро Користін; обидва вони підпорядковувалися архієпископу Гдовському Димитрію (Любимову).
Отець Василь був людиною простою і абсолютно не розбирався в тонкощах церковного різнодумства тих років; прослужив він тут лише два тижні; наприкінці січня 1930 року його заарештували та ув’язнили у воронезькій в’язниці. Тоді ж було заарештовано багато священиків цього благочиння і деяких інших, з якими отець Василь і опинився в одній камері у воронезькій в’язниці.
16 березня слідчий допитав священика; отець Василь відповів, з ким і коли служив, і що справді чув про отця Сергія Бутузова як про видатного проповідника, а “про Користіна я нічого не знаю й не чув, а тільки одне, що він мене обманним чином залишив… а сам виїхав, нібито полікуватися на три дні до Воронежа, а потім і не приїхав, а на мене кинув парафію, як на нову й незнайому людину”.
Отця Василя знову викликали на допит, бажаючи дізнатися, про що говорили священики Феодор Яковлєв і Петро Користін, які перебували разом із ним у камері. Але отець Василь сказав, що вони говорили так тихо, що важко було розчути.
У 1930 році священика Василя Іванова було засуджено до десяти років ув’язнення в концтабір і відправлено в Хабаровський край.