Священномученик Сергій Увицький, пресвітер

Місяця лютого на 27-й день

Сергій Олександрович Увицький народився 1881 року в селі Хлебниково Вятської губернії в сім’ї вчителя, який став пізніше священнослужителем. Освіту майбутній священномученик здобув у Казанській Духовній Академії, після закінчення якої викладав у Могильовській Духовній Семінарії. 1 серпня 1908 року Сергія Увицького висвятили на ієрея. Отець Сергій Увицький вперше був заарештований 1920 року, його засудили до безстрокового ув’язнення в концтабір із застосуванням примусових робіт, проте через кілька років звільнили за амністією. Після виходу з табору він продовжив своє священицьке служіння. У 1925 році його висвячують у протоієреї. Водночас до ОДПУ на священника надходили доноси, у яких писали: “Священник Увицький вирізняється з-поміж інших своїми проповідями, які він виголошує за кожним богослужінням протягом цілої години. У проповідях він говорить з Євангелія, яке порівнює з сучасним життям. Тому проповіді мають антирадянський характер…”. На священника завели нову справу, під час слідства він давав такі пояснення: “У проповідях я говорив про втрату добрих християнських вдач, що виражається в розладі сімейних стосунків, у нешанобливості дітей до батьків, у легкості поглядів на питання цнотливості та шлюбу, у неповазі до гідності людської особи, яку так часто можна спостерігати нині. Говорив також, що внаслідок цього життя людей стає дедалі важчим, уражається різними лихами: хворобами, матеріальними недоліками, розладом сімейного благополуччя, війнами та міжусобицями. Я закликав вірян до взаємної любові, примирення і всепрощення, до пам’яті про відповідальність усіх перед Богом на Страшному Суді Його…”. У результаті отця Сергія засудили до 5 років таборів. У 1931 році отець Сергій був переведений у Белбалтлаг – на будівництво Біломоро-Балтійського каналу. Його дружина виклопотала дозвіл побачити чоловіка, їй дозволили дві години побачення, і вона поїхала до місця ув’язнення. Вона йшла на побачення вулицею вздовж колючого дроту, і раптом її зупинив дідусь, що йшов назустріч. Матушка насилу впізнала отця Сергія: він весь опух, посивів, ледве рухався. Це була їхня остання зустріч. Священномученик Сергій Увицький помер у таборі 12 березня 1932 року.