Священномученик Сергій Станіславльов, протодіакон

Місяця листопада на 3-й день

Священномученик Сергій Станіславльов народився 4 вересня 1884 року в селі Вантіївка. Сергій закінчив Донське духовне училище, а згодом Московську духовну семінарію, після чого чотири роки працював учителем. У цей час він одружився з донькою священника.

У 1910 році був висвячений на диякона до церкви святої Марії Магдалини в Сергієвому посаді, а в 1913 році переведений до Москви також до церкви святої Марії Магдалини на Кудрінській площі.

У жовтневі дні 1917 Кудрінська площа на Пресні стала епіцентром революційних боїв. Служби у церкві святої Марії Магдалини припинилися через її руйнування. У диякона Сергія з матушкою Олександрою до цього часу вже було двоє синів.

На початку 1918 року диякон подав прохання про переведення його у Вознесенський жіночий монастир у Кремлі. Прохання було задоволене. Але вже в березні до Москви з Петербурга переїхав більшовицький уряд і розмістився у Кремлі. Невдовзі черницям довелося залишити обитель.

Діакон Сергій подав нове прохання про переведення на інше місце служіння – у Клинський повіт до церкви Вознесіння.

Наприкінці 1924 року диякон Сергій був переведений до храму Різдва Пресвятої Богородиці у Владикині. У сім’ї вже було троє дітей.

Протягом 13 років священник Іоанн Хрустальов та диякон Сергій Станіславльов спільно служили у храмі, виконуючи всі вимоги, з якими до них зверталися мешканці села. Під час служіння у Владикінському храмі диякон Сергій був зведений у сан протодіакона.

У 1937 році священнослужителів храму було заарештовано. Лжесвідки показали, що духовенство організувало злочинну групу для повалення радянської влади. Згодом лжесвідки визнали, що дали свідчення під тиском слідчих органів.

На допиті протодіакон Сергій категорично заперечував свою провину і прямо спитав, які факти дають підстави для звинувачень. Відповідь була короткою: «Факти знайдуться». 5 грудня 1937 року трійка НКВС засудила святого до 10 років таборів.

Тяжкі умови праці суттєво підірвали здоров’я отця Сергія, і його перевели до відділення, де перебували інваліди. 16 листопада 1942 року він помер від крайнього виснаження в Амурському залізничному таборі.

Протодіакон Сергій був уславлений визначенням Священного Синоду РПЦ від 27 березня 2007 року для загальноцерковного шанування. Пам’ять святого звершується 16 листопада і в Соборі новомучеників та сповідників Церкви Руської.