...
Священномученик Сергій Кедров, пресвітер p1b16o1g3i1ppl1fskjrh15k6lrs3
Житія святих,  Листопад

Священномученик Сергій Кедров, пресвітер

Місяця листопада на 3-й день

Священномученик Сергій народився 10 серпня 1880 року у селі Костянтинове Бронницького повіту Московської губернії у сім’ї священника. Після закінчення 1901 року Московської Духовної семінарії Сергій Павлович був направлений вчителем у Старніковську церковноприходську школу.
5 жовтня 1908 року Сергій Павлович повінчався.
17 жовтня 1908 року був висвячений на диякона, а через день, 19 жовтня висвячений на священника до Троїцької церкви села Фаустово.
У селі була церковноприходська школа, якою завідував отець Сергій, у ній навчалося близько п’ятдесяти хлопчиків та сорока дівчаток. У школі отець Сергій влаштував особливий співочий клас, де навчалися діти, здатні до співу та регентського мистецтва; згодом з них склався прекрасний церковний хор, причому вони виявилися настільки вірними своєму храму, що і під час гонінь, переслідувань і погроз, що настали при радянській владі, не залишили кліроса.
1922 року отця Сергія було заарештовано за звинуваченням у спротиві вилученню церковних цінностей і засуджено до п’яти років ув’язнення в концтаборі. У 1923 році влада амністувала всіх засуджених за процесами, що стосуються опору вилученню церковних цінностей, і отець Сергій після півтора року, проведених у концтаборі, був звільнений і повернувся служити до Троїцького храму в селі Фаустово.
У двадцятих роках отець Сергій захворів на тиф і його поклали до лікарні у Бронницях. Матінка запитала лікаря, який стан здоров’я священника, і той відповів, що він безнадійний. Тоді Матінка дала обітницю Богові, що протягом деякого часу ходитиме у неділю в село за двадцять п’ять кілометрів, де в храмі був чудотворний образ Єрусалимської ікони Божої Матері. Матінка старанно молилася Матері Божій, і отець Сергій одужав. Мати Божа врятувала його тоді від смерті, зберігши для мученицького вінця.
За двадцять із лишком років служіння отець Сергій став рідним для своїх парафіян, і вони називали його Сергієм Фаустовським; він був для них дбайливим батьком і старанним піклувальником про спасіння їхніх душ. На великі свята священник відвідував з молебнями будинки всіх селян; заходячи до бідних парафіян, він намагався непомітно залишити в їхньому будинку милостиню. Одного разу, відслуживши молебень у будинку, де жили сироти, він дістав з кишені гроші і поклав непомітно під блюдечко, а псаломщику, який служив з ним, тихенько сказав: «Не ображайся, це я свої гроші поклав».

Співробітники НКВС заарештували священника 25 жовтня 1937 року, в ніч під святкування шанованої в цих місцях Єрусалимської ікони Божої Матері, перед якою колись молилася його матінка, просячи зцілення отцю Сергію від смертельної хвороби. Напередодні свята протоієрей Сергій відслужив всеношну, а близько другої години ночі його прийшли заарештовувати голова Фаустівської сільради та дільничний міліціонер. Вони постукали. Отець Сергій вийшов на ґанок і привітався з ними.
У пошуках доказів провини священника слідчий викликав на допити мешканців села. Одна з жінок показала, що добре знає священника, як мешкає в селі з давніх-давен. Сама вона у храмі у селі Фаустово за весь 1937 рік була лише один раз на свято Успіння Пресвятої Богородиці. Того дня отець Сергій сказав проповідь, як і завжди говорив, і особливо у великі свята. Він закликав зміцнювати віру, частіше ходити до храму, не забувати Бога. На закінчення своєї проповіді він сказав: «Православні, не забувайте православну віру та Церкву, ходите частіше до храму і моліться Богові. Святі угодники й раніше жили у важких умовах, але переносили все з надією на милість Божу». Будинок священника, показала свідок, розташований неподалік колгоспного двору, і одного разу в присутності колгоспників отець Сергій сказав, що багато пишуть і говорять про колгоспи, що вони покращують матеріальний добробут колгоспників, але насправді не так. Життя колгоспників з кожним роком стає дедалі гірше; мабуть, згодом колгоспи зживуть себе.
Цим обмежилися всі докази звинувачення, які вдалося зібрати проти священника.
15 листопада трійка НКВС засудила отця Сергія до розстрілу. Протоієрей Сергій Кедров був розстріляний наступного дня і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутове під Москвою.

Знайшли помилку