...
Священномученик Сергій Білокуров, пресвітер p1dro5cv97q0qjh4l578vd1st93
Житія святих,  Лютий

Священномученик Сергій Білокуров, пресвітер

Місяця лютого на 22-й день

Священномученик Сергій народився 24 вересня 1880 року в місті Волоколамську Московської губернії в сім’ї псаломщика Івана Бєлокурова, який служив у міському Воскресенському соборі. У 1895 році Сергій Іванович закінчив Волоколамське духовне училище, у 1902 році – Віфанську Духовну семінарію і вступив учителем у церковнопарафіяльну школу при Іосифо-Сергій БєлокуровВолоколамському Успенському чоловічому монастирі. 1904 року помер батько Сергія Івановича, який був на той час уже за штатом, і цього ж року Сергія Івановича висвятили на диякона і він став служити в Троїцькій церкві в селі Раменському.
1919 року диякона Сергія було висвячено на священника до Троїцької церкви. Майже відразу ж після висвячення він був призваний до Червоної армії. Отець Сергій став клопотати про звільнення його від військової служби, клопотання підтримали парафіяни Троїцької церкви. Вони мотивували своє прохання тим, що отець Сергій не тільки священник, а й добрий лікар і вже багатьом у Раменській волості надав допомогу; за нестачі лікарів, жителі просять залишити їм як лікаря священника. 19 липня 1920 року справу розбирали в суді, і суд ухвалив задовольнити клопотання священника і жителів села і, згідно з декретом про відокремлення Церкви від держави, “звільнити священника Бєлокурова від військової служби з наданням йому просто діяльності з лікування громадян села Раменського”. З цього часу отець Сергій повернувся служити до Троїцької церкви.
17 лютого 1938 року начальник Раменського відділення НКВС Елькснін допитав мешканку Раменського Савлову, яка працювала інформатором і яка про священника Сергія Бєлокурова показала: “Я живу у фабричних корпусах і бачу священника Бєлокурова у фабричних корпусах майже щодня. До кого він ходить, я не знаю… Я з ним привіталася і запитала: “Де ж ви були в гостях?” Він мені відповів: “Я був у своїх”, але в кого, не сказав. Сергій БілокуровПричому додав: “Жити треба поспішати, адже все одно якщо не сьогодні, то завтра радянська влада задавить”. Я йому відповіла, що це дурниця, навпаки, радянська влада веде до веселого й радісного життя. На це він мені відповів: “Це вам тільки кажуть; хороше, радісне життя в Кремлі, робітникові Сталін хорошого життя не дасть”.
20 лютого було виписано довідку на арешт отця Сергія, а 22-го його заарештували і помістили в камеру попереднього ув’язнення при раменській міліції. Через три дні слідчий допитав священника.
27 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Сергія до розстрілу, і його перевели в Таганську в’язницю в Москві. Священик Сергій Бєлокуров був розстріляний 7 березня 1938 року і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Знайшли помилку