Священномученик Петро Соколов

Місяця лютого на 4-й день

Священномученик Петро народився 15 січня 1873 року в сім’ї священика Мотомської парафії Білозерського повіту Новгородської губернії Василя Соколова. Початкову освіту Петро здобув у рідному селі в школі, підвідомчій Міністерству освіти, а потім, після закінчення Білозерського духовного училища, вступив до Новгородської Духовної семінарії та закінчив її 1892 року. Того ж року Петро Васильович був визначений псаломщиком у собор при військовій фортеці в місті Двінську, 1895 року його перевели до Москви в одну з церков при військовій частині, 1896-го – висвятили у сан диякона до храму святителя Миколая в Старому Ваганькові при Рум’янцевському музеї. Духовенство цього храму опікувалося військовослужбовцями артилерійського відомства Московського військового округу; у цей час настоятелем храму був священик Леонід Чичагов, згодом митрополит Серафим, який закінчив життя мученицьким чином.
У 1902 році диякон Петро був переміщений до церкви при 1-й Гренадерській артилерійській бригаді на Ходинському полі. У 1908 році його висвятили на священика, і він служив у храмі при Сергієво-Єлизаветинському трудовому училищі каліцтва воїнів міста Москви.
У 1919 році у зв’язку із закриттям усіх дореволюційних училищних храмів отець Петро був призначений до Костянтино-Оленінського храму в селі Майданове Клинського повіту Московської губернії, у 1930 році – переведений до Скорбященської церкви в Клину. У 1921 році отець Петро був возведений у сан протоієрея, 1930 року нагороджений митрою. У 1925 році протоієрея Петра призначили благочинним Клинського району, а в 1936 році – і Сонячногірського.
У Скорбященській церкві отець Петро прослужив до арешту в 1938 році. Наприкінці січня допитали чергового свідка, а в самий день арешту, 2 лютого, – сусіда священика, який підписав свідчення, складені слідчим.
– Кого ви знаєте зі служителів релігійного культу в Клинському районі та з ким персонально підтримуєте зв’язок і в чому він виражається? – запитав священика слідчий.
– Я знаю всіх за своїм службовим становищем і зв’язок маю з усіма також за службовим становищем, інших особистих зв’язків я не маю, – відповів він.
– Вам висувають обвинувачення, що ви висловлюєте антирадянські судження і невдоволення політикою партії та радянської влади. Підтверджуєте ви це?
– Винним себе в пред’явленому мені обвинуваченні не визнаю, ніяких антирадянських суджень і невдоволення проти політики партії і радянської влади я не висловлював.
Того ж дня слідство було закінчено. 11 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Петра до розстрілу. Протоієрея Петра Соколова було розстріляно 17 лютого 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.