Священномученик Петро, пресвітер

Місяця жовтня на 31-й день

Священномученик Петро народився 1867 року в селі Покровське Новосільського повіту Тульської губернії в сім’ї священика Олексія Воскобойнікова, котрий служив у Казанському храмі села Баткопілля Каширського повіту.
Петро Олексійович закінчив Тульську духовну семінарію. Після висвячення у священика він був визначений на служіння до села Баткопілля, до храму, де служив його батько. У грудні 1933 року отець Петро був зведений у сан протоієрея. Все пастирське життя отця Петра пройшло в цьому селі, тут же його було заарештовано 1937 року.
У січні 1937 року співробітник Каширського відділення НКВС склав своєму начальнику повідомлення, в якому писав: «У колгоспі Червоне Гритчине… громадянка Ляпіна, 70 років, виключена з колгоспу, поширює серед колгоспників антирадянські розмови, каже, що когось перепис застане в колгоспі, той вічно буде в колгоспі, і якщо хто скаже, що вірую в Бога, тому хліба не дадуть…»
На цьому донесенні начальник Каширського відділення НКВС написав: “У розробку на попа з Баткопілля”. У серпні 1937 року органи НКВС розпочали масові арешти священнослужителів і мирян, прагнучи фізично знищити Російську Православну Церкву.
9 вересня 1937 року отця Петра було заарештовано і ув’язнено до Каширської в’язниці. 11 вересня священика допитали начальник Каширського відділення НКВС.
Співробітник НКВС розпочав опитування свідків. 16 вересня був викликаний на допит голова сільради, який показав: «Безпосередньо від Воскобойнікова я антирадянських висловлювань не чув, але мені відомі його антирадянські настрої. Воскобійників веде антирадянську діяльність, активно допомагає із коштів церкви сім’ям репресованих радянською владою… Воскобійників дуже активно ходить по селах з виконанням релігійних потреб без дозволу сільської ради… старанно намагається зблизитися зі мною… не знаю, з якою метою, але, мабуть, не в інтересах соціалістичного будівництва… З метою розвалу колгоспів та з метою приховування своєї ворожості успішно рекомендує всім відвідувати церкву…»
До справи отця Петра було додано протокол допиту свідка Гавриїла Забродіна. Слідчий допитував його ще у жовтні 1935 року. На питання про те, що йому відомо про роздачу отцем Петром грошей у порядку допомоги біднякам, Забродін відповів: «Мені з оповідань члена церковної ради Степанова, яка проводила ревізію в церкві, відомо, що священик Воскобойніков у 1935 році з церковних сум робив видачу біднякам селянам грошей як допомога…»
Вважаючи звинувачення на священика в антирадянській діяльності доведеним, слідчий передав справу на розгляд трійки НКВС, яка 11 листопада 1937 засудила отця Петра до розстрілу.
Протоієрей Петро Воскобойніков був розстріляний 13 листопада 1937 року на полігоні Бутово під Москвою та похований у безвісній спільній могилі.