Священномученик Петро Павлушков, пресвітер

Місяця листопада на 10-й день

Протоієрей, надвірний радник Павлушков Петро Іванович народився 1865 року в м. Володимирі в сім’ї священика. У 1892 р. він закінчив Київську Духовну академію зі званням кандидата богослов’я та був призначений до Тульської Духовної семінарії, де з 26 лютого 1893 р. став викладати Святе Письмо та психологію. Петро Іванович був членом ревізійної комісії Тульської духовної консисторії з перевірки звітності у духовних училищах єпархії та піклування про бідних, а з 1907 р. інспектором семінарії. Надвірний радник Петро Іванович Павлушков був кавалером орденів Святої Анни третього ступеня та Святого Станіслава другого та третього ступенів. Цей видний чиновник був одружений та мав 5 дітей.
30 вересня 1917 року Петра Івановича було призначено ректором Тульської Духовної семінарії. Після революційних подій 1917 року приміщення духовних навчальних закладів було конфісковано. Було конфісковано і приміщення Тульської семінарії, її закривають на початку 1918 року. Після цього протягом двох років Петро Іванович викладав в одній зі шкіл Тули.
2 лютого 1921 року сщмч. єпископом Тульським Іувеналієм Петро Павлушков був висвячений у сан ієрея і був призначений настоятелем церкви 12 Апостолів. З цього дня і до мученицької кончини він був настоятелем храму. Крім судових справ, збереглося дуже мало відомостей щодо цього етапу його життя.
У розпал компанії з вилучення церковних цінностей, 26 березня 1926 протоієрей Петро Павлушков був заарештований. У обвинувальному висновку говориться, що він “звинувачується в антирадянській агітації, яку проводив при читанні проповідей з амвона, так, наприклад: “Якщо ми не підтримуватимемо Радянську владу, то від цього не постраждаємо, а якщо не підтримуватимемо закон Біблії, то будемо покарані на тому світі…”
У вироку загально-кримінального відділу Тульського ревтрибуналу від 10 квітня 1922 року значиться: “розглянувши справу за звинуваченням священика Павлушкова Петра Івановича в антирадянській агітації та приховуванні церковних цінностей, засудив … укласти у справ-труддом терміном на 3 роки …”.
За амністією ВЦВК термін ув’язнення прот. Петру Івановичу Павлушкову було скорочено наполовину, і за рік і 8 місяців його було звільнено. На той час “обновленческое” Тульське єпархіальне управління призначило нового священика до храму 12 Апостолів. Але парафіяни, які були раді визволенню свого улюбленого пастиря, вигнали оновленого. Так ще одна парафія м. Тули повернулася в лоно Православної Церкви. Більше ніколи у стінах храму 12 Апостолів не звучала брехня.
9 вересня 1937 року протоієрей Петро Іванович Павлушков знову заарештували. Йому висунуто стандартне звинувачення: «У м. Тулі при церкві 12 апостолів існувало контрреволюційне церковне угруповання, яке очолював настоятель зазначеної церкви Павлушков Петро Іванович із вищою академічною освітою. Група ставила своє завдання об’єднання віруючих навколо церкви для боротьби з Радянською владою. З цією метою учасники групи розгорнули контрреволюційну діяльність, вони відкрито виступали проти заходів Ради влади та пропагували фашизм.»
19 листопада 1937 року отцю Петру було винесено смертний вирок. Він був розстріляний у Тісницькому лісі 23 листопада 1937 року.