Місяця жовтня на 20-й день

Петро Андрійович Кравець народився 1885 року у місті Миколаївську Самарської губернії. До 1914 року служив продавцем у купця-мануфактурника у м. Миколаївську. 1907 року закінчив фельдшерську школу. Сслужив фельдшером на Німецькому фронті. З 1918 року проходив службу у лавах РККА. Демобілізувався 1923 року.
У 1921 році, ще будучи в армії, висвячений на диякона у Свято-Троїцькому «Старому» соборі Саратова. Направлений на служіння на батьківщину, до міста Миколаївська. Вперше було заарештовано 1923 року в Миколаївську за «приналежність до церковної громади Тихонівської орієнтації», але реальною причиною арешту була активна боротьба з оновленням.
Справа була передана до ОГПУ Нижньо-Волзького краю, сам святий Петро був поміщений у миколаївську в’язницю, ув’язнений провів два тижні. У 1920-ті роки двічі був заарештований у Саратові (другий раз у 1926 році за звинуваченням у «антирадянській агітації», ст. 58-10 КК РРФСР), але не засуджений.
В 1930 митрополитом Саратовським Серафимом (Олександровим; †1937) диякон Петро був призначений на посаду псаломщика в саратовський храм в ім’я першоверховних апостолів Петра і Павла. У документах міститься згадка про те, що Владика Серафим звів отця Петра у сан протодіякона, але де і коли це сталося, невідомо. При своєму переведенні у серпні 1933 року на Казанську кафедру митрополит Серафим узяв свого протодіякона із собою. У Казані святому Петру було визначено служити у Богоявленській церкві.
5 березня 1935 року отця Петра було заарештовано в Казані і 13 вересня того ж року Особливою Нарадою при НКВС СРСР засуджено за ст. 58 п. 10 КК РРФСР. Новомученик звинувачувався у тому, що «систематично вів антирадянську, антисемітську агітацію, поширював провокаційні, поразницькі чутки, через свого сина проводив дезорганізаторську діяльність серед учнів та впроваджував співчутливі настрої до терактів над членами радянського уряду». Він був засуджений до трьох років ув’язнення у виправно-трудовому таборі та направлений до Карагандинського табору НКВС.
19 вересня 1937 року протодіакон Петро Кравець був заарештований у Карлазі на підставі того, що він «… входив до групи колишніх священиків, як і Микільський, поширював чутки, що їх направили до “Тартаула” спеціально для загибелі ув’язнених». Крім святого Петра та святого священномученика Леоніда Микольського, у цій справі було засуджено ще вісім священнослужителів та один мирянин. У звинуваченні святий Петро винним себе не визнав, але не заперечував факту виконання молитовних пісень власного твору перед віруючими. Рішенням Трійки при УНКВС по Карагандинській області від 31 жовтня 1937 року всі одинадцять новомучеників було засуджено за ст. 58 п. п. 7, 10, 11 КК РРФСР і засуджено до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок був виконаний через три дні, 2 листопада 1937 року.
28 квітня 1989 року святого Петра було реабілітовано у справі 1937 року прокуратурою та Управлінням КДБ по Карагандинській області, а 23 березня 1990 року — у справі 1935 року. 20 серпня 2000 року протодіакон Петро Кравець був зарахований до святих для загальноцерковного шанування.