Священномученик Павло Преображенський, пресвітер

Місяця жовтня на 8-й день

Священномученик Павло народився 10 грудня 1882 року в місті Коломні в сім’ї священика Платона Павловича Преображенського.
У 1905 році Павло Преображенський закінчив Московську Духовну семінарію. У 1907 році він одружився з донькою протоієрея Іоанна Митропольського Анастасією і 1908 року був висвячений у сан диякона.
1917 року диякона Павла було висвячено на священика до храму Різдва Пресвятої Богородиці села Мішутіно Московської губернії. Парафія була дуже бідною, і доводилося займатися влітку сільським господарством, а взимку візництвом. Недалеко від села був гай, у якому мужики рубали ліс на дрова. Разом із селянами і отець Павло їздив у гай, вантажив дрова на віз і возив їх у Сергіїв Посад. Сім’я батюшки насилу зводила кінці з кінцями.
За три кілометри від Мишутина служив священик Іоанн Інюшин. Інюшини і Преображенські були дружні. У свята вони зустрічалися сім’ями, на Різдво влаштовували ялинку, яку діти прикрашали саморобними іграшками, яблуками і цукерками.
Наприкінці 1928 року отця Павла призначили настоятелем Іллінської церкви села Синькове. Їдучи з Мишутина, він продав будинок, щоб у Синькові купити новий, але грошей за нього не отримав: покупець, який вселився в будинок священика, заявив, що попу грошей не належить. Тому житло довелося знімати. Жили в одній кімнаті. Куточок священика був відгороджений гардеробом.
У середині тридцятих років отець Павло був зведений у сан протоієрея.
У спілкуванні священик був простий і добросердий. Парафіяни любили батюшку і бували частими гостями в нього в домі: хто із запитаннями приходив, хто за книжкою, а хто потребуючи духовної підтримки. “Найдобрішої душі людина”, – говорили вони. Його пастирська участь поширювалася на кожного, хто до нього звертався.
У середині червня 1937 року в нього в гостях опинилася жінка, яка перейшла на агентурну службу радянській владі і не приховувала цього, – Раїса Уклонська. Отець Павло прийняв інформаторку у себе вдома і сказав їй: “Даремно ви… пішли з Церкви, адже не міцна ваша нова платформа, не вірте їй”.
30 вересня 1937 року отець Павло був заарештований.
Кілька днів його протримали в міліції в Рогачеві, потім відправили в Дмитрівську в’язницю. Транспорту не дали ніякого – погнали пішки до Дмитрова, двадцять чотири версти. Коли його вели через Синькове, сусіди покликали дружину Анастасію. Вона вибігла з дому і востаннє побачила чоловіка. Він ледь пересував ноги. До в’язниці його доставили хворим.
Підстав для арешту отця Павла не було жодних. Незважаючи на це, священика визнали винним у “контрреволюційній агітації, спрямованій на підрив могутності радянської держави”.
19 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила отця Павла до розстрілу. Протоієрея Павла Преображенського розстріляли 21 жовтня 1937 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутове під Москвою.