Священномученик Олексій Троїцький пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця січня на 22-й день — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / лютого на 7-й день / жовтня на 19-й день — Собор святих Архангельської митрополії

Священномученик Олексій народився 1 лютого 1875 року в місті Коломні Московської губернії в сім’ї псаломщика Богословської церкви Миколая Троїцького, він помер 1893 року, і його дружина після цього почала працювати проскурницею при одній із міських церков; вона померла 1903 року.
У 1896 році Олексій закінчив чотири класи Московської духовної семінарії і 1900 року був призначений псаломщиком до храму на честь Різдва Христового в село Бесіди Подільського повіту. У 1902 році його висвятили на диякона; 1903-го був переведений служити до храму на честь Образа Нерукотворного Спаса в село Волинське Московського повіту й оселився в розташованому неподалік села Давидково. 19 липня 1920 року диякона Олексія було висвячено на священника до цього храму. 21 жовтня 1921 року загальними зборами парафіян його було обрано настоятелем храму замість покійного священника Колоколова; обрання це тоді ж було затверджено одним із вікаріїв Московської єпархії. У 1929 році отця Олексія заарештували за звинуваченням у підпалі храму, але після триденного ув’язнення його звільнили за недоведеністю обвинувачення. У 1934 році храм у селі Волинському влада закрила, і з 1935 року він став служити в Покровській церкві у Філях.
На початку листопада 1937 року співробітники НКВС, на виконання вказівки радянського уряду про повсюдне знищення духовенства і деяких інших соціальних верств населення, що залишалися ще серед радянського суспільства, допитали чергових свідків, які охарактеризували отця Олексія як людину, незадоволену існуючим ладом і вороже налаштовану до заходів радянської влади. Доказом цьому, на думку свідків, слугувало ревне виконання священником своїх пастирських обов’язків, його намагання просвітити світлом Христовим місцеве населення і те, що він ходив по домівках колгоспників із молебнями і часто служив панахиди на кладовищі, де збиралося тоді безліч людей. Священник, за твердженнями свідків, висловлюючи вголос невдоволення, говорив колгоспникам, що радянська влада гнобить духовенство і вірян та заарештовує священників.
17 листопада 1937 року співробітники НКВС заарештували отця Олексія, і його ув’язнили в Таганській в’язниці в Москві.

— Слідству відомо, що ви систематично виявляли невдоволення радянською владою і вели контрреволюційну агітацію; так, у бесіді з колгоспниками влітку 1937 року ви говорили, що “радянська конституція — це порожній папірець, кого захочуть провести у Верховну Раду, того і проведуть. Ви думаєте, що НКВС не буде перевіряти, хто як голосує, — проголосуєш, а тебе в тюрму”. Дайте з цього питання свідчення! — зажадав від священника слідчий.
— Із радянською конституцією і з положенням про вибори до Верховної Ради я знайомився, — відповів отець Олексій, — але жодної розмови і жодних бесід на цю тему про конституцію і про вибори до Верховної Ради я ні з ким не вів. Розмову, викладену мені в цьому питанні, я повністю заперечую.
— Слідству відомо, що ви до теперішнього часу в селі Давидково в будинках колгоспників та на кладовищі без дозволу влади організовуєте й проводите молебні і серед вірян розповсюджуєте неправильні тлумачення про радянську конституцію та про вибори до Верховної Ради. Дайте правдиві свідчення з цього питання.
— Дійсно, влітку минулого року мною разом із вірянами села Давидково на кладовищі при селі було відслужено панахиди без дозволу місцевої влади. Але крім здійснення релігійних обрядів і служіння панахид, бесід контрреволюційного характеру з віруючими не проводив. На запрошення деяких колгоспників я заходив у домівки і звершував молебні. Були випадки під час престольних свят, коли я ходив по домівках у селі без запрошення.
— Чи визнаєте ви себе винним у ворожій діяльності проти радянської влади і поширенні серед населення контрреволюційної агітації проти радянської влади та її заходів?
— Винним себе в контрреволюційній діяльності проти радянської влади не визнаю. Наявні у слідчого відомості, що компрометують мене, я заперечую.
23 листопада 1937 року трійка НКВС засудила отця Олексія до десяти років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Наступного дня після вироку слідчий ще раз допитав священника, цікавлячись здебільшого тим, як довго він служить Церкві і чи позбавлявся він радянською владою виборчих прав.
23 грудня 1937 року отець Олексій прибув до одного із таборів на Біломорсько-Балтійському каналі, 30 липня 1941 року його відправили в Кулойського виправно-трудового табору в Архангельській області. Священник Олексій Троїцький помер в ув’язненні 20 лютого 1942 року і був похований у невідомій могилі.