Священномученик Олексій Смирнов, пресвітер

Місяця лютого на 15-й день

Священномученик Олексій народився 1867 року в селі Гремячеве Веневського повіту Тульської губернії в сім’ї псаломщика Петра Смирнова. Коли Олексію виповнилося сім років, помер батько і його взяв на виховання дід, який служив псаломщиком в одному з храмів Москви.
У 1890 році Олексій Петрович закінчив Московську Духовну семінарію і був висвячений на священника до храму Різдва Христового в селі Філатове Лучинської волості Звенигородського повіту, тут він прослужив сорок три роки. Храм на цьому місці був відомий ще з давніх часів і був розорений у Смутний час. Остання будівля кам’яної церкви була побудована в середині XVIII століття. На початку ХХ століття садибою, розташованою поруч із храмом, володіла Ганна Тимофіївна Карпова, уроджена Морозова, вдова російського історика Геннадія Федоровича Карпова. Вона була почесним членом Товариства історії та старожитностей Російських і в пам’ять про чоловіка заснувала премію за кращі історичні роботи. Частим гостем у Філатова був художник Василь Поленов. Ганна Тимофіївна спільно з братом, Сергієм Тимофійовичем Морозовим, директором Микільської мануфактури і засновником Кустарного музею в Москві, збудувала школу, яку назвала ім’ям свого батька. Такими були сусіди по селу і деякі з парафіян отця Олексія.
Незадовго перед арештом отець Олексій став служити і в розташованому неподалік храмі на честь Казанської ікони Божої Матері в селі Глібово Істринського району. У 1924 році отець Олексій був нагороджений наперсним хрестом, у 1929-му – зведений у сан протоієрея, у 1933-му – нагороджений хрестом з прикрасами.
Місцева влада спробувала закрити храм – спочатку за допомогою “економічних” засобів. У зв’язку з цим 8 вересня 1928 року церковна рада храму звернулася до вірян із письмовим проханням: “Допомогти нашому священникові в необхідному предметі, у хлібі, зважаючи на відмову йому у видачі пайка, у найнеобхіднішому для існування життя. Громадяни, просимо допомогти нашому священнику зерном жита або борошном…”
У січні 1937 року церковна рада вкотре звернулася з проханням до парафіян: “Звертаємося до вас із проханням пожертвувати від трьох рублів і вище на свою матір – філатовську церкву, бо днями одержали з Істринського РІКу два сповіщення на податок: земельна рента в сумі 140 рублів і страховка в сумі 246 рублів. Церковних грошей немає на сплату податку такої великої суми. Просимо терміново проявити свою старанність, бо термін плати короткий, вносити 25 січня 1937 року”.
Тільки-но почався 1938 рік, як отцю Олексію запропонували сплатити наступний податок, причому на рік наперед, і священник звернувся з листом до парафіян: “Дорогі парафіяни… Сповіщаю вас, що мене на 1938 рік обклали культурним і прибутковим податком у сумі п’ять тисяч вісімсот п’ять рублів… Прошу, добрі громадяни, надати допомогу в сумі п’яти рублів із домогосподаря”.
4 лютого 1938 року співробітники НКВС, збираючись заарештувати священника, допитали свідків, і ті показали про нього: “Антирадянська людина! Серед населення веде розмову проти радянської влади. Ходить по хатах, збирає податі для сплати податку за 1938 рік. Веде агітацію, що радянська влада дозволила релігію… а… церкви ламають, перетворюють їх невідомо на що. Прийде час, буде назад релігія, комуністів не буде… Партія і уряд під керівництвом Сталіна неправильно знищують релігію, яка абсолютно не заважає, саджають у в’язниці невинних людей”.
16 лютого 1938 року протоієрея Олексія заарештували й ув’язнили в місті Волоколамську.
23 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Олексія до розстрілу. Протоієрея Олексія Смирнова розстріляли 28 лютого 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.