Священномученик Олексій Смирнов, пресвітер

Місяця листопада на 28-й день

Священномученик Олексій народився 8 лютого 1890 року в селі Редіно Сонячногірської волості Клинського повіту Московської губернії в родині псаломщика Олександра Смирнова.
Вступивши до Віфанської Духовної семінарії, Олексій Смирнов закінчив її у 1915 році і 22 вересня був визначений псаломщиком до Тихвінського храму рідного села.
21 квітня 1916 року він був висвячений на священика до Воскресенського храму села Мерзлого Клинського повіту. 1922 року отця Олексія перевели служити в Успенську церкву Пречистенського Погосту того ж повіту.
Господарство священика після революції було обкладено великим податком. За його несплату він був засуджений до одного місяця примусових робіт.
Оскільки нова безбожна влада поставила собі за мету знищення Російської Православної Церкви, то всі її заходи були спрямовані для досягнення наміченого. Одним із засобів для цього були великі податки, якими обкладалося як духовенство, так і громади віруючих.
З питання виплати чергової страховки та податків за користування церквою 4 грудня 1929 року, у день свята Введення у храм Пресвятої Богородиці, відбулися збори парафіян Успенського храму, на яких віруючі вирішили зібрати необхідну суму та сплатити податок.
30 грудня 1929 року ОГПУ заарештувало священика Олексія Смирнова та старосту церкви Григорія Сивохіна, звинувативши їх у поширенні хибних чуток про швидку війну та порушення невдоволення у населення радянською владою. Після арешту їх ув’язнили у Бутирську в’язницю в Москві.
4 січня 1930 року відбувся допит священика.
23 лютого 1930 року Колегія ОГПУ засудила священика Олексія Смирнова до ув’язнення до концтабору строком на п’ять років. Відбувати покарання священика було відправлено до Біломорсько-Балтійського табору.
Внаслідок заліку робочих днів та застосування пільг термін відбування покарання отцю Олексію було скорочено на один рік.
30 травня 1934 року отець Олексій був призначений священноначальником служити в тому ж Успенському храмі Пречистенського Погосту Сонячногірського району.
Наприкінці 1930-х років почалася ще одна хвиля гоніннь. Отця Олексія заарештували у день свята Введення у храм Пресвятої Богородиці 4 грудня 1937 року і ув’язнили у Таганську в’язницю в Москві.
5 грудня його допитали.
На вимогу співробітників НКВС голова сільради 5 грудня 1937 року видав довідку, в якій дав таку характеристику священикові: «…священик громадянин Смирнов Олексій проживав на хуторі Успіння Мостівської сільради з 1935 року і до теперішнього часу. За час перебування громадянин Смирнов займався духовенством і, крім того, під виглядом підшивки чобіт, вів антирадянську роботу серед виборців, і особливо серед тих людей, які ходили до церкви в неділю та інші свята».
Слідчого того ж дня, 5 грудня, допитали лжесвідки. Один із них показав, що в день арешту розмовляв зі священиком, який сказав: «Боюсь, що мене скоро заберуть. У Клинському районі всіх попів заарештували, і що тільки радянська влада не робить із релігією – виключно гоніння… посилають у табори людей невинних з такою метою, щоб вони там помирали з голоду, там хліба дають дуже мало, жити дуже важко».
Останній допит відбувся 7 грудня.
9 грудня 1937 року трійка НКВС засудила отця Олексія до розстрілу.
Священика Олексія Смирнова розстріляли 11 грудня 1937 року на полігоні Бутово під Москвою і поховали в невідомій спільній могилі.