Священномученик Олексій Шаров

Місяця лютого на 4-й день

Священномученик Олексій народився 5 лютого 1882 року в селі Ірининське Подільського повіту Московської губернії в сім’ї почесного громадянина Дмитра Філаретовича Шарова; батько помер, коли Олексій був ще в дитячому віці, і хлопчика взяв на виховання дідусь, який служив у храмі псаломщиком. 1900 року Олексій закінчив Донське духовне училище, 1906-го – Московську Духовну семінарію і став працювати вчителем у церковнопарафіяльній школі.
У 1908 році Олексія Дмитровича висвятили на священика до Хрестовоздвиженського храму Дмитрівського цвинтаря Клинського повіту, де він і прослужив усе своє життя. У 1927 році отець Олексій був нагороджений наперсним хрестом, у 1930 році зведений у сан протоієрея і нагороджений палицею.
У 1930 році отця Олексія занесли до списку людей, намічених до розкуркулення і виселення, але після опублікування в газетах статті Сталіна “Запаморочення від успіхів” виселення скасували, і влада обмежилася тим, що відібрала у сім’ї священика корову і збільшила суму податку.
23 січня 1938 року було викликано на допит одного зі свідків, який на запитання, що він знає про священика Олексія Шарова, сказав: “Взимку 1936 року, числа і місяця не пригадаю, Шаров їхав із Москви в поїзді разом із попом Звєрєвим. Народу у вагоні було небагато. Шаров звернувся до Звєрєва із запитанням: “Ти одержав розпорядження від владики про збір грошей нашим опальним братам, які перебувають у радянських казематах?” До відповіді Звєрєва, що він вжив усіх заходів до збору грошей, Шаров додав: “Ти знаєш, що при цій владі ніхто не гарантований від того, що не потрапить до в’язниці, а особливо нашому братові, духовенству, рано чи пізно у в’язниці сидіти. Ми повинні протиставити цьому дикому свавіллю свою організованість і допомогти тим, хто безвинно нудиться в радянських казематах”.
За кілька днів, 26 січня, влада заарештувала священика, і його ув’язнили в Бутирській в’язниці в Москві.

– Чи знали ви про контрреволюційну діяльність активних церковників братів Федотових і церковного старости Клюшкіна, нині заарештованих органами НКВС? – запитав слідчий.
– Братів Матвія і Григорія Федотових і церковного старосту Клюшкіна я знав добре як людей вельми релігійних і був із ними в добрих стосунках. Але про їхню контрреволюційну діяльність я нічого не знав, і в присутності мене ніякої антирадянської агітації вони не вели.
– Слідство висуває вам обвинувачення в тому, що ви, будучи служителем релігійного культу, висловлювали антирадянські судження проти політики партії і радянської влади. Чи підтверджуєте ви це?
– Винним у пред’явленому мені обвинуваченні у веденні антирадянської агітації себе не визнаю. Ніяких контрреволюційних суджень я ніде ніколи не висловлював.
На цьому допити було закінчено. 8 лютого 1938 року трійка НКВС засудила отця Олексія до розстрілу. Протоієрея Олексія Шарова було розстріляно 17 лютого 1938 року, його поховали в безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.